Справа № 214/6911/20
2/214/3031/20
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Прасолов В.М., цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивачки адвокатом Вовком Михайлом Вадимовичем, до акціонерного товариства «Банк «Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна та приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
До Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана представником позивачки адвокатом Вовком Михайлом Вадимовичем, до акціонерного товариства «Банк «Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна та приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, в якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений нотаріусом 19 вересня 2019 року.
Розглянувши позовну заяву, суд дійшов висновку, що вона не підсудна Саксаганському районному суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у зв`язку з чим підлягає передачі за підсудністю до належного суду.
Відповідно до ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншого суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
В своєму позові позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 19 вересня 2019 року нотаріусом.
Відповідно до визначеного ст.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» права на повноважний суд, ніхто неможе бутипозбавлений правана розглядйого справив суді,до юрисдикціїякого вонавіднесена процесуальнимзаконом.Вказана нормакореспондується зположеннями ст.6Конвенції1950року,згідноякої коженпри вирішенніспору щодойого цивільнихправ таобов`язківмає правона справедливийі публічнийрозгляд йогосправи упродовжрозумного строкунезалежним ібезстороннім судом,встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Як вбачається з позову, позивачка зареєстрована по АДРЕСА_1 , що знаходиться на території Саксаганського району м. Кривого Рогу, а тому фактично звернулася за захистом своїх прав, як споживача, у відповідності до вимог ст. 28 ч.5 ЦПК України, за місцем свого проживання до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Однак, у даному випадку, позивачка не може керуватися вимогами Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на наступне.
Споживачем, права якого захищаються на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Предметом спору у позовній заяві ОСОБА_1 є визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14Закону України«Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, норми Закону України«Про захистправ споживачів» не поширюються на правовідносини, що виникають з приводу визнання виконавчого напису нотаріусу таким, що не підлягає виконанню.
Отже, даний спір має розглядатися з дотриманням правил ч. 12 ст. 28ЦПК, оскільки судом розглядається саме вимога про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, де по суті оскаржуються дії приватного нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису про звернення стягнення заборгованості, а не з приводу укладення кредитного договору.
Статтею 28 ч.12 ЦПК України визначена альтернативна підсудність щодо позовів про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а саме, що такі позови можуть пред`являтися також за місцем його виконання. Ця норма є спеціальною, так як регулює саме ці відносини.
Як передбачено ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.
Згідно ст. 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Як передбачено ст. 24 ч.1 вказаного Закону, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна; право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Згідно ст. 24 ч.2 цього Закону, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника; виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України; виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника. На переконання суду вказана норма регулює питання про те, що виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи за місцемпроживання,перебування,роботи боржникаабо замісцезнаходженням йогомайна.Суд приходитьдо переконання,що ч.1ст.24вказаного Законуне даєпідстав вважати,що місцемпроведення виконавчихдій,незважаючи нате,де самевідкрито виконавчепровадження,є місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.
Отже,ст.24вказаного Законуне наділяє позивачаправом звертатисяз данимпозовом доСаксаганського районногосуду м.Кривого РогуДніпропетровської області,тобто замісцем свогопроживання,а томувін звернувсядо цьогосуду помилково.
Виконавчі дії з виконання оспорюваного виконавчого напису, як вбачається з матеріалів справи, здійснюються приватним виконавцем виконавчого округу міста Павелків (Вольф) Т.Л. Ці дії приватного виконавця ніким не оскаржені, не визнані незаконними.
Отже, виконавче провадження з примусового виконання оскаржуваного виконавчого напису відкрите та по ньому здійснюються виконавчі дії приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л., який знаходиться в Шевченківському районі міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 55, оф. 61,62, тобто поза межами юрисдикції Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Акціонерне товариство «Банк Форвард» знаходиться та зареєстровано у м. Києві, також поза межами юрисдикції Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що дана справа підсудна Шевченківському районному суду м. Києва.
Будь-яких доказів, що виконавчі дії проводяться в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, тобто за місцем проживання позивачки, представник позивачки не надав.
Також суд враховує, що відповідно до ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тому розглядданої справиз порушеннямпідсудності можестворити підставидля скасуванняприйнятого посправі рішення,що призведедо порушеннятакої,передбаченої ст.2ч.3п.10ЦПК України засади,як розумність строків розгляду справи судом.
Керуючись ст. ст. 27, 28, 31, 258-260 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником позивачки адвокатом Вовком Михайлом Вадимовичем, до акціонерного товариства «Банк «Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна та приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню передати на розгляд за підсудністю Шевченківському районному суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили через 15 днів з дня її підписання, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя В.М. Прасолов
