Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 694/683/17 Провадження №6-а/694/14/21
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А І Н И
07.10.2021 року м.Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:головуючого судді Сакун Д.І., з участю секретаря Матвієнко А.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка подання (заяву) відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: просп. Хіміків,50, м. Черкаси), сторони по справі: відповідач (боржник) Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 23), позивач (стягувач) ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про зміну способу та порядку виконання рішення суду
в с т а н о в и в:
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 24.09.2020року задоволено позов ОСОБА_1 до Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними.
Визнано протиправними дії Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання з 01 квітня 2017 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання на рахунок відкритий на ім`я ОСОБА_1 у Публічному акціонерному товаристві «Держаний ощадний банк України».
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 2114,00 грн. судових витрат.
На виконання вказаного рішення14.12.2020 року Звенигородським районним судом Черкаської області було видано виконавчий лист.
15.01.2021 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64143146.
20.07.2021 року з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшло подання(заява) про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду від 14.12.2020 у справі №694/683/17.
Вказанеподання обґрунтоване тим, що згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.02.2021 року встановлено, що на виконання рішення проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 08.10.2020 року за період з 01.04.2017 року. Сума перерахунку становить 267525, грн. Виплата нарахованих коштів буде забезпечена у разі їх надходження з Пенсійного фонду України до Головного управління на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Таким чином боржником рішення суду не виконане в частині виплати стягувачу нарахованих коштів, а тому державний виконавець просить змінити спосіб і порядок виконання рішення суду шляхом винесення рішення про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду Черкаської області пенсії 267525,00 грн. на користь ОСОБА_1 .
Ухвалою від 11.08.2021 року вищевказане подання(заява) призначене до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.09.2021 року.
ОСОБА_1 подала заяву про розгляд заяви про зміну способу та порядку виконання рішення без її участі.
Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання по справі не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та доводи поданої заяви, суд відмовляє в її задоволенні, виходячи із наступного.
Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Звенигородського районного суду Черкаської області по даній справі є обов`язковим до виконання на всій території України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення, судом видано позивачу виконавчий лист. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження, рішення суду залишається не виконаним, що підтверджується матеріалами справи та змістом заяви державного виконавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.
При цьому, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 4 ст. 245 КАС України).
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Посилання державного виконавця на неможливість виконання рішення суду зобов`язального характеру щодо нарахування та виплати заборгованості без участі боржника та можливість застосування до боржника заходів примусового виконання рішення в разі зміни способу і порядку його виконання на стягнення суд не приймає, оскільки з огляду на положення статті 129-1 Конституції України та статті 14 КАС України судове рішення є обов`язковим до виконання незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов`язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
Змінивши спосіб виконання такого рішення із зобов`язання виплатити перераховану відповідачем суму пенсії на стягнення суми цих виплат, буде змінено рішення по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, судом не вирішувалися позовні вимоги щодо зобов`язання сплатити позивачу певну суму коштів, суд під час розгляду справи не перевіряв правильність нарахування суми пенсії.
З урахуванням того, що зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом, відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах №№ 21-394а14, 21-475а14, та у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі 281/1820/14-а ( К/9901/1034/17), у якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, а тому зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання органу ПФУ здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні подання (заяви) про зміну способу і порядку виконання судового рішення по даній справі.
Керуючись ст. ст. 248, 256, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у х в а л и в:
В задоволенні заяви відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №694/683/17 - відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на ухвалу можуть бути подані протягом 15 днів з дня її складення через суд першої інстанції до Шостого апеляційного адміністративного суду (м.Київ, вул.Московська, 8, корпус 30).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Д.І.Сакун
