Єдиний державний реєстр судових рішень
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 420/4001/20
Головуючий у 1-й інстанції: Катаєва Е.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
09 листопада 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Капустинського М.М. Білої Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
в травні 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся в Одеський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до П`ятого апеляційного адміністративного суду (відповідача), в якому просив:
- визнати протиправними дії П`ятого апеляційного адміністративного суду в частині здійснення нарахування суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу 105 100, 00 грн без застосування регіонального коефіцієнту 1,25 при обчисленні базового розміру посадового окладу;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок суддівської винагороди судді у відставці з 01.01.2020 року виходячи із розміру посадового окладу 105100,00 грн із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25 при обчисленні базового розміру посадового окладу і доплати за вислугу років та видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосованим регіональним коефіцієнтом 1.25.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 10.07.2020 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що вказаний регіональний коефіцієнт до базового розміру посадового окладу, застосовується лише до базового розміру посадового окладу судді, якій здійснює правосуддя, оскільки розташування суду у такому населеному пункті свідчить про додаткове навантаження на суддю.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що згідно приписів статті 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складається з базового розміру посадового окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту, який є саме складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.
Вважає, що відповідачем не надано доказів та законних обґрунтувань правомірності незастосування до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту при видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Також вказує, що у рішенні Конституційного Суду від 18.02.2020 №2-р/2020 у п. 16 абз. 6 визначено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що відповідно до ч. 10 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Вважає, що умовою для нарахування регіонального коефіцієнту є фактичне здійснення правосуддя. Проте, позивач з 19.12.2016 не здійснює правосуддя у зв`язку зі звільненням з посади судді Одеського апеляційного адміністративного суду у відставку. Зазначає, що законодавством не передбачено нарахування регіонального коефіцієнту особі, яка не має повноваження на здійснення правосуддя.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 19.12.2016 є суддею у відставці та не здійснює правосуддя.
20.03.2020 позивач отримав відповідь голови П`ятого апеляційного адміністративного суду за №1.1-16/102294/20 на його звернення щодо незастосування останнім до базового розміру посадового окладу регіонального коефіцієнту при видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з чим не погодився та звернувся до суду з адміністративним позовом.
Згідно частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Виходячи з приписів ч.4 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі по тексту - Закон № 1402-VIII), чинного на час призначення позивачеві щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше при значеного щомісячного довічного грошового утримання.
Так, згідно ч. 1,2 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Частиною 3 ст. 135 Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно ч.4 ст. 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Приписи частини 5-8 ст.135 Закону 1402-VIII встановлюють розміри щомісячних доплат: за вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності; виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до п. 10 ст. 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Згідно з ч.3 ст.142 Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Складовою суддівської винагороди є посадовий оклад.
При цьому, ч. 3 ст. 135 Закону визначено поняття базового розміру посадового окладу та ч. 4 ст. 135 Закону встановлена можливість застосування до базового розміру посадового окладу регіональних коефіцієнтів.
Зі змісту наведених приписів статті 135 Закону №1402-VIII можливо зробити висновок, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складаються з базового розміру посадовою окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.
Тобто, передбачений частиною 4 стані 135 Закону №1402-VIII регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що регіональні коефіцієнти до посадового окладу застосовуються лише у разі здійснення суддею правосуддя.
Згідно зі ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Нормами ч. 2 ст. 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
04.12.2018 Конституційним судом прийнято рішення №11-р/2018, згідно якого визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.3 ст.133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд".
Також, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини десятої статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якого «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» зі змінами.
Крім того, Конституційний Суд вказав, що якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини десятої статті 133 Закону №2453 (у редакції Закону № 192), є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці) зазначивши, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац 2 пункту 3 мотивувальної частини).
У рішенні від 11.03.2020 № 4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) Конституційний Суд України висловив позицію, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статті 242 КАС України та наявні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги. Водночас, відповідачем, у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій та рішень.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до П`ятого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії П`ятого апеляційного адміністративного суду в частині здійснення нарахування суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі посадового окладу без застосування регіонального коефіцієнту 1,25 при обчисленні базового розміру посадового окладу.
Зобов`язати П`ятий апеляційний адміністративний суд здійснити перерахунок суддівської винагороди судді у відставці ОСОБА_1 з 01.01.2020 виходячи із розміру посадового окладу 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб із застосуванням регіонального коефіцієнту 1,25 при обчисленні базового розміру посадового окладу і доплати за вислугу років та видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосованим регіональним коефіцієнтом 1.25.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Смілянець Е. С. Судді Капустинський М.М. Біла Л.М.
