Справа № 214/6911/20
2/214/852/21
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26 квітня 2021 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Прасолова В.М.
при секретарі судового засідання Шевченко Ю.С.
за участю представника позивачки Вовка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Ірпінського районного нотаріального округу Київської області Кондратюк Віктор Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 вересня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №3711, про стягнення с ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором №96803692 від 26 квітня 2021 року за період з 28 жовтня 2017 року по 26 січня 2012 року у розмірі 65167,23 грн., та плати за вчинення цього виконавчого напису нотаріусом у розмірі 850,00 грн., загальна сума 66017,23 грн.; стягнути з відповідача АТ «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 1261, 20 грн., які складаються із судового збору за подання позовної заяви - 840,80 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову- 420,40 грн.
В обґрунтування пред`явлених вимог зазначає наступне. В провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Тетяни Леонідівни знаходиться виконавче провадження № 60270030 по примусовому виконанні виконавчого напису № 3711 від 19.09.2019 року виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "БАНК ФОРВАРД" заборгованості в розмірі 66017,23 грн. У виконавчому написі № 3711 від 19.09.2019 року виданого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем зазначено, що стягнення заборгованості з позивачки на користь відповідача проводиться за кредитним договором №96803692 від 26.04.2012 року укладеного з ПАТ «Руский Стандарт», правонаступником якого є відповідач. Сума заборгованості складає 65167,23 грн., в тому числі: заборгованість за сумою кредиту становить 63260,74 грн., заборгованість за процентами становить 1 906.49 грн.; за вчинення виконавчого напису нотаріусом отримано плату із стягувача у розмірі 850,00грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню - 66017,23 грн. Вважає, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами тому виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з наступним. Письмового повідомлення про наявність заборгованості від відповідача позивачка не отримувала. Про вчинення виконавчого напису позивачка також не повідомлялась. Згідно з п. 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Вказує, що Верховний суд у постанові від 30 вересня 2019 року по справі № 357/12818/17 зазначив наступне: «Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів попередніх інстанцій про те, що особа не отримувала вимогу про усунення порушень за кредитним договором, внаслідок чого була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «ФК «Рантье». Позивачка не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису є неправильним, оскільки серед документів. які подаються нотаріусу для вчинення виконавчого напису нотаріуса на кредитному договорів укладеному у простій письмовій формі, не передбачено такого документу, як вимога до боржника про усунення порушень за кредитним договором. Не отримання позивачкою вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило її можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги ТОВ «ФК «Рантье». Позивачка не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Таким чином, посилання заявника в касаційній скарзі на те, що не отримання вимоги про усунення порушень за кредитним договором не є підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є безпідставним. Оскільки вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання. Матеріали справи відомостей про отримання позивачкою відповідного повідомлення не містять». Зазначає, що таким чином приватний нотаріус Кондратюк Віктор Станіславович при вчиненні виконавчого напису не пересвідчився про наявність повідомлення відповідачем позивачки про наявність заборгованості за кредитним договором та не пересвідчився про відсутність спору на час пред`явлення вимоги, чим порушив п. 2.3 пункту 2, пункту 3 глави 16 розділу II Порядку, ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», отже виконавчий напис нотаріуса має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню. Наполягає, що у приватного нотаріуса не було жодних законних підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу за кредитним договором. З тексту оспорюваного виконавчого напису вбачається, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувався ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за № 1172. Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Відповідно то змісту самої постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 щодо внесених змін: «Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ :№ 2075 від 11.11.99;№ 693 від 24.04.2000;№ 1602 від 29.11.2001;№ 662 від 26.11.2014 та постанови Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/20084/14 від 20.03.2015, постанову Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017., якою Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 провадження № 11-174ас18 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі №826/20084/14. Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону. Постанова Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/20084/14 від 22.02.2017 року набирає законної сили з моменту проголошення тобто з 22.02.2017 року. Виконавчий напис нотаріуса №3711 було вчинено 19.09.2019 року. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001 року. Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Вказує, що кредитний договір №96803692 від 26.04.2012 року не був посвідчений в нотаріальній формі. Переліком в редакції від 29.11.2001 року взагалі не передбачено вчинення виконавчого напису з підстав, що виникають з кредитних правовідносин. У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, зроблений наступний правовий висновок: « Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Отже, у приватного нотаріуса не було жодних законних підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення боргу за кредитним договором. Таким чином, виконавчий напис нотаріуса було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами, тому виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 пред`явлені вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, про причини неявки в судове засідання заяви не надав, відзив на позов у встановлений судом строк не подав, у зв`язку з чим на підставіст. ст. 223, 280 ЦПК України судом проведено заочний розгляд справи за відсутності заперечень з боку представника позивача.
Третя особа приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків (Вольф) Т.Л. в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду невідомі.
Третя особа приватний нотаріус Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюк В.С. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
У судовому засіданні досліджені наступні письмові докази: виконавчий напис нотаріуса (а.с.13), постанова про відкриття виконавчого провадження (а.с.14), заява (а.с. 20), довідка про умови кредитування (а.с. 20 зворот).
Згідно з висновками Європейського Суду з прав людини, викладеними у п.45 рішення у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року та у рішенні по справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом. Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Суд, керуючись вимогамист.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належними доказами: виконавчий напис нотаріуса (а.с.13), постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.14), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги.
Суд вважає належними доказами: заяву (а.с.20), довідку про умови кредитування (а.с. 20 зворот), так як ці докази містять інформацію, що стосується предмету доказування, а саме кредитно-договірних зобов`язань, в межах яких вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 , як позичальника, кредитної заборгованості.
Суд, відповідно до с.78 ЦПК України вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
Керуючись вимогамист.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
ОСОБА_1 згідно заяви № 96803692 від 26 квітня 2012 року уклала з ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», договір про надання та використання платіжної картки, за умовами якого передбачено: випустити на її ім`я платіжну картку, найменування якої вказане в графі «Тип карки» розділу «Інформація про картку»; відкрити їй картковий рахунок, що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використання картки.
Заявою №96803692 від 26 квітня 2012 року був укладений договір про надання та використання платіжної картки, згідно з умовами якої спеціально для позичальника випускається платіжна картка та відкривається картковий рахунок.
АТ «Банк Форвард» звернулося до приватного нотаріуса Ірпінського міського нотаріального округу Кондратюка В.С. для вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору №96803692 від 26.04.2012 року.
19 вересня 2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С., вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №3711, в якому зазначено, що стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» проводиться за кредитним договором №96803692 від 26.04.2012 року, укладеного з ПАТ «Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», сума заборгованості складає 65 16723 грн., в тому числі заборгованість за сумою кредиту становить 63260,74 грн., заборгованість за процентами становить 1906,49 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом отримано плату із стягувача у розмірі 850,00 грн., загальна сума, яка підлягає стягненню 66017,23 грн.
Вказані обставини встановлено судом на підставі наступних доказів: виконавчого напису нотаріуса (а.с.13), постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.14), заяви (а.с. 20), довідки про умови кредитування (а.с. 20 зворот).
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються ЦК України, Законами України «Про нотаріат».
Відповідно дост.15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як слідує зіст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно зіст.87 Закону України «Про нотаріат»,для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Вчинення виконавчих написів щодо стягнення заборгованості за рахунок предмета застави регламентується ст.ст.18, 589-592 ЦК України, ч.6 ст.20 Закону України «Про заставу», ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат», гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (далі за текстом Порядок), п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року.
Відповідно дост.87 Закону України «Про нотаріат»,п.п.1.1, 1.2 Порядку, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Положеннямич.1ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.п.3.1 п.3 гл.16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).
Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Безспірний борг це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника вимога кредитора вважається безспірною. За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст.88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів с.ст.15, 16, 18 ЦК України, ст.ст.50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так саме має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Судовим розглядом встановлено, що 19.09.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком В.С. було вчинено виконавчий напис за реєстровим номером №3711, за яким з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 96803692 від 26 квітня 2012 року, укладеним між ОСОБА_1 із ПАТ «Банк Русский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард», в сумі 65167,23 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 63260,74 грн., заборгованість за процентами 1906,49 грн. та 850,00грн. витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису. Загальна сума, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард», складає 66017,23 грн.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 28.10.2017 року по 26.01.2018 року.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові у справі №6-887цс17 від 5 липня 2017 року, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст.ст.87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Із змісту оспорюваного виконавчого напису слідує, що він вчинений нотаріусом без аналізу документів, які б безспірно підтверджували розмір заборгованості, виключно з формальними посиланнями на положення законодавства України, що регулює порядок вчинення виконавчих написів.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй правовій позиції, викладеній в постанові від 6-887цс17 від 05.07.2017 року, захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається саме шляхом надіслання повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Як встановлено судом, виконавчий напис було вчинено з грубими порушеннями порядку вчинення виконавчих написів нотаріусами та за відсутності документів, які підтверджують заборгованість боржника. В судовому засіданні також не здобуто доказів, які б підтверджували заборгованість боржника, тобто позивачки.
Суд приймає до уваги такі доводи позивачки з дотриманням принципу змагальності сторін в рамках цивільного судочинства, оскільки жодними доказами з боку відповідача вони не спростовані, своїм правом, визначеним ст.12 ЦПК України, на подання доказів в рахунок доведення обставин, які мають значення для справи в рахунок доведення заперечень у випадку їх наявності, відповідач не скористався.
Оспорюваний виконавчий напис не містить посилань на докази направлення відповідачем на адресу позивачки вимоги про усунення порушень в добровільному порядку, її отримання позивачкою, положення виконавчого напису, він не містить відомостей про надання нотаріусу стягувачем засвідченої виписки з особового рахунку боржника із зазначеннямсуми заборгованостіта строківїї погашенняз відміткоюстягувача пронепогашення заборгованості в підтвердження дійсності та безспірності заявленого розміру заборгованості, надання якої відповідно до п.п.1, 2 Переліку є обов`язковим. Відомості про надання нотаріусу стягувачем оригіналу кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 , виконавчий напис також не містить. Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні напису нотаріус отримував від відповідача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед фінансовою установою, суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у написі, є безспірними.
Отже, вислухавши пояснення представника позивачки, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд вважає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом на підставі вимоги, яка не є безспірною, без дотримання порядку врегулювання питання погашення заборгованості до звернення стягнення на предмет застави та лише з формалізованим підходом до визначеної законом процедури і перевірки поданих стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з переліком, у зв`язку з чим це напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Таким чином, суд вважає, що позивачка обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 15, 16 ЦК України, звернулася до суду за захистом свого права.
Також суд враховує, що задоволення позову буду відповідати такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставіст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки витрати по сплаті судового збору в сумі 840 грн. 80 коп., а також судового збору за подання заяви про забезпечення позову в сумі 420 грн. 40 коп., тобто 1261 грн. 20 коп.,а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп. (а.с.24-25).
Керуючись ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.2, 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 158, ч.2 ст.247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 277, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105) задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 19.09.2019 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Кондратюком Віктором Станіславовичем, зареєстрований в реєстрі за №3711, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості за кредитним договором №96803692 від 26.04.2012 року в сумі 63260,74 грн. 07 коп., заборгованості за процентами становить 1906,49 грн. та плати за вчинення виконавчого напису нотаріусом в сумі 850,00 грн., загальна сума складає 66 017 грн. 23 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 105) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в сумі 1261 грн. 20 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. 00 коп.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 5 травня 2021 року.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов
