Єдиний державний реєстр судових рішень
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
13 липня 2020 року м. Київ № 320/5710/20
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позвом до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати містобудівні умови та обмеження №0172-12-2018 від 21.12.2018р. об`єкта будівництва «Будівництво житловоїгрупи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 , 54-г, 56, 58, 58-6, видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради;
- визнати протиправним та скасувати дозвіл на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва «Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м.Ірпінь, вул. Павленка АДРЕСА_1 , 54-в, 54-г, 56, 58, 58-6;
- в порядку судового контролю зобов`язати Ірпінську міську раду Київської області та Виконавчий комітет Ірпінської міської ради подати у місячний строк з моменту набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду.
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з огляду на наступне.
Із доданих до позовної заяви документів, вбачається, що містобудівні умови та обмеження обмеження №0172-12-2018 від 21.12.2018р. видані відділом містобудування та архітектури Виконавчого комітету Ірпінської міської ради для будівництва багатоквартирних житлових будинків.
За доводами ОСОБА_1 суть її порушеного права полягає в тому, що у кварталі її садибної забудови на підставі дозволу на виконання будівельних робіт виданого Ірпінської міської ради Київської області в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради здійснюється будівництво багатоквартирних житлових будинків. Позивач вважає, що надання вхідних даних (в тому числі містобудівних умов та обмежень) з подальшою видачею дозволу на виконання будівельних робіт №112192771312 від 04.10.2019, може призвести до погіршення екологічної ситуації в кварталі садибної забудови та знизити вартість її будинку.
Тобто, суть порушеного права, зводиться до можливих порушень житлових прав позивача зі сторони забудовника суміжної земельної ділянки.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановлений законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Згідно із визначенням, наведеним у пункт 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, що узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Разом з тим, невірним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Аналогічна позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 12.07.2018 по справі №296/7213/14-а.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб захисту порушених прав та інтересів, як, зокрема, визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не можна вважати публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, хоч у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є рішенням Ірпінської міської ради Київської області, яке є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, що вичерпав свою дію внаслідок його виконання і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав ОСОБА_2 , як замовника забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 Павленка АДРЕСА_1 , 54-г, 56, 58, 58-6.
Тобто оскаржуваний ненормативний акт суб`єкта владних повноважень вичерпав свою дію у зв`язку з його реалізацією (на підставі спірних містобудівних умов і обмежень видано дозвіл на виконання будівельних робіт КС №112192771312 об`єкта будівництва «Будівництво житлової групи у складі двох багатоквартирних будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_3 .Ірпінь, АДРЕСА_4 . Павленка АДРЕСА_1 , 54-г, 56, 58, 58-6). Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання рішення Департаменту, на підставі якого виникло таке право, не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що спір у цій справі за характером правовідносин підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 171, 240, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1.Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішення.
2.Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
3. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Леонтович А.М.
