Ухвала
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 345/4196/19
провадження №61-13640ск20
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Карпатнафтохім» про визнання протиправним, скасування розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 травня 2019 року відповідачем прийнято розпорядження № 25/1-127а «Про позбавлення премії працівників ТОВ «Карпатнафтохім» за травень 2019 року», яким його було позбавлено щомісячної премії за травень 2019 року. При цьому відповідач жодних пояснень виданого розпорядження не надав. Положеннями частини четвертої статті 97 КЗпП України регламентовано, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Однак за травень 2019 року порушень трудової дисципліни, невиконання посадових обов`язків, накладення на нього дисциплінарних стягнень у вигляді доган, не було. Позивач зазначав, що не притягався до дисциплінарної відповідальності.
Просив визнати протиправним та скасувати розпорядження про його депреміювання у травні 2019 року і зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому премію за травень 2019 року.
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року, яке залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки досліджені судом докази стверджують, що позивач спав на робочому місці, а тому його правомірно було позбавлено премії. Таке позбавлення премії проводиться відповідно до положення про преміювання, що діє у ТОВ «Карпатнафтохім» і може провадитися тільки за той розрахунковий період, у якому було допущено порушення трудової дисципліни, що оформлюється відповідним наказом (розпорядженням) роботодавця з обов`язковим зазначенням конкретних обставин, що стали причиною її позбавлення.
10 вересня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв`язку з нормами статей 274, 389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії. Справа є незначної складності та, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов`язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов`язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року ухвалені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 травня 2020 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
В. С. Висоцька
І. М. Фаловська
