ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 426/14458/16

адміністративне провадження № К/9901/29850/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №426/14458/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області

про зобов`язання здійснити перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2016 року (головуючий суддя Река А.С.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (колегія у складі: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Сватівського районного суду Луганської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області, в якому просив: - зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області провести з 20 вересня 2016 року перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із наявного стажу роботи 26 років 8 місяців 29 днів в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби, а тому відповідач протиправно не включив до відповідного стажу роботи, зокрема, період проходження строкової військової служби та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, позов задоволено. Зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області провести ОСОБА_1 з 20 вересня 2016 року перерахунок розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із наявного стажу роботи 26 років 8 місяців 29 днів в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно з абзацом 2 пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів", доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 №545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Крім того, така позиція висловлена у роз`ясненні Конституційного Суду України у Рішенні №8-рп/2005. Судами також було зазначено, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та періоду проходження строкової служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У лютому 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

6. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що ст. 43 Закону України «Про статус суддів» не передбачено врахування військової служби та половини терміну навчання у юридичних вузах до стажу роботи, що дає право на одержання щомісячного довічного грошового утримання судді, у зв`язку з чим відповідач вважає, що вірно відмовив позивачу у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи із наявного стажу роботи.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 лютого 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області.

8. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

9. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС України справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2018 року, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Бевзенко В.М., судді: Шарапа В.М., Данилевич Н.А.

12. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М., на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 28.04.2020 №693/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2020 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Губської О.А., суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.

13. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 23.07.2020 ухвали №К/9901/29850/18 про відведення судді-доповідача Губської О.А. та суддів Білак М.В., Калашнікової О.В., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 24.07.2020 №1311/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С.Г., суддів: Мороз Л.Л., Кравчука В.М., справу передано головуючому судді.

14. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2020 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 03 вересня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 з 10.05.1986 по 31.05.1988 проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, з 01.09.1988 по 30.06.1993 навчався в Харківському юридичному інституті (20.03.1991 перейменовано в Українську юридичну академію) за денною формою, з 20.06.1994 по 02.10.1995 працював на посаді в.о. старшого помічника прокурора, помічника прокурора Сватівського району прокуратури Луганської області, з 06.10.1995 по 19.09.2016 працював суддею Сватівського районного суду Луганської області, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 10-13).

16. Наказом голови Сватівського районного суду Луганської області від 19.09.2016 року №13, на підставі Постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-III «Про звільнення суддів», позивача відраховано зі штату Сватівського районного суду Луганської області 19.09.2016 у зв`язку із звільненням з посади судді за його заявою про відставку (а.с. 24а).

17. Як вбачається з розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведеного Сватівським районним судом Луганської області, тривалість стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області становить 20 років 11 місяців 22 дня (а.с. 22). З 10.05.1986 по 31.05.1988 позивач проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, з 01.09.1988 по 20.03.1991 навчався в Харківському юридичному університеті, з 20.06.1994 по 02.10.1995 працював на посаді в.о. старшого помічника прокурора, помічника прокурора Сватівського району прокуратури Луганської області, що також підтверджується даними військового квитка ОСОБА_1 (а.с. 16-20), дипломом спеціаліста та додатком до нього (а.с. 14-15), а також записами в трудовій книжці позивача.

18. 19.09.2016 Сватівським районним судом Луганської області видано позивачу довідку №5/590/2016 про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошово утримання судді у відставці.

19. З 20.09.2016 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання обчислено по загальному стажу 30 років 2 місяці 25 днів, в тому числі стаж, що дає право на обчислення щомісячного довічного грошового утримання 20 років 11 місяців 15 днів.

20. 28.10.2016 позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області із заявою щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

21. Листом № 62/Г-7 від 02.11.2016 Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області відмовлено позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що для врахування при розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці військової служби, половини терміну навчання в Харківському юридичному університеті та роботи в органах прокуратури на теперішній час підстави відсутні (а.с. 23).

22. Не погодившись з відмовою відповідача здійснити перерахунок пенсії позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

24. Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

25. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

26. У мотивувальній частині Рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 Конституційний Суд України вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

27. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

28. Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998 передбаченого, що рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.

29. Пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12 від 17.11.2010 Комітету Міністрів Ради Європи передбачено, що оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці.

30. З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

31. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, №686/24597/16-а, №686/1938/17, №766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17.

32. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. Так, Законом, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402).

34. Відповідно до пункту 25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

35. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст. 529; 2015р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

36. Згідно абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

37. За правилами частини першої статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. №2453-VI (далі - Закон №2453-VI) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

38. Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

39. Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015р., судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

40. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15.12.1992р. №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ).

41. Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

42. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

43. Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

44. Оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становив більше 10 років, до стажу роботи, який дає судді право на відставку, враховується також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

45. Вказаний висновок узгоджується із правою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 559/512/17, від 29 квітня 2020 року у справі №426/12415/16-а, від 18 червня 2020 року у справі №498/337/17.

46. Разом з тим, станом на час роботи позивача в органах прокуратури діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, відповідно до статті 56, в редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про прокуратуру» від 26.11.1993р. №3662-XII, під поняттям «прокурор» у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 461, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 501, частині п`ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.

47. Таким чином, час роботи позивача на посадах помічника і в.о. старшого помічника прокурора підлягає зарахуванню до стажу роботи судді.

48. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі №242/1890/17.

49. Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 10.05.1986 року по 31.05.1988 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, з 01.09.1998 року по 30.06.1993 навчався в Харківському юридичному інституті (20.03.1991 перейменовано в Українську юридичну академію) за денною формою, з 20.06.1994 року по 02.10.1995 року працював на посаді в.о. старшого помічника прокурора, помічника прокурора Сватівського району прокуратури Луганської області, з 06.10.1995 року по 19.09.2016 року він працював суддею Сватівського районного суду Луганської області, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача (а.с. 10-13).

50. За таких обставин, до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, слід врахувати календарний період проходження строкової військової служби з 10.05.1986 року по 31.05.1988 року, половину строку навчання в Харківському юридичному у інституті (20.03.1991 перейменовано в Українську юридичну академію), та роботу з 20.06.1994 року по 02.10.1995 року на посаді в.о. старшого помічника прокурора, помічника прокурора Сватівського району прокуратури Луганської області, що з урахуванням стажу роботи на посаді судді Сватівського районного суду Луганської області у 20 років 11 місяці 22 дні становить 26 років 8 місяців 29 днів.

51. Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи періоду проходження строкової військової служби, половини терміну навчання в Харківському юридичному університеті та роботи в органах прокуратури є неправомірним.

52. Враховуючи викладене, стаж роботи позивача на посаді судді, до якого зараховується зазначений вище стаж, дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90% від суддівської винагороди (грошового утримання) судді, який працює на відповідній посаді.

53. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржувані постанова та ухвала судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в ньому повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

54. Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

55. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 16 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіС.Г. Стеценко Л.Л. Мороз В.М. Кравчук