УХВАЛА
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 661/905/19
провадження № 61-16670св19
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сімоненко В. М.,
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д.,
Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 червня 2019 року у складі судді Матвєєвої Н.В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів Орловської Н.В., Кутурланової О.В., Майданіка В.В.,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відповідач на підставі рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 13 червня 2013 року зобов`язаний сплачувати аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини свого доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом від 20 червня 2013 року № 661/1893/13-ц наданим державним виконавцем Новокаховського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі - Новокаховський ВДВС ГТУЮ у Херсонській області) Бахур Т. М. за період з 17 квітня 2013 року до 17 травня 2018 року, заборгованість по сплаті аліментів становить 25 002,52 грн.
Оскільки наявне прострочення зобов`язання відповідача по сплаті аліментів, відповідно до статті 196 СК України, підлягає стягненню пеня, розмір якої за весь час прострочення щомісячних виплат становить 268 580,06 грн.
Враховуючи, що розмір стягнення неустойки не може перевищувати розмір заборгованості, просила суд стягнути з відповідача на свою користь пеню у сумі 25 002,52 грн.
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відсутня вина відповідача щодо несплати заборгованості по аліментах з 17 квітня 2013 року до 17 травня 2018 року; заборгованість по аліментах виникла внаслідок неправильного нарахування аліментів державним виконавцем.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
У вересні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 у якій він, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції не підписана усім складом суддів; при застосуванні норм права у подібних правовідносинах не враховано, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками (висновок Верховного Суду викладений у постанові від 29 серпня 2018 року № 572/1689/16-ц); не враховані інші висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема, викладені у постановах від 17 жовтня 2018 року № 359/9950/16-ц, від 01 серпня 2018 року № 489/5362/16-ц; не оцінено всі докази наявні у справі, не враховано принцип забезпечення найкращих інтересів дитини.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із наступного.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суди виходили з того, що відсутня вина відповідача щодо несплати заборгованості по аліментах з 17 квітня 2013 року до 17 травня 2018 року; заборгованість по аліментах виникла внаслідок неправильного нарахування аліментів державним виконавцем.
Відповідно до статті 196 СК України одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожний день прострочення від дня прострочення аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення рішення про стягнення пені, але не більше 100% заборгованості лише у разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду.
Відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин.
Разом з тим Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду встановив наявність інших, протилежних за змістом висновків щодо застосування тих же норм права у подібних правовідносинах, сформульованих та викладених в раніше ухвалених рішеннях суду касаційної інстанції.
Зокрема у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі № 572/1689/16-ц (провадження № 61-311св17) суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне уточнити висновок щодо застосування статті 196 СК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з огляду на наступне.
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Системний аналіз статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з не залежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції принципово різного підходу до вирішення подібних справ.
Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане, справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Сімоненко
Судді: Б. І. Гулько
В. С. Висоцька
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
В. І. Крат
М. Є. Червинська
