КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №756/4067/19 головуючий у І інстанції: Майбоженко А.М.
провадження 22-ц/824/8705/2020 доповідач: Сліпченко О.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Сушко Л.П., Іванової І.В.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 а на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора ДП «Науково-дослідний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, Акціонерного товариства «Альфа Банк», третя особа: ОСОБА_3 про скасування реєстраційних дій.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
ВСТАНОВИВ:
В березні 2019 року ОСОБА_2 звернулась з вищевказаним позовом який обґрунтовано тим, що 07 березня 2008 року позивачем було укладено кредитний договір з АТ «Укрсоцбанк», а також договір іпотеки, з метою забезпечення грошових зобов`язань, згідно якого передано в іпотеку квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Вказувала, що кредит був виданий у доларах США, а на момент вчинення відповідачем реєстраційних дій був чинний Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до якого не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, якщо таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальників,
Зазначала, що у позивача відсутня інша житлова нерухомість, окрім спірної квартири, де вона фактично мешкає.
Крім того, на думку позивача АТ «Укрсоцбанк» втратив своє право на будь-яке позасудове стягнення майна, належного позивачу, на підставі того, що 10 грудня 2015 року АТ «Укрсоцбанк» направив на адресу позивача вимогу про усунення порушень зобов`язань, яку він в подальшому долучив, як доказ до матеріалів позовної заяви, у справі про стягнення заборгованості (№756/1105/16).
12 березня 2019 року їй стало відомо, що право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить позивачу на праві приватної власності зареєстрована за АТ «Укрсоцбанк».
Просила скасувати реєстраційні дії Державного реєстратора, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер від 06 березня 2019 року, щодо реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» квартири за адресою: АДРЕСА_2 та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року позовні вимоги залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 звернувся із апеляційною скаргою, посилаючись на порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що місцевий суд не звернув уваги на те, що на момент вчинення відповідачем реєстраційних дій був чинний мораторій, щодо стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Зауважує, що адреси квартири, яка була перереєстрована на користь банку та адреса зазначена в договорі іпотеки різні.
Крім того, не погоджується із висновками суду, щодо заміни АТ «Укрсоцбанк» правонаступником - Акціонерним товариством «Альфа Банк»(надалі АТ «Альфа Банк» та/або Банк), посилаючись на відсутність відповідних документів у матеріалах справи.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав свою позицію, представник АТ «Альфа Банк» виступив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що державну реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру проведено відповідно до вимог діючого законодавства та укладеного договору між сторонами.
Інші учасники справи не з`явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором правомірно, відповідно до вимог діючого законодавства та укладеного між сторонами договору проведено державну реєстрацію права власності АТ «Укрсоцбанк» на спірну квартиру, а оскільки спірна квартира неє постійним місцем проживання позивача, дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на дані правовідносини не поширюється.
Колегія суддів з таким висновком погодитись не може з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 07 березня 2008 року між Позивачем та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступниками якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та АТ «Альфа-банк», було укладено Договір кредиту №380/699/08-ж, відповідно до якого Банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 148110,0 доларів США зі сплатою12,50 % річних з кінцевим терміном повернення основної заборгованості - до 06 березня 2033 року на умовах, визначених Договором кредиту.
Відповідно до п. 1.2. Договору кредиту мета наданого Позивачу кредиту - оплати іменних безпроцентних облігацій в кількості 9470 штук, що купуються позивачем за Договором №Б-121/2008 купівлі-продажу цінних паперів, укладеного 29 лютого 2008 року між Позивачем та ТОВ «Традекс Трейд». Придбана одна облігація надавала право Позивачу на придания 0,01 квадратного метра загальної площі об`єкту нерухомості - Квартири № НОМЕР_1 .
На забезпечення кредитних зобов`язань між Банком та Позивачем укладено договір застави (іпотеки) №04/1-18 від 07.03.2008, предметом якого є:
1.До моменту (дати) завершення будівництва та отримання Позивачем права власності на Об`єкт будівництва: на Квартиру № НОМЕР_1 - майнові права на Квартиру НОМЕР_1 ;
2 .Після завершення будівництва Квартири НОМЕР_1 , як об`єкту будівництва та отримання його Позивачем, в тому числі після оформлення та /або державної реєстрації права власності на Квартиру № НОМЕР_1 - предметом іпотеки є безпосередньо Квартира НОМЕР_1 .
Згідно п.4.7 Договору застави (іпотеки), сторони дійшли згоди про те, що заставодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки, в тому числі шляхом, передачі заставодержателю права власності на приміщення в рахунок виконання основного зобов`язання.
У зв`язку з неналежним виконання Позивачем умов Договору кредиту, станом на 18.12.2018 року, утворилася заборгованість у розмірі 108659,77 доларів США, в тому числі строкова заборгованість по тілу кредиту - у розмірі 66173,57 доларів США, прострочені відсотки - у розмірі 40739,96 доларів США, строкові відсотки - у розмірі 1746,24 доларів США.
Рішенням державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни від 01 березня 2019 року, індексний номер № 30592863, право власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_4 було перереєстровано на нового власника - АТ «Укрсоцбанк».
Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).
За приписами ч. 1 ст. 35 Закону № 898-IV у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положеннями ст. 37 Закону № 898-IV (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» (далі - Закон № 800-VI) норми статті 37 Закону № 898-IV передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
Стаття 36 Закону № 898-IV (в редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Після внесення Законом № 800-VI змін до статті 36 Закону № 898-IV її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Разом з тим відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:
1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;
3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У цьому випадку умовами іпотечного договору, передбачено, що іпотекодержатель має право, доки він залишається власником заставної, з метою задоволення своїх вимог і в порядку, звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані.
Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.
Як установлено судами та підтверджується матеріалами справи, було направлено повідомлення повідомлення про порушення основного зобов`язання від 18 грудня 2018року.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон № 1304-VII, підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону № 898-IV, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:
- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;
- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.
Пунктом 4 Закону № 1304-VII передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону № 898-IV звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону № 898-IV).
Отже, Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.
Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що квартира площею 93,5 кв.м., яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Отже, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ «Укрсоцбанк».
Аналогічні висновки, щодо застосування положень Закону № 1304-VII міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року (справа №644/3116/18) та від 20 листопада 2019 року (справа № 802/1340/18-а).
Висновки щодо права іподекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки виходячи зі змісту договору іпотеки, спростовуються вищезазначеними вимогами закону.
Доводи відповідача та висновки місцевого суду, що спірна квартира не є постійним місцем проживання позивачане підтверджені доказами та позивачем заперечувались під час розгляду справи.
Відповідно до ч. 1ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Таким чином, діючим законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливе у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.
За змістом ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 321 ЦК України).
З огляду на вищезазначене, реєстраційні дії Державного реєстратора, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер від 06 березня 2019 року, щодо реєстрації права власності за АТ «Укрсоцбанк» квартири за адресою: АДРЕСА_2 підлягають скасуванню.
Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з`ясовано обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідачів солідарно складає - 1921 грн. (768,4+1152,6), а саме 768,4 грн. на користь ОСОБА_3 та 1152,6 грн. на користь ОСОБА_2 .
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Скасувати реєстраційні дії Державного реєстратора Державного підприємства «Науково-дослідний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45847696 від 06 березня 2019 року, номер запису про право власності 30592863, щодо реєстрації права власності за Акціонерним Товариством«Укрсоцбанк» квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з Державного реєстратора Державного підприємства«Науково-дослідний інститут землеустрою» Мосійчук Оксани Василівни(ЄДРПОУ 00699773) судовий збір на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп. та на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа Банк»(ЄДРПОУ 23494714) судовий збір на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп. та на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «06» жовтня 2020 року.
Головуючий
Судді:
