ПОСТАНОВА

Іменем України

24 вересня 2020 року

Київ

справа №694/683/17

адміністративне провадження №К/9901/24603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 червня 2017 року (в складі головуючого судді Дудніченко В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року (в складі: головуючого-судді - Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.) у справі №694/683/17 за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними,

УСТАНОВИВ:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Звенигородське ОУПФУ, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати їй довічного грошового утримання судді у відставці з 01.04.2017;

- зобов`язати Звенигородське ОУПФУ поновити нарахування та виплату їй довічного грошового утримання судді у відставці, виплативши заборгованість за період, починаючи з 01 квітня 2017 року, на рахунок відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України».

Позов обґрунтовувала тим, що 16.07.2015 Постановою Верховної Ради України її звільнено з посади судді Амвросіївського районного суду Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Вона постійно проживає в м. Амвросіївка Донецької області, яка в даний час не підконтрольна органам влади України. До квітня 2017 року вона отримувала довічне грошове утримання як суддя у відставці. З квітня 2017 року відповідач припинив нарахування та виплату їй довічного грошового утримання з підстав не підтвердження фактичного місця проживання. Позивачка вважає вказані дії відповідача протиправними, оскільки вона має право на довічне грошове забезпечення, встановлене як судді у відставці незалежно від місця проживання.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди не врахували, що єдиною підставою для припинення виплати їй довічного грошового утримання є рішення про припинення її відставки, яке Верховною Радою України щодо неї не приймалось, а відтак підстав для припинення виплати довічного грошового утримання немає.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касацінйою скаргою.

Відповідач у запереченні на касаційну скаргу просив відмовити у задоволенні скарги та залишити без змін судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Справу передано до Верховного Суду.

Позивачкою подано клопотання про заміну відповідача його правонаступником.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 року №821 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

02.03.2018 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення діяльності Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області як юридичної особи.

Враховуючи наведене, Верховний Суд допускає заміну відповідача - Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України.

З 06.04.2009 позивачка перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію за віком.

З 04.05.2015 ОСОБА_1 перебуває на обліку як особа переміщена з тимчасово окупованої території України.

З 18.05.2015 пенсію за віком позивачці виплачувало Лисянське управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Постановою Верховної ради України «Про звільнення суддів» від 16.07.2015 №636-VIII, у зв`язку з поданням заяви про відставку звільнено з посади судді Амвросіївського районного суду Донецької області ОСОБА_1 . Позивачці призначено довічне грошове утримання як судді у відставці.

З 29.07.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Звенигородському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області та отримує довічне грошове утримання як суддя у відставці.

11.04.2017 на засіданні комісії з питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисянської райдержадміністрації прийнято рішення про припинення (призупинення) соціальних виплат ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі, так як остання не з`явилися для ідентифікації особистості в триденний термін з дня проведення перевірки фактичного місця проживання.

З 01.04.2017 Звенигородське ОУПФУ у зв`язку отриманням інформації про повернення позивачки на тимчасово окуповану територію України призупинило виплату позивачці довічного грошового утримання до з`ясування обставин.

Позивачка, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивачка фактично проживає в м. Амвросіївка, Донецької області, а не в с.м.т. Лисянка, Черкаської області, то вона не підпадає під дію Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», а тому призупинення виплати їй щомісячного довічного грошового утримання є правомірними.

Крім того, суди зазначили, що відповідач призупинив виплату позивачці довічного грошового утримання на підставі протоколу № 6 від 11.04.2017 засідання комісії з питань здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Лисянської райдержадміністрації, а ОСОБА_1 даний протокол не оскаржувала.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (в редакції Постанови КМ № 352 від 08.06.2016) (далі - Порядок №509) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами п. 7.1 Порядку №509 у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Відповідно до частини 2 статті 145 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховано у зв`язку з відставкою.

Частиною 1 вказаної статті передбачено, що відставка судді припиняється в разі: 1) повторного призначення його на посаду; 2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину; 3) припинення його громадянства або набуття ним громадянства іншої держави; 4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

На час розгляду справи судами, відставка позивачки не припинена.

За змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас Суд зазначає, що непідтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання утримання позивачем.

У цьому випадку наявність у позивачки статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від неї на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікації особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Зазначена правова позиція висловлена у Рішенні Верховного Суду від 03.05.2018 у зразковій справі № 805/402/18, залишеному без змін Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачці виплати щомісячного довічного грошового утримання. Інформація про перетин адміністративного кордону, відсутність за місцем проживання не є підставою для припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання.

З огляду на наведене, відповідачем порушено вимоги статті 19 Конституції України та статті 145 Закону № 1402-VIII, оскільки з квітня 2017 року позивачці припинено виплату щомісячного довічного грошового утримання без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав до застосування, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги про допуск негайного виконання рішення суду в частині присудження виплати грошового утримання судді в межах суми стягнення за один місяць, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів.

Оскільки у вказаній справі спір стосувався відновлення виплати вже призначеного щомісячного грошового утримання, а не присудження його виплати, то негайне виконання рішення суду в цьому випадку не застосовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 640,00 грн (квитанція від 01.06.2017 - а.с. 1), при поданні апеляційної скарги - 704,00 грн (квитанція від 15.06.2017 - а.с. 41), при поданні касаційної скарги - 770,00 грн (квитанція № 0.0.826482048.1 від 14.08.2017 - а.с. 95).

Таким чином, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, касаційний суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області суму судового збору сплаченого за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг, а саме 2114,00 грн.

Керуючись статтями 139, 345, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі Звенигородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області - правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду в Черкаській області.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 15 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними задовольнити.

Визнати протиправними дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01 квітня 2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Черкаській області поновити ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання на рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристі "Державний ощадний банк України".

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 2114,00 грн судових витрат.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук