ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 р.Справа № 520/5023/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

за участю представників: позивача - Мальцевої Г.Ю., відповідача - Тітової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, головуючий суддя І інстанції: Зінченко А.В., м. Харків, повний текст складено 12.06.20 по справі № 520/5023/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" (далі по тексту ТОВ "ЕКОЛІС", позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.01.2020 № 00000220501 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 527447,50 грн та № 00000230501 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 202285,00 грн, прийняте у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс".

- стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Еколіс судові витрати у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу, викладених у акті перевірки №1459/20-40-05-01-08/36560943 від 27.12.2019, за відсутності належних доказів встановлення фактів оприбуткування товарів та отримання послуг ТОВ Еколіс без підтвердження первинними документами, та завищення податкового кредиту з ПДВ у період червень, серпень тa вересень 2019 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 р. по справі № 520/5023/2020 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" (вул. Гоголя, буд. 15/1, к. 45, м. Ізюм, Харківська область, 64309) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.01.2020 № 00000220501 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 527447,50 грн та № 00000230501 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 202285,00 грн, прийняте у відношенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛІС" (вул. Гоголя, буд. 15/1, к. 45, м. Ізюм, Харківська область, 64309, код ЄДРПОУ 36560943) сплачений судовий збір у сумі 10945 (десять тисяч дев`ятсот сорок п`ять) грн. 99 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 р. по справі № 520/5023/2020, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що контролюючий орган вважає спірні податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими, посилаючись на те, що під час відпустки директор позивача не має повноважень на підписання первинних документів, через що такі документи не відповідають вимогам чинного законодавства.

Також, стверджує про наявність обов`язку платника податків подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за такий період та виключити зі складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, зазначені у такій податковій накладній. На думку податкового органу, платник має право включити відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, яким виправлені такі помилки.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав та мотивів, викладених в скарзі, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в наданому до суду апеляційної інстанції письмовому відзиві та у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 р. по справі № 520/5023/2020. Наполягав на відповідності первинних документів вимогам законодавства, оскільки директор позивача, перебуваючи у відпустці, не втрачає своїх повноваження, зокрема, щодо здійснення господарських операцій з контрагентами позивача. Також зауважив, що станом на час проведення перевірки контрагент позивача зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні розрахунки коригування, у зв`язку з чим у позивача не було підстав для подання уточнюючого розрахунку та виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2020 року ТОВ "Еколіс" отримало податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 31.01.2020:

- № 00000220501 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 527447,50 грн,

- № 00000230501 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 202285,00 грн.

Оскаржені податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області прийнято на підставі акту від 27.12.2019 № 1459/20-40-05-01-08/36560943 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Еколіс".

За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Еколіс" п.44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України в результаті чого допущено заниження податку на прибуток на загальну суму 421958 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 308734 грн, за 2018 рік на суму 113224 грн, а також порушення підприємством п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого допущено заниження податку на додану вартість всього у сумі 161828 грн, у тому числі у червні 2019 року на суму 27453 грн, у серпні 2019 року на суму 96908 грн, у вересні 2019 року на суму 37467 грн.

Також, посадові особи контролюючого органу зазначають в Акті, що документи, наведенні у Додатку 7 до Акту, а саме видаткові накладні, акти надання послуг містять назву посади та прізвище особи відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення директора ОСОБА_1 , який був відсутній на робочому місці та не мав повноважень на підписання таких документів, бо в цей час знаходився у щорічній відпустці.

ГУ ДПС у Харківській області вказало на те, що первинні документи складені в період знаходження директора ТОВ "Еколіс" у відпустці з 13.10.2017 по 02.11.2017 та з 10.10.2018 по 29.10.2018 не мають всіх необхідних обов`язкових реквізитів, а тому є недійсними, а вартість таких витрат неправомірно включено до собівартості реалізованої продукції, інших операційних витрат на загальну суму 2356021,38 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 1726997,47 грн, за 2018 рік 629023,91 грн, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток. Внаслідок таких висновків ГУ ДПС у Харківській області донараховано ТОВ "Еколіс" податок на прибуток на загальну суму 421958 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 308734 грн, за 2018 рік на суму 113224 грн, а також застосовано фінансову санкцію в розмірі 105489,50 грн (25% від суми донарахованого податку).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, підписані директором позивача під час його перебування у відпустці, не втрачають сили, через що позивач мав право формувати витрат, також суд першої інстанції вказав, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення від 31.01.2020 № 00000220501 слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 27.12.2019 № 1459/20-40-05-01-08/36560943, про дефектність первинних документів, наведених у додатку 7 до акту перевірки, через неможливість встановити особу, яка їх підписала, оскільки директор, який нібито їх підписав, на момент підписання вказаних документів перебував у відпустці.

Колегія суддів вважає такий висновок ГУ ДПС у Харківській області хибним та таким, що зроблений без урахування обставин, що мають значення для прийняття спірного рішення.

Відповідно до положень пп. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до положень пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій)

Згідно з п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. № 290, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

інші операційні доходи;

фінансові доходи;

інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Виходячи зі змісту Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі по тексту П(С) БО 1):

- доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників);

- витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно з п. 7 Правил (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати (далі по тексту -П(С)БО 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

За визначенням п.6 П(С)БО 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

При цьому, підпунктом 9.4 пункту 9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За визначенням абзацу 11 ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

На підтвердження своєї позиції відповідач вказував про включення до складу витрат сум, що не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (внаслідок їх складання працівниками під час відпусток).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з актом перевірки, відповідно до наданих до перевірки документів (наказів, табелів обліку робочого часу) встановлено, що директор ТОВ "ЕКОЛІС" перебував у відпустці у періоди часу: з 13.10.2017 по 06.11.2017, з 09.10.2018 по 28.10.2018.

У додатку 7 до акту перевірки від 27.12.2019 № 1459/20-40-05-01-08/36560943 наведено перелік документі оформлених з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які були проведені в бухгалтерському обліку ТОВ «EKOЛІC», а саме: акти прийому передачі товарів, видаткові накладні, акти, акти наданих послуг та накладних, виписаних в періоди часу з 13.10.2017 по 02.11.2017 та з 10.10.2018 по 29.10.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, акт прийому передачі № 27 від 29.10.2018 з ФОП ОСОБА_2 , та видаткова накладна № 1 від 29.10.2018 з ТОВ «Будліс-16» складені 29.10.2018, про що свідчать дати на відповідних бухгалтерських документах, тобто, не під час перебування директора ТОВ "ЕКОЛІС" у відпустці, отже висновки акту перевірки в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.

Аналізуючи зміст акту перевірки колегія суддів встановила, що податковий орган не ставить під сумнів фактичне здійснення господарських операцій позивача, а єдиною підставою вважати первинні документи, включені до додатку 7 до акту перевірки, дефектними є наявність на них підпису директора ТОВ "ЕКОЛІС" ОСОБА_1 в періоди, в яких він перебував у щорічних відпустках.

При цьому, податковий орган не взяв до уваги накази № 20 від 11.10.2017 та № 13 від 05.10.2018 (з урахуванням наказу № 14 від 08.10.2018 про внесення змін до наказу № 13 від 05.10.2018), якими директор ТОВ "ЕКОЛІС" ОСОБА_1 залишив за собою право виконання таких обов`язків: розпорядження коштами ТОВ «Еколіс»; обов`язки та права щодо укладання правочинів; підписання вхідних первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій (т. 1 а.с. 93-95).

З матеріалів справи вбачається, що директор ТОВ "ЕКОЛІС" ОСОБА_1 підписував в періоди часу з 13.10.2017 по 02.11.2017 та з 10.10.2018 по 26.10.2018 (під час перебування у відпустках): акти прийому передачі товарів, видаткові накладні, акти, акти наданих послуг та накладних, виписаних у відносинах з ДП «Галицьке лісове господарство», ТОВ «АПТЕК», ТОВ «Укрторгприват», ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», ДП «Полтавське лісове господарство», ДП «Кролевецький агролісгосп», ДП «Борзнянське лісове господарство», ДП «Чернігівське лісове господарство», ДП «Охтирське лісове господарство», ДП «Добрянське лісове господарство», ДП «Миргородське лісове господарство», ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство», ДП «Білоцерківське лісове господарство», ДП «Бориспільське лісове господарство», ПП «Центавр Групп», ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАД ВУГІЛЛЯ», ТОВ «МЕТРУДТРАНС», ФОП ОСОБА_3 , ДП «Лебединське лісове господарство», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС», ДП «Новосанжарське лісове господарство», ДП «Шосткінське лісове господарство». Своїм підписом директор ТОВ "ЕКОЛІС" ОСОБА_1 засвідчив правильність оформлення господарських операцій з вказаними контрагентами.

Колегія суддів вважає, що вказані обставини надають змогу однозначно ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 62 Кодексу законів про працю України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61). Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині третій цієї статті. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи тільки у таких виняткових випадках: 1) при проведенні робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків; 2) при проведенні громадсько необхідних робіт по водопостачанню, газопостачанню, опаленню, освітленню, каналізації, транспорту, зв`язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування; 3) при необхідності закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі державного чи громадського майна, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості трудящих; 4) при необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення; 5) для продовження роботи при нез`явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках власник або уповноважений ним орган зобов`язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Згідно з ч. 8 ст. 79 Кодексу законів про працю України відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

За наслідком системного аналізу приписів статті 62, частини восьмої статті 79 Кодексу законів про працю України можна дійти висновку про законодавче обмеження та особливий облік надурочних робіт та відкликання з відпустки.

При цьому, надурочними роботами та відкликанням з відпустки вважаються дії, що проведені за ініціативою власника або уповноваженого ним органу - тобто роботодавця. Залишення з власної ініціативи працівників після робочого часу на роботі для виконання трудової функції, а також і вихід на роботу під час відпустки з власної ініціативи, по-перше, вимогами закону не заборонені, по-друге, додатково не обліковуються.

Колегія суддів зазначає, що на час відпустки працівника право на виконання трудових функцій зберігається, на такий час обмежується лише право роботодавця вимагати виконання працівником трудових обов`язків.

Відтак, вказане дає підстави для висновку, що перебування у відпустці директора ТОВ "ЕКОЛІС" - Шулаєва Є.І. саме по собі не свідчить про дефектність зазначених первинних бухгалтерських документів. Правове значення має лише належність підпису працівнику, що уповноважений трудовим договором на здійснення відповідної господарської операції. При цьому, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про відпустки" не обмежує право працівника здійснювати під час відпустки чи інших періодів відпочинку передбачені трудовим договором функції за власною ініціативою.

Водночас слід зауважити, що директор ТОВ "ЕКОЛІС" - Шулаєв Є.І., одночасно є співзасновником ТОВ "ЕКОЛІС" (з часткою 50% у статутному капіталі), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отже є заінтересованим в якомога більш ефективній роботі вказаного підприємства, оскільки крім заробітної плати отримує частину прибутку вказаного підприємства, як його співвласник.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що первинні бухгалтерські документи підписані уповноваженою на те посадовою особою ТОВ "ЕКОЛІС" директором ОСОБА_1 , який в період відпусток здійснював трудову функцію за власною ініціативою; документи складені належним чином, відповідно до господарської операції, які реально відбулася. Також, до перевірки були надані інші документи (договори, документи про сплату наданих послуг, виконаних робіт, товарів, товарно-транспортні накладні тощо), які належним чином фіксують та підтверджують господарські операції ТОВ "ЕКОЛІС" з його контрагентами - ДП «Галицьке лісове господарство», ТОВ «АПТЕК», ТОВ «Укрторгприват», ДП «Корсунь-Шевченківське лісове господарство», ДП «Полтавське лісове господарство», ДП «Кролевецький агролісгосп», ДП «Борзнянське лісове господарство», ДП «Чернігівське лісове господарство», ДП «Охтирське лісове господарство», ДП «Добрянське лісове господарство», ДП «Миргородське лісове господарство», ДП «Овруцьке спеціалізоване лісове господарство», ДП «Білоцерківське лісове господарство», ДП «Бориспільське лісове господарство», ПП «Центавр Групп», ПАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАД ВУГІЛЛЯ», ТОВ «МЕТРУДТРАНС», ФОП ОСОБА_3 , ДП «Лебединське лісове господарство», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС», ДП «Новосанжарське лісове господарство», ДП «Шосткінське лісове господарство».

Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Така позиція колегії суддів відповідає позиції Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладеній у постанові від 18 лютого 2020 року по справі №820/5671/16.

З огляду на вищенаведене, хибними є висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки про те, що первинні документи складені в період знаходження директора ТОВ "Еколіс" у відпустці з 13.10.2017 по 02.11.2017 та з 10.10.2018 по 29.10.2018 не мають всіх необхідних обов`язкових реквізитів, а тому є недійсними, а вартість таких витрат неправомірно включено до собівартості реалізованої продукції, інших операційних витрат на загальну суму 2356021,38 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 1726997,47 грн, за 2018 рік 629023,91 грн, в результаті чого занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток.

За таких обставин, колегія судів дійшла висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 31.01.2020 № 00000220501.

Щодо правомірності висновків акту перевірки в частині порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України, з огляду на ненадання ТОВ «ЕКОЛІС» уточнюючих розрахунків на самостійне виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту у зв`язку з невідповідністю номенклатури товарів включених до податкової накладної, виписаної за попередньою оплатою за товари, фактично отриманим товарам, на підставі яких складено спірне податкове повідомлення-рішення від 31.01.2020 № 00000230501, колегією суддів встановлено наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

У розумінні п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальщого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений п.201.11 ст. 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена згідно з пунктом 201.16 цієї статті) податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Аналізуючи вказані приписи чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що покупець має право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сформованих на підставі зареєстрованої у Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) податкової накладної.

У випадку реєстрації податкової накладної за попередньою оплатою, у покупця виникає право на формування податкового кредиту з моменту її реєстрації у ЄРПН.

Якщо при фактичному постачанні товарів виникнуть невідповідність щодо номенклатури товару, його кількості, якості, тощо, покупець зобов`язаний скласти та зареєструвати у ЄРПН відповідний розрахунок корегування до податкової накладної (виписаної за передоплатою).

При цьому, податкове законодавство не містить конкретних строків складання такого розрахунку коригування податкової накладної.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що згідно договору №88/19-ПЛГ від 05.06.2019 ТОВ «Еколіс» продавець, ДП «Попільнянське ЛГ», приймає на себе зобов`язання передати у власність Покупця, ТОВ «Еколіс», лісопродукцію, а саме: PINS сосна клас якості С за діаметром Dlb(15-19) за ціною 750,00 грн з ПДВ за 1 м куб., PINS сосна клас якості С за діаметром D2a(20-24) за ціною 900,00 грн з ПДВ за 1 м куб. (т. 2 а.с. 143-145).

07.06.2019 ТОВ «Еколіс» здійснило передплату за лісоматеріали по договору №88/19-ПЛГ від 05.06.2019 користь ДП «Попільнянське ЛГ» у сумі 154359,60 грн, в т.ч. ПДВ - 25726,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3296 від 07.06.2019.

На підставі отриманого авансу ДП «Попільнянське ЛГ» виписало та зареєструвало податкову накладну №39 від 07.06.2019 на суму 154359,60 грн в т.ч. ПДВ - 25726,60 грн, ця податкова накладна була включена позивачем до податкового кредиту за червень 2019 року.(т.2 а.с. 182)

Податковий орган не заперечував, що податкова накладна складена та зареєстрована своєчасно, відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

21 червня 2019 року на адресу ТОВ «Еколіс» ДП «Попільнянське ЛГ» відвантажило лісоматеріали на загальну суму 80577,76 грн, в т.ч. ПДВ - 13429,63 грн, що підтверджується видатковими накладними № 97 від 21.06.2019 на суму 48647,26 грн, в т.ч. ПДВ - 8107,87 грн та № 97-А від 21.06.2019 на суму 31930,50 грн, в т.ч. ПДВ - 5321,75 грн (т. 2 а.с. 153, 158).

28 червня 2019 року на адресу ТОВ «Еколіс» ДП «Попільнянське ЛГ» відвантажило лісоматеріали на загальну суму 84138,82 грн., в т.ч. ПДВ - 14023,14 грн, що підтверджується видатковими накладними № 100 від 28.06.2019 на суму 52417,50 грн, в т.ч. ПДВ - 8736,25 грн та видаткова накладна № 100-А від 28.06.2019 на суму 31721,32 грн, в т.ч. ПДВ - 5286,89 грн.

Після проведення відвантаження, борг ТОВ «Еколіс» перед ДП «Попільнянське ЛГ» склав 10356,98 грн з урахуванням ПДВ.

На дату утворення боргу виписана податкова накладна №194 від 28.06.2019, яка включена до складу податкового кредиту за червень 2019 року. Податкова накладна складена та зареєстрована своєчасно, відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (т. 2 а.с. 183).

14 листопада 2019 року, у зв`язку з невідповідністю номенклатури та кількості товарів, ДП «Попільнянське ЛГ» склало та зареєструвало розрахунок коригування № 29 до №39 від 07.06.2019 (т. 2 а.с. 187).

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Станом на момент проведення перевірки (з 09.12.2019 по 20.12.2019) ДП «Попільнянське ЛГ» було проведено коригування податкової накладної №39 від 07.06.2019, про що також зазначено в акті перевірки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що фактично, цей розрахунок корегування не впливає на суму податкових зобов`язання ДП «Попільнянське ЛГ» та суму податкового кредиту ТОВ «Еколіс».

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Підпунктами 192.1.1, 192.1.2 пункту 192.1 статті 192 ПК України передбачено, що внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналізуючи вищенаведені норми податкового законодавства колегія доходить до висновків, що підставою для формування податкового кредиту є належним чином зареєстрована податкова накладна.

З пояснень представника позивача колегією суддів з`ясовано, що в зв`язку з тим, що вагони з лісоматеріалом дуже довго знаходяться в дорозі (до 30- 40 днів) та реалізуються тільки після приймання вагону кінцевим покупцем на його складі, оперативно проводити коригування номенклатури товару, а також кількісних та вартісних показники не має можливості, це пов`язано з специфікою діяльності товариства. Період від складання податкової накладної (передплата по заявці) до відвантаження вагону може складати до 1 місяця (підготовка лісоматеріалів) тому вказати наперед всі показники (ціну допоміжних та пакувальних матеріалів, залізничний тариф) не можливо з об`єктивних причин.

Таким чином вважає, що в ТОВ Еколіс були всі законні підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту на суму передплати звітного періоду, навіть якщо у подальшому постачальником здійснено коригування до таких податкових накладних у зв`язку із виявленими помилками у номенклатурі чи кількості товару при однаковому коду товару згідно з УКТЗЕД або в зв`язку з розширенням номенклатури (допоміжні послуги).

За змістом положень п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними /розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженнями зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту -зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних (іншими подібними документами, перелік яких встановлений в ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Еколіс» виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, контрагенти є офіційно зареєстрованими платниками ПДВ за мали право складання податкових накладних. На момент проведення перевірки постачальником товару здійснено реєстрація в ЄРПН розрахунки коригування до таких податкових накладних у відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України.

В силу приписів вказаної норми ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД). які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Позиція податкового органу про те, що ТОВ Еколіс повинні були виключити зі складу податкового кредиту суми ПДВ за звітний період, в якому відбулась передоплата та на суму якої постачальником зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, та включити ці суми ПДВ лише після здійснення поставки та виправлення помилок постачальником шляхом реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування, яким виправлені помилки, - не ґрунтується на нормах Податкового кодексу України, в якому відсутні такі обов`язкові для платника податку процедури, зазначені відповідачем.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом позивача свого обов`язку своєчасно подати та зареєструвати розрахунок коригування не може покладати на позивача нові обов`язки, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України, яка викладена в постановах №10/21 від 02.03.2010, №09/05 від 13.01.2009, №08/28 від 12.02.2008.

З огляду на встановлені обставини у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту по податку на додану за вартість червень 2019 року суми у розмірі 25726 грн по податковій накладній № 39, з урахуванням розрахунку коригування № 29.

Щодо інших порушень, які призвели до донарахування сум податку на додану вартість за червень 2019 року у сумі 1726,16 грн, у серпні 2019 року на суму 96908,67 грн, у вересні 2019 року на суму 37466,92 грн, колегія суддів з акту встановила, що щодо вказаних порушень в акті перевірки лише зазначено, що: «Аналогічні порушення несвоєчасного коригування податкових накладних, складених за першою подією попередньою оплатою, дані яких після події відвантаження товару не відповідають фактичних обсягам та номенклатурі, наведено у додатку 11 до акту перевірки.»

Так, з додатку 11 до акту перевірки колегією суддів становлено, що податковий орган у таблиці додатку 11 до акту перевірки (т. 1 а.с. 75) привів дані, які, на його думку, свідчать про порушення позивачем при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ДП «Попілянське лісове господарство» (по іншим податковим накладним), а також з ДП «Добрянське лісове господарство», ДП «Тетерівський Лісгосп».

При цьому, ані в акті перевірки ані в апеляційній скарзі податковий орган не посилається на встановлення порушень при формуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ДП «Попілянське лісове господарство» (по іншим податковим накладним), а також з ДП «Добрянське лісове господарство», ДП «Тетерівський Лісгосп».

Відсутність в акті перевірки деталізації обставин податкового правопорушення суперечить приписам пункту 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745. Відповідно до змісту вказаного пункту, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, відповідачем при встановленні розбіжностей у податковій звітності не було досліджено наданих позивачем до перевірки первинних документів, які є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення, фактичний рух активів в процесі здійснення господарських операцій позивача, грошові показники яких відображаються у податковій звітності.

За таких умов, в силу приписів статей 72, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, акт перевірки не є належним і допустимим доказом вчинення позивачем порушення податкового законодавства в частині, що призвели до донарахування сум податку на додану вартість за червень 2019 року у сумі 1726,16 грн, у серпні 2019 року на суму 96908,67 грн, у вересні 2019 року на суму 37466,92 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, як суб`єктом владних повноважень, не доведено склад податкового порушення в частині заниження позивачем податку на додану за червень 2019 року у сумі 1726,16 грн, у серпні 2019 року на суму 96908,67 грн, у вересні 2019 року на суму 37466,92 грн, по взаємовідносинам з ДП «Попілянське лісове господарство», а також з ДП «Добрянське лісове господарство», ДП «Тетерівський Лісгосп».

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 31.01.2020 № 00000230501 щодо збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів па загальну суму ПДВ 161828,00 грн, в тому числі у червні 2019 року на суму 27453 грн, у серпні 2019 року на суму 96908 грн, у вересні 2019 року на суму 37467 грн, а також застосування фінансових санкцій в сумі 40457 грн (25% від суми донарахованого ПДВ), а всього грошове зобов`язання у розмірі 202285,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 27.12.2019 № 1459/20-40-05-01-08/36560943, слід вважати недоведеними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.01.2020 № 00000220501 та від 31.01.2020 № 00000230501 такими, що підлягають скасуванню, оскільки відповідач, приймаючи їх, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.2 ст.2 КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

З урахуванням результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати не підлягають перерозподілу.

Керуючись ч. 229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2020 по справі № 520/5023/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 02.10.2020.