Справа № 215/5848/19
2/215/641/20
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Науменко Я.О., за участю: секретаря Махоні Н.Ю., розглянувши згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,
В С Т А Н О В И В:
04.10.2019 р. представник позивача ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві. В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача у справі - ОСОБА_5 . Смерть матері позивача настала під час виконання трудових обов`язків, які полягали у виконанні малярських робіт на висоті понад 20 метрів. Виконання висотних робіт відбувалося з використанням автомобільного гідравлічного підйомника АГП-22, заводський № 415, д/н НОМЕР_1 , який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 . Внаслідок недотримання правил експлуатації та техніки безпеки працівником відповідача зазначений підйомник, в якому перебувала ОСОБА_5 , втратив стійкість та перекинувся, а ОСОБА_5 , отримала травми несумісні з життям, а саме: сполучена травма голови, тулуба та кінцівок, яка ускладнилася розвитком шоку. Смертю матері позивачу завдано моральну шкоду, оскільки він втратив матір, яку сильно любив та поважав. Звістка про смерть матері завдала ОСОБА_1 глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя матері позивач перебував з нею в тісних сімейних стосунках, вона завжди допомагала йому у будь-яких справах та підтримувала у складних життєвих ситуаціях. Дізнавшись про смерть матері ОСОБА_1 , зазнав емоційне психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі матері нормальні життєві зв`язки позивача були знищені, він постійно відчує почуття туги та самітності і до теперішнього часу не може оговтатися від осягнутого його лиха. Перебуває у напруженому психологічному стані, адже думки про матір постійно переслідують його. Позивач позбавлений материнського спілкування, турботи та любові Моральну шкоду позивач оцінює у 834 600 грн..
Ухвалою від 22.10.2019 відкрито провадження у даній справі, визначено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 26.11.2019.
26.11.2019 справа не розглядалась у зв`язку із зайнятістю судді в іншому провадженні. Судове засідання призначене на 21.01.2020.
27.11.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі. Зазначає, що за змістом положень Порядку №337, з урахуванням висновків викладених за текстом постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року по справі №805/1930/18а, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2а-2555/11/2670, вбачається, що акти комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку на виробництві» не є, за своєю правовою природою, рішенням суб`єкта владних повноважень, що виключає можливість їх оскарження у передбаченому законом порядку. За фактом описаних за змістом позовної заяви обставин, було відкрито кримінальне провадження (внесено відомості до ЄДРДР) за попередньою кваліфікацією ч.2 ст.272 Кримінального кодексу України. На даний час триває досудове розслідування, жодна з осіб не має статусу підозрюваного, обвинуваченого, що виключає можливість встановлення вини ОСОБА_3 (працівника Відповідача) у загибелі матері Позивача. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06.08.2019 по справі №213/4095/18 було змінено рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу та зменшено розмір моральної шкоди стягнутої з ТОВ «Промспецбуд» на користь ОСОБА_1 до 200000 грн. Отже, з урахуванням вищезазначеного рішення суду вбачається, що позивачем вже було належним чином та в повному обсязі реалізовано своє право на стягнення моральної шкоди, що йому спричинена внаслідок смерті його матері ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що позивач належним чином не обґрунтував розмір заявленої до стягнення моральної шкоди, не надав належних доказів, що вказують на глибину його страждань, а також проігнорував факт задоволення його вимог зі сторони ТОВ «Промспецбуд» (роботодавця загиблої матері позивача), що виключає можливість для прийняття до уваги судом зазначених в позовній заяві доводів, на підставі яких позивач формує розмір своїх вимог. Сукупність зазначених обставин вказує на безпідставність та необґрунтованість вимог позивача, а відтак і належних правових підстав для їх задоволення. (вх. №21997 від 27.11.2019, а.с. 94-96).
29.11.2019 до суду повторно надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22127 від 29.11.2019, а.с. 107-109).
Представники сторін у судове засідання 21.01.2020 не з`явились, подали суду заяви про проведення судового засідання за їх відсутності (вх.№1075, вх.№1078 від 21.01.2020).
Представник позивача подав суду клопотання від 21.01.2020 про витребування доказів щодо власника транспортного засобу - підйомника автомобільного гідравлічного д.н. НОМЕР_1 , в ході експлуатації якого настала загибель матері позивача. Зазначений доказ необхідний для встановлення особи, якій належить вищевказаний транспортний засіб (вх.№1077 від 21.01.2020).
Крім того, представником позивача подано клопотання про залучення третьої особи, а саме: ОСОБА_3 , який працював водієм у ФОП ОСОБА_2 при експлуатації 27.07.2018 джерела підвищеної небезпеки - підйомника автомобільного гідравлічного, д.н. НОМЕР_1 (вх.№1076 від 21.01.2020).
Ухвалою від 21.01.2020 відкладено розгляд справи на 25.02.2020 в зв`язку з задоволенням клопотань представника позивача про витребування доказів та залучення третьої особи.
У судове засідання 25.02.2020 сторони не з`явились. Представник позивача направив суду заяву про розгляд справи за його відсутністю та позивача і про підтримку позовних вимог (вх.№3783 від 25.02.2020).
На виконання вимог ухвали від 21.01.2020 про витребування доказів територіальний сервісний центр 1243 регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області повідомив, що автомобіль ЗИЛ 431410 АГП-22 ЭГ номерний знак НОМЕР_2 , 1990 року випуску, об`єм двигуна 6000 см куб., колір синій, шасі НОМЕР_3 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (вх.№3485 від 19.02.2020).
Від третьої особи - ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи та подати докази, в зв`язку з чим просить розгляд справи відкласти (вх.№3802 від 25.02.2020).
Ухвалою від 25.02.2020 відкладено розгляд справи на 07.04.2020 в зв`язку з задоволенням клопотання третьої особи ОСОБА_3 про надання йому можливості ознайомитись із матеріалами справи.
Представник позивача направив суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№4925 від 12.03.2020) та заяву про розгляд справи за його відсутністю та позивача і про підтримку позовних вимог (вх.№6645 від 07.04.2020).
Від представника відповідача до суду надійшло клопотання від 07.04.2020 про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю явки в судове засідання через карантин, а також проведення розгляду справи за участю відповідача та його представника з огляду на необґрунтованість позовних вимог та недоведеність обставин, на які посилається позивач.
Ухвалою від 07.04.2020 відкладено розгляд справи на 20.05.2020 в зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача.
Ухвалою від 07.04.2020 задоволено заяву адвоката Гузєва Ігоря Григоровича про виправлення описки в ухвалі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року та виправлено описку в ухвалі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2020 року, вказавши вірне ім`я третьої особи, а саме: ОСОБА_3 .
20.05.2020 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю його явки в судове засідання через встановлення обмежувальних заходів у межах міста Кривий Ріг, а також знаходження відповідача за межами України (вх.№9516 від 20.05.2020).
Ухвалою від 20.05.2020 відкладено розгляд справи на 24.06.2020 в зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача.
24.06.2020 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю його явки в судове засідання через зайнятість в іншому процесі, а також знаходження відповідача за межами України (вх.№11790 від 24.06.2020).
Ухвалою від 24.06.2020 відкладено розгляд справи на 25.08.2020 в зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача.
25.08.2020 до суду надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю явки в судове засідання через знаходження у відрядженні у м. Харків (вх.№15737 від 25.08.2020).
Ухвалою від 25.08.2020 відкладено розгляд справи на 05.10.2020 в зв`язку з задоволенням клопотання представника відповідача.
У судове засідання 05.10.2020 сторони, будучи повідомленими належним чином про час, день і місце розгляду справи, не з`явились. Представник позивача подав суду заяву про розгляд справи без його участі і у відсутність позивача та про підтримку позовних вимог, а також просив при ухваленні рішення врахувати вирок Дніпровського апеляційного суду відносно ОСОБА_3 (вх.№16939 від 14.09.2020).
Оскільки позивачем подано докази, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, сторонами не заявлено клопотань про витребування інших доказів та відповідач скористався правом подачі відзиву на позовну заяву, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності сторін на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , що видано 01 жовтня 1996 року відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Тернівської районної Ради народних депутатів м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.62).
Згідно зі Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 40 років, про що складено актовий запис №912 (а.с.9).
Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 27 липня 2018 о 13 год. 15 хв. на товаристві з обмеженою відповідальністю «ПРОМСПЕЦБУД», затвердженого 18.09.2018 заступником начальника Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області В.Є. Катченко, причинами нещасного випадку, під час якого загинула мати позивача, визнано: порушення вимог безпеки під час експлуатації обладнання, устаткування, машин механізмів; п.11, розділу 6, глави VII НПАОП 0.00-1.80-18 «Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання»; розділ «Вимоги до виконання робіт з автовишки «Проекту виконання робіт №616-ППР» «На ремонтно-відновлені роботи по улаштуванню торкет покриття залізобетонних стінових панелей корпусу збагачення РЗФ-1 ПрАТ «ПІВНГЗК»; невиконання вимог інструкції з охорони праці; вимоги п.3.5 «Інструкція з охорони праці для машиніста автовишки та автогідропідіймача ФОП ОСОБА_2 №01-18», затвердженої наказом ФОП ОСОБА_2 , від 11.06.2018 №7; вимоги п.2.3.1, 2.1.1 Посадової інструкції виконавця робіт дільниці загально-будівельних робіт №01 ремонтно-будівельного управління №2 , затверджено 04.05.2011. Особами, дії або бездіяльність яких призвели до нещасного випадку є: ОСОБА_3 , машиніст автовишки, який працює у ФОП ОСОБА_2 , і який порушив вимоги безпеки під час експлуатації автопідйомника АПГ-22 в частині не встановлення підйомника на виносні опори перед виконанням робіт, чим порушив вимоги п.3.5. «Інструкції з охорони праці для машиніста автовишки та автогідропідіймача ФОП ОСОБА_2 №01-18», затвердженої наказом ФОП ОСОБА_2 від 11.06.2018 №7, розділ «Вимоги до виконання робіт з автовишки «Проекту виконання робіт №616-ППР» «На ремонтно-відновленні роботи по улаштуванню торкет покриття залізобетонних стінових панелей корпусу збагачення РЗФ-1 ПрАТ «ПІВНГЗК» та вимоги п.11 розділу 6 глави VII НПАОП 0.00-1.80-18 «Правила охорони праці під час експлуатації вантажопідіймальних кранів, підіймальних пристроїв і відповідного обладнання».
Висновком комісії встановлено, що нещасний випадок з малярем ТОВ «ПРОМСПЕЦБУД» ОСОБА_5 пов`язаний з виробництвом (а.с.10-18).
Отже, факт смерті потерпілої ОСОБА_5 від нещасного випадку на виробництві встановлений Актом спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1 від 18.09.2018.
Вироком Дніпровського апеляційного суду від 11.08.2020 ОСОБА_3 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України за фактом описаних за змістом позовної заяви обставин.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.
Згідно ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що «забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган».
Згідно ст. 154 Кодексу законів про працю України, проектування виробничих об`єктів, розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працюючих повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці. Виробничі будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, технологічні процеси повинні відповідати нормативним актам про охорону праці.
Відповідно до ч.1 ст.155 Кодексу законів про працю України, жодне підприємство, цех, дільниця, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не створено безпечних і нешкідливих умов праці.
За змістом ч.ч.1-3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Установлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, а також одним із засобів захисту порушених цивільних прав та інтересів, які передбачені ст. 16 Цивільного Кодексу України.
З огляду на положення ч.1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Таким чином, нещасний випадок стався з ОСОБА_5 внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, власником якої є відповідач - ФОП ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, правовідносини, які виникли між Позивачем та Відповідачем в зв`язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст.ст. 1167, 1168, 1187 Цивільного кодексу України, які передбачають відповідальність за завдану моральну шкоду за умови відсутності між сторонами договірних зобов`язань, тобто так звана, система генерального делікту, відповідно до якої всяке заподіяння шкоди передбачається протиправним і тягне обов`язок причинителя відшкодувати цю шкоду, якщо тільки він не доведе свою правомочність на його заподіяння.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним судом України в постановах № 6-123цс12 від 24.10.2012 року та № 6-120цс13 від 13.11.2013 року.
Внаслідок втрати рідної матері позивачу завдано глибоких моральних та душевних страждань, оскільки за життя матері він перебував з нею в тісних сімейних стосунках, мати завжди допомагала йому у будь-яких справах та підтримувала у складних життєвих ситуаціях. Дізнавшись про смерть своєї матері позивач зазнав емоційне та психологічне потрясіння, яке відчуває до теперішнього часу і не може відновити свою душевну рівновагу. Після загибелі матері нормальні життєві зв`язки позивача були знищенні, він постійно відчуває почуття туги та самітності і до теперішнього часу не може оговтатись від осягнутого його лиха, досі перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про матір постійно переслідують його. Позивач позбавлений материнського спілкування, турботи та любові рідної матері. Отже, факт моральних страждань є очевидним.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що смерть ОСОБА_5 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, неналежного виконання своїх трудових обов`язків працівником відповідача та обумовлена неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Крім того, визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань; з того, що ці страждання у позивача довічні.
Суд зазначає, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, тому вважає заявлену до стягнення суму 834600 грн. завищеною та не доведеною.
Отже, застосовуючи принцип розумності і справедливості, з урахуванням неможливості безпомилкового, математично виваженого підрахунку розміру компенсації моральної шкоди, суд вважає, що 25000 грн., буде тією мірою матеріальної компенсації в даному випадку, яка підлягає задоволенню та стягненню з відповідача.
Суд відхиляє заперечення відповідача, що позивачем в повному обсязі реалізовано його право на стягнення моральної шкоди у зв`язку із загибеллю його матері при стягненні судом моральної шкоди на його користь з ТОВ «Промспецбуд», оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Сам по собі факт загибелі матері позивача беззаперечно свідчить про те, що позивач відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Крім того, вироком Дніпровського апеляційного суду від 11.08.2020 ОСОБА_3 (працівника відповідача) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України за фактом описаних у позовній заяві обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., від сплати якого звільнений позивач при подачі позову.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-80, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві - задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , ( АДРЕСА_2 ) 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , ( АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп..
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Повне судове рішення складено 05.10.2020.
Суддя
