Постанова
Іменем України
14 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 296/443/16-ц
провадження № 61-16634сво19
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Висоцької В. С., Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
заявник - Корольовський відділ державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області,
заінтересовані особи: ОСОБА_1 , державне підприємство «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», Житомирський державний технологічний університет (перейменований на державний університет «Житомирська політехника»),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року в складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Трояновської Г. С., Павицької Т. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2019 року Корольовський ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області звернувся із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні відділу перебуває зведене виконавче провадження № 50894355 про стягнення з ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на користь фізичних та юридичних осіб заборгованості на загальну суму 1 041 140,89 грн.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» припинено шляхом реорганізації, а саме приєднано до Житомирського державного технологічного університету для подальшого утворення на його базі структурного підрозділу - бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету, який є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій».
Корольовський ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області просив замінити боржника у виконавчому провадженні № 52711867 з ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», який вибув, на його правонаступника - Житомирський державний технологічний університет.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 02 квітня 2019 року заяву Корольовського ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області задоволено. Замінено сторону боржника у виконавчому провадженні № 52711867 з ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», який вибув, на його правонаступника - Житомирський державний технологічний університет.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Наказом Міністерства освіти і науки України №933 від 15 вересня 2015 року «Про реорганізацію Державного підприємства «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» припинено вказане підприємство шляхом реорганізації, а саме приєднано до Житомирського державного технологічного університету для подальшого утворення на його базі структурного підрозділу - бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету. Відповідно до пункту 3 вказаного наказу Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків державного підприємства «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій». Згідно статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Тому суд зробив висновок про обґрунтованість заяви та можливість задоволення її вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року апеляційну скаргу Житомирського державного технологічного університету задоволено. Скасовано ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 квітня 2019 року. Відмовлено Корольовському ВДВС м.Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області в задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державне підприємство «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» з даного реєстру не виключено, перебуває у стані припинення. Тому висновок суду першої інстанції про те, що мало місце вибуття боржника і наявні підстави для застосування положень частини першої статті 442 ЦПК України, є хибним. Наказ Міністерства освіти і науки України №933 від 15 вересня 2015 року сам по собі таких правових наслідків не створює.
Аргументи учасників справи
У вересні 2019 року Корольовський ВДВС м. Житомира ГТУЮ у Житомирській області подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем з`ясовано, що Міністерством освіти і науки України прийнято наказ від 15 вересня 2015 року № 933, яким ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» припинено шляхом реорганізації. Цим наказом передбачено, що правонаступником всього майна боржника стає Житомирський державний технологічний університет. Апеляційним судом не враховано, що 04 грудня 2015 року комісією з реорганізації ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» складено інвентаризаційний опис і звіряльну відомість необоротних активів, згідно з якими ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» передало, а Житомирський державний технологічний університет - прийняв належне боржнику майно. Ці обставини свідчать про те, що фактично Житомирським державним технологічним університетом прийнято майно боржника Житомирського ЦНТІ на загальну суму 912 533,86 грн, а тому саме Житомирський державний технологічний університет має нести відповідальність перед кредиторами боржника.
У грудні 2019 року ДП «Житомирська політехника» (перейменовано з Житомирський державний технологічний університет) подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що університет не є правонаступником боржника, а тому рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року справу передано на розгляд Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що при реорганізації юридичної особи шляхом злиття, приєднання та перетворення (універсальне правонаступництво) факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків на майно (майнові права). Під час такої реорганізації юридичної особи передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта (іншого документу, який підтверджує передачу правонаступнику всіх активів та пасивів, прав та обов`язків). Момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом завершення реорганізації юридичної особи, тобто внесенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру. Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду 12 грудня 2019 року у справі № 227/1240/17 (провадження № 61-28847свп18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 756/8927/15-ц (провадження № 61-4299св19).
Разом з цим, у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року в справі № 296/2335/16-ц (провадження № 61-16347св19) зроблено по суті протилежний висновок у подібній справі та зазначено, що: «суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» з даного реєстру не виключений, а перебуває у стані припинення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для застосування положень частини першої статті 442 ЦПК України є передчасними, оскільки Наказ Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 сам по собі таких правових наслідків не створює, оскільки ще не реалізований. Доводи в касаційній скарзі про те, що судом апеляційної інстанції не враховано того, що фактично Житомирським державним технологічним університетом прийнято майно боржника ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на загальну суму 912 533,86 грн, а тому саме Житомирський державний технологічний університет має нести відповідальність перед кредиторами боржника є необґрунтованими».
Тому Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року в справі № 296/2335/16-ц (провадження № 61-16347св19).
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив, наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про прийняття аргументів, викладених у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що 12 жовтня 2016 року Корольовським районним судом м. Житомира видано виконавчий лист у справі № 296/443/16-ц, яким стягнута з ДП«Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 25 170,41 грн, середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 18 400,71 грн та понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн, а всього 43 971,12 грн.
25 жовтня 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 52711867.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 припинено Житомирський ЦНТІ шляхом реорганізації, а саме приєднано до Житомирського державного технологічного університету для подальшого утворення на його базі структурного підрозділу - бізнес-інноваційний центр Житомирського державного технологічного університету. Відповідно до пункту 3 вказаного наказу Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій».
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - державне підприємство «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» з реєстру не виключено, перебуває у стані припинення.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
«Право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
У разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).
Протягом періоду, що розглядається, стягненню присуджених виплат перешкоджали скоріше законодавчі заходи, ніж неправомірна поведінка ДВС. З цього приводу Суд нагадує свою усталену практику, відповідно до якої позов про відшкодування шкоди до ДВС не може вважатися ефективним засобом правового захисту, якщо затримка виконання судових рішень виникла з причин, що виходять за межі повноважень ДВС (SOLOVYEVA v. UKRAINE, № 32547/03,§ 17, ЄСПЛ, від 13 грудня 2005 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що «держава є відповідальною за борги державного підприємства, не дивлячись на те, що підприємство є окремою юридичною особою. Таким чином, держава є відповідальною за невиплату заявнику сум, присуджених йому рішеннями, що винесені проти такого підприємства. Суд вважає, що Уряд не продемонстрував, що підприємство мало достатню інституційну та операційну незалежність від держави, щоб звільнити державу від відповідальності за Конвенцією за дії чи бездіяльність цього підприємства. Таким чином, Суд вирішує, що держава є відповідальною за борги такого підприємства, як наведено у цій справі (див., наприклад, рішення у справі Garkusha v. Ukraine, заява № 4629/03, пункт 25, рішення від 13 грудня 2005 року; рішення у справі Martynov v. Ukraine) заява № 36202/03, пункт 23, рішення від 14 грудня 2006 року; та рішення у справі Solovyev v. Ukraine, пункт 20). Суд зауважує, що рішення суду від 4 листопада 2003 року та від 2 червня 2006 року залишалися невиконаними близько 4 років і 8 місяців та 2 років і 1 місяця відповідно. Суд нагадує, що він вже встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справах, які стосувалися аналогічних питань (див., наприклад, рішення у справі Garkusha, згадане вище, пп. 24-25, рішення у справі Mykhaylenky and Others, згадане вище, п. 55, та рішення у справі Voytenko, згадане вище, пп. 39-43). Розглянувши всі подані матеріали, Суд вирішує, що Уряд не надав жодного переконливого факту чи аргументу який дозволив би Суду дійти іншого висновку у цій справі. Таким чином, у цій справі має місце порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції» (STANKOVSKAYA v. UKRAINE, № 20984/04, § 25 - 30, ЄСПЛ, від 11 грудня 2008 року).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) вказано, що «при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. …Отже, уже з дня державної реєстрації АТ «Укрзалізниця» мало право здійснювати будь-які види господарської діяльності, які потребували ліцензій чи дозволів, на підставі ліцензій та інших дозвільних документів, отриманих підприємствами залізничної галузі, які знаходилися в процедурі припинення, включаючи ДП «Донецька залізниця». З огляду на викладене вище висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність в ЄДР запису про припинення ДП «Донецька залізниця» свідчить про те, що правонаступництво не відбулося, є помилковими. ...Державна реєстрація рішення про припинення ДП «Донецька залізниця» була здійснена 25 листопада 2014 року. Таким чином, на момент звернення до суду ДП «Донецька залізниця» знаходилася в процедурі припинення більш як два роки, а на момент розгляду цієї справи судом касаційної інстанції - більше п`яти років. Якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що «у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації».
Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (частина друга статті 167 ЦК України).
На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).
Об`єднана палата враховує, що ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» не має достатньої інституційної та операційної незалежності від держави. Саме держава прийняла рішення про приєднання ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» до Житомирського державного технологічного університету та його нереалізовувала протягом значного періоду часу. Рішення суду про стягнення з ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на користь ОСОБА_1 коштів не виконується більше трьох років.
Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтею 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується.При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. З урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП«Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та не пов`язується з державною реєстрацією припинення ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» датою виникнення універсального правонаступництва Житомирського державного технологічного університету щодо ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 933 - 15 вересня 2015 року, з якої він є правонаступником ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій».
За таких обставин, встановивши, що Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення заяви. Натомість апеляційний суд скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.
У зв`язку із наведеним Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступає від висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року в справі № 296/2335/16-ц (провадження № 61-16347св19).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Корольовським ВДВС м. Житомира сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 921 грн. Тому із державного університету «Житомирська політехника» на користь Корольовського ВДВС м. Житомира підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору.
Висновки про правильне застосування норм права
Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.
ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» не має достатньої інституційної та операційної незалежності від держави. Саме держава прийняла рішення про приєднання ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» до Житомирського державного технологічного університету та його нереалізовувала протягом значного періоду часу. У статтях 104 ЦК та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесення запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий. З урахуванням того, що згідно пункту 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 15 вересня 2015 року № 933 Житомирський державний технологічний університет є правонаступником всього майна, всіх прав та обов`язків ДП«Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» та не пов`язується з державною реєстрацією припинення ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій» датою виникнення універсального правонаступництва Житомирського державного технологічного університету щодо ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій», який припиняється шляхом приєднання, слід вважати дату видання наказу № 933 - 15 вересня 2015 року, з якої він є правонаступником ДП «Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій».
Керуючись статтями 400 та 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року скасувати.
Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 квітня 2019 року залишити в силі.
Стягнути з державного університету «Житомирська політехника» на користь Корольовського відділу державної виконавчої служби м. Житомира Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 1 921 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Житомирського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: В. С. Висоцька
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
В. М. Сімоненко
М. Є. Червинська
