Справа № 369/14290/18

Провадження № 2/369/1205/20

РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.

за участі позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Державного підприємства "СЕТАМ", ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним і скасування акту про проведення електронних торгів,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2018 року до суду звернувся ОСОБА_1 з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що на виконанні у виконавчій службі перебувало провадження щодо звернення стягнення на його квартиру. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, стало відомо, що його квартира була відчужена за результатами електронних торгів. На підставі протоколу №352403 та акту державного виконавця від 04 вересня 2018 року переможцем торгів визнано ОСОБА_2 . Вказав, що дані торги проведені з грубими порушеннями чинного законодавства. Так, у порушення ст.43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів у встановлені строки не здійснив публікацію в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцем знаходження предмету іпотеки, а саме в м.Вишневе, тобто була порушена процедура проведення електронних торгів. Також його не було письмово повідомлено про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. Відсутні відомості про отримання ним такого письмового повідомлення. Оскільки акт про проведені торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, тому це фактично є договір купівлі-продажу і до нього слід застосовувати відповідні положення ЦК України. Відповідно до ст.216 ЦК України кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Просив суд визнати недійсними електронні торги за лотом №292665 щодо реалізації двокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати протокол №352403 проведення електронних торгів від 16 серпня 2018 року; визнати недійсним та скасувати акт про проведені електронні торги від 04 вересня 2018 року головного державного виконавця Міщенко Л.М.; судові витрати покласти на відповідачів.

06 лютого 2019 року до суду надійшов відзив на позов. Не погоджуючись з позовом ДП «СЕТАМ» вказали, що на підставі заявки виконавчої служби було внесено інформацію про реалізацію арештованого майна. Торги по лоту №292665 були призначені на 16 серпня 2018 року. На виконання вимог закону було розміщено оголошення в газеті «Майдан-Брок» від 26.07-01.08 2018 року №30 та в газеті «Час Київщини» від 20 липня 2018 року №27. Також 18 липня було надіслано повідомлення всім учасникам виконавчого провадження про дату, час, місце проведення електронних торгів. Всю інформацію про лот, в тому числі щодо ціни, вноситься ними на підставі документів, поданих виконавчою службою. Оскільки ними повністю дотримано вимоги чинного законодавства, просили відмовити в задоволенні позову.

13 березня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 . Зазначив, що організатор торгів хоч і здійснив публікації в газетах, але не в газетах місцевих засобів друкованої інформації. Це мали бути газети «Наше місто» та «Іа «Інформ». Також він не отримував жодного повідомлення щодо проведення електронних торгів, що є порушенням процедури проведення таких торгів. Крім того, ухвалою суду від 15 листопада 2018 року по справі 369/13718/18 накладено арешт на квартиру. Такі порушення є істотними та вплинули на результати таких торгів та на порушення його прав. Просив задоволити позов у повному обсязі.

19 липня 2019 року до суду також надійшов відзив по справі. Не погоджуючись з даним позовом відповідач ОСОБА_2 вказав, що він є переможцем торгів та після придбання квартири телефонував ОСОБА_1 щодо виселення попередніх мешканців та вселення його родини. У добровільному порядку доступу до житла йому надано не було. Оголошення про продаж цієї квартири також було розміщено і в мережі Інтернет, де він знайшов відповідне оголошення, тому доводи позивача про його необізнаність є надуманими. По даній квартирі також існує заборгованість по комунальним платежам в розмірі 68 007,14 грн. У позовній заяві ОСОБА_1 не вказав в чому саме було порушено його право розміщенням в інших виданнях. При проведенні торгів всі вимоги чинного законодавства щодо оголошення, повідомлення позивача були дотримані. Тому в задоволенні позову просив відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що на виконанні у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження (ВП 14904505) по примусовому виконанню виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. про звернення стягнення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 для задоволення вимог ЗАТ «ОТП Банк» на суму 992 795,39 грн.

Постановою державного виконавця Києво-Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у Київській області для визначення вартості предмета іпотеки - спірної квартири, був призначений оцінювач - суб`єкт господарювання ТОВ «Приватна експертна служба».

12 березня 2018 року головним державним виконавцем направлено повідомлення учасникам виконавчого провадження про вартість арештованого майна. 14 березня 2018 року направлено до ДП «Сетам» заявку на реалізацію арештованого майна. У подальшому призначені електронні торги не відбувались за відсутності допущених учасників.

Відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 16 серпня 2018 року №352403 визначений переможець електронних торгів - ОСОБА_2 .

18 вересня 2018 року головним державним виконавцем Києво-Святошинського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у Київській області на підставі протоколу проведення електронних торгів від 16 серпня 2018 року №352403 було складено акт про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки). Згідно з актом про проведені електронні торги ціна продажу предмета іпотеки становила 534 779 грн.

Дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов`язковою умовою правомірності правочину. При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Спірні правовідносини регулюються такими актами цивільного законодавства (в редакціях чинних на момент проведення прилюдних торгів): ЦК України; Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV); Законом України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV); Законом України від 03 червня 2014 ;року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»; Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5, (далі - Тимчасове положення, Положення № 68/5); Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення прилюдних торгів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5, (далі - Тимчасовий порядок, Порядок № 656/5); Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з вимогами частин першої та третьої статті 62 Закону № 606-XIV реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Окрім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Тимчасовим порядком визначено, що прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 1 розділу 1), а також передбачено правила, що визначають процедуру підготовки, проведення торгів, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів, та правила щодо оформлення результатів торгів.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажі майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу ІХ Тимчасового порядку, та вказано, що акт про проведення електронних торгів є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Зазначений акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах.

З аналізу змісту частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 ЦК України (частина перша статті 215 цього Кодексу).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Відповідно до пункту 3.5 Тимчасового положення спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20 травня 2003 року № 43/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21 травня 2003 року за № 388/7709 (зі змінами), на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення повторних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна. Одночасно ця інформація може бути розміщена в засобах масової інформації.

Зміст інформаційного повідомлення повинен містити: 1) найменування, опис і характеристику нерухомого майна; 2) його місцезнаходження (адресу); 3) стартову ціну; 4) строки сплати та суму гарантійного внеску учасника прилюдних торгів, найменування, адресу банку, номер рахунка спеціалізованої організації для його сплати; 5) порядок та строки розрахунку за придбане на публічних торгах майно, номер депозитного рахунка органу державної виконавчої служби для сплати коштів; 6) дату, час та місце ознайомлення з майном; 7) дату, час та місце проведення прилюдних торгів; 8) реквізити спеціалізованої організації, яка проводить прилюдні торги; 9) кінцевий термін реєстрації для участі у прилюдних торгах; 11) інші відомості, потрібні для проведення прилюдних торгів (пункт 3.6 Тимчасового положення).

Згідно з пунктом 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

При цьому під письмовим повідомленням необхідно розуміти не тільки направлення відповідних відомостей зазначеним особам у письмовому вигляді, а й отримання цими особами відомостей, які мають бути їм повідомлені.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18).

Отже, розглядаючи питання про дотримання під час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Пунктом 1.4 Тимчасового положення передбачено, що організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

За змістом частин третьої-п`ятої статті 43 Закону України «Про іпотеку» організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 днів до дня початку прилюдних торгів публікує за місцезнаходженням предмета іпотеки принаймні в двох місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію. Організатор прилюдних торгів забезпечує будь-якій зацікавленій особі доступ до інформації про умови проведення прилюдних торгів та про предмет іпотеки, що підлягає продажу. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення прилюдних торгів у засобах масової інформації організатор прилюдних торгів письмово сповіщає державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день, час і місце проведення прилюдних торгів та про початкову ціну реалізації майна.

Проте, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Встановлено, що ДП «Сетам» розмістило оголошення про проведення електронних торгів в газеті «Майдан-Брок» №30 від 26.07.2018-01.08.2018 року та газеті «Час Київщини» №27 від 20.07.2018 року.

Також ДП «Сетам» надіслало 18 липня 2018 року листа за №6747/18-18-18 всім учасникам виконавчого провадження щодо проведення електронних торгів 16 серпня 2018 року о 09:00 год, з зазначенням номеру лоту, відомості про предмет іпотеки, початкової ціни продажу майна.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази отримання боржником повідомлення про початкову ціну реалізації майна та проведення прилюдних торгів 16 серпня 2018 року, а також публікації повідомлення про проведення торгів в засобах масової інформації як вказував позивач в газеті «Наше місто» та «Іа Інформ».

Втім, такі порушення не є підставою для визнання торгів недійсними, оскільки позивач не довів, що вони вплинули на результати торгів, чим порушили б його права, виходячи з наступного. Суд враховує те, що оголошення у газетах були розміщені своєчасно, вони розповсюджуються на території всього Києво-Святошинського району, в тому числі й на місто Вишневе. Посилання позивача на листи з Укрпошти суд до уваги не бере, оскільки дані листи можуть підтверджувати лиш факт не розповсюдження даних газет Укрпоштою, натомість чинне законодавство не обмежує розповсюдження засобів масової інформації лише даним суб`єктом.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, в тому числі у формі електронних торгів, проводиться виключно у разі звернення стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса та у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Закону України «Про виконавче провадження» з отриманням вимог цього Закону.

Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Заходами примусового виконання рішень є, зокрема звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, у межах виконавчого провадження державний виконавець уповноважений здійснювати арешт та опис майна з подальшим зверненням стягнення на таке майно, що відповідно до частини першої статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 , не погоджуючись з вартісною оцінкою вказаної квартири, заперечував чи оскаржував звіт та дії державного виконавця. Доказів, які б спростували звіт про незалежну оцінку майна - квартири за адресою: АДРЕСА_3 , матеріали справи не містять.

Порушення, допущені державним виконавцем під час здійснення своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом, про що вірно зазначено судом першої інстанції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 знав про існування виконавчого провадження відносно нього, зважаючи, що воно відкрито ще в 2009 році, проте жодні дії (бездіяльність) державного виконавця у встановленому законом порядку не оскаржував. При розгляді справи позивач не надав будь-яких доказів порушення його прав. А обмежився лише поясненнями та виявленими, на його переконання, порушеннями. При цьому жодного причинно-наслідкового зв`язку щодо порушення процедури та його прав не навів. Посилання позивача на те, що державний виконавець перевищив свої повноваження та у незаконний спосіб передав на реалізацію майно, позивача не було повідомлено про результати оцінки майна, а також дати проведення електронних торгів, чим порушено його права, не є безумовною підставою визнання електронних торгів недійсними, оскільки у випадку незгоди із діями або бездіяльністю державного виконавця сторона виконавчого провадження має право оскаржити їх до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби чи звернутись до суду зі скаргою у порядку, встановленому цивільним процесуальним законом.

Таким чином, зважаючи на недоведеність стороною позивача порушення його прав при проведенні електронних торгів, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Державного підприємства "СЕТАМ", ОСОБА_2 про визнання електронних торгів недійсними, визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним і скасування акту про проведення електронних торгів відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 26 жовтня 2020 року.

Суддя