Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08.10.2020 Справа №607/11758/20
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М., з участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» про стягнення страхового відшкодування, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах», просить стягнути з відповідача страхове відшкодування за договором добровільного страхування непередбачених фінансових витрат №DNH0JL-150R6KK у сумі 10000 гривень. Позов мотивовано тим, що незважаючи на настання страхового випадку - втрати ним роботи, відповідач не виплатив йому страхове відшкодування на вказану суму.
Від відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» надійшов відзив на позов, відповідно до якого страхова компанія просить відмовити у задоволенні позову. Покликається на те, що звільнення відповідача із посади майора поліції не є страховим випадком, оскільки пунктом 5.2 договору страхування передбачено, що під "втратою постійного місця роботи" розуміється розірвання трудового договору Страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого них органу) лише у випадках: зміна в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, у станови, організації, скорочення чисельності або штату працівників. ОСОБА_1 звільнено зі служби за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини 1 статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію». Проходження служби в поліції за своєю правовою природою не є трудовим договором.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 серпня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в ньому. Просить звернути увагу, що договір страхування він укладав вже працюючи в поліції, та починаючи з 2015 року платив страхові внески. Страховим агентам, якими в цьому випадку виступали працівники ПАТ «КБ «Приватбанк», було відомо його місце роботи, оскільки ПАТ «КБ «Приватбанк» обслуговував його зарплатний рахунок.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, голова правління у відзиві просить розглядати справу у відсутності представника компанії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.08.1999 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Тернопільській області, а 07.11.2015 року прийнятий на службу до органів Національної поліції України, про що свідчать записи №1,2,3 його трудової книжки.
27 січня 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах» укладено договір добровільного страхування непередбачених фінансових витрат №DNH0JL-150R6KK.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що згідно з умовами цього Договору і Правил страхування, Страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку і на умовах, передбачених цим Договором, а Страхувальник зобов`язується своєчасно сплачувати Страховику страхові платежі та виконувати інші умови цього договору.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що страховим випадком визнається понесення Страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати ним постійного місця роботи.
У відповідності до пункту 5.2. Договору, що під «втратою постійного місця роботи» розуміється розірвання трудового договору Страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: зміна в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівника.
Договір укладений строк на 12 місяців та лонгується на той же строк у разі сплати наступних страхових платежів та коли жодна із сторін не заявила про відмову в його продовженні.(п.6.1)
Відповідно до умов договору, страхова сума складає 10000 грн., страхові внески - в розмірі 20,00 грн. в місяць, франшиза - 0 %.
Згідно наказу від 27 листопада 2019 року №395 о/с по особовому складу голови ліквідаційної комісії департаменту захисту економіки Національної поліції України, майора поліції ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції на підставі п.4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», тобто у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
04.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про страхову виплату.
Відповіддю Страховика від 17 грудня 2019 року №17.12/02-04 Страхувальнику відмовлено у виплаті страхової суми обумовленої договором, оскільки ОСОБА_1 , працював не по трудовому договору, а проходив службу відповідно до положення і мав спеціальне звання, а відтак проходження служби не є трудовими правовідносинами на підставі трудового договору, що унеможливлює виплати страхового відшкодування так, як не підпадає під вимоги п.5 умов договору.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відносини, що склались між сторонами ґрунтуються на договорі страхування та регулюються Законом України «Про страхування» та ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Із досліджених в судовому засіданні доказів видно, що за умовами Договору сторони погодили, що страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування, а страхувальник зобов`язується сплачувати страховику страхові платежі та виконувати інші умови цього договору (п. 4.2 Договору); страховим випадком за цим договором є понесення страхувальником непередбачених фінансових витрат внаслідок втрати ним постійного місця роботи (п. 5.1 Договору); під «втратою постійного місця роботи» розуміється розірвання трудового договору страхувальника за ініціативою роботодавця (власника або уповноваженого ним органу) лише у випадках: зміна в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 5.2 Договору); страхова сума за договором становить 10 000 грн., франшизи 0 % (п. 7 Договору).
Будь-яких заперечень щодо наявності порушень умов Договору з боку позивача, відповідачем не заявлялось.
Заперечення відповідача зводяться до того, що виплата страхового відшкодування є неможливою, оскільки звільнення позивача відбулося з органів поліції, а не за трудовим договором, що не вважає страховим випадком, покликаючись на те, що проходження позивачем служби врегульоване спеціальним законодавством.
Однак, суд не може погодитись з вказаним твердженням.
Так, відповідно до частини першої статті 69 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. (ст. 60). Статтею 63 Закону регулюється порядок укладення контракту про проходження служби в поліції - письмового договору, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає поліція, для визначення правових відносин між сторонами.
Пунктом четвертим частини першої статті 77 ЗУ «Про національну поліцію» передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, тобто вказана стаття є тотожною розірванню трудового договору з ініціативи роботодавця за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України..
У договорі страхування відсутні вказівки на те, що звільнення в зв`язку із скороченням штатів має відбутись саме на підставі відповідних норм КЗпП України.
Згідно із ст. 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 року за № 8-рп/2002 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Відповідно до п. 5 Умов страхування до договору, серед переліку осіб, які не підлягають страхування, не містять вказівки на те, що дія договору не поширюється на працівників поліції.
Окремо суд зауважує, що відповідно до ст. 18 Закону України «Про страхування» при укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.
Отже, укладаючи договір страхування, відповідач був наділений повноваженнями витребувати будь-які документи для оцінки страхового ризику.
Враховуючи те, що сторони погодили істотні умови договору та визначили перелік страхових випадків, відповідно до ст. 638 ЦК України, а тому позивач погодився, що йому здійснюється виплата страхового відшкодування при настанні страхових випадків, визначених умовами договору страхування, а відповідач, при укладенні договору зі своєї сторони, погодив усі його умови, взяв на себе зобов`язання їх виконувати та підтвердив належний обсяг прав позивача, враховуючи його місце роботи.
Таким чином, страховику були відомі усі дані щодо місця роботи страхувальника, тому підставою відмови у виплаті страхового відшкодування не може бути обставина, пов`язана з місцем роботи, так як від моменту укладення договору, протягом його дії, оплати страхувальником страхових платежів і до часу звільнення, його статус особи, яка працює в органах поліції, був незмінним.
Отже, суд дійшов переконання, що відмова у здійсненні виплати страхового відшкодування є порушенням умов укладеного сторонами Договору.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 на виплату страхового відшкодування та вважає можливим стягнути із відповідача на користь позивача 10000 грн. страхового відшкодування. Сума зазначена без утримання податків та інших обов`язкових платежів.
Керуючись ст. ст. 11, 22, 23, 525-526, 611, 625, 979, 980, 985, 988, 991, 1166, 1167 Цивільного кодексу України, Законом України «Про страхування», суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень з наступним відрахуванням (утриманням) при виплаті податків, обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України та 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судових витрат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
Відповідач: Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "ІНГОССТРАХ", 49100, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Узвіз Кодацький, буд. 2, код ЄДРПОУ 33248430, Адреса електронної пошти: info@ings.com.ua
Головуючий суддяВ. М. Позняк
