Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5710/20 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на Ухвалу Київського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 13 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідачів - ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування Містобудівних умов та обмежень, Дозволу на виконання будівельних робіт, -
В С Т А Н О В И В :
Згідно з п. 2 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 13 липня 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, судове рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Предметом адміністративного позову у даній справі є визнання протиправним та скасування містобудівних умов та обмежень №0172-12-2018 від 21.12.2018 об`єкта будівництва «Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1», видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради; визнання протиправним та скасування Дозволу на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва «Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1».
Відповідно до частини п`ятої ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
А як зазначено у Постанові Верховного суду від 16 липня 2020 року у справі №815/4504/16 за позовом ОСОБА_3 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Третя особа ОСОБА_4 про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги, крім іншого, тим, що будівельні роботи порушують їх права на безпечні умови проживання в будинку, оскільки забудовником грубо ігноруються будівельні норми в частині відступів від існуючих будівель.
Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом, звертав увагу на порушення будівельними роботами його права на безпечне життя та довкілля.
Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано.
Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власника нерухомого майна), у тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням (дією) не породжує для останнього права на звернення із цим позовом у порядку адміністративного судочинства.
Спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою незаконної реконструкції належної їй частини будинку, яка заподіяла шкоду майну позивача, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних (майнових) прав, у зв`язку із чим він звернувся до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду.
Вимоги щодо неправомірності реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт у своїй частині будинку.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 №815/1568/16.
У справі що розглядається, позивач оскаржує декларацію, яка є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки тільки для третьої особи, якій їх адресовано.
Крім того, оскаржуваним рішенням надано дозвіл на виконання будівельних робіт третій особі. При цьому позивач не був заявником на отримання такого дозволу, а оскаржуючи рішення про надання такого дозволу, фактично заперечує права третьої особи на користування земельною ділянкою та розпорядження належним йому на праві власності майном.
Тобто, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які, на думку позивача, порушують його право власника і користувача, за захистом якого він звернувся до суду.
За правилами п. 1 частини першої ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до п. 10 частини другої ст. 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється та необхідність вирішення спору в порядку цивільного судочинства.
Позивач у даній справі вважає, що надання Третій особі містобудівних умов та обмежень з подальшою видачею Дозволу на виконання будівельних робіт №112192771312 від 04.10.2019, призвело до погіршення екологічної ситуації в кварталі садибної забудови Позивача та знизило вартість її будинку.
Отже, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення Третьою особою будівельних робіт, які на думку Позивача, порушують її права, за захистом яких вона звернулася до суду, тобто пов`язані із захистом порушених цивільних прав.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження у даній справі.
Згідно зі ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана Ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Ухвалу Київського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 13 липня 2020 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Постанову складено в повному обсязі 31.08.2020 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.
