Справа № 2-3887/2009 Головуючий у 1 інстанції: Горецький А.С.
Провадження № 22-ц/811/2444/19 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.
Категорія:60
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року м.Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді Бойко С.М.,
суддів: Ніткевича А.В., Цяцяка Р.П.,
секретаря Юзефович Ю.І.,
з участю: представника позивача Фостяка О.Я.,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 07 серпня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 доЛьвівського міськоговідділу Львівськоїрегіональної філіїЦентру державногоземельного кадастру,Львівського міськогоуправління земельнихресурсів провизнання прававласності наспадщину,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Личаківського районногосуду м.Львовавід 07 серпня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадщину, що залишилась після смерті її батька ОСОБА_2 , а саме: на земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку площею 484 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Львівське міське управління земельних ресурсів погодити ОСОБА_1 технічну документацію на земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, площею 484 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Львівський міський відділ Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру видати та зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, площею 484 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_1 .
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03 липня 2019 року відновлено втрачене судове провадження у даній справі.
Рішення суду оскаржила Львівська міська рада, яка не брала участі у справі, а тому просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, зазначаючи, що оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та законні інтереси територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради, оскільки за позивачем незаконно визнано право власності на земельну ділянку, яка є комунальною власністю, не залучивши до участі у справі її власника Львівську міську раду.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 липня 2019 року Львівській міській раді поновлено строк апеляційного оскарження рішення Личаківського районногосуду м.Львовавід 07 серпня 2009 року і відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на це рішення.
Після призначення справи до розгляду в апеляційному суді, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Алексеєнко А.А. подав клопотання про закриття апеляційного провадження (а.с.186), яке підтримав у судовому засідання інший представник позивача адвокат Фостяк О.Я.
Свою вимогу про закриття апеляційного провадження сторона позивача обгрунтовує тим, що до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, діяла редакція Закону, яким було встановлено присічний (річний) строк для подання апеляційної скарги органом місцевого самоврядування, незалежно від поважності причин пропущення цього строку.
При цьому, представник позивача посилається на пункт 13 Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 року), яким передбачено, що судові рішення, які ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судове засідання апеляційного суду інші учасники, окрім сторони позивача, не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому справу розглянуто апеляційним судом відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України у їхній відсутності.
Заслухавши пояснення сторони позивача в підтримання заявленого клопотання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання про закриття апеляційного провадження, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (ч.ч.1,2 ст.352 ЦПК).
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадку, зокрема, подання апеляційної скарги особою не залученою до участі у справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Отже, процесуальний строк, зазначений у частині другій статті 358 ЦПК України, при відсутності винятків не може бути поновлений. Проте, при наявності винятків, визначених цією частиною статті 358 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, навіть, якщо апеляційну скаргу подано зі спливом річного строку з дня складення повного тексту судового рішення. При цьому, процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскаржуваного рішення.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження №61-37352сво18), який підтриманий Верховним Судом у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09 вересня 2020 року в справі №2-833/10 (провадження №61-3924св19).
Верховний Суд зазначив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).
Також необхідно зазначити, що предметом оскарження за апеляційною скаргою Львівської міської ради, яка не брала участі у розгляді даної справи, є рішення суду першої інстанції, ухвалене 07 серпня 2009 року, за дії ЦПК України в редакції, до внесення змін до цього Кодексу Законом від 20.12.2011 року, власне яким вперше і лише для органів місцевого самоврядування та прокурора було встановлено преклюзивний річний строк, тобто строк, який не підлягав поновленню за жодних причин.
До внесення змін до ЦПК України Законом від 20.12.2011 року, тобто на момент ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення в даній справі, жодних преклюзивних строків для подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції ЦПК України в чинній на той час редакції не передбачав.
Не передбачено преклюзивних строків на апеляційне оскарження для апелянта, як органу місцевого самоврядування, і нині діючим ЦПК України в редакції Закону від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року і був чинним на момент подання Львівською міською радою апеляційної скарги та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у даній справі.
Відповідно до ч.4 ст.3 ЦПК України, Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної сили.
Все вищезазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким, незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (ч.3 ст.3 ЦПК України).
Таким чином, з огляду на те, що нормами ЦПК України, які були чинними на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, не було встановлено преклюзивних строків для апеляційного оскарження рішення суду органом місцевого самоврядування, а також закріплення та гарантування апелянту новим ЦПК України у редакції, чинній на момент подання Львівською міською радою апеляційної скарги та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, права особи, яка не була залучена до участі у справі, на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження рішення судів без обмеження датою їх ухвалення для розгляду і вирішення апеляційної скарги, за умови, що суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для закриття апеляційного провадження в даній справі.
Керуючись ст.ст. 3, 368, 381, 389 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про закриття апеляційного провадження в даній справі відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали складений 19 жовтня 2020 року.
Головуючий: Бойко С.М.
Судді: Ніткевич А.В.
Цяцяк Р.П.
