Єдиний державний реєстр судових рішень
ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2020 року справа №200/6826/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Блохіна А.А., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Мирошниченко О.Л.
за участю: представника позивача - Помалюк І.В.,
діючого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом самопредставництва,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 200/6826/20-а (головуючий І інстанції Логойда Т.В., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
В С Т А Н О В И В:
Головне управління ДПС у Донецькій області (далі- ГУДПС у Донецькій області, позивач) звернулося до суду з позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу.
До початку розгляду справи по суті від позивача до суду надійшла заява про відмову від позову, яка обґрунтовувалася сплатою відповідачем податкового боргу після подачі позову, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь сплачений за подання позову судовий збір у розмірі 3400,49 грн., посилаючись на те, що відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви (а.с. 29-31).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року закрито провадження в справі за позовом ГУ ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу на підставі ч.3 ст. 189, п.2 ч.1, ч. 2 ст. 238 КАС України; в задоволенні клопотання ГУ ДПС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 судового збору, сплаченого за подання даної позовної заяви, відмовлено (а.с. 32-33).
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні клопотання щодо судових витрат - скасувати, ухвалити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат зі сплати судового збору в сумі 3400,49 грн. за подання позову.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевірив матеріали справи, вивчив доводи апеляційної скарги та встановив наступне.
Відмовляючись від позову, позивач зазначив, що податковий борг сплачений відповідачем 03.08.2020 року у повному обсязі, про що надано витяг з інтегрованої картки платника податку (а.с. 31).
Згідно ст. 140 КАС України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються із позивача, крім випадків, коли позивач звільнений від сплати судових витрат. Однак якщо позивач відмовився від позову внаслідок задоволення його відповідачем після подання позовної заяви, то суд за заявою позивача присуджує всі понесені ним у справі витрати із відповідача.
Положення ст. 140 КАС підлягають застосуванню в комплексі з положеннями ч. 2 ст. 139 КАС України, згідно якої при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином, якщо після подання позовної заяви позов суб`єкта владних повноважень задоволено відповідачем, який не є суб`єктом владних повноважень, то з відповідача на користь такого позивача підлягають стягненню виключно судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача - суб`єкта владних повноважень судового збору, сплаченого за подання даної позовної заяви, оскільки нормативний припис ст. 140 КАС України має тлумачитися у логічному поєднанні зі ст. 139 вказаного Кодексу та відповідати загальним принципам адміністративного судочинства. Суд вірно застосовує ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України (як загальну норму) в частині визначення особливостей розподілу судових витрат коли позивачем є суб`єкт владних повноважень, оскільки спеціальна норма ст. 140 цього Кодексу не врегульовує повністю спірні правовідносини.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 25.02.2020 року у справі №260/1378/18 є хибними, оскільки судом надано загальний аналіз положень ч. 1 ст. 140 Кодексу адміністративного судочинства України без застосування їх щодо позивача - суб`єкта владних повноважень. Крім того, в цій справі в частині такого позивача судом вирішувалося питання щодо повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, на підставі ч. 1 ст. 142 вказаного Кодексу, а не питання про застосування щодо такого позивача положень ч. 1 ст. 140 Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674) у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила (ч. 1 ст. 7 Закону № 3674).
Оскільки позивачем не подавалося клопотання про повернення п`ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, судом першої інстанції не вирішувалося питання про повернення судового збору.
Водночас, судом першої інстанції роз`яснено позивачу - суб`єкт владних повноважень право звернення з клопотанням про повернення 50 відсотків сплаченої суми судового збору в порядку, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції ухвала прийнята з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 140, 142, 143, 241, 250, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2020 року у справі № 200/6826/20-а за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 2 листопада 2020 року.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді А.А. Блохін
Г.М. Міронова
