ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/930/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловська Ю.М.

при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Піун С.П. (на підставі довіреності);

від відповідача: Волковський В.М., Черевко Н.Б. (самопредставництво);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

до відповідача: Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2 (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Піонерна, буд. 7);

про стягнення 984476,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 01.04.2019 року позивач Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою вх. ГСОО №949/19 до відповідача - Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2, в якій просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 999744,98 грн., з яких: 24210,41 грн. основний борг, 505292,05 грн. пеня, 102523,06 грн. 3% річних та 367719,46 грн. інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №3505/1617-ТЕ-23 від 10.11.2016р., в частині своєчасної та повної сплати вартості отриманого природного газу, що стало підставою для нарахування пені відповідно до п. 8.2 договору, а також нарахувань передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України.

Правовими підставами для звернення з відповідним позовом НАК „Нафтогаз України визначено положення ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 24.04.2019р. судом за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/930/19 в порядку загального позовного провадження із призначенням проведення підготовчого засідання на 20.05.2019 року.

14.05.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, згідно якого комунальне підприємство з заявленими позовними вимогами не погоджується та зазначає, що сума основної заборгованості у розмірі 24210,41 грн. була сплачена ним на дату подачі позову, згідно платіжного доручення №1 від 09.11.2018 року. При цьому, стосовно нарахування штрафних санкцій за порушення умов договору відповідач зауважує, що комунальне підприємство є теплогенеруючим підприємством і покладення на нього додаткових витрат призведе до банкрутства підприємства, повної зупинки його діяльності та негативно вплине на розвиток системи теплопостачання міста Теплодар та технічний стан мереж. Відповідач також наполягає, що він, як сторона договору вживав усіх заходів для належного виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем та погашення заборгованості по договору № 3505/1617-ТЕ-23 . Разом з тим відповідач стверджує, що природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем для виробництва теплової енергії, що споживалась населенням міста Теплодар, заборгованість якого за спожиту теплову енергію та надані послуги становила станом на 01.01.2017 - 9294,5 тис. грн., станом на 01.01.2018 року 6466,8 тис. грн., станом на 01.01.2019 року - 9473,8 тис. грн., станом на 01.04.2019 року 13684,2 тис. грн., що за думкою відповідача, свідчить про відсутність у його діях будь-якого умислу щодо несплати заборгованості. Більш того, відповідач наполягає, що прострочка з оплати природного газу за договором № 3505/1617-ТЕ-23 виникла саме через несвоєчасну оплату населенням послуг з теплопостачання та повна відсутність відшкодування державою різниці у тарифах на теплову енергію. Окрім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що для погашення заборгованості основної суми боргу 24210,41 грн. перед НАК „Нафтогаз України був укладений 13.11.2017 року договір про організацію взаєморозрахунків № 186/332-в, але за браком коштів в державному бюджеті України не профінансований з боку Державної казначейської служби України. Водночас, посилаючись на положення ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та на те, що теплопостачальне підприємство на сьогодні знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, збитки підприємства становлять за 2017 рік - 3588,1 тис. грн., за 2018 рік - 6908.3 тис. грн., за 1 квартал 2019 року - 1519,7 тис. грн. про що свідчить фінансові звіти, в зв`язку з тим, що основним споживачем підприємства відповідача (90%) є населення, для якого відсутня законодавча база для пред`явлення пені за несвоєчасну оплату послуг з централізованого опалення, що, за думкою відповідача, свідчить про відсутність джерела для погашення штрафних санкцій та пені, а тому задоволення позовних вимог у повному обсязі, з урахуванням усіх штрафних санкцій, значним чином вплине на функціонування комунального підприємства та приведе до повного банкрутства комунального підприємства - єдиного підприємства в місті Теплодар, яке має матеріально-технічну базу для виконання стратегічних та соціальних цілей щодо забезпечення проведення наступного опалювального сезону в місті та проведення заходів щодо підготовки до нього. Отже, враховуючи викладене, та той факт, що порушення зобов`язання з боку відповідача, за твердженням комунального підприємства, не потягло за собою значних збитків для НАК „Нафтогаз України, комунальне підприємство просить суд з урахуванням інтересів боржника значно зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У судовому засіданні від 20.05.2019 року судом було постановлено протокольну ухвалу, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, якою підготовче засідання було відкладено на 12.06.2019 року.

03.06.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в порядку ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач вважає доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву безпідставними та наполягає на тому, що договір №3505/1617-ТЕ-23 є обов`язковим для виконання сторонами. При цьому, позивач вважає твердження відповідача щодо відсутності можливості розрахуватись за поставлений позивачем природний газ хибними, адже умови договору не встановлюють обмежень щодо здійснення розрахунків лише рахунками з спеціальним режимом використання.

Водночас, 03.06.2019 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог вх. ГСОО № 10922/19, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 984476,19 грн., з яких: 505292,05 грн. пеня, 102827,51 грн. 3% річних, та 376356,63 грн. інфляційні втрати.

Враховуючи, що вказану заяву подано позивачем в порядку та строки визначені положеннями ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює подальший розгляд позовних вимог НАК „Нафтогаз України в редакції заяви позивача вх. ГСОО №10922/19 від 03.06.2019р., про що зазначено у протоколі судового засідання від 12.06.2019 року.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року судом було відкладено підготовче засідання, відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, на 21.06.2019 року.

18.06.2019 року до суду від позивача надійшло клопотання про призначення справи до судового розгляду по суті вх. ГСОО №12109/19.

21.06.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання вх. ГСОО № 2-2962/19, в якому відповідач просив суд зупинити провадження у справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/296/18, з метою дотримання єдності судової практики. Судом було зазначено, що відповідне клопотання буде розглянуто пізніше, після ознайомлення з викладеними обставинами, однак в подальшому відповідачем було подано до суду постанову Верховного Суду по справі №924/296/18, що виключає необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду справи №924/296/18.

Ухвалою суду від 21.06.2019 року, в порядку ч.3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, судом було продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 23.07.2019 року. Крім того даною ухвалою суду, в порядку ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовчого засідання було відкладено на 10.07.2019 року.

08.07.2019 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення вх. ГСОО №13442/19, в яких посилаючись на численну судову практику, зокрема, у справах №№924/1265/13, 902/1652/13, 902/1652/13, 916/417/15-г, 916/753/16, 924/296/18 стверджує, що шляхом укладення спільних протокольних рішень та договору про організацію взаєморозрахунків сторонами змінено строки проведення розрахунків, тоді як остаточний розрахунок було здійснено за державні кошти, що свідчить про відсутність обставин порушення комунальним підприємством зобов`язань за відповідним договором. Більш того, відповідач у даних поясненнях зазначає, що позивачем здійснено розрахунок нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України та пені з допущенням помилок, а саме помилково враховано в розрахунок дні оплати, а також здійснено нарахування інфляційних втрат за січень та лютий 2017 року з урахуванням інфляційних втрат за попередній період. Водночас, відповідач вказує, що при розрахунку 3% річних та інфляційних позивачем взагалі не були враховані оплати проведені згідно постанов Кабінету Міністрів України №20, 110, 332. При цьому, у зазначених додаткових поясненнях відповідачем було викладено клопотання щодо поновлення відповідачу строку для подання додаткових пояснень, контррозрахунку, попереднього розрахунку суми судових витрат та доказів, а також викладено клопотання про зменшення розміру пені з урахуванням контррозрахунку, на 90%. Відповідні пояснення були розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Також, 08.07.2019 року відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення розміру пені, викладене в окремому документі (вх. ГСОО №13447/19). Так, відповідач просив суд зменшити розмір нарахованої пені з урахуванням контррозрахунку, проведеного відповідачем, на 90% врахувавши: наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, не відшкодованої державою; несвоєчасне прийняття державою нормативно-правових актів, які б встановлювали процедуру погашення заборгованості з різниці в тарифах; відсутність з боку відповідача порушення зобов`язання за договором з підстав взяття державою на себе зобов`язання щодо відшкодування частини витрат на придбання природного газу шляхом його оплати за рахунок субвенцій з державного бюджету на компенсацію пільг та субсидій; визначення державою спеціального режиму проведення взаєморозрахунків, що фактично усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматизованому перерахунку зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами; несвоєчасність розрахунків за спожиту теплову енергію населення; ступінь виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу (на момент подачі позову заборгованість за газ була відсутня, що не оспорюється і позивачем); критичний фінансовий стан комунального підприємства про що свідчить його збитковість, яка підтверджена звітністю підприємства; незначний період прострочення оплати за переданий природний газ, а заявлений до стягнення розмір неустойки є неспіврозмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору, при тому, що заборгованість, яка є сумою позову, на момент розгляду справи відсутня; примусове стягнення штрафних санкцій (при чому розрахунки яких здійснені при порушенні вимог діючого законодавства) спричинить вилучення з господарського обороту відповідача грошових коштів, що позбавить можливості закупки нових обсягів природного газу для виробництва теплової енергії споживачам, а також позбавить можливості проводити розрахунки за поставлений природний газ у поточному році, здійснювати роботи по забезпеченню безаварійного та безперебійного теплопостачання, підтримці мережі у працездатному стані, що призведе до зриву опалювального сезону; компанія застосувала до відповідача таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства. Отже, з огляду на зазначене вище відповідач просить суд зменшити на 90% заявлений до стягнення розмір пені, враховуючи, в тому числі, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18.

Ухвалою суду від 10.07.2019 року, судом, в порядку ч. 2 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання було відкладено на 22.07.2019 року.

22.07.2019 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення вх. ГСОО № 14474/19, в яких позивач наполягає на вірності здійсненого ним розрахунку суми позовних вимог, який був доданий до заяви про зменшення розміру позовних вимог. При цьому, стверджує, що пеня та 3 % річних нараховується на суму залишку заборгованості за вирахуванням сум погашення, зокрема, обґрунтовуючи таке нарахування за зобов`язаннями січня 2017 року та зазначає, що аналогічний метод розрахунку застосовано до кожного із наступних періодів. Водночас, позивач наполягає на правомірності здійснення ним нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, а тому позиція відповідача про те, що інфляційні втрати слід нараховувати виключно на суму боргу, за думкою позивача, не відповідає нормам чинного законодавства. При цьому позивач наполягає на тому, що з урахуванням умов договору №3505/1617-ТЕ-23 договори про організацію взаєморозрахунків, крім того, підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005р. №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором та не звільняє покупця від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 ЦК України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором. Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що оплата вартості отриманого природного газу, що не охоплюється спільними протокольними рішеннями, здійснювалась відповідачем несвоєчасно та не у повному розмірі, що призвело до нарахування позивачем на заборгованість пені, 3% річних та інфляційних втрат. Водночас, позивач зазначає, що згідно розрахунку позовних вимог, доданого до заяви про зменшення розміру позовних вимог, на кошти сплачені на виконання спільних протокольних рішень, штрафні санкції (пеня) не нараховувалися відповідно до умов договору №3505/1617-ТЕ-23 від 10.11.2016р., а на всі інші суми коштів, сплачені на виконання спільних протокольних рішень штрафні санкції та фінансові санкції нараховувалися на підставі умов відповідного договору. Водночас у даних поясненнях позивач зазначив, що згідно висновків об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладених в постанові від 31.05.2019р. по справі №924/296/18 позивач надає до матеріалів справи розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат без нарахованих 3% річних та інфляційних втрат на суми заборгованості, сплачені за спільними протокольними рішеннями (том ІІ а.с. 84-91)

Ухвалою суду від 22.07.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 24.07.2019 року.

24.07.2019 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення вх. ГСОО №14749/19, в яких відповідач повідомив суд про прийняття рішення у справі №826/9665/19 в порядку адміністративного судочинства, яке за його думкою встановлює обставини, що мають істотне значення для даної справи, адже визнання нечинною з 27.04.2016р. постанови КМ України №315 свідчить, як про відсутність факту прострочення заборгованості у відповідача перед позивачем за відповідним договором, враховуючи розмір ціни на природний газ (1770,74 грн. за 1000 куб.метрів), що була встановлена до прийняття постанови №315, так і права позивача, в зв`язку з цим, на нарахування санкцій та вжиття заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України.

У судовому засіданні 24.07.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 12.08.2019 року.

08.08.2019 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач на своїй позиції щодо невірності розрахунків, заявлених до стягнення позовних вимог, наполягає.

12.08.2019 року від відповідача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи постанови Верховного Суду у справі №916/2292/18 від 05.08.2019р. та позицію суду викладену в якій відповідач просив врахувати при розгляді даної справи, зазначене клопотання було розглянуто судом, а відповідні документи долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2019 року провадження у справі №916/930/19, в порядку ст. 228 Господарського процесуального кодексу України було зупинено до перегляду судового рішення у справі №908/885/18 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою суду від 22.06.2020 року, судом в порядку ст. 230 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі №916/930/19 було поновлено та призначено розгляд справи по суті в засіданні суду на 20.07.2020 року.

17.07.2020 року від відповідача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи постанови Верховного Суду у справах №№922/3095/18, 914/1029/19 та позицію суду викладену в яких відповідач просив врахувати при розгляді даної справи, зазначене клопотання було розглянуто судом, а відповідні документи долучені до матеріалів справи. Водночас у даному клопотанні відповідач просив суд провести розподіл судових витрат з урахуванням доказів, понесених відповідачем судових витрат на професійну (правничу) допомогу в розмірі 26700,00 грн.

У судовому засіданні від 20.07.2020 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 29.07.2020 року.

28.07.2020 року до суду від позивача надійшло клопотання вх. ГСОО №19897/20, в якому позивач посилаючись на правовий висновок щодо можливості нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат викладений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020 року по справі №904/1210/18 просив суд долучити до матеріалів справи оновлений розрахунок, який не містить будь-яких нарахувань, а саме: штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних на кошти, які були отримані позивачем на підставі укладених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови КМУ №20 від 11.05.2005р. і здійснювати розгляд даної справи з урахуванням оновленого розрахунку (том ІІІ а.с. 33-42). Зазначене клопотання було розглянуто судом, а відповідні документи долучені до матеріалів справи.

Судове засідання призначена на 29.07.2020 року не відбулося, оскільки 29.07.2020 року, у зв`язку із виявленням у працівника Господарського суду Одеської області лабораторно підтвердженого випадку захворювання вірусом COVID-19, Державною установою Одеський обласний лабораторний центр МОЗ України в адміністративній будівлі суду були проведені дезинфікуючі заходи, про що Господарським судом Одеської області складено довідку, в зв`язку з чим ухвалою суду від 30.07.2020р. дану справу було призначено для розгляду по суті в засіданні суду на 10.08.2020 року.

У судовому засіданні від 10.08.2020 року та 17.08.2020 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 17.08.2020 року та до 08.09.2020 року відповідно.

08.09.2020 року до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі вх. ГСОО №23775/20, в якому він просив суд зупинити провадження у даній справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України до розгляду Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду справи №903/918/19. За результатами розгляду зазначеного клопотання судом було відмовлено у його задоволенні, як такого, що подано з порушенням порядку визначеного ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, який унеможливлює зупинення провадження у справі під час стадії розгляду справи по суті в порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 08.09.2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.09.2020 року проти позову заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні 08.09.2020р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 18.09.2020р.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичний осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача за кодом ЄДРПОУ 20077720 судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз Україна перейменовано на Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України.

При цьому, суд зазначає, що положеннями п. 1.4 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змін. і доповненнями) передбачено, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. У разі, коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

З огляду на вищевикладене, суд змінює найменування позивача Публічне Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість доказів, суд встановив:

Як вбачається із матеріалів справи 10.11.2016 між Публічним акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України (постачальник) та Міським комунальним підприємством „Одеська теплоелектроцентраль №2 (споживач) було укладено договір постачання природного газу №3505/1617-ТЕ-23, згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природній газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Природній газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ Націонельна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України) (п.п.1.2 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає Споживачу з 01.11.2016 по 31.03.2017 р. (виключно) природній газ обсягом до 5044,402 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб.м): листопад 871,254 тис. куб.м, грудень 1138,671 тис. куб.м, січень 1109,943 тис. куб.м., лютий 956,094 тис. куб.м., березень 968,440 тис. куб.м.

За умовами п. 2.3 договору, перегляд та коригування планових обсягів природного газу, що планується передати за цим договором відповідно до п. 2.1, може змінюватись за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу (в редакції додаткової угоди №1 від 23.01.2017р.).

Положеннями п.2.6 договору встановлено, що розподіл (транспортування) природного газу за цим договором здійснює оператор газорозподільних мереж (газотранспортної системи), а саме: ПАТ „Одесагаз, з яким споживач уклав відповідний договір.

Відповідно до п. 3.1 договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

За умовами п. 3.4 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 5.1 договору, регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визначається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. №758.

Пунктом 5.2 договору, зокрема, визначено до сплати за 1000 куб.м. природного газу з ПДВ 5930,40 грн.

Згідно п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Положеннями п. 6.2 договору визначено, що під час перерахування коштів у призначені платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України „Про теплопостачання; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19-1 Закону України „Про теплопостачання в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійний від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

За умовами п. 6.3 договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Умовами п. 7.2 договору встановлено обов`язок споживача, зокрема, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

У п. 8.3 договору, сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 10.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.

У п. 11.3 договору сторони погодили такий порядок внесення змін до цього договору: 1) усі зміни і доповнення до цього договору оформлюються письмово у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору та підписуються уповноваженими представниками сторін, крім випадків, зазначених у пунктах 11.5 та 11.6 цього договору; 2) сторони погодили, що зміни до цього договору, викладені не у формі додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору, не можуть бути застосовані до відносин сторін за цим договором; 3) договір про організацію взаєморозрахунків не вносить змін до цього договору та може бути застосований до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору; 4) будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонам окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Згідно п.12.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 31.03.2017 включно, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Як вказує позивач, на виконання умов договору, він передав у власність відповідача за актами приймання-передачі природний газ на загальну суму 21580992,47 грн. При цьому, позивач наполягає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1 договору. Крім того, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 505292,05 грн. Водночас, позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, вказує, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача три проценти річних від простроченої суми, а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 102827,51 грн. та інфляційні витрати в сумі 376356,63 грн.

Отже, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу №3505/1617-ТЕ-23 від 10.11.2016р., щодо своєчасного розрахунку за отриманий природній газ, НАК „Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Так, предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних, річних та пені у зв`язку з порушенням останнім строків оплати за поставлений природний газ.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Аналогічні положення щодо договору поставки містяться і у ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вище встановлено судом , 10.11.2016 року між сторонами у справі було укладено договір постачання природного газу №3505/1617-ТЕ-23, згідно умов якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природній газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Природній газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої види населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ власного видобутку (природний газ, видобутий на території України та/або імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ПАТ Націонельна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу від 09.04.2015 року N 329-VIII (з наступними змінами і доповненнями) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, суд зазначає, що НАК „Нафтогаз України, як постачальником виконано належним чином прийняті на себе зобов`язання в частині поставки природного газу за договором №3505/1617-ТЕ-23 та поставлено природний газ на загальну суму 21580992,47 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу у листопаді 2016 року на суму 3816704,63 грн. від 30.11.2016р., акт приймання-передачі природного газу у грудні 2016 року на суму 6037894,43 грн. від 31.12.2016р., акт приймання-передачі природного газу у січні 2017 року на суму 6799980,48 грн. від 31.01.2017р. та акт приймання-передачі природного газу у лютому 2017 року на суму 4926412,93 грн. від 28.02.2017р.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як вище встановлено судом, відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Водночас, судом встановлено, що 05.10.2018 між сторонами по справі, а також Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської області державної адміністрації та Департаментом житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, Публічним акціонерним товариством „Укргазвидобування був укладений договір про організацію взаєморозрахунків №20/110 на суму 24210,41 грн. Відповідач, в зв`язку з надходженням бюджетних коштів, з урахування укладеного 05.10.2018 договору, згідно платіжного доручення №1 від 09.11.2018 року перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 24210,41 грн.

Отже, фактично відповідачем остаточна вартість поставленого газу за договором №3505/1617ТЕ-23 була сплачена у листопаді 2018 року, що цілком визнається сторонами у справі.

Водночас, в аспекті спірних правовідносин, щодо предмету спору між сторонами, який виник з приводу застосування умов п. 6.1 Договору №3505/1617ТЕ-23 та наявності спільних протокольних рішень, договорів про організацію взаєморозрахунків за газ і чи впливають умови цих протокольних рішень та договорів на право позивача нарахувати відповідачу санкції за порушення строків розрахунків за газ, суд зазначає таке:

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, на відповідача як на постачальника природного газу покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

Згідно із пунктом 14 зазначеного Положення постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується відповідно до законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами.

Згідно із положеннями частин 1-3 статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Наведене регулювання було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (чинною під час дії спірних правовідносин). Цей порядок визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Відповідно до пункту 7 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, Державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

16.12.2016 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області та сторонами у даній справі було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №3245 (СПР №3245).

Предметом СПР №3245, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до розділу 2 СПР №3245, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: 878832,42 грн. у тому числі ПДВ 146472,07 грн., згідно з договором від 10.11.2016 № 3505/1617-ТЕ-23 за природний газ 2016 р.

Згідно з пунктом 4 СПР №3245 сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

11.01.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області та сторонами у даній справі було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №19 (СПР №19).

Предметом СПР №19, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до розділу 2 СПР №19, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: 2454184,21 грн. у тому числі ПДВ 409030,70 грн., згідно з договором від 10.11.2016 № 3505/1617-ТЕ-23 за природний газ 2016 р.

Згідно з пунктом 4 СПР №19 сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

02.02.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області та сторонами у даній справі було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №680 (СПР №680).

Предметом СПР №680, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до розділу 2 СПР №680, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: 1722022,11 грн. у тому числі ПДВ 287003,69 грн., згідно з договором від 10.11.2016 № 3505/1617-ТЕ-23 за природний газ 2016 р.

Згідно з пунктом 4 СПР №680 сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

03.03.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області та сторонами у даній справі було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №1444 (СПР №1444).

Предметом СПР №1444, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до розділу 2 СПР №1444, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: 2371795,79 грн. у тому числі ПДВ 395299,30 грн., згідно з договором від 10.11.2016 № 3505/1617-ТЕ-23 за природний газ 2017 р.

Згідно з пунктом 4 СПР №1444 сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

13.04.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області та сторонами у даній справі було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №2165 (СПР №2165).

Предметом СПР №2165, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до розділу 2 СПР №2165, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: 1000000,00 грн. у тому числі ПДВ 166666,67 грн., згідно з договором від 10.11.2016 № 3505/1617-ТЕ-23 за природний газ 2017 р.

Згідно з пунктом 4 СПР №2165 сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

13.04.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області та сторонами у даній справі було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №2166 (СПР №2166).

Предметом СПР №2166, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до розділу 2 СПР №2166, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: 106570,88 грн. у тому числі ПДВ 17761,81 грн., згідно з договором від 10.11.2016 № 3505/1617-ТЕ-23 за природний газ 2017 р.

Згідно з пунктом 4 СПР №2166 сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

16.06.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Теплодарської міської ради Одеської області та сторонами у даній справі було укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України №2932 (СПР №2932).

Предметом СПР №2932, є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Відповідно до розділу 2 СПР №2932, за рахунок коштів державного бюджету України між сторонами у справі проводилися розрахунки за поставлений за договором природний газ у такому розмірі: 75920,06 грн. у тому числі ПДВ 12653,34 грн., згідно з договором від 10.11.2016 № 3505/1617-ТЕ-23 за природний газ 2017 р.

Згідно з пунктом 4 СПР №2932 сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також за невиконання своїх зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим спільним протокольним рішенням (пункт 5.2 рішення).

Як вже зазначалось судом, 05.10.2018 року між сторонами по справі, а також Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської області державної адміністрації та Департаментом житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, Публічним акціонерним товариством „Укргазвидобування був укладений договір про організацію взаєморозрахунків №20/110 на суму 24210,41 грн. Відповідач, в зв`язку з надходженням бюджетних коштів, з урахування укладеного 05.10.2018р. договору, згідно платіжного доручення №1 від 09.11.2018 року перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 24210,41 грн.

Разом з тим, аналогічний договір був укладений 06.11.2017 між сторонами по справі, а також Головним Управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області, Департаментом фінансів Одеської області державної адміністрації та Департаментом житлово-комунального господарства та енергоефективності Одеської обласної державної адміністрації, Публічним акціонерним товариством „Укргазвидобування, а саме, договір про організацію взаєморозрахунків №47/332-в на суму 870000,00 грн. Відповідач, в зв`язку з надходженням бюджетних коштів, з урахування укладеного 06.11.2017 договору, згідно платіжного доручення №1 від 09.11.2017 року перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 870000,00 грн.

Оплату за отриманий газ було здійснено у повному обсязі таким чином: частково шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок позивача в порядку, встановленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, а частково - за рахунок коштів державного бюджету, отриманих на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та договорів про організацію взаєморозрахунків, що підтверджено і відображено у довідках про операції та довідці про сальдо за період з 01.11.2016-30.06.2018 (том І а.с. 43-47 з оборотом).

За результатами розгляду справи судом встановлено, що лише частина спожитого газу споживалася пільговиками та підлягала оплаті за спільними протокольними рішеннями та договору про організацію взаєморозрахунків, а саме 8609325,47 грн. та 894210,41 грн.

Інша частина оплачувалася коштами відповідача 12077456,59 грн.

Зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20 вбачається, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (надалі - ПЕК), визначеним Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неможливість підприємств ПЕК забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами ПЕК, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

За таких обставин суд зазначає, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення та відповідні договори про організацію взаєморозрахунків, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18).

При цьому, для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Отже, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

Підписавши відповідні договори про організацію взаєморозрахунків та спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, сторони по справі фактично погодилися, що залишок оплати наданих за договором послуг підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі кожного такого спільного протокольного рішення, тобто тим самим змінили порядок і строки проведення розрахунків за поставлений природний газ за цим договором, а також і відповідальність за порушення цих строків.

Таким чином, на суми коштів, які відповідачу відшкодовувались з державного бюджету як субвенції на оплату погашення заборгованості за постачання природного газу, а саме на суму 8609325,47 грн. та 894210,41 грн. не нараховуються штрафні санкції.

Отже, відповідачем несвоєчасно були виконані зобов`язання за договором №3505/1617-ТЕ-23 від 10.11.2016 року.

Як вбачається із розрахунку позивача (том ІІ а.с. 84-91), відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений газ, так вартість поставленого газу у листопаді 2016 року була сплачена 13.01.2017 року (прострочення склало 17 днів), вартість поставленого газу у грудні 2016 року була сплачена 23.02.2017 року (прострочення склало 28 дні), вартість поставленого газу у січні 2017 року була сплачена 15.06.2017 року (прострочення склало 107 днів), вартість поставленого газу у лютому 2017 року була сплачена 06.11.2017 року (прострочення склало 223 дні).

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних, господарський суд зазначає, що вимоги про стягнення 102827,51 грн. 3% річних та 376356,63 грн. інфляційних, що нараховуються на суму боргу є необґрунтованими, оскільки нараховані на суми коштів, які відповідачу відшкодовувались з державного бюджету як субвенції на оплату погашення заборгованості, зокрема, договорів про організацію взаєморозрахунків (том І а.с. 138-151).

Між тим, позивач з огляду на правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду щодо можливості нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат викладений у постанові від 26.06.2020 року по справі №904/1210/18 надав новий розрахунок 3% річних та інфляційних (том ІІІ а.с. 35-42) у відповідності до якого розмір 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача становить 63022,45 грн., а інфляційних 211770,50 грн. При цьому суд, зазначає про вірність оновленого розрахунку, з яким погоджується суд.

Отже, позовні вимоги НАК „Нафтогаз України в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача 3% річних у розмірі 63022,45 грн. та інфляційних у розмірі 211770,50 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

За умовами п. 8.2 договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов`язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 505292,05 грн. (том І а.с. 138-151) встановив, що позивач допустив аналогічної помилки що й при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних, однак у оновленому розрахунку (том ІІІ а.с. 35-42) позивач виправив відповідні помилки, в зв`язку з чим, суд зазначає, що правомірним розміром пені, що підлягає до сплати відповідачем складає 408265,67 грн.

Водночас, вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені, з урахуванням відповідного клопотання комунального підприємства, суд вказує таке.

Так, норми матеріального права, а саме ст.233 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення штрафних санкцій в даному випадку, з огляду на таке.

Як встановлено судом з матеріалів справи, основне зобов`язання за договором постачання природного газу відповідачем хоча і з порушенням строків, однак виконано у повному обсязі.

При цьому, доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення господарської діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій комунального підприємства, вимоги про стягнення яких взагалі позивачем не заявлялись, матеріали справи не містять.

Водночас суд зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, приймаючи до уваги специфіку господарської діяльності відповідача, яка пов`язана з постачання теплової енергії споживачам, зокрема, протягом опалювального сезону, низьку платоспроможність значної кількості споживачів теплової енергії, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховану позивачем штрафну санкцію у вигляді пені до 10000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог НАК „Нафтогаз України та стягнення з відповідача пені у розмірі 10000,00 грн., 3% річних у розмірі 63022,45 грн., та інфляційних втрат у розмірі 211770,50 грн.

При цьому, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищевикладене суд не дає правову оцінку іншим доводам та запереченням учасників справи, оскільки вони не впливають на вирішення справи по суті. Водночас суд зазначає, що зміна ціни договору після його виконання в силу приписів цивільного законодавства не допускається.

При здійсненні вищевказаних висновків суд враховує, що ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору з урахуванням часткового задоволення судом позовних вимог без врахування зменшення розміру пені покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2 (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Піонерна, буд. 7; код ЄДРПОУ 05519847) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 10000/десять тисяч/грн. пені, 63022/шістдесят три тисячі двадцять дві/грн. 45 коп. 3% річних, 211770/двісті одинадцять тисяч сімсот сімдесят/грн. 50 коп. інфляційних витрат.

3.В решті позову відмовити.

4.Стягнути з Міського комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль №2 (65490, Одеська обл., м. Теплодар, вул. Піонерна, буд. 7; код ЄДРПОУ 05519847) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) 10248/десять тисяч двісті сорок вісім/грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 18 вересня 2020 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська