Справа № 161/20070/19 Провадження №11-кп/802/218/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.2 ст. 185 КК України Доповідач: ОСОБА_2
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
законного представника
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши увідкритому судовомузасіданні кримінальнепровадження,внесене доЄРДР за№ 12018030010004213за апеляційноюскаргою прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_10 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 грудня 2019 року,
В С Т А Н О В И В
Даним вироком неповнолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, гр.України, з неповною середньою освітою, неодруженого, учня 11 класу КЗ «Луцька вечірня (змінна) школа», не працюючого, не судимого
засуджено за ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України.
На підставі ч. 1 ст. 105 КК України, звільнено неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 від покарання, без визначення його виду і розміру, із застосуванням примусових заходів виховного характеру, передбачених ч.2 п.3 ст.105 КК України, у виді передачі його під нагляд матері - ОСОБА_7 , строком на 1(один) рік.
Вироком вирішено долю речових доказів.
За вироком суду неповнолітній ОСОБА_8 визнаний винним і засуджений за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), а також таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, тобто злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України при таких обставинах.
04 листопада 2019 у період з 17.38 год. по 19.26 год., неповнолітній ОСОБА_8 перебуваючи в супермаркеті «Спар», за адресою: м.Луцьк, вул. Конякіна, 7а, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно викрав із торгових полиць коньяк «Коблево» об`ємом 0,5 л (три зірочки) вартістю 120,84 грн., бурбон марки «Evan Williams» об`ємом 0,75 л вартістю 491,40 грн., вермут мартіні об`ємом 1л вартістю 217,36 грн., спричинивши ТзОВ «АРГО -Р» майнової шкоди на загальну суму 829,60 грн.
Він же, повторно, 05.11.2019 близько 13.25 год., перебуваючи в супермаркеті «Спар», за адресою: м.Луцьк, вул.Конякіна,7а, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, таємно, намагався викрасти із торгових полиць коньяк марки «Жан Жак» об`ємом 0,5 л (чотири зірочки) VO вартістю 125,18 грн та коньяк марки «ЖанЖак» об`ємом 0,5 л (три зірочки) класік вартістю 114,12 грн, загальною вартістю 239,30 грн, заховавши вказані речі під куртку, з метою подальшого безперешкодного їх виносу за межі супермаркету, чим виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, однак не закінчив злочин з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівниками супермаркету.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор вважає його незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині звільнення обвинуваченого від покарання за правилами, передбаченими ч.1 ст. 105 КК України, та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування поданої скарги прокурор вказує, що суд першої інстанції при обрані виду звільнення від покарання неповнолітнього, не врахував, що останній обвинувачується у вчиненні двох епізодів крадіжок, що виключає застосування положення ст. 105 КК України. Крім того, зазначені обставини, що носять характер систематичності вчинення злочинів свідчать про відсутність щирого каяття та бездоганної поведінки обвинуваченого, а тому відсутні передумови такого звільнення - застосування заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері.
Таким чином прокурор просить скасувати оскаржуваний вирок, постановити новий вирок, яким неповнолітнього ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України та призначити покарання: за ч.1 ст. 185 КК України 6 місяців позбавлення волі; за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_8 у виді 1 року позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання із встановленням іспитового терміну, строком на 1 рік із покладенням обов`язків: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляційної скарги, прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, обвинуваченого, його захисника та законного представника, які повністю заперечили подану прокурором скаргу, кожен, зокрема, висловились на підтримання вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих злочинів, кримінально-правова оцінка його діянь в апеляційному порядку ніким із учасників судового процесу не оскаржується. З огляду на положення ч.1 ст.404КК України вирок суду в цій частині апеляційним судом не переглядається.
З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння злочинів неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_8 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.
Як на підставу для скасування оскаржуваного вироку прокурор посилається на те, що призначене неповнолітньому обвинуваченому покарання із застосуванням ст.105КК України не відповідає застосуванню закону України про кримінальну відповідальність.
Проте, такі його доводи є безпідставними з огляду на наступне.
Чинне законодавство передбачає, що під час постановлення вироку щодо неповнолітньої особи, суд повинен суворо дотримуватись загальних засад кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться:верховенство права, законність та ухвалювати рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленим в ст.3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29КПК України і розділу XI Загальної частини КК України.
Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання, в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватись вимог ст.65КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно з вимогами ст.65КК України суд, призначаючи покарання, повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання з тим, щоб особі за вчинений нею злочин, було призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Дані вимоги Закону були повністю дотримані судом першої інстанції.
Звільняючи неповнолітнього ОСОБА_8 від покарання, місцевий суд врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст.12КК України належать до нетяжких злочинів, пом`якшуючі покарання обставини та відсутність обтяжуючих.
При цьому, суд першої інстанції врахував також і особу неповнолітнього обвинуваченого, та прийшов до висновку про можливість звільнення неповнолітнього ОСОБА_8 від покарання на підставі ст.105КК України із застосуванням щодо нього примусового заходу виховного характеру у виді передачі його під нагляд матері - ОСОБА_7 на строк 1 (один) рік.
Апеляційний суд вважає, що доводи прокурора, наведені в апеляційній скарзі про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність не є такими, що заслуговують на увагу.
Зі змісту абзац 2пункту 3постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від23.12.2005року №12«Про практикузастосування судамиУкраїни законодавствапро звільненняособи відкримінальної відповідальності» вбачається, що закон не забороняє застосування до обвинуваченого положень ст. 45 КК Українипри вчиненні двох і більше злочинів.
При цьому, законодавство встановлює, що якщо у матеріалах провадження, крім зазначених наявні й інші підстави для звільнення неповнолітнього від кримінальної відповідальності (в порядку ст.ст.45-49 КК України), які за правовими наслідками є більш сприятливими для забезпечення його інтересів, мають бути обрані саме ці підстави.
Згідно з ч. 5 ст.9КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Суд апеляційної інстанції вважає, що при звільненні неповнолітнього ОСОБА_8 від покарання, місцевий суд належним чином врахував усі вищевикладені положення чинного законодавства та вірно дійшов висновку про можливість такого звільнення, з чим погоджується й колегія суддів.
Таким чином, підстав для скасування оскаржуваного вироку та призначення обвинуваченому більш суворого покарання, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням, з мотивів наведених в апеляційній скарзі прокурора, апеляційний суд не знаходить.
Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу прокурора укримінальному провадженні ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27грудня 2019року щодо неповнолітнього ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді
