Номер провадження: 22-ц/813/7839/20
Номер справи місцевого суду: 947/29127/19
Головуючий у першій інстанції Петренко В. С.
Доповідач Громік Р. Д.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.10.2020 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Драгомерецького М.М., Дрішлюка А.І.,
за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Наталія Юріївна, про визнання недійсними договорів купівлі продажу нерухомого майна та земельної ділянки, визнання права власності,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року відкрито провадження у справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу за встановленою підсудністю, посилаючись на порушення норм процесуального права.
В доводах апеляційної скарги зазначено, що оскаржуваний договір купівлі-продажу, який посвідчений 22.12.2014р. приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. зареєстрований за №6036 та договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений 22.12.2014р. приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. зареєстрований за №6031, укладались за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, відповідачі у справі зареєстрований за місцем укладання та виконання оскаржуваних договорів.
У судове засідання, призначене на 21 жовтня 2020 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 28 жовтня 2020 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
У частинах 1 та 2 ст. 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із важливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07 липня 2010 року).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 2-4 ЦПК України, передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.
У п.п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» зазначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (ст.114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Згідно з положенням статті 181 ЦК до нерухомого майна належить: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визнання додаткового строку для прийняття спадщини.
Наявність норм про виключну підсудність пояснюється особливостями справ, на які вони поширюються, і направлені на дотримання права особи на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом, на створення сторонам рівних і найбільш сприятливих умов при розгляді справи і виконанні рішення.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з визнанням недійсними договорів купівлі-продажу та визнання за ОСОБА_2 право власності, витребування у ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 житлового будинок та земельну ділянку ОСОБА_2 .
За договором купівлі-продажу від 22 грудня 2014 року спір між сторонами стосується житлового будинку та земельної ділянки АДРЕСА_2 .
Згідно адміністративно-територіального поділу м. Одеси зазначений предмет договору купівлі продажу знаходиться на території Київського районного суду м. Одеси.
Таким чином, з огляду на місцезнаходження нерухомого майна, виходячи з положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України, справа підсудна Київському районному суду м. Одеси.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та прийнята з порушенням правил підсудності не приймаються до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання про відкриття провадження у справі, а тому законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 28 жовтня 2020 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: М.М. Драгомерецький
А.І. Дрішлюк
