УКРАЇНА
ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________________________________
Справа № 675/1001/19
Провадження № 22-ц/4820/1568/20
Категорія: 40
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд в складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.
секретарсудового засідання Гриньова А.М.
за участю позивача ОСОБА_1 , його представника Прядуна Р.В., представника Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» Марчука О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №675/1001/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року (суддя Демчук П.В., повний текст рішення виготовлено 04 червня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» про відшкодування шкоди, завданої здоров`ю.
Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасниківсправи,дослідивши доводиапеляційної скаргиі матеріалисправи, суд
в с т а н о в и в :
Звертаючись в травні 2019 року до суду із позовом ОСОБА_1 зазначав, що на даний час відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)», до якої прибув у вересні 2017 року. Після прибуття до виправної установи в нього значно погіршився стан здоров`я, проте медичне обстеження після прибуття до колонії медичними працівниками в порушення вимог ч. 1 ст. 95 Кримінально-виконавчого кодексу України зроблено не було. Позивач вказував, що через недбале ставлення медичних працівників колонії він став інвалідом у зв`язку із наявним онкологічним захворюванням, про що свідчить довідка МСЕК. Оскільки ні медичними працівниками, ні представниками адміністрації виправної установи не було вжито необхідних дій для вчасного виявлення та лікування хвороби, що призвело до виникнення у позивача онкологічного захворювання, тому було завдано шкоди його здоров`ю. Посилаючись на положення ст. 1167 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд стягнути із Замкової виправної колонії № 58 на свою користь моральну шкоду, заподіяну каліцтвом, у розмірі 2000 000 грн.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що відповідачем не було надано доказів на спростування обставин, викладених у позові, однак суд першої інстанції, надавши перевагу доводам відповідача, прийняв незаконне рішення на його користь, чим порушив принцип змагальності сторін. Апелянт зазначає, що судом безпідставно було відмовлено у задоволенні його клопотання про витребування доказів на підтвердження позовних вимог, а саме щодо витребування медичної картки, чим порушено права позивача на належний судовий захист. Також, на думку апелянта, судом необґрунтовано залишено поза увагою надані позивачем докази, зокрема покази свідків щодо ненадання медичної допомоги позивачу, натомість прийнято до уваги поданий начальником медичної частини ОСОБА_2 журнал огляду, чим порушено норми ст. 89 ЦПК України. З цих підстав ОСОБА_1 просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення його позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» погоджується із висновками суду першої інстанції та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Представник вказує, що медична допомога в установі виконання покарань надається відповідно до діючих нормативно-правових актів, в установі організоване цілодобове чергування медичними працівниками для надання медичної допомоги хворим засудженим. Амбулаторний прийом засуджених проводиться лікарем-терапевтом, стоматологом, рентгенологом та начальником медичної частини. Порядок та умови виконання ОСОБА_1 відбування покарання, в тому числі, надання медичної допомоги, в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» відповідає вимогам чинного законодавства, жодних протиправних дій чи бездіяльності по відношенню до позивача в колонії не допускалося, що виключає завдання йому моральної шкоди.
Апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з підстав у ній наведених.
Представник відповідача ДУ «ЗВК 58» Марчук О.А. проти апеляційної скарги заперечив.
Судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області засуджений до довічного позбавлення волі та прибув для відбування покарання до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 11 вересня 2017 року.
При поступленні у виправну установу 11.09.2017 року був проведений первинний медичний огляд ОСОБА_1 , про що свідчать записи у Журналі обліку новоприбулих в установу, Журналі № 7259 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення та записами в медичній картці ОСОБА_1 медичними працівниками, відповідно до висновку лікарів терапевта, рентгенолога і стоматолога засуджений ОСОБА_1 на момент огляду практично здоровий (а.с.44-52, 197-222).
Також, в результаті проведення профілактичного медичного огляду 11 жовтня 2017 року лікарями терапевтом, рентгенологом та стоматологом засудженого ОСОБА_1 останній на момент огляду практично здоровий (а.с.11).
Відповідно до записів у Журналі № 7529 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення медичними працівниками установи 14.09.2017 року, 16.10.2017 року, 22.11.2017 року і 15.12.2017 року проводилася перевірка санітарного стану камер та 14.09.2017 року проведено амбулаторний прийом ОСОБА_1 і 22.11.2017 року позивачу надано медичну допомогу, а 15.12.2017 року в результаті амбулаторного прийому призначено консультацію стоматолога (а.с. 44-50).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності ОСОБА_1 позовних вимог.
Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального і процесуального права та надав відповідну правову оцінку всім фактичним обставинам справи і доказам.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, який фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, відповідно до ст. 1 КВК України кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так й іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Згідно зі ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.
Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання (ч. ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права, судова колегія вважає їх безпідставними, адже суд при постановленні оскаржуваного рішення керувався положеннями ст. ст. 23, 1167 ЦК України.
Посилання апелянта на порушення судом прав позивача є голослівними, адже суд першої інстанції у відповідності до вимог діючого ЦПК України роз`яснив ОСОБА_1 його права та обов`язки, як учасника справи, наслідки вчинення або не вчинення ним процесуальних дій.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо не витребування його медичної карти, адже встановлено, що протокольною ухвалою від 21.08.2019 року (а.с.35) Ізяславським районним судом ухвалено витребувати копію медичної карти, але такий документ не був предметом дослідження суду. Однак, це процесуальне порушення не є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та не призвело до невірного вирішення справи і усунуто апеляційним судом.
Так, на виконання протокольної ухвали Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року Хмельницька міська медична частина філії ЦОЗ ДКВС України в Хмельницькій області надала суду завірену копію медичної карти засудженого ОСОБА_1 (а.с.197-222) і цей документ був предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Аргументи апеляційної скарги про те, що апелянту не надавалася медична допомога в ДУ «ЗВК №58» спростовуються доказами, дослідженими в суді першої інстанції та письмовими доказами, дослідженими в суді апеляційної інстанції, що спрямовані на перевірку доводів апеляційної скарги.
Так, згідно з пунктами 1, 2 підрозділу 1 розділу 2 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 (далі - Порядку) після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення, потребують надання екстреної або іншої медичної допомоги, та осіб з педикульозом.
Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті амбулаторного хворого 025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого та передається до медичної частини (фельдшерського пункту).
Як слідує із записів Журналу обліку новоприбулих в установу, Журналу № 7259 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення та записами в медичній картці позивача, ОСОБА_1 при поступлення до ДУ «ЗВК №58» 11.09.2017 року було проведено медичний профілактичний огляд і відповідно до висновку лікарів: терапевта, рентгенолога і стоматолога ОСОБА_1 скарг на момент огляду не пред`являв та визначено, що є практично здоровим (а.с.44-52, 197-222).
Також, в результаті проведення профілактичного медичного огляду 11 жовтня 2017 року лікарями терапевтом, рентгенологом та стоматологом засудженого ОСОБА_1 останній на момент огляду є практично здоровим (а.с.11).
Відповідно до записів у Журналі № 7529 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення медичними працівниками установи 14.09.2017 року, 16.10.2017 року, 22.11.2017 року і 15.12.2017 року проводилася перевірка санітарного стану камер та 14.09.2017 року проведено амбулаторний прийом ОСОБА_1 і 22.11.2017 року позивачу надано медичну допомогу, а 15.12.2017 року в результаті амбулаторного прийому призначено консультацію стоматолога (а.с. 44-50).
15.01.2018 року ОСОБА_1 оглядав стоматолог і відповідно до записів медичної карти останнього позивач вважав себе хворим на протязі двох тижнів і лікарем призначено амбулаторне лікування та повторний огляд через місяць (а.с.199 зворот).
14.02.2018 року проведено повторний огляд ОСОБА_1 лікарем стоматологом і в результаті якого позивачу діагностовано новоутворення в ділянці губи зліва та рекомендовано консультація лікаря-онколога (а.с.198)
І 14.02.2018 року ДУ «ЗВК № 58» направлено запит начальнику Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарання кримінальних покарань та пробації на госпіталізацію хворого засудженого ОСОБА_1 до онкологічного відділення лікувального закладу при ДУ «Львівський СІЗО» (а.с.62).
22.02.2018 року ДУ «ЗВК № 58» видано наряд на госпіталізацію ОСОБА_1 на лікування до міжобласної багатопрофільної лікарні при Львівській УВП №19 та 26.02.2018 року ДУ «ЗВК № 58» видано заявку на етапування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до Львівської УВП №19 через Вінницьку УВП №1 (а.с.63, 63 зворот).
Із вказаних документів встановлено, що ОСОБА_1 проходив курс лікування в онкологічному відділенні в травні червні 2018 року та рекомендовано повторний курс лікування через 6 місяців. І 06.09.2018 року ОСОБА_1 проходив огляд комісії МСЕК (а.с. 203 зворот).
06 вересня 2018 року ОСОБА_1 надана ІІІ група інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01 вересня 2019 року, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АВ №1119286 від 06 вересня 2018 року (а.с.3).
19 листопада 2018 року в.о. начальника ДУ «ЗВК (№58)» надіслано запит начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Хмельницькій області на госпіталізацію засудженого ОСОБА_1 до онкологічного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при ДУ «ЛУВП-№19» (а.с.64) і 22 листопада 2018 року начальником філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Хмельницькій області надано дозвіл на направлення на лікування із ДУ «ЗВК (№58)» до Львівської багатопрофільної лікарні №19 хворого засудженого ОСОБА_1 (а.с.65, 65 зворот).
І 26.11.2018 року ДУ «ЗВК № 58» направлено заявку на етапування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19) (а.с.65 зворот).
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги про те, що в ДУ «ЗВК 58» з 09 вересня 2017 року по січень 2018 року позивачу не надавалася належна медична допомога, що призвело до погіршення стану його здоров`я і, як наслідок, пропущено момент виявлення онкологічного захворювання є, в порушення вимог ч. 3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України недоведеними.
Разом з тим, не зазначення в медичній картці ОСОБА_1 про надання йому 14.09.2017 року і 22.11.2017 року амбулаторної допомоги, що зафіксовані в Журналі №7579 не є належним та допустимим доказом, в розумінні ст. 81 ЦПК України на підтвердження саме не надання відповідачем належної медичної допомоги позивачу.
Аргументи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права в частині не взяття до уваги показів свідків є такими, що не заслуговують на увагу, адже судом першої інстанції у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України дано оцінку показам свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ці доводи апеляції зводяться до незгоди апелянта із оцінкою судом зазначених доказів.
Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Зважаючи на зазначене, висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки позивачем в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності протиправності поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, що є необхідними елементами складу цивільного правопорушення.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст.374, 375, 382 384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ізяславськогорайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 жовтня 2020 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П`єнта
О.І. Талалай
