РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позову без розгляду
08 квітня 2020 року
м. Рівне
№140/3752/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до
Громадської ради доброчесності третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційна комісія суддів України
про визнання протиправним та скасування висновку,
В С Т А Н О В И В:
18.12.2019 до Волинського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Громадської ради доброчесності (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування висновку про невідповідність судді Волинського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого рішенням від 02.09.2019.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 на виконання вимог статті 28 КАС України адміністративну справу №140/3752/19 направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2020 у справі №140/3752/19 (№ПС/857/1/20) визначено підсудність щодо розгляду адміністративної справи №140/3752/19 Рівненському окружному адміністративному суду.
Розпорядженням голови Волинського окружного адміністративного суду від 24.01.2020 №01-78/1/20 адміністративну справу №140/3752/19 передано на розгляд Рівненському окружному адміністративному суду.
Адміністративна справа №140/3752/19 надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 30.01.2020. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу передано для розгляду судді Дорошенко Н.О.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.
Під час розгляду справи встановлено, що 23.09.2019 на сайті Громадської ради доброчесності позивач ознайомився з висновком про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Про дату 23.09.2019 ознайомлення з оскарженим висновком Громадської ради доброчесності позивач вказав безпосередньо в позовній заяві, а також в долученій до позову відповіді на висновок (а.с.4,18).
Згідно з ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).
Частиною шостою статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною тринадцятою статті 171 КАС України визначено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищенаведене, ухвалою суду від 27.03.2020 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
07.04.2020 позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказав, що Громадською радою доброчесності висновок позивачу надісланий не був. Про оскаржений висновок, затверджений рішенням Громадської ради доброчесності від 02.09.2019, позивач ознайомився випадково, зайшовши на сайт Громадської ради доброчесності 23.09.2019, та відразу звернувся до Громадської ради доброчесності із зверненням про скасування цього висновку, позаяк вона вправі скасувати свій висновок чи відкликати його. Відповідно до протоколу електронного голосування, який є невід`ємною складовою рішення, вбачається, що відносно позивача мала б надаватися інформація до ВККС України. Проте Громадською радою доброчесності було виготовлено висновок про невідповідність судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності і професійної етики та вказано, що даний висновок затверджено Громадською радою доброчесності 02.09.2019.
Враховуючи зазначене та звернення до Громадської ради доброчесності, позивач мав надію, що остання відкличе зазначений висновок, оскільки він не відповідав протоколу (результатам) електронного голосування, або ж його скасує. Проте, протягом двох місяців відповіді від Громадської ради доброчесності на своє звернення він не отримав.
Покликаючись до ч.2 ст.122 КАС України, позивач зазначив, що в кінці листопада 2019 року він зрозумів, що порушення, які були допущені Громадською радою доброчесності при складанні відносно нього висновку, добровільно не будуть усунуті, отримав копію висновку та звернувся за захистом своїх прав до суду. Отже, в розумінні позивача, строк звернення до суду повинен обчислюватися не з дня ознайомлення з висновком, а з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав. Вказав, що про порушення своїх прав він дізнався в кінці листопада 2019 року, коли зрозумів, що Громадська рада доброчесності на його звернення не відреагувала.
Крім цього, позивач наголосив, що діяльність суддів, хоча і відноситься до публічної служби, у відносинах публічної служби він з Громадською радою доброчесності не перебуває.
Також, позивач в заяві від 07.04.2020 зазначив, що якщо суд вважає, що ним порушені строки звернення до суду, то просить їх поновити, оскільки він вживав заходів для врегулювання спору із Громадською радою доброчесності та мав сподівання, що нею буде задоволено його заяву та скасовано висновок про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. У свою чергу, з його дій не вбачається наявність наміру для порушення процесуальних строків.
Будь-які докази поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем до заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду не надані.
Оцінюючи доводи та аргументи, зазначені позивачем в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд враховує таке.
Повноваження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені в статті 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), відповідно до положень якої Вища кваліфікаційна комісія суддів України, зокрема, проводить кваліфікаційне оцінювання; забезпечує ведення суддівського досьє, досьє кандидата на посаду судді (пункти 7, 8).
Згідно з ч.6 ст.85 Закону № 1402-VIII формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються в автоматизованій системі. Оригінали окремих документів, за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, можуть додатково зберігатися у паперовій формі.
Формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України після консультацій із Радою суддів України.
Відповідно до підпункту 16 частини четвертої цієї статті Закону суддівське досьє має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).
Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 1402-VIII, Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Громадська рада доброчесності: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; 4) делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді); 5) має право створити інформаційний портал для збору інформації щодо професійної етики та доброчесності суддів, кандидатів на посаду судді ( частина шоста статті 87 Закону № 1402-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.18 Регламенту Громадської ради доброчесності, схваленого рішенням Громадської ради доброчесності № 1/2016 від 23.11.2016, зі змінами, за результатами перевірки та (або) аналізу інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією або зборами за відсутності підстав для прийняття (затвердження висновку) може прийняти рішення про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації щодо доброчесності та (або) етичності поведінки судді (кандидата на посаду судді), якщо вона може бути важливою для цілей кваліфікаційного оцінювання.
Статтею 19 Регламенту Громадської ради доброчесності встановлено, що за результатами аналізу та перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, якщо визнає: 1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або 2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
Негативна репутація судді або кандидата на посаду судді, недобросовісність можуть згадуватися у висновку, якщо твердження про це обґрунтовується відповідними обставинами.
У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку.
Прийнятий колегією Ради висновок виноситься на збори Ради для затвердження.
Рада зборами може:
1) затвердити висновок (у тому числі внісши зміни у разі необхідності) і надати його Вищій кваліфікаційній комісії суддів України;
2) скерувати висновок відповідній або іншій колегії Ради чи окремому члену Ради для доопрацювання із внесенням на затвердження Ради;
3) прийняти рішення про направлення інформації Вищій кваліфікаційній комісії суддів України без затвердження висновку;
4) відхилити висновок.
Рада на зборах може затвердити висновок за пропозицією члена Ради без його попереднього прийняття колегією Ради. При цьому вона може внести у разі необхідності зміни.
За наявності важливої інформації Рада у подальшому може окремим рішенням змінити або скасувати висновок, або затвердити новий висновок.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 15.11.2016 № 150/зп-16 було затверджено "Порядок формування і ведення суддівського досьє", відповідно до п.2.1 розділу ІІ якого, зміст суддівського досьє становить сукупність визначеної Законом інформації про загальні відомості стосовно судді, відомості та документи, пов`язані з кар`єрою судді, ефективність здійснення суддею судочинства, про дисциплінарну відповідальність судді, відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також іншої інформації щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Згідно з п.4.20 розділу IV Порядку формування і ведення суддівського досьє, висновок Громадської ради доброчесності підлягає включенню до суддівського досьє невідкладно після його надходження до Комісії.
Громадська рада доброчесності направляє до Комісії такий висновок не пізніше п`яти днів після його складення.
Системний аналіз викладених вище правових норм дає підстави вважати, що Громадська рада доброчесності є органом, який утворений з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання, для цього законодавством визначено обов`язок Громадської ради доброчесності (у разі наявності обставин) збирати інформацію щодо судді і подавати (за наявності відповідних підстав) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України висновок про невідповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності. Отже, діяльність Громадської ради доброчесності безпосередньо стосується професійної діяльності суддів.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Предметом даного судового спору є висновок Громадської ради доброчесності про невідповідність судді критеріям доброчесності та професійної етики. Отже, дана справа безпосередньо стосується проходження позивачем публічної служби.
З урахуванням наведеного вище, суд вважає необґрунтованими та не приймає доводи позивача, наведені в заяві від 07.04.2020 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, про те, що він у відносинах публічної служби з Громадською радою доброчесності не перебував.
Суд не погоджується з покликанням позивача на ч.2 ст.122 КАС України щодо встановленого шестимісячного строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Адже, частиною п`ятою цієї статті Кодексу встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Позивач у позовній заяві та доданих до неї документах ствердив, що про наявність та зміст оспорюваного висновку він дізнався 23.09.2019, отже, суд вважає, що саме з цієї дати слід обчислювати строк звернення до суду з позовом про оскарження такого висновку.
Щодо доводів позивача про те, що про порушення своїх прав він дізнався в кінці листопада 2019 року, коли зрозумів, що Громадська рада доброчесності на його звернення не відреагувала, суд зазначає, що предметом даного судового спору є правомірність висновку Громадської ради доброчесності, затвердженого 02.09.2019, однак, не перевірка правомірності поведінки відповідача щодо розгляду відповіді позивача на такий висновок.
Також суд не приймає доводів позивача щодо застосування ним заходів для врегулювання спору з Громадською радою доброчесності, позаяк встановлені в ч.4 ст.122 КАС України строки звернення до адміністративного суду застосовуються в разі якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору.
В спірній ситуації законом не передбачена можливість досудового порядку вирішення спору, а також законом не визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з даним позовом до суду 18.12.2019 поза межами місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.5 ст.122 КАС України.
Будь-яких належних та допустимих доказів на обґрунтування поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано. Наведені позивачем доводи та аргументи не дають суду підстав для висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За приписами п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, зокрема: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, у зв`язку з тим, що позивач звернувся з даним позовом з пропуском строку звернення до суду, а вказані ним в заяві підстави суд вважає неповажними, позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ч.5 ст.122, ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240, ст.ст. 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання).
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну ухвалу суду складено 08 квітня 2020 року
Суддя Дорошенко Н.О.
