Постанова
Іменем України
05 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 675/1001/19
провадження № 61-17468св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - державна установа «Замкова виправна колонія (№ 58)»,
розглянув у попередньому судовому засіданніу порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року в складі судді: Демчука П. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» (далі - ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)») про відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на даний час відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)», до якої прибув у вересні 2017 року. Після прибуття до виправної установи в позивача значно погіршився стан здоров`я, проте медичне обстеження після прибуття до колонії медичними працівниками в порушення вимог частини першої статті 95 Кримінально-виконавчого кодексу України зроблено не було.
Позивач указував, що через недбале ставлення медичних працівників колонії він став особою з інвалідністю у зв`язку із наявним онкологічним захворюванням, про що свідчить довідка МСЕК. Оскільки ні медичними працівниками, ні представниками адміністрації виправної установи не було вжито необхідних дій для вчасного виявлення та лікування хвороби, що призвело до виникнення у позивача онкологічного захворювання і було завдано шкоди його здоров`ю, тому на підставі статті 1167 ЦК України має право на компенсацію моральної шкоди.
ОСОБА_1 просив:
стягнути із ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» на свою користь моральну шкоду, заподіяну каліцтвом, у розмірі 2 000 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 звертався за амбулаторною допомогою 14 вересня 2017 року, 16 жовтня 2017 року, 22 листопада 2017 року, 15 грудня 2017 року. Після проведеного амбулаторного прийому начальником медичної частини ОСОБА_3 для ОСОБА_1 була призначена консультація стоматолога. Після проведеного обстеження стоматолог виявив новоутворення в ділянці губи та рекомендував направити хворого на консультацію лікаря-онколога. 14 лютого 2018 року начальник виправної колонії звернувся до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань із запитом на госпіталізацію ОСОБА_1 до онкологічного відділення лікувального закладу при ДУ «Львівський СІЗО». 23 лютого 2018 року виправною установою від Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань був отриманий наряд на госпіталізацію ОСОБА_1 до міжобласної багатопрофільної лікарні при Львівській УВП (№19). У квітні-травні 2018 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні у спеціалізованій лікарні, для нього проведене відповідне лікування. 06 вересня 2018 року Хмельницькою МСЕК для ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності. В листопаді 2018 року за зверненням виправної колонії був знову отриманий наряд на госпіталізацію ОСОБА_1 для проведення повторного курсу лікування та позивач направлявся для проходження курсу лікування до Львівської установи виконання покарань № 19. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При відмові в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 не доведено позовні вимоги.
Суд першої інстанції зазначив, що показання свідків - засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про неотримання ними належної медичної допомоги у виправній установі та слідчому ізоляторі не стосуються предмету спору, а тому не приймаються судом до уваги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статей 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності протиправності поведінки заподіювача шкоди та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою.
Апеляційний суд вказав, що протокольною ухвалою від 21 серпня 2019 року районним судом ухвалено витребувати копію медичної карти, але такий документ не був предметом дослідження суду. Однак, це процесуальне порушення не є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення та не призвело до невірного вирішення справи і усунуто апеляційним судом. На виконання протокольної ухвали Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року Хмельницька міська медична частина філії ЦОЗ ДКВС України в Хмельницькій області надала суду завірену копію медичної карти засудженого ОСОБА_1 (а. с. 197 - 222) і цей документ був предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд відхилив аргументи апеляційної скарги про те, що позивачу не надавалася медична допомога в ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» та зазначив, що вони спростовуються доказами, дослідженими в суді першої інстанції та письмовими доказами, дослідженими в суді апеляційної інстанції, які спрямовані на перевірку доводів апеляційної скарги. Згідно з пунктами 1, 2 підрозділу 1 розділу 2 Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572 після прибуття в УВП усі засуджені протягом доби проходять первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження, осіб, які становлять епідемічну загрозу для оточення, потребують надання екстреної або іншої медичної допомоги, та осіб з педикульозом. Результати первинного медичного огляду фіксуються у медичній карті амбулаторного хворого 025/о, яка надсилається зі слідчого ізолятора разом з особовою справою засудженого та передається до медичної частини (фельдшерського пункту). Як слідує із записів Журналу обліку новоприбулих в установу, Журналу № 7259 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення та записами в медичній картці позивача, ОСОБА_1 при поступлення до ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)». 11 вересня 2017 року було проведено медичний профілактичний огляд і відповідно до висновку лікарів: терапевта, рентгенолога і стоматолога ОСОБА_1 скарг на момент огляду не пред`являв та визначено, що є практично здоровим (а. с. 44-52, 197-222). У результаті проведення профілактичного медичного огляду 11 жовтня 2017 року лікарями терапевтом, рентгенологом та стоматологом засудженого ОСОБА_1 останній на момент огляду є практично здоровим (а. с.11). Відповідно до записів у Журналі № 7529 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення медичними працівниками установи 14 вересня 2017 року, 16 жовтня 2017 року, 22 листопада 2017 року і 15 грудня 2017 року проводилася перевірка санітарного стану камер та 14 вересня 2017 року проведено амбулаторний прийом ОСОБА_1 і 22 листопада 2017 року позивачу надано медичну допомогу, а 15 грудня 2017 року в результаті амбулаторного прийому призначено консультацію стоматолога (а. с. 44 - 50). 15 січня 2018 року ОСОБА_1 оглядав стоматолог і відповідно до записів медичної карти останнього позивач вважав себе хворим на протязі двох тижнів і лікарем призначено амбулаторне лікування та повторний огляд через місяць (а. с.199 зворот). 14 лютого 2018 року проведено повторний огляд ОСОБА_1 лікарем стоматологом і в результаті якого позивачу діагностовано новоутворення в ділянці губи зліва та рекомендовано консультація лікаря-онколога (а. с.198). 14 лютого 2018 року ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» направлено запит начальнику Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарання кримінальних покарань та пробації на госпіталізацію хворого засудженого ОСОБА_1 до онкологічного відділення лікувального закладу при ДУ «Львівський СІЗО» (а. с.62). 22 лютого 2018 року ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» видано наряд на госпіталізацію ОСОБА_1 на лікування до міжобласної багатопрофільної лікарні при Львівській УВП № 19 та 26 лютого 2018 року видано заявку на етапування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до Львівської УВП №19 через Вінницьку УВП №1 (а. с. 63, 63 зворот). Із вказаних документів встановлено, що ОСОБА_1 проходив курс лікування в онкологічному відділенні в травні - червні 2018 року та рекомендовано повторний курс лікування через 6 місяців. 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 проходив огляд комісії МСЕК (а. с. 203 зворот). 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01 вересня 2019 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №1119286 від 06 вересня 2018 року (а.с.3). 19 листопада 2018 року в.о. начальника ДУ «ЗВК (№58)» надіслано запит начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Хмельницькій області на госпіталізацію засудженого ОСОБА_1 до онкологічного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при ДУ «ЛУВП-№19» (а. с. 64) і 22 листопада 2018 року начальником філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Хмельницькій області надано дозвіл на направлення на лікування із ДУ «ЗВК (№58)» до Львівської багатопрофільної лікарні №19 хворого засудженого ОСОБА_1 (а.с.65, 65 зворот). 26 листопада 2018 року ДУ «ЗВК № 58» направлено заявку на етапування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19) (а.с.65 зворот). Тому доводи апеляційної скарги про те, що в ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» з 09 вересня 2017 року по січень 2018 року позивачу не надавалася належна медична допомога, що призвело до погіршення стану його здоров`я і, як наслідок, пропущено момент виявлення онкологічного захворювання є недоведеними. Не зазначення в медичній картці ОСОБА_1 про надання йому 14 вересня 2017 року і 22 листопада 2017 року амбулаторної допомоги, що зафіксовані в Журналі № 7579 не є належним та допустимим доказом на підтвердження саме не надання відповідачем належної медичної допомоги позивачу.
Аргументи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права в частині не взяття до уваги показів свідків апеляційний суд відхилив, оскільки судом першої інстанції відповідно до вимог статті 89 ЦПК України дано оцінку показам свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , і ці доводи апеляції зводяться до незгоди із оцінкою судом зазначених доказів.
Аргументи учасників справи
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування положень статті 1166, 1167 ЦК України у поєднанні із нормами Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров`я України від 15 серпня 2014 року № 1348/5/572. Факт ненадання позивачу належної медичної допомоги у період з 11 вересня 2017 року по 15 грудня 2017 року підтверджується відсутністю у медичній карті ОСОБА_1 форми 025/о будь-яких записів про його медичний огляд за період з 11 вересня 2017 року по 15 грудня 2017 року, хоча, у відповідності абзацу 2 пункту 18 розділу 1 Порядку, усі висновки медичних обстежень, консультацій та дані щодо проведеного лікування обов`язково вносяться до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о або медичної карти стаціонарного хворого. У тому числі, пунктом 5 підрозділу 4 Розділу II Порядку чітко окреслено те, що після огляду засудженого лікар стисло і розбірливо записує до медичної карти амбулаторного хворого № 025/о дату прийому, скарги, дані об`єктивного обстеження, діагноз, призначення, робить висновок про потребу звільнення від роботи, необхідність стаціонарного лікування та ставить свій підпис. До медичної картки амбулаторного хворого вносяться також відомості первинного огляду, профілактичного огляду та амбулаторного обстеження, про що прямо зазначено у Порядку. Порядком не передбачено, що результати медичного огляду засуджених можуть фіксуватися у Журналі № 7529 обліку прийому засуджених, де фіксується санітарний стан камер. Саме тому ОСОБА_1 клопотав перед судом про витребування медичної карти засудженого, яка є первинним обліковим медичним документом, яка була предметом дослідження суду апеляційної інстанції. Однак, хоча суд апеляційної інстанції і звернув увагу на те, що медична картка засудженого дійсно не містить відомостей про те, що засудженому надавалася медична допомога 14 вересня 2017 року, 11 жовтня 2017 року і 22 листопада 2017 року , всупереч відомостям, що зафіксовані в Журналі №7579, разом із тим, такому яскравому протиріччю суд апеляційної інстанції не надав належної правової та процесуальної оцінки. За правилом статті 89 ЦПК України, суд зобов`язаний мотивувати відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), виходячи із критеріїв належності, достовірності, допустимості та достатності доказів. Суд допустив неправильне застосування матеріальних норм права, оскільки помилково ствердив про те, що, начебто, позивачем не доведено протиправності поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У даній справі вина та протиправність полягає у тому, що установа виконання покарань забезпечила належний та своєчасний медичний огляд позивача, що підтверджується відсутністю відповідних записів у його медичній картці.
У лютому 2021 року ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» направила відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволені касаційної скарги відмовити повністю, а оскаржені рішення залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, щожодних протиправних дій (бездіяльності) по відношенню до засудженого ОСОБА_1 в ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» не допускалося, що в свою чергу виключає завдання йому моральної шкоди. Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження позовних вимог.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 27 січня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що ОСОБА_1 вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області засуджений до довічного позбавлення волі та прибув для відбування покарання до державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» 11 вересня 2017 року.
При прибутті у виправну установу 11 вересня 2017 року був проведений первинний медичний огляд ОСОБА_1 , про що свідчать записи у Журналі обліку новоприбулих в установу, Журналі № 7259 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення та записами в медичній картці ОСОБА_1 медичними працівниками, відповідно до висновку лікарів терапевта, рентгенолога і стоматолога засуджений ОСОБА_1 на момент огляду практично здоровий.
У результаті проведення профілактичного медичного огляду 11 жовтня 2017 року лікарями терапевтом, рентгенологом та стоматологом засудженого ОСОБА_1 останній на момент огляду практично здоровий.
Відповідно до записів у Журналі № 7529 обліку прийому засуджених сектору довічного ув`язнення медичними працівниками установи 14 вересня 2017 року, 16 жовтня 2017 року, 22 листопада 2017 року і 15 грудня 2017 року проводилася перевірка санітарного стану камер та 14 вересня 2017 року проведено амбулаторний прийом ОСОБА_1 і 22 листопада 2017 року позивачу надано медичну допомогу, а 15 грудня 2017 року в результаті амбулаторного прийому призначено консультацію стоматолога.
На виконання протокольної ухвали Хмельницького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року Хмельницька міська медична частина філії ЦОЗ ДКВС України в Хмельницькій області надала суду завірену копію медичної карти засудженого ОСОБА_1 (а.с.197-222) і цей документ був предметом дослідження суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд встановив, що 15 січня 2018 року ОСОБА_1 оглядав стоматолог, відповідно до записів медичної карти останнього позивач вважав себе хворим протягом двох тижнів, і йому призначено амбулаторне лікування та повторний огляд через місяць.
14 лютого 2018 року проведено повторний огляд ОСОБА_1 лікарем стоматологом, за результатом якого позивачу діагностовано новоутворення в ділянці губи зліва та рекомендовано консультацію лікаря-онколога.
14 лютого 2018 року ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» направлено запит начальнику Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарання кримінальних покарань та пробації на госпіталізацію хворого засудженого ОСОБА_1 до онкологічного відділення лікувального закладу при ДУ «Львівський СІЗО».
22 лютого 2018 року ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» видано наряд на госпіталізацію ОСОБА_1 на лікування до міжобласної багатопрофільної лікарні при Львівській УВП № 19 та 26 лютого 2018 року видано заявку на етапування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до Львівської УВП №19 через Вінницьку УВП №1.
ОСОБА_1 проходив курс лікування в онкологічному відділенні в травні - червні 2018 року та рекомендовано повторний курс лікування через 6 місяців. 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 проходив огляд комісії МСЕК.
06 вересня 2018 року ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01 вересня 2019 року, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ № 1119286 від 06 вересня 2018 року.
19 листопада 2018 року в.о. начальника ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» надіслано запит начальнику філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Хмельницькій області на госпіталізацію засудженого ОСОБА_1 до онкологічного відділення міжобласної багатопрофільної лікарні при ДУ «ЛУВП-№19» і 22 листопада 2018 року начальником філії ДУ «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Хмельницькій області надано дозвіл на направлення на лікування із ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» до Львівської багатопрофільної лікарні №19 хворого засудженого ОСОБА_1
26 листопада 2018 року ДУ «Замкова виправна колонія (№ 58)» направлено заявку на етапування засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 до ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що «при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що «причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди)».
Суди встановили, що відсутні докази наявності протиправності поведінки відповідача та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяною шкодою.
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що факт ненадання позивачу належної медичної допомоги у період з 11 вересня 2017 року по 15 грудня 2017 року підтверджується відсутністю у медичній карті ОСОБА_1 форми 025/о будь-яких записів про його медичний огляд за період з 11 вересня 2017 року по 15 грудня 2017 року, відхиляє з таких підстав.
Завдання шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Тому сама по собі відсутність записів не свідчить про ненадання позивачу належної медичної допомоги, що зумовило встановлення ІІІ групи інвалідності та завдання моральної шкоди.
Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) та у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н. О. Антоненко
М. М. Русинчук
