МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ
Справа №521/1381/20
Пр. №2/521/1749/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2020 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді Сегеди О.М.,
при секретарі Ткач А.О.,
розглянувши у відкритому судовомузасіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексія Миколайовича, ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та скасування запису про реєстрацію права власності,
встановив:
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначенимпозовом до державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» (далі КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації») Бондар О.М., ОСОБА_2 , посилаючись на те, що в провадженні Малиновського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа №521/21316/18 за його позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про виділення в окремий об`єкт нерухомості 11/25 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування земельною ділянкою за вказаною же адресою.
Позивач зазначав, що йому на праві спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності від 27 вересня 2005 року, яке видане виконавчим комітетом Одеської міської ради 27 вересня 2005 року на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради №723/01-04 про затвердження розрахунку ідеальних часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 , належить 11/25 частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Інша частина домоволодіння належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Вказував, що за їх з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спільною заявою було надано згоду на встановлення нового розрахунку ідеальних часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 , відповідно до якого його частка в домоволодінні становила 11/25, частка ОСОБА_4 8/25, частка ОСОБА_3 6/25.
Зазначав, що після смерті його дружини ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 8/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка належала померлій на праві власності, яку прийняла та оформила відповідачка ОСОБА_2 .
Стверджував, що загальна площа усієї земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , складає 0,0577 га, а площа земельної ділянки, якою користується він та ОСОБА_2 складає 0,0437 га. Фактично він користується земельною ділянкою, розмір якої становить 0,0236 га, а відповідачка ОСОБА_2 - земельною ділянкою, площею 0,0201 га, хоча у його користуванні повинна бути земельна ділянка, площею 0,0253 га, а у ОСОБА_2 - земельна ділянка, площею 0,0184 га, відповідно до розміру їх часток у праві власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
В процесі розгляду справи №521/21316/18, йому стало відомо, що за заявою ОСОБА_2 державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 47443471 від 21 червня 2019 року та зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на об`єкт нерухомого майна, із присвоєнням адреси: АДРЕСА_2 , про що зроблено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №32082848 від 18 червня 2019 року.
Стверджував, що об`єкт нерухомого майна, який складається із житлового будинку, загальною площею 20,6 кв.м., вбиральні, душа та мостіння, який нібито, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , є 8/25 частини домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , а також включає спірну частину земельної ділянки, право користування якою є предметом спору у цивільній справі №521/21316/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .
Зазначав, що підставою внесення запису про право власності ОСОБА_2 на об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , був технічний паспорт від 05 червня 2019 року, виданий приватним підприємством «Укрелтранс»; повідомлення (без конкретизації та відповідно до витягу) від 05 червня 2019 року, видавник приватне підприємство «Укрелтранс»; довідка (без конкретизації та відповідно до витягу) за №07/65001-1115 від 18 червня 2019 року, видавник АТ «Укрпошта».
Посилаючись напорушення своїхправ,позивач просивсудвизнати противоправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Новоселівськоїсільської ради«Регіональне бюродержавної реєстрації»Бондар О.М.продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень(звідкриттям розділу)від 21червня 2019року,індексний номеррішення 47443471щодо реєстраціїза ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з житлового будинку, загальною площею 20,6 кв.м., вбиральні-душа та мостіння, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати запис за №32082848 від 18 червня 2019 року про реєстрацію за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з житлового будинку, загальною площею 20,6 кв.м., вбиральні-душа та мостіння, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою суду м. Одеси від 14 лютого 2020 року по справі було відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 57-58).
Ухвалою суду від 04 травня 2020 року строк проведення підготовчого провадження по справі було продовжено (а.с. 130-131).
Ухвалою суду 25 травня 2020 підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (а.с. 143-144).
Позивач тайого представник, діючийна підставіордеру від28 січня 2020 року, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 40, 60, 70, 146, 159, 177, 178).
Відповідачка ОСОБА_2 та її представник, діюча за ордером від 01 жовтня 2020 року, в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 73, 87, 137, 148, 156, 157, 165, 168, 176, 183, 184, 185).
Відповідач державний реєстратор КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар О.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 100, 102, 149, 164, 167, 180).
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності учасників справи, які своєчасно і належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживанням процесуальними правами в розумінні процесуального закону є, крім іншого, вчинення (або не вчинення) дій, спрямованих на безпідставне затягування розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 від 01 липня 2004 року, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Судом встановлено,що домоволодінняпо АДРЕСА_1 належалона правіспільної частковоївласності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 .
Відповідно доРозпорядження Малиновськоїрайонної адміністраціїОдеської міськоїради №723/01-04про затвердженнярозрахунку ідеальнихчасток удомоволодінні по АДРЕСА_1 ,ОСОБА_1 належало на праві спільної часткової власності 11/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 1/2 частина, ОСОБА_3 23/100 частин вказаного домоволодіння (а.с. 10-11).
Зі змісту вказаного розпорядженням вбачається, що самовільно збудовані ОСОБА_3 прибудова літ. «б1», літня кухня літ. «Л», прибудова до літньої кухні літ. «л»; ОСОБА_5 прибудова до літньої кухні під літ. «д», душова убиральня літ. «Е» в розрахунок ідеальних часток не ввійшли (а.с. 10-11).
Встановлено, що спільною нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було надано згоду на встановлення нового розрахунку ідеальних часток у домоволодінні по АДРЕСА_1 , відповідно до якого частка ОСОБА_1 в домоволодінні становила 11/25, частка ОСОБА_4 8/25, частка ОСОБА_3 6/25 (а.с. 13).
24 лютого 2005 року на ім`я ОСОБА_1 було оформлено технічний паспорт на 27/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 та зазначені споруди, які були збудовані співвласниками вказаного домоволодіння, а саме ОСОБА_6 прибудова «б1»; літня кухня літ. «Л», прибудова до літньої кухні літ. «л»; ОСОБА_4 прибудова до літньої кухні під літ. «д», душова-убиральня літ. «Е» збільшена на 5,1 кв.м. (а.с. 36-38).
Судом встановлено,що 27вересня 2005року ОСОБА_1 було виданосвідоцтво проправо спільноїчасткової власностіна 11/25частин домоволодінні, що розташований по АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з двох житлових будинків літ. «А, А1», «Б», загальною площею 166,8 кв.м., жилою площею 122,4 кв.м., сараїв літ. «М», «Н», «Г», «И», літньої кухні літ. «З», гаражу літ .»Ж», відображених у технічному паспорті від 24 лютого 2005 року. Свідоцтво видано на підставі розпоряджень Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 24 грудня 2003 року, №1552/01-04; від 29 квітня 2005 року, №500/01-04; від 15 липня 2005 року №723/01-04, замість рішення місцевого суду Малиновського району м. Одеси від 23 листопада 2001 року, справа №2-2991/01, зареєстровано ОМБТІ та РОН 28 лютого 2002 року, р. №14872, стор. 150 кн. 141 (а.с. 12).
Право власності ОСОБА_1 на 11/25частин домоволодінні, що розташований по АДРЕСА_1 , зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 14-16).
Встановлено, що 22 березня 2018 року на підставі свідоцтва про право на спадщину від 12 червня 2015 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на 8/25 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 березня 2018 року (а.с. 14-16).
З матеріалів справи вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , загально площею 51,3 кв.м., житловою площею 37,7 кв.м., сарай літ. «Г», огорожа, 1,2, вимощення, І (а.с. 46-47).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 18 червня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі технічного паспорту від 05 червня 2019 року, виданого приватним підприємством «Укрелтранс»; повідомлення від 05 червня 2019 року, видавник приватне підприємство «Укрелтранс»; довідки АТ «Укрпошта» від 18 червня 2019 року за №07/65001-1115 зареєстровано право власності на житловий будинок, А, загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 10,2 кв. м., вбиральня-душ, Б, мостіння, І, що розташований по АДРЕСА_2 .
Запис доДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію прававласності проправо власності ОСОБА_2 на житловийбудинок,А,загальною площею20,6кв.м.,житловою площею10,2кв.м.,вбиральня-душ,Б,мостіння,І,що розташованийпо АДРЕСА_2 ,внесений дона підставірішення про державнуреєстрацію правта їхобтяжень(з відкриттям розділу), індексний номер 47443471 від 21 червня 2019 року (а.с. 35, 42-43, 106).
Відповідно до повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна станом на 05 червня 2019 року житловий будинок літ. «А», загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 10.2 кв.м., вбиральня-душ літ. «Б», по АДРЕСА_2 , побудовано до 05 серпня 1992 року та відповідно до листа ДАБК України від 01 вересня 2011 року за №40-12-2409, відносно прийняття в експлуатацію об`єкта, завершеного будівництва (житлові будинки та господарськи будівлі та споруди, побудовані до 05 серпня 1992 року) не підлягають до здачі в експлуатацію (а.с. 115).
Встановлено, що 05 червня 2019 року на вказаний будинок було видано технічний паспорт (а.с. 116-119).
З матеріалів реєстраційної справи вбачається, що 18 червня 2019 року ОСОБА_2 була видана за підписом директора ОД АТ «Укрпошта» довідка про резервування у Реєстрі поштового обслуговування ОД АТ «Укрпошта» поштової адреси об`єкту, як самостійної поштової одиниці (а.с. 119).
Відповідно до довідки відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 11 лютого 2020 року, ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а житловий будинок літ. «А», загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 10.2 кв.м., вбиральня-душ літ. «Б» згідно повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна станом на 05 червня 2019 року побудовано до 05 серпня 1992 року, тобто коли ОСОБА_2 було 15 років.
В матеріалахсправи відсутніна ім`я ОСОБА_2 правовстановлюючі документина житловийбудинок літ.«А»,загальною площею20,6кв.м.,житловою площею10.2кв.м.,вбиральня-душліт.«Б» по АДРЕСА_2 , а також документи на виділ земельної ділянки під вказані об`єкти.
Отже, будівництво вищевказаних нерухомих об`єктів було здійснено на земельній ділянці, яка не передавалася у встановленому законом порядку для виконання таких робіт, тобто було здійснено самочинне будівництво та самовільно зайнята земельна ділянка, оскільки Одеська міська рада, як орган, наділений повноваженнями розпоряджатися землями територіальної громади м. Одеси, не приймала рішень щодо надання ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам у власність або у користування земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , для будівництва нерухомого майна.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, дозвільних документів на будівництво об`єкта нерухомого майна, в тому числі, документа, який засвідчує готовність об`єкта до експлуатації, набула право власності на самочинно збудовану будівлю як на новозбудований об`єкт нерухомого майна, шляхом реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Бондара О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21 червня 2019 року, індексний номер рішення 47443471 (а.с. 120).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державна реєстрація прав є обов`язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.
Державний реєстратор відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.
Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі Порядок), визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Пунктами 12, 18 Порядку встановлено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями. За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Згідно п. 41 Порядку для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності). Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Як буловстановлено судом,в порушеннядіючого законодавствадержавним реєстраторомбуло проведенодержавну реєстраціюправа власності ОСОБА_2 на житловийбудинок літ.«А»,загальною площею20,6кв.м.,житловою площею10.2кв.м.,вбиральня-душліт.«Б» по АДРЕСА_2 на підставі технічного паспорту від 05 червня 2019 року, виданого приватним підприємством «Укрелтранс»; повідомлення від 05 червня 2019 року, видавник приватне підприємство «Укрелтранс»; довідки АТ «Укрпошта» від 18 червня 2019 року за №07/65001-1115 та за відсутності документа, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або який підтверджує право власності ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.
Отже, підстави виникнення права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідають вимогам чинного законодавства стосовно реєстрації речових прав на нерухоме майно, оскільки при реєстрації права власності відповідачка не надала документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта або документ, який підтверджує її право власності на вказаний об`єкт.
Частиною 4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у визначеному порядку, а саме: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених ст. 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
При цьому, підтвердження заявником наявності у нього права власності або користування земельною ділянкою здійснюється як на етапі отримання вихідних даних, так і на етапі отримання дозвільних документів на будівельні роботи шляхом подання документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
Таким чином, наявність у заявника документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, презюмує наявність у нього права власності або користування забудованою земельною ділянкою, здійснення державної реєстрації прав на новостворений об`єкт за відсутності такого документа створює передумови для легалізації самочинного будівництва на земельній ділянці, що знаходиться у власності інших суб`єктів.
За таких обставин, суд вважає, що прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав відповідачки ОСОБА_2 на спірне майно за відсутності документів, які є обов`язковими для державної реєстрації новоствореного об`єкта нерухомого майна, призвело до незаконного визнання і підтвердження державою в особі державного реєстратора факту виникнення у відповідачки речових прав на об`єкт самочинного будівництва, розташованого на землях комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
Суд звертає увагу на те, що ані технічний паспорт, ані повідомлення про результати огляду об`єкта нерухомого майна не є документами, що засвідчують право власності відповідачки на вищевказане нерухоме майно, а тільки носять інформативний характер щодо технічних характеристик об`єкта нерухомого майна.
Крім того, документ щодо адреси об`єкта нерухомого майна, видавником якого є ОД АТ «Укрпошта», також не може бути підставою для виникнення права власності, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства ОД АТ «Укрпошта» не є державним органом, який має право у встановленому законом порядку проводити присвоєння адреси об`єктам нерухомого майна.
Згідно зі п.п.1, 2 ч. 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.
Суд вважає, що відповідальність заявника за достовірність даних, що містяться в документах, не звільняє державного реєстратора від обов`язку перевірки зазначених документів на відповідність вимогам законодавства.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що пакет документів, який було подано для здійснення державної реєстрації права власності за відповідачкою ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає вимогам чинного законодавства, що виключає можливість державної реєстрації такого речового права як офіційного визнання і підтвердження державою факту виникнення у відповідачки прав на вказане нерухоме майно, а тому рішення державного реєстратора Бондара О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 21 червня 2019 року (індексний номер: 47443471) є незаконним.
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав у разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в»пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
У разі якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченомупідпунктом «а»пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно позиції Великої палати Верховного Суду, визначеної у постанові від 29 травня 2019 року по справі №367/2022/15-ц (14-376цс18), рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18). Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача. Так, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (див. пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).
Отже, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
За таких обставин, суд вважає,що позовнівимоги щодоскасування рішення державного реєстратора КП Новоселівськоїсільської ради«Регіональне бюродержавної реєстрації»Бондар О.М.продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень(звідкриттям розділу)від 21червня 2019року,індексний номеррішення 47443471,щодо реєстраціїза ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з житлового будинку, загальною площею 20,6 кв.м., вбиральні-душа та мостіння, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , задоволенню не підлягають, оскільки вказане рішення вичерпало свою дію.
Що стосується позовних вимог щодо скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності на на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ,то данівимоги підлягаютьзадоволенню тазаписза №32082848 від 18 червня 2019 року про реєстрацію за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,права власності на об`єкт нерухомого майна, який складається з житлового будинку, загальною площею 20,6 кв.м., вбиральні-душа та мостіння, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , підлягає скасуванню.
Відповідачами не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.
Своїм правом бути присутніми у судових засіданнях відповідачі також розпорядились на свій розсуд.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладається у разі задоволення позову - на відповідача.
Судовий збір по справі складає 840,80 грн., який сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 1).
Керуючись ст.ст.15,16,328,331,375,386ЦКУкраїни, ч. 1ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність»,ст. ст. 34, 39, 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 1, 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 12, 13, 223, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондар Олексія Миколайовича, ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та скасування запису про реєстрацію права власності задовольнити частково.
Визнати рішення державного реєстратора Комунального підприємстваНовоселівської сільськоїради «Регіональнебюро державноїреєстрації» БондарОлексія Миколайовича про державну реєстраціюправ таїх обтяжень(звідкриттям розділу),індексний номер47443471, від 21 червня 2019 року щодо реєстрації за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1856274651101, який складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 10,2 кв.м., вбиральні-душу під літ. «Б» та мостіння І, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 противоправним.
Скасувати запис державного реєстратора Комунального підприємстваНовоселівської сільськоїради «Регіональнебюро державноїреєстрації» БондарОлексія Миколайовича за №32082848 від 18 червня 2019 року про реєстрацію за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1856274651101, який складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 10,2 кв.м., вбиральні-душу під літ. «Б» та мостіння І, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , здійсненого на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємстваНовоселівської сільськоїради «Регіональнебюро державноїреєстрації» Бондар Олексія Миколайовича продержавну реєстраціюправ таїх обтяжень(звідкриттям розділу), індексний номеррішення 47443471,від 21червня 2019року щодореєстрації за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1856274651101, який складається з житлового будинку під літ. «А», загальною площею 20,6 кв.м., житловою площею 10,2 кв.м., вбиральні-душу під літ. «Б» та мостіння І, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 жовтня 2020 року.
Суддя: О.М. Сегеда
