Справа № 215/4477/20
2/215/2663/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Камбул М.О.,
при секретарі судового засідання - Таран О.В.,
за участю: представника відповідача - Лутоніної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №3 м. Кривого Рогу за допомогою звукозаписувального технічного засобу за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,-
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
04.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я, в якій просив стягнути з відповідача моральну шкоду заподіяну ушкодженням його здоров`ю внаслідок виконання ним трудових обов`язків у розмірі 212 535 грн.
Вказує, що він пропрацював з 27.05.1975 по 17.10.2000 на різних посадах Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а саме: підземним прохідником ш.№1 рудоуправління №3, бійцем респіраторником ВГРЧ, підземним кріпильником ш.№1 рудоуправління №3, підземним гірником ш.№1 Смолінського рудоуправління, які характеризуються перевищенням граничного допустимого рівня шкідливих факторів виробничого середовища. 12.04.2001 йому було встановлено професійне захворювання: хронічна рецидивуюча шийна і переважно попереково-крижова полірадікулопатія зі статико-динамічними порушеннями 2-3 ст., стійким больовим синдромом і дистрофією у вигляді плече-лопаткового періартрозу ПФС 2 ст., дефартрозу тазостегнових і колінних суглобів ПФ-1-2 ст. Супутній: дисциркуляторна енцефалопатія змішаного генезу 2 ст.
Крім того, відповідно до виписки з історії хвороби №555 від 13.04.2001, причинами його професійного захворювання є робота з 1975 року на СхідГЗК в шкідливих умовах. Згідно СГХ в професіях підземного прохідника і підземного кріпильника є фізичні перевантаження в умовах несприятливого мікроклімату та вимушеної робочої пози. В професії бійця-респіраторника також є фізичні перевантаження (підйом тяжкості 40-50 кг.).
Також, по факту професійного захворювання було проведено розслідування комісією, створеною на підприємстві, про що був складений акт розслідування професійного захворювання №10 від 03.05.2001, в якому вказано, що позивач, працюючи на підприємстві Смолянській шахті СхідГЗК виконував роботи, які характеризувалися фізичним перевантаженням, несприятливим мікрокліматом, та вимушеною робочою позою.
Довідкою МСЕК від 16.05.2001, йому було встановлено безстроково з 16.05.2001 45% втрати професійної працездатності. За висновком МСЕК він потребує санаторно-курортного лікування. У зв`язку з захворюванням у нього було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабкістю, втомою, болями. Також зазначає, що не може повернутися до повноцінного образу життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані. Виходячи з відсотку втрати професійної працездатності, просить стягнути з відповідача 212 535 грн. моральної шкоди.
Стислий виклад заперечень відповідача.
02.09.2020 представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надав відзив на позовну заяву, який підтримала в судовому засіданні ОСОБА_2 . Вказує, що з позовом до Відділення про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я на виробництві, ОСОБА_1 звернувся в серпні 2020 року, тобто на час дії Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105-ХІV (у редакції, чинній з 01 січня 2015 року). Оскільки на час виникнення спірних правовідносин вказаний Закон покладав відповідальність за відшкодування моральної шкоди на роботодавця і не передбачав можливості такого відшкодування Відділенням фонду, вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні, тому просить відмовити в задоволені позову.
Заяви, клопотання учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутності та відсутності позивача.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання просить в задоволені позовних вимог відмовити, на підставах викладених у відзиві на позов.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.08.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 10-00 год. 03.09.2020.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 в проміжок часу з 27.05.1975 по 17.10.2000 працював за спеціальностями: підземний прохідник ш.№1 рудоуправління №3, боєць-респіраторник ВГРЧ, підземний кріпильник ш.№1 рудоуправління №3, підземний гірник ш.№1 Смолінського рудоуправління Смолянської шахти «СхідГЗК», загальний стаж роботи позивача складає 32 роки, за професією 19 років, та 25 років в умовах впливу шкідливих факторів, що підтверджується копією трудової книжки, та Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №10 від 03 травня 2001 року (а.с. 9-10, 22-32).
12.04.2001 Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено діагноз позивача та виявлене професійне захворювання: хронічна рецидивуюча шийна і переважно попереково-крижова полірадікулопатія зі статико-динамічними порушеннями 2-3 ст., стійким больовим синдромом і дистрофією у вигляді плече-лопаткового періартрозу ПФС 2 ст., дефартрозу тазостегнових і колінних суглобів ПФ-1-2 ст. Супутній: дисциркуляторна енцефалопатія змішаного генезу 2 ст., що підтверджується п. 12 Акту розслідування хронічного професійного захворювання №10 від 03.05.2001, випискою з історії хвороби №555 від 13.04.2001, та виписками-епікрізами (а.с. 9-10, 16-21).
Відповідно до п.п. 14, 15, 16, 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №10 від 03.05.2001, та виписки з історії хвороби №555 від 13.04.2001, причиною виникнення професійного захворювання у позивача є робота з 1975 року на СхідГЗК в шкідливих умовах. Згідно СГХ в професіях підземного прохідника і підземного кріпильника є фізичні перевантаження в умовах несприятливого мікроклімату та вимушеної робочої пози. В професії бійця-респіраторника також є фізичні перевантаження (підйом тяжкості 40-50 кг.), з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням пропонується: пропозиції щодо запобігання професійних захворювань, які викладені в профілактичних заходах головного державного лікаря ОСОБА_4 від 17.11.1998. Комісія не вбачає конкретних осіб, які не виконували норми та правила охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи (а.с. 9-10, 16).
Згідно виписки із акту огляду МСЕК №160/1 від 16.05.2001, позивачу встановлено третю групу інвалідності та 45 % втрати професійної працездатності безстроково, за висновком якої позивач потребує: санаторно-курортне лікування (а.с. 8).
Судом не було відхилено жодного доказу наданого позивачем.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Вислухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, суд вважає необхідним позов задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з ч. 1,5 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 та 2 ст. 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством, що передбачено ст. 237-1 КЗпП України.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV.
Проте Конституційний Суд України вважає, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини рішення № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року).
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).
Отже, у світлі рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року Закон № 717-V не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема і цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.
Позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої, зокрема, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію (пункт 3 частини 1 статті 268 ЦК України).
Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV.
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Тобто спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Частинами 1, 3 ст. 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.
Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Пунктом 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 ст.1, пп. «е» п. 1 ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 28 та ч.3 ст.34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначено у пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Молдавська проти України» (заява № 43464/18), застосований судом закон не повинен містити жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим
Аналізуючи поняття «якість закону» ЄСПЛ у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» (заява № 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Також, ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).
Отже, з урахуванням вищезазначеного, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01 квітня 2001 року та до 01 січня 2006 року, оскільки з цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець.
Так, судом встановлено, що відповідно до витягу з акту огляду МСЕК №160/1 від 16.05.2001 позивачу ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено третю групу інвалідності та 45 % втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 8).
Статтею ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Оскільки право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату професійної працездатності ОСОБА_1 , виникло у останнього 16.05.2001, тобто з дня встановлення МСЕК стійкої працездатності, тому обов`язок відшкодування шкоди покладається на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №10 від 03 травня 2001 року, як вказувалось раніше, підставою для встановлення професійного захворювання ОСОБА_1 послужило те, що позивач пропрацював на протязі значного періоду часу на Смолянській шахті «СхідГЗК», всього 25 років в умовах впливу на організм шкідливих факторів (а.с.9-10), а саме: фізичні перевантаження в умовах несприятливого мікроклімату та вимушеної робочої пози.
Згідно пунктів 16, 17 Акту, комісія не вбачає конкретних осіб, які не виконували норми та правила охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, та з метою ліквідації і запобігання професійним захворюванням пропонується: пропозиції щодо запобігання професійних захворювань, які викладені в профілактичних заходах головного державного лікаря ОСОБА_4 від 17.11.1998.
Як зазначено в п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Даний висновок суду узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №210/3177/17, провадження № 14-288цс19 від 20.11.2019 .
Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення потерпілому ОСОБА_1 в результаті отриманого на виробництві професійного захворювання, моральної шкоди.
Згідно роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
При визначенні розміру моральної шкоди, суд враховує, що позивач протягом значного часу працював на різних підприємствах в умовах впливу шкідливих факторів більше 25 років, характер і тяжкість отриманих позивачем професійних захворювань, що порушує його нормальні життєві зв`язки та викликає фізичні і моральні страждання, ступінь втрати ним професійної працездатності 45 % та встановлення йому 3 групи інвалідності, тривалість розладу його здоров`я, періодичне лікування, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, врахувавши роз`яснення викладені у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 щодо відшкодування розміру моральної шкоди, суд вважає необхідним позов задовольнити частково та стягнути на користь позивача 75 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, вважаючи суму, що просить позивач завищеною.
Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.
Як видно з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому суд вважає необхідним, при частковому задоволенні позову, слід стягнути з відповідача судовий збір в сумі 840,80 грн. на користь держави.
На підставі ст.43 Конституції України, ст. ст.153, 173, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, судовий збір у розмірі 840,80 грн. на користь держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду або через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Роз`яснити учасникам справи, що відповідно до п.3 розділу XII «Прикінцевих положень» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.
Повний текст судового рішення складено та підписано 04 вересня 2020 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, місцезнаходження за адресою: 50074, м.Кривий Ріг, пр.Миру, 30А.
Суддя:
