Троїцький районний суд Луганської області
Справа №: 433/1461/20
Провадження № 3/433/464/20
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2020 року
Суддя Троїцького районного суду Луганської області Певна О.С., розглянувши матеріали, що надійшли з Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1ст.172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
ВСТАНОВИВ:
До Троїцького районного суду Луганської області надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1ст. 172-7 КУпАП.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2020, вказаний матеріал надійшов у провадження судді Троїцького районного суду Луганської області ОСОБА_2 .
Суддею під час підготовки справи до розгляду було заявлено самовідвід у зазначеній справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, що особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, є ОСОБА_1 , який є головою Троїцького районного суду Луганської області.
Статтею 7 КУпАПвстановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зіст. 245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.2ст.246 КУпАПпорядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, об`єктивність розгляду справи, а отже вирішення її на основі суворого додержання законності забезпечується її розглядом суддею, щодо якого відсутні сумніви, в тому числі у стороннього спостерігача, в його неупередженості та безсторонності.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основіКонституціїі законів України та на засадах верховенства права.
Відповідно до ст. 9 даного Закону, суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету РадиЄвропи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001 незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.
У п.п. 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.
У пункті 5Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007наголошується, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 7ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016суддя зобов`язаний, зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
У статті 15 Кодексу суддівської етики України, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22.02.2013, зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя заявляє про самовідвід від участі в розгляді справи у випадку неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.
Тобто, розгляд справи суддею, щодо якого існують об`єктивні підстави для виникнення сумнівів у його неупередженості є порушенням ним передбачених діючим законодавством обов`язків судді та правил суддівської етики.
Відповідно до ст. 3 ч. 1 "Порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання" затвердженого Радою суддів України від 04.02.2016 року № 2 суб`єкти конфлікту інтересів повинні прагнути самостійно та своєчасно вживати заходи із запобігання виникненню конфлікту інтересів та його врегулювання (в тому числі, в порядку передбаченому процесуальним законодавством).Суб`єкт конфлікту інтересів зобов`язаний вживати заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів у його діяльності; не вчиняти дій та не приймати рішень по суті в рамках виконання своїх службових повноважень в умовах реального конфлікту інтересів п. 1,2 ч. 1 ст. 4 Порядку.
Одним із елементів довіри суспільства, в тому числі і учасників процесу до суду, є довіра складу суду вирішувати спір, що унеможливить в подальшому сумніватись у винесенні справедливого, законного та об`єктивного рішення суду.
Відповідно до статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
В Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутні положення, що регулюють підстави та порядок відводу (самовідводу) судді, хоча зазначені вище норми як національного законодавства так і міжнародного права вимагають від суду усунути сумніви щодо його повноважень, у разі їх виникнення. Крім того діючі Кримінальний процесуальний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України передбачають відвід (самовідвід) судді, а тому в даному випадку є необхідність у застосуванні аналогії права.
Найбільш наближеним нормам до КУпАП є норми КПК України. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
З огляду на викладене, для уникнення сумнівів щодо неупередженості головуючого судді в очах стороннього спостерігача, забезпечення дотримання вимог суддівської етики, а також з урахуванням принципу процесуальної економії (звільнення від невиправданих формальностей і процедур) суддя приходить до висновку про необхідність до початку розгляду справи задовольнити заявлений самовідвід головуючого у зазначеній справі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7,245,246 КУпАП України, суддя,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву про самовідвід судді Троїцького районного суду Луганської області ОСОБА_2 задовольнити.
Відвести суддю Троїцького районного суду Луганської області ОСОБА_2 від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 433/1461/20 (провадження № 3/433/464/20) про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 .
Зазначену справу про адміністративне правопорушення передати до канцелярії Троїцького районного суду Луганської області для її повторного автоматичного розподілу.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.С. Певна
