ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2020 рокум. ОдесаСправа № 923/675/19Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ярош А.І.
суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання Молодов В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області
на рішення Господарського суду Херсонської області від 04 жовтня 2019 року, м. Херсон, суддя Пригуза П.Д. повний текст рішення складено 07.10.2019 року
у справі № 923/675/19
за позовом Заступника керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, код ЄДРПОУ 38697542, вул. Університетська, 136-а, м. Херсон,
до Фермерського господарства "Золоте Руно-Р", код ЄДРПОУ 21306855, вул. Першотравнева, 18, с. Бургунка Бериславського району Херсонської області,
про повернення земельної ділянки,
представники сторін:
від прокуратури ОСОБА_1 , за посвідченням, Одеська обласна прокуратура,
Від Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області - Глібова О.Д., довіреність № 32-21-0.62-2/62-20, дата видачі : 02.01.20;
Від Фермерського господарства "Золоте Руно-Р" не з`явився, повідомлений належним чином,
Заступник керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області 07.08.2019 звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області до Фермерського господарства "Золоте Руно-Р".
У позові прокурор просить вилучити у Фермерського господарства Золоте Руно-Р та повернути земельну ділянку загальною площею 51,00 га (вартістю 1220959,45грн., яка знаходиться в адміністративних межах Бургунської сільської ради до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області, у зв`язку з припиненням права користування землею.
Прокурор стверджує, що ним виявлено порушення вимог земельного законодавства, захист яких не здійснював позивач - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, що обумовлює необхідність захисту інтересів держави.
В судовому засіданні прокурор уточнив, що предметом спору є законність користування відповідачем земельною ділянкою площею 50,1 га кадастровий номер 6520680200:02:001:0208.
Прокурор вказує, що на підставі рішення №122, від 24.12.1999 та рішення №2-162/94 від 14.06.1994 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Бургунської сільської ради, площею 50,1 га для ведення селянського (фермерського) господарства. ОСОБА_2 та членами його сім`ї створено Фермерське господарство Золоте Руно-Р яке користується земельною ділянкою.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Прокурор зазначає, що в даний час головою фермерського господарства є дочка ОСОБА_2 - Азізова Ольга Миколаївна. Однак, земельна ділянка, яка була надана у постійне користування із земель державної власності померлому ОСОБА_2 , не може використовуватися для подальшого ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та повинна бути повернута до державної власності.
Прокурор зазначає, що за час користування земельною ділянкою за життя ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства Золоте Руно-Р для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) по Бургунській сільській раді за рахунок земель, наданих у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 не розроблявся.
За життя ОСОБА_2 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, тому воно припинилося разом із його смертю і використанню в подальшому після його смерті не підлягає ні його спадкоємцями ні фермерським господарством.
Право користування землею, яке виникло в особи на підставі Державного акту на право постійного користування землею, відповідно до чинного законодавства не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій воно належало.
Разом з тим, спірна земельна ділянка продовжує використовуватись ФГ Золоте Руно - Р, яке також не може бути спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , отже вважає користування землею незаконним.
У зв`язку із тим, що земельна ділянка площею 50,1 га незаконно використовується ФГ Золоте Руно-Р, головою якого на даний час є ОСОБА_3 , це порушує інтереси держави, вказана земельна ділянка, як вказує прокурор, підлягає вилученню та поверненню до державної власності.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 04 жовтня 2019 року у справі № 923/675/19 ( ОСОБА_4 ) відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач набув право користування земельною ділянкою на законних підставах і користується нею безперервно понад 25 років, а відсутність у нього правовстановчих документів на ділянку є наслідком неврегульованості цього питання спеціальним законодавством, а не результатом вчиненого відповідачем ФГ Золоте Руно-Р цивільного (господарського) правопорушення.
Використовуючи спірну земельну ділянку постійно протягом тривалого у 25 років часу, на законних підставах (за відсутності норми закону, яка прямо передбачає таку підставу припинення користування земельною ділянкою фермерським господарством як смерть одного із його засновників, якому надавалася земля для створення фермерського господарства на правах постійного користування), у відповідача існують правомірні очікування в розумінні практики ЄСПЛ щодо продовження подальшого користування спірною земельною ділянкою як своїм майном і засобом виробництва та використання її корисних властивостей.
З матеріалів справи вбачається, що за увесь час господарювання фермерське господарство використовує спірну земельну ділянку за цільовим призначенням - для здійснення сільськогосподарської діяльності, у тому числі для вирощування багаторічних насаджень (виноградників). В досліджених судом відносинах не порушено законний інтерес держави, оскільки в діях відповідача відсутнє правопорушення.
Як встановлено судом, земельна ділянка кадастровий номер 6520680200:02:001:0208 набута відповідачем на законних підставах, передбачених Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" в 1994 році для ведення фермерського господарства. Згодом ця правова підстава для відповідача не відпала, відповідач продовжує користуватися земельною ділянкою відповідно до Закону України Про фермерське господарство. Земельна ділянка використовується за її цільовим призначенням, земельна ділянка та розміщені на ній багаторічні насадження становлять власність відповідача - ФГ Золоте Руно-Р. За користування земельною ділянкою відповідач сплачує земельний податок.
Отже, твердження прокурора та позивача, що до спірних відносин застосовується приписи ст. 1212 ЦК України є безпідставними.
Судом зазначено про відсутність у законодавстві України такої підстави припинення користування земельною ділянкою фермерським господарством як смерть його засновника, якому належало право постійного користування.
Представником позивача зроблено заяву та надано відомості, які вказують, що Головним управління Держгеокадастру у Херсонській області 28.11.2017 року видано наказ № 21-5240/18-17-СГ Про припинення права користування земельними ділянками", відповідно до якого припинено право користування земельними ділянками загальною площею 50.1 га, що були раніше надані ОСОБА_2 , визнано такими, що втратили чинність державні акти на право постійного користування землею серія ХС-І-13, який зареєстрований 25.07.1994 за №255 та серія ІІІ-ХС№014182, який зареєстрований 15.05.2000 за №304. Земельну ділянку переведено до земель запасу Бургунської сільської ради Бериславського району, зобов`язано відповідні підрозділи включити земельну ділянку до аукціонів.
Також, позивачем 04.04.2019 з двох земельних ділянок, що знаходяться в користуванні відповідача шляхом їх об`єднання сформовано одну земельну ділянку площею 50,1 га (до якої входять спірні земельні ділянки), якій присвоєно кадастровий номер 6520680200:02:001:0208, а 30.05.2019 зареєстровано право державної власності на зазначену земельну ділянку.
Також, представник позивача зазначила, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області передало право оренди спірної земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 , який відповідно до відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно 23.09.2019 здійснив реєстрацію свого права оренди земельної ділянки.
Проте суд зауважив, що в матеріалах справи відсутні відомості про надання згоди відповідачем на вилучення земельної ділянки.
Крім того, судом зазначено, що втручання держави у право користування ФГ Золоте Руно-Р шляхом вилучення спірної земельної ділянки та її повернення до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області не переслідує суспільний інтерес і не є пропорційним визначеним цілям.
Так само суд оцінив і здійснені позивачем дії стосовно прав відповідача. Позивач як власник земельної ділянки вживав заходи до скасування та припинення права користування спірною земельною ділянкою відповідачем, вилучення від відповідача землі та іншої власності, винесення позивачем Наказу від 12.03.2018 № 49/0/7-1 8 про включення спірної земельної ділянки до Переліків земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, для ведення фермерського господарства.
Отже твердження прокурора про те, що позивач не здійснює або неналежно здійснює захист інтересів держави, спростовано матеріалами справи. Прокурором не доведено наявності порушеного інтересу держави у спірних правовідносинах.
За результатами дослідження судом обставин справи, наданих учасниками доказів та положень законодавства України, факт незаконного користування відповідачем ФГ Золоте Руно-Р земельною ділянкою та порушення ним інтересів держави, зокрема в особі ГУ Держгеокадастру в Херсонській області, не знайшов свого підтвердження, у зв`язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, прокуратура Херсонської області звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 04.10.2019 у справі № 923/675/19 та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХС-І-13, виданого Бериславської районною радою 14.06.1994, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 20, 1 га для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-ХС№041182, виданого Бериславської районною радою 24.12.1994, ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку площею 30,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства в межах території Бургунської сільської ради.
З матеріалів справи вбачається, що у судовій постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі 766/12925/18 ОСОБА_2 та членами його сім`ї 09.08.1994 засноване ФГ «Золоте-Руно-Р».
Водночас, як вбачається з державних актів на право постійного користування землею від 14.06.1994 та від 24.12.1994, копії яких наявні у матеріалах справи, право постійного користування спірною земельною ділянкою надано громадянину ОСОБА_2 , а не фермерському господарству.
Отже, зазначені правовстановлюючі документи вказують на те, що землекористувачем цих ділянок є не ФГ «Золоте-Руно-Р», а саме громадянин ОСОБА_2 , що відповідає положенням ст. 4 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».
Відповідно до ч.1 ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатись із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Указаний перелік є вичерпним.
Водночас, спірна земельна ділянка належала на праві постійного користування громадянину ОСОБА_2 , правочини щодо передачі вказаної земельної ділянки у користування ФГ «Золоте-Руно-Р» не укладались. Фермерське господарство не має правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою, а користування на підставі ст. 31 Закону У країни «Про фермерське господарство» ставиться в залежність від існування такого права у ОСОБА_2 .
Проте, не звернувши увагу на вказані вимоги закону та не надавши усупереч вимог ст. 86 ГПК України належної оцінки наявним у матеріалах справи актів на право постійного користування землею від 14.06.1994 та від 24.12.1994, суд дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість позиції прокурора щодо відсутності правових підстав для користування землею саме фермерським господарством.
Спірна земельна ділянка існує як об`єкт цивільного права і передана у 2019 році у встановленому чинним законодавством порядку у користування і відповідне право зареєстровано 23.09.2019 за ОСОБА_5 згідно відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно. Оцінку зазначеним обставинам судом не надано.
Також, у своєму рішенні суд зазначає, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. При цьому, на думку суду, прокурором не наведено жодної визначеної цією нормою підстави припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.
Однак, судом першої інстанцій не звернуто увагу на те, що права людини - це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві. Тобто, право постійного користування спірною земельною ділянкою існує в залежності від наявності особи, якій таке право належить.
При цьому, ОСОБА_2 , якому за державними актами належало право постійного користування спірною землею, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту його смерті будь-які його права повинні або припинитися, або перейти в порядку спадкування іншій особі.
Водночас право спадкування не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, якій таке право належало. Більш того, чинним законодавством не передбачено можливість набуття юридичними особами права постійного користування землею.
Крім того, вжиття фермерським господарством заходів для переоформлення документів на спірну земельну ділянку після смерті ОСОБА_2 жодним чином не підтверджує право на неї, оскільки зі смертю фізичної особи земельна ділянка припинила перебувати у постійному користуванні, так як з урахуванням ст. 92 ЗК України, ст. 407, 413, 1225 ЦК України це право пов`язано з особою та не може передаватись іншій фізичній чи юридичній особі.
Отже, прокурор вважає, що оскільки відповідачем - ФГ «Золото-Руно-Р» земельна ділянка площею 50, 1 га використовується за відсутності правових підстав, доводи суду про відсутність підстав для позбавлення його права користування з підстав відсутності відповідного пункту у ст. 141 ЗК України є необґрунтованими.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 року відкрито апеляційне провадження по справі № 923/675/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 04 жовтня 2019 року.
Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.
До суду надійшла правова позиція Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області у справі про повернення земельної ділянки, в якій позивач вважає, що доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
На підставі клопотання виконавчого комітету Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 04.10.2017 № 05/02-28-156/17 та довідки виконавчого комітету Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області від 04.10.2017 № 91, наказом Головного управління від 28.11.2017 No 21-5240/18-17-СГ:
1. припинено право постійного користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50, 1 га, що були раніше надані ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського)господарства;
2. визнано такими, що втратили чинність, державні акти на право постійного користування землею серії ХС-1-13 від 25 липня 1994 року за № 255 та серії ІІІ-ХС № О 14182 від 15 травня 2000 року № 304;
3. зазначені земельні ділянки загальною площею 50,1 га переведено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності.
Крім того, наказом Головного управління від 12.03.2018 № 49/0/7-18 земельна ділянка площею 50,1 га включена до Переліків земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, для ведення фермерського господарства.
Судом не взято до уваги зазначені фактичні обставини, тому при вирішенні спору суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи.
22.06.2018 року при перевірці дотримання вимог земельного законодавства на території Бургунської сільської ради Бериславського району старшим державним інспектором ОСОБА_6 встановлено факт порушення фермерським господарством «ЗОЛОТЕ РУНО-Р» вимог ст. 125, 126 ЗК України та ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а саме - встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки. На підставі зазначеного складено Постанову про накладення адміністративного стягнення.
Вказані дії щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення і закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення були предметом спору у справі № 766/12925/18 відкритої Херсонським окружним адміністративним судом за позовом ОСОБА_3 до Старшого державного інспектора, начальника відділу контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області Хохулі Миколи Івановича, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 766/12925/18 встановлено, що ФГ «ЗОЛОТЕ РУНО-Р» використовує земельні ділянки загальною площею 50,1 га, передані ОСОБА_2 на підставі Державних актів на право постійного користування землею від 25.07.1994 року серії ХС-І-13 та від 15.05.2000 року серії ІІІ-ХС № 014182 без достатніх правових підстав.
Відповідно до ч.4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд надав неналежну оцінку даній обставині.
Суд дійшов висновку, що вилучення земельної ділянки у Фермерського господарства «ЗОЛОТЕ РУНО-Р» є неправомірним втручанням держави в мирне володіння Відповідачем своїм майном, гарантоване частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак Головне управління вважає, що зазначена норма не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору з огляду на приписи ст.ст.316, 317 ЦК України. Лише власник має право одночасно володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном (земельною ділянкою).
Власником вказаної земельної ділянки є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області. В той час, як ОСОБА_2 був наділений лише правом володіння та користування спірною земельною ділянкою.
Відповідач визнає, що наразі фермерське господарство використовує та вчиняє дії щодо нарахування (декларування) та сплати земельного податку, тобто є особою, яка фактично використовує земельну ділянку.
Позивач звертає увагу, що використання земельної ділянки за цільовим призначенням та сплата земельного податку не підтверджують законність володіння нею.
Судом не взято до уваги, що наразі право користування земельною ділянкою громадянином ОСОБА_2 , припинено. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право оренди спірною земельною ділянкою зареєстровано за ОСОБА_7 .
Позивач вважає, що суд помилково встановив, шо вилучення земельних ділянок разом з багаторічними насадженнями є конфіскацію майна, оскільки багаторічні насадження є різновидом сільськогосподарських угідь, та право власності на земельну ділянку поширюється, зокрема, на багаторічні насадження, які на ній знаходяться.
Тому багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки. на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки.
26.12.19 надійшла відповідь на правову позицію від ФГ «Золоте Руно-Р», в якій відповідач зазначає, що Головне управління, не повідомивши землекористувача ФГ «Золоте Руно - Р», прийняло наказ про припинення права постійного користування, в порушення статті 141 Земельного кодексу України, крім того, наказом від 12.03.2018 № 49/0/7-18 земельна ділянка включена до переліків земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, для ведення фермерського господарства. Жодних листів, повідомлень від Головного управління з питань вилучення у ФГ Золоте руно-Р земельних ділянок не надходило.
На вказаних землях ФГ проводить господарську діяльність шляхом виробництва зернових культур, а також ведення виноградарства. Закладка багаторічних насаджень (виноградники) на вказаних землях проведено фермерським господарством «Золоте Руно- Р», багаторічні насадження являються майном фермерського господарства «Золоте Руно - Р», вартість закладки яких станом на 2006 рік складало 204994 грн. та у відповідності до частини 2 статті 183 Цивільного кодексу У країни являються неподільною річчю земельної ділянки.
Заборгованість зі сплати земельного податку за використання господарством вказаних земель, у ФГ «Золоте Руно- Р» відсутня.
20.01.20 надійшов відзив на апеляційну скаргу від ФГ «Золоте Руно-Р», в якому просить апеляційну скаргу на Рішення Господарського суду Херсонської області від 04.10.2019 по справі № 923/675/19- відхилити, рішення Господарського суду Херсонської області від 04.10.2019 по справі № 923/675/19 - залишити без змін.
Відповідач наголошує на наступних обставинах:
-Жодної інформації та підтверджуючих документів, які б свідчили про передачу в користування ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, як позивачем так і третьою особою до суду першої інстанції для надання оцінки, не надавалось,
-Державна реєстрація речового права за ОСОБА_5 відбулась 23.09.2019, тобто в той проміжок часу, коли було відкрите провадження по даній справі і було відомо посадовим особам Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, при цьому, речове право на спірну земельну ділянку відповідача припинено 11.09.2019, Головне управління уклало договір оренди землі 05.08.2019 з ОСОБА_5
-відповідно до кадастрового плану земельної ділянки, жодних відомостей про об`єкт державного земельного кадастру (багаторічні насадження) не зазначено, що порушує вимоги статті 34 Закону України «Про державний земельний кадастр;
-Жодних підтверджуючих документів з приводу ідентифікації земельної ділянки заступником прокурора не надано, при складанні адміністративних матеріалів в ході перевірки державним інспектором з контролю за використання та охороною земель, на які посилається позивач , не зазначено ані кадастрового номеру, ані реквізитів документів, що посвідчують право на земельні ділянки на яких начебто вчинено правопорушення.
-Понесені витрати за закладку виноградників складають 204 994 грн, що у доларовому еквіваленті станом на 2006 рік (дата покупки саджанців) становило 40592 доларів США. Тобто, при проведенні розрахунку з урахуванням інфляції, сума витрат на сьогодні складає 962030 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2020 року зупинено апеляційне провадження у справі № 923/675/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 04 жовтня 2019 року до отримання правового висновку Великої Палати Верховного Суду по справі № 912/2385/18.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 року поновлено апеляційне провадження у справі № 923/675/19 за апеляційною скаргою Заступника прокурора Херсонської області на рішення Господарського суду Херсонської області від 04 жовтня 2019 року з 28.09.2020 року, розгляд справи № 923/675/19 призначено на 29 вересня 2020 року об 11-30 год.
Ухвалою від 28.09.20 року розгляд справи № 923/675/19 призначено на 29 вересня 2020 року о 11-30 год. в режимі відеоконференції. Доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
29.09.2020 року до відділу діловодства суду надійшли письмові пояснення від прокуратури Херсонської області, в яких апелянт надав пояснення щодо представництва прокурором інтересів держави.
В судове засідання 29.09.2020 року не з`явився представник ФГ «Золоте Руно», повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання. Представник Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області з`явився до Господарського суду Херсонської області, проте, у зв`язку з поганою якістю відеоконференцзв`язку не змогла надати свої якісні пояснення, підтримала апеляційну скаргу прокуратури.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, Бериславською районною радою Херсонської області на підставі рішення Бериславського районного суду Херсонської області у справі №2-162/94 від 14.06.1994 громадянину ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 20,1 га, що знаходиться на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, з призначенням земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, серія ХС-І-13, який зареєстрований 25.07.1994 року в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №255 (а.с. 8).
Також, на підставі рішення №122 від 24.12.1999 Бериславської районної ради із земель, розташованих на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області гр. ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку площею 30,0 га з призначенням земельної ділянки - для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, серія ІІІ-ХС№014182, який зареєстрований 15.05.2000 року в книзі записів державних актів на право довічного успадковуваного володіння землею за №304 (а.с. 7).
Таким чином, загальна площа земельних ділянок відповідно до наведених Державних актів складає 50,1 га.
Зазначені земельні ділянки є суміжними, пізніше були об`єднані в один масив загальною площею 50,1 га, що підтверджується Відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.09.2019 року, відповідно до якого земельна ділянка площею 50.1 га є державною власністю, власник ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, кадастровий номер земельної ділянки 6520680200:02:001:0208, правокористувачем на правах постійного користування земельною ділянкою вказаний ОСОБА_2 .
Також, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17.05.2019 та кадастровим планом земельної ділянки (а.с. 73-74) підтверджуються вказані відомості, що земельна ділянка площею 50.1 га кадастровий номер земельної ділянки 6520680200:02:001:0208, є державною власністю, дата реєстрації земельної ділянки 04.04.2019, цільове призначення земельної ділянки 01.02 для ведення фермерського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, нормативна грошова оцінка проведена 17.05.2019 року і складає 953141,75грн. Інформація внесена на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 26.09.2018.
На земельній ділянці кадастровий номер з 6520680200:02:001:0208 знаходяться багаторічні насадження виноградники орієнтовною площею 11,0 га, що підтверджується Актом обстеження, наданим прокурором до позовної заяви (а.с 37), а також наданими відповідачем до відзиву матеріалами Актом вибору земельної ділянки для закладки виноградника від 25.09.2002, робочим проектом створення виноградника, затвердженого Міністерством агрополітики України 2003 року, актом обстеження багаторічних насаджень (а.с 70-72).
Прокурор стверджує, що ним виявлено порушення вимог земельного законодавства, захист яких не здійснював позивач - ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, що обумовлює необхідність захисту інтересів держави.
Предметом спору є законність користування відповідачем земельною ділянкою площею 50,1 га кадастровий номер 6520680200:02:001:0208.
Прокурор вказує, що на підставі рішення №122, від 24.12.1999 та рішення №2-162/94 від 14.06.1994 ОСОБА_2 надано в постійне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Бургунської сільської ради, площею 50,1 га для ведення селянського (фермерського) господарства. ОСОБА_2 та членами його сім`ї створено Фермерське господарство Золоте Руно-Р яке користується земельною ділянкою.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. На даний час головою фермерського господарства є дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Однак, земельна ділянка, яка була надана у постійне користування із земель державної власності померлому ОСОБА_2 , не може використовуватися для подальшого ведення фермерського господарства ОСОБА_3 та повинна бути повернута до державної власності.
Прокурор зазначає, що за час користування земельною ділянкою за життя ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам фермерського господарства Золоте Руно-Р для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) по Бургунській сільській раді за рахунок земель, наданих у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 не розроблявся.
За життя ОСОБА_2 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, тому на думку прокурора, воно припинилося разом із його смертю і використанню в подальшому після його смерті не підлягає ні його спадкоємцями ні фермерським господарством.
Право користування землею, яке виникло в особи на підставі Державного акту на право постійного користування землею, відповідно до чинного законодавства не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій воно належало.
Разом з тим, спірна земельна ділянка продовжує використовуватись ФГ Золоте Руно - Р, яке також не може бути спадкоємцем померлого ОСОБА_2 , отже вважає користування землею незаконним.
У зв`язку із тим, що земельна ділянка площею 50,1 га незаконно використовується ФГ Золоте Руно-Р, головою якого на даний час є ОСОБА_3 , це порушує інтереси держави, вказана земельна ділянка, як вказує прокурор, підлягає вилученню та поверненню до державної власності.
Правовими підставами позову є пункти 1-3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України. Як вважає прокурор у відповідача відпали правові підстави користування земельною ділянкою, а тому вона підлягає вилученню із чужого незаконного володіння на користь власника.
ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надано пояснення щодо позовних вимог, де зазначено, що вимоги прокуратури є обгрунтованими, у зв`язку із смертю ОСОБА_2 03.02.2017 року, наказом Головного управління від 28.11.2017№ 21-5240/18-17-СГ: припинено право постійного користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50.1 га, що були раніше надані ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства; визнано такими, що втратили чинність, державні акти на право постійного користування землею серії ХС-1-13 від 25 липня 1994 року за № 255 та серії Ш-ХС № 014182 від 15 травня 2000 року № 304; зазначені земельні ділянки загальною площею 50.1 га переведено до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності. Наказом Головного управління від 12.03.2018 № 49/0/7-1 8 земельна ділянка площею 50,1 га включена до Переліків земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, для ведення фермерського господарства.
Як вказує позивач, 22.06.2018 при перевірці дотримання вимог земельного законодавства на території Бургунської сільської ради Бериславського району посадовою собою ГУ Держгеокадастру у Херсонській області встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки ФГ "Золоте Руно-Р".
Позивач посилається на те, що факт використання спірної земельної ділянки відповідачем без достатніх правових підстав встановлений постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 (дата набрання законної сили - 25.04.2019 року), а тому доказуванню не підлягає.
Як вказує позивач, 04.04.2019 сформовано нову земельну ділянку площею 50,1 га (до якої входять спірні земельні ділянки), якій присвоєно кадастровий номер 6520680200:02:001:0208, а 30.05.2019 зареєстровано право державної власності на зазначену земельну ділянку, власник - Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області.
Головним управління Держгеокадастру у Херсонській області 28.11.2017 року видано наказ № 21-5240/18-17-СГ Про припинення права користування земельними ділянками, відповідно до якого припинено право користування земельними ділянками загальною площею 50.1 га, що були раніше надані ОСОБА_2 , визнано такими, що втратили чинність державні акти на право постійного користування землею серія ХС-І-13, який зареєстрований 25.07.1994 за №255 та серія ІІІ-ХС№014182, який зареєстрований 15.05.2000 за №304. Земельну ділянку переведено до земель запасу Бургунської сільської ради Бериславського району, зобов`язано відповідні підрозділи включити земельну ділянку до аукціонів.
ГУ Держгеокадастру у Херсонській області передало право оренди спірної земельної ділянки громадянину ОСОБА_5 , який відповідно до відомостей з Реєстру речових прав на нерухоме майно 23.09.2019 здійснив реєстрацію свого права оренди земельної ділянки.
Позивач зазначає, що багаторічні насадження не можуть розглядатися, як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони знаходяться, оскільки є складовою частиною земельної ділянки, підтримує думку прокурора, що земельна ділянка має бути вилучена від відповідача на користь позивача разом з багаторічними насадженнями.
Правовими підставами для задоволення позовної заяви позивач визначає ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст. 387, пункти 2, 3 ст. 1212 ЦК України.
Положеннями статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
За змістом частини 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Тобто, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Частиною 3 статті 4 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно частини 4 статті 53 того ж Кодексу прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.
Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Матеріали справи містять листи Бериславської місцевої прокуратури на адресу Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, відділу у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 14.05.2019 №84/1-1048вих19, №84/1-1049вих19, №84/1-1050вих19, №84/1-1047вих19, з яких вбачається, що прокуратурою встановлено факт незаконного використання ФГ «Золоте Руно-Р » земельної ділянки, та доручено з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, надати до Бериславської місцевої прокуратури інформацію чи вживались заходи щодо повернення земельної ділянки наданої ОСОБА_2 , якщо так, то зазначити які саме, чи розроблявся та затверджувався проект землеустрою, яка вартість земельної ділянки (т.1 а.с.39-46).
Листом від 29.05.2019 №10-21-0.19-141/103-19 відділ у Бериславському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області повідомив керівника Бериславської місцевої прокуратури про те, що відділ у Бериславському районі не має повноважень щодо здійснення таких заходів та рекомендував звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області.
Листом від 19.06.2019 №10-21-0.6-3010/2-19 Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надано інформацію стосовно земельної ділянки, листом від 13.06.2019 №10-21-0.42-253/90-19 повідомлено прокуратуру Херсонської області, що Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надіслано матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства , та викладено прохання вжити заходи прокурорського реагування до голови ФГ «Золоте Руно-Р» ОСОБА_3 щодо відшкодування шкоди та повернення земельної ділянки.
Листом від 22.07.2019 №97/1-15-19 керівник Бериславської місцевої прокуратури повідомив Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, що прокуратуроб буде пред`явлено позовну заяву до ФГ «Золоте Руно-Р.»(т.1 а.с.52).
Таким чином, судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області не звернулось самостійно з відповідним позовом у розумний строк.
Приписи чинного законодавства України передбачають право прокурора здійснювати представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади без будь-яких застережень щодо причин, через які орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави. Відтак, достатньою підставою для звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу державної влади є, зокрема, факт нездійснення цим органом захисту державних інтересів незалежно від причин такої бездіяльності.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків державі, правомірно звернувся до суду з позовом у даній справі.
Розглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині розгляду справи по суті, колегія суддів доходить наступних висновків.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с 19-23), відомостей викладених у заявах сторін по суті справи, а також фактичних обставин, встановлених у судовому рішенні (постанові) П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі № 766/12925/18 гр. ОСОБА_2 та членами його сім`ї 09.08.1994 року засноване з правами юридичної особи та зареєстроване фермерське господарство ЗОЛОТЕ РУНО-Р.
Дане господарство створено на базі земельних ділянок, які наданні в користування його засновникові ОСОБА_2 відповідно до державних актів на право постійного користування землею.
Ці відомості внесені до статуту фермерського господарства, зокрема про Державний акт на право постійного користування землею, серія ХС-І-13, державна реєстрація якого здійснена 25.07.1994 року та серії ІІІ-ХС№014182 від 15.05.2000 року.
Місцезнаходження юридичної особи -74334, Херсонська обл., Бериславський район, село Бургунка, вул.ПЕРШОТРАВНЕВА, будинок 18.
Засновниками (учасниками) юридичної особи є ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 які зареєстровані за тією ж адресою - 74334, Херсонська обл., Бериславський район, село Бургунка.
Роменський М.Г. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується витягом з ДРАЦСГ щодо актового запису про смерть №04 від 06.02.2017 року. (т.1 а.с.25)
Проте, відповідач ФГ «Золоте Руно-Р» продовжив користуватись спірною земельною ділянкою, що підтверджується відомостями Бериславського управління ГУ ДФС від 07.06.19 (а.с. 27), відповідно до якого зазначено, що ФГ Золоте Руно- Р протягом 2016-2018 років надавало податкові декларації з плати за землю до Бериславської ДПІ Бериславського управління, копії яких додано до справи (а.с. 28-36).
Факт користування ФГ Золоте Руно-Р земельною ділянкою у 2019 році, окрім визнання прокурором та позивачем, також підтверджується наведеним Актом обстеження земельної ділянки від 20.06.2019 №2 (а.с 37), відповідно до якого на земельній ділянці кадастровий номер 6520680200:02:001:0208 знаходяться багаторічні насадження виноградники орієнтовною площею 11,0 га та орієнтовно 39,000 га ячмінь ярий.
Головним доводом апеляційної скарги є неврахування судом першої інстанції того факту, що оскільки громадянин ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо запису про смерть (а.с.25), в подальшому користування земельною ділянкою відповідачем є незаконним, адже підстава, на якій фермерським господарством було набуте право користування земельною ділянкою, відпала у зв`язку зі смертю гр. ОСОБА_2 , який своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, інтереси держави підлягають захисту відповідно до приписів ст. 1212 ЦК України.
У контексті спірних правовідносин судова колегія вважає за доцільне звернутись до правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного суду від 23.06.2020 по справі № 179/1043/16-ц , від 23.06.2020 по справі № 922/989/18.
На час надання засновнику права постійного користування спірною земельною ділянкою - рішення Бериславського районного суду Херсонської області у справі №2-162/94 від 14.06.1994 - діяв Земельний кодекс України, введений в дію Постановою ВР N 562-XII ( 562-12 ) від 18.12.1990 року.
Постійним визнавалося землекористування без заздалегідь установленого строку (частина друга статті 7 зазначеного кодексу (тут і далі - у редакції, чинній на час надання спірної земельної ділянки засновникові)).
Право постійного користування землею посвідчували державні акти. Їх видавали та реєстрували сільські, селищні, міські, районні Ради народних депутатів (частина перша статті 23 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, земельні ділянки передавалися у власність або надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди, включаючи присадибний наділ (частина перша статті 50 вказаного кодексу).
Землю у постійне користування надавали Ради народних депутатів, зокрема і для ведення громадянами України селянського (фермерського) господарства (пункт 1 частини п`ятої статті 7 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздив з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подавали до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписував голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляли про їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливими були також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки (частини перша та друга статті 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).
Право користування земельною ділянкою чи її частиною припинялося, зокрема, у разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року).
На час заснування ФГ «Золоте Руно-Р» відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII, приписи якого були спеціальними до відповідних приписів інших Законів України, зокрема і до ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року :
Селянське (фермерське) господарство було формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляв голова господарства. На його ім`я видавався Державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею; з головою селянського (фермерського) господарства укладався договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, складалися інші документи відповідно до законодавства України (частини перша, четверта та п`ята статті 2 Закону № 2009-XII).
Право на створення селянського (фермерського) господарства мав кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, мав документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і пройшов конкурсний відбір. Першочергове право на створення селянського (фермерського) господарства надавалося громадянам, які проживали в сільській місцевості і мали необхідну кваліфікацію або досвід роботи в сільському господарстві (частина перша статті 4 Закону № 2009-XII).
Земельні ділянки громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства передавалися у приватну власність і надавалися в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надавалася громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства із земель, що перебували у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надавалися, зокрема, із земель запасу, а також могли надаватися із земель лісового та водного фондів (частина друга статті 4 Закону № 2009-XII).
Громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подавали до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначали: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджували їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства (частина перша статті 5 Закону № 2009-XII).
Після одержання Державного акту на право приватної власності на землю, Державного акту на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягало у 30-денний строк державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) й одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набувало статусу юридичної особи, одержувало печатку з його найменуванням і адресою, відкривало розрахунковий та інші рахунки в установах банку, вступало у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнавалося державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону (частини перша та друга статті 9 Закону № 2009-XII).
Діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-XII).
За змістом наведених приписів на час створення ФГ «Золоте Руно-Р» можливість реалізації права на створення селянського (фермерського) господарства була підпорядкована фактичному одержанню громадянином, зокрема, права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства. Наявність у засновника визначеного законом права на земельну ділянку була однією з умов державної реєстрації селянського (фермерського) господарства як юридичної особи. Більше того, право користування земельною ділянкою мало припинятися з припиненням діяльності селянського (фермерського) господарства (пункт 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а припинення права користування земельною ділянкою мало наслідком припинення діяльності цього господарства (пункт 2 частини першої статті 29 Закону № 2009-XII).
Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки інакше, ніж за її цільовим призначенням (пункт 1 частини першої статті 40 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), а також юридичні наслідки її використання не за цільовим призначенням (пункт 7 частини першої статті 27, частина друга статті 29, частина перша статті 88 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року), надана громадянину у встановленому порядку для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка за її правовим режимом була та є такою, яку слід використовувати виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб цього громадянина.
Передбачені законом особливості надання фізичній особі земельної ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства підтверджують те, що таку ділянку можна було безоплатно отримати лише для створення відповідного господарства, після чого її використання можливе було тільки для ведення селянського (фермерського) господарства, тобто для вироблення, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції (частина перша статті 2 Закону № 2009-XII).
Таку діяльність здійснює саме селянське (фермерське) господарство, а не його засновник.
Іншими словами, після набуття засновником селянського (фермерського) господарства права постійного користування земельною ділянкою для ведення такого господарства та проведення державної реєстрації останнього постійним користувачем зазначеної ділянки стає селянське (фермерське) господарство (цей висновок не стосується права довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою, наданою для ведення такого господарства; оскільки таке право є успадковуваним, тобто передається у спадщину, то воно залишається у володінні фізичної особи і після створення селянського (фермерського) господарства, про що Велика Палата Верховного Суду вказала у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 368/54/17).
Ураховуючи наведене, судова колегія зазначає, що з моменту створення ФГ «Золоте Руно-Р» відбулася фактична заміна постійного землекористувача, і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює вказаний висновок, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме воно як суб`єкт підприємницької діяльності могло використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем. Відповідно з часу державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 10 квітня 2019 року (пункти 23-29) й ухвалі від 13 листопада 2019 року (пункти 17-18) у справі № 275/82/18, а також у постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (пункти 6.24-6.29) щодо належності права на продовження договірних відносин з користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства саме такому господарству, а не його засновникові.
1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року. Фермерські господарства та фізичні особи до вказаного переліку не належали. Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду її строк мав визначатися відповідно до закону.
22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).
Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).
Тому судова колегія доходить висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, яке від засновника перейшло до ФГ «Золоте Руно-Р», не припинилося ані через зміни у земельному законодавстві, ані через смерть засновника.
Згідно із загальнодозвільним принципом правового регулювання, який поширюється на сферу правомірних приватних відносин (зокрема, на відносини спадкування), дозволено те, що не заборонено законом. Можливість спадкування права постійного користування земельною ділянкою, як і права довічного успадковуваного володіння нею, забезпечує сталість цивільного обороту й уникнення ситуацій, за яких можливий необґрунтований перерозподіл земельних ділянок і прав на них.
Суд зазначає, що право постійного користування та право довічного успадковуваного володіння земельною ділянкою є різними інститутами і зауважує, що ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року у первинній редакції не передбачав можливості набуття фізичною особою земельної ділянки у приватну власність. Натомість цей кодекс гарантував фізичним особам право набувати земельні ділянки, зокрема, у довічне успадковуване володіння та у постійне користування. Обидва інститути передбачали можливість користування земельною ділянкою без обмеження будь-яким строком і, на думку Великої Палати Верховного Суду, відповідні майнові права могли бути об`єктом спадкування.
На час смерті засновника ФГ «Золоте Руно-Р» ОСОБА_2 перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою був визначений у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року.
Ця стаття не регламентувала припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі приписів ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року. А у ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року не було такої підстави для припинення права постійного користування земельною ділянкою як смерть фізичної особи-користувача. Припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом 3 частини першої статті 27 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року могло відбутися, зокрема, через припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.
У постанові від 5 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з передбачених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року підстав, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, є такими, що порушують це право.
Відповідно до ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
При дослідженні відносин між сторонами зазначених у ст. 141 ЗК України підстав не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що юридична особа ФГ "Золоте Руно-Р" утворено не на певний час - до смерті її голови, а відповідно до законодавства діє постійно, так само постійно користуючись наданою господарству землею. До її ліквідації, зокрема, за рішенням засновників.
Отже смерть ОСОБА_2 є юридичним фактом як підстава для обрання нового голови фермерського господарства, але не впливає на права і обов`язки відповідача як юридичної особи.
З наведеного випливає, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 28.11.2017 № 21-5240/18-17-СГ Про припинення права користування земельними ділянками", відповідно до якого припинено право користування земельними ділянками загальною площею 50.1 га, що були раніше надані ОСОБА_2 , визнано такими, що втратили чинність державні акти на право постійного користування землею серія ХС-І-13, який зареєстрований 25.07.1994 за №255 та серія ІІІ-ХС№014182, який зареєстрований 15.05.2000 за №304. Дії позивача з формування нової земельної ділянки 04.04.2019 з двох земельних ділянок, що знаходяться в користуванні відповідача шляхом їх об`єднання та передання її в оренду громадянину ОСОБА_5 не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про надання згоди відповідачем як землекористувачем на вилучення земельної ділянки.
Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив, що втручання держави у право користування ФГ Золоте Руно-Р шляхом вилучення спірної земельної ділянки та її повернення до земель державної власності Головному управлінню Держгеокадастру у Херсонській області не переслідує суспільний інтерес і не є пропорційним визначеним цілям.
Підсумовуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про те, що з моменту, коли фізична особа гр. ОСОБА_2 та члени його сім`ї створили фермерське господарство, у правовідносинах користування земельною ділянкою відбулася фактична заміна землекористувача, а права та обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.
За таких обставин, смерть ОСОБА_2 не впливає на права і обов`язки відповідача як юридичної особи та не є підставою для припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення рішення Господарського суду Херсонської області від 04 жовтня 2019 року у справі № 923/675/19 без змін, а апеляційної скарги Заступника прокурора Херсонської області - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями ст. ст. 240, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282-285 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 04 жовтня 2019 року у справі № 923/675/19 залишити без змін.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 05.10.2020 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська
