ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3754/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В.
судді: Кузнецова І.Л., Кощеєв І.М.
Секретар судового засідання: Охота В.В.
Представники сторін:
від позивача: Комишан А.В., посвідчення №0273 від 26.05.2015 р., адвокат;
від відповідача: не з"явився.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2019, повне рішення складено 04.12.2019, суддя Євстигнеєва Н.М., у справі №904/3754/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк плюс", с. Вільне Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 552 094,87 грн.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк плюс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро" заборгованість у розмірі 552 094,87 грн., з яких: основний борг у розмірі 334 749,50 грн.; штраф 10% у розмірі 34 795,60 грн.; пеня у розмірі 84 155,11 грн.; 36 % річних у розмірі 85 512,45 грн.; інфляційні втрати у розмірі 12 882,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №198 від 22 серпня 2018 року в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нараховані 36 відсотків річних за період прострочки з 04.12.2018 по 19.08.2019 у сумі 85 512,45 грн. та інфляційні збитки за період з грудня 2018 року по липень 2019 року.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 у справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро" про стягнення 552 094,87 грн. - задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, буд. 28/74, код ЄДРПОУ 40425976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк плюс" (53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, ст. Червоний Шахтар, буд. 1, код ЄДРПОУ 30169090) заборгованість у розмірі 334 749 (триста тридцять чотири тисячі сімсот сорок дев`ять) грн. 50 коп., штраф 10% у розмірі 32 044 (тридцять дві тисячі сорок чотири) грн. 95 коп., пеня у розмірі 80 560 (вісімдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 13 коп., 36 % річних у розмірі 81 859 (вісімдесят одна тисяча вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 331 (дванадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 90 коп., витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 8 123 (вісім тисяч сто двадцять три) грн. 19 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Доводи та вимоги апеляційної скарги.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що жодної повістки про розгляд господарської справи № 904/3754/19 з Господарського суду Дніпропетровської на юридичну адресу ТОВ «МЕТЕЛЕКТРО» (51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Заводська, будинок 28/74) - не надходило будь-якими засобами поштового зв`язку. Дане твердження апелянта підтверджується саме матеріалами справи, де відсутні будь-які докази отримання судової повістки апелянтом, про розгляд господарської справи № 904/3754/19.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апелянт був позбавлений свого законного права бути присутнім при розгляді господарської справи № 904/3754/19 та подати докази, клопотання, міркування, тощо, оскільки дізнався про розгляд господарської справи вже після відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті. А за таких умов, наголошено, що ТОВ «МЕТЕЛЕКТРО» свідомо було позбавлений своїх процесуальних прав. В результаті чого судом порушено завдання господарського судочинства за принципом змагальності сторін та винесено рішення з порушенням норм процесуального права.
Апелянтом зазначено, що докази надані ТОВ «ПАРК ПЛЮС» до позовної заяви є неналежними та недопустимими, оскільки засвідчені неуповноваженою особою - заступником головного бухгалтера Манченко С.В. Оскільки матеріали справи не містять підтверджень будь-яких повноважень заступника головного бухгалтера Манченко С.В. на вчинення дій від імені ТОВ «ПАРК ПЛЮС», а за таких умов суд при розгляді господарської справи зобов`язань був звернути на дану дію увагу і пересвідчитись у повноваженні заступника головного бухгалтера на вчинення дій із засвідчення документів або витребувати дані документи та засвідчити їх у судовому засіданні.
Таким чином, суд не дослідив належним чином докази наявні у матеріалах справи внаслідок чого виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянтом зазначено, що жодним чином не затягував розгляд господарської справи, оскільки подав клопотання про перенесення судового за сідання вперше та з поважних причин. оскільки брав участь у розгляді кримінальної справи. За таких обставин, адвокат ТОВ «МЕТЕЛЕКТРО» який був процесуально повідомлений вперше про розгляд справи на 29.11.2019 року скористався процесуальним правом та подав до суду заздалегідь заяву про перенесення розгляду справи у зв`язку з занятістю у двох кримінальних проваджень.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Зокрема, позивачем зазначено, що неодноразове неотримання відповідачем поштової кореспонденції було зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції (внаслідок власної бездіяльності та не налагодження процедури своєчасного отримання ним як суб`єктом підприємницької діяльності поштової кореспонденції). Сам лише факт неотримання Апелянтом поштової кореспонденції, яку суд та позивач (ТОВ «Парк Плюс») з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка поверталася до суду та позивача у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для пропуску процесуального строку майже на п`ять місяців. Вся кореспонденція судом першої інстанції була надіслана за належною адресою ТОВ «Метелектро», а відтак судом були вчинені необхідні процесуальні дії для належного повідомлення учасника судового процесу.
Як зазначено позивачем, апелянт не навів жодного доказу неможливості отримання кореспонденції за юридичною адресою підприємства, враховуючи наведене, можна зробити висновок, що Апелянт був обізнаний про розгляд судової справи № 904/3754/19, але навмисно не отримував кореспонденцію за адресою його місця реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач вважає, що судом попередньої інстанції правомірно було відмовлено Апелянту в задоволені заяви від 28.11.2019 року про відкладення розгляду справи № 904/3754/19, адже докази поважності причин неявки відсутні.
Крім того, позивачем зазначено, що як вбачається з доданих до позовної заяви документів, вони посвідчені належним чином у відповідності до вимог уніфікованої системи. Під час розгляду справи № 904/3754/19 ані у суду, ані у апелянта не виникало сумніву з приводу відповідності поданих копій оригіналам, тим більше, апелянт взагалі не скористався правом щодо надання заперечень проти позову.
За твердженням позивача вбачається зловживання апелянтом своїми процесуальними правами та неодноразове затягування судового процесу для уникнення зобов`язань за договором поставки №198 від 22.08.2018 року. Таким чином, Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 у справі №904/3754/19 призначено в судовому засіданні на 23.06.2020.
У судове засідання, яке відбулося 23.06.2020 представник відповідача не з`явився.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.06.2020 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро" відкладено на 11.08.2020р.
11.08.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
22.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метелектро" (покупець) укладено договір поставки №198, відповідно до умов якого (п.1.1.) за даним Договором в порядку і строки, встановлені ним, а також додатками до нього, які є його невід`ємними частинами, Постачальник зобов`язується передати товар у власність покупця, а останній прийняти товар та оплатити його.
Асортимент товару, що поставляється, строки та умови його поставки, ціна, порядок і строки його оплати обумовлюються сторонами в цьому Договорі та/або в специфікаціях які є його невід`ємними частинами. У зв`язку з специфікою товару, можливі незначні відмінності кількості узгодженого товару та кількості фактично поставленого товару (п.1.2.).
Згідно п.1.3. договору загальна вартість Договору складається із загальної вартості товару, поставленого Постачальником на користь Покупця в період дії Договору.
Постачальник здійснює поставку товару на підставі усної/письмової заявки Покупця. Підтвердженням прийняття заявки на поставку до виконання є виставлення Постачальником рахунку (п.2.1. договору).
За пунктом 2.4. поставка товару може здійснюватись Покупцем самостійно (самовивіз) або шляхом доручення Покупцем Постачальнику організувати на користь та за рахунок Покупця доставку, при цьому замовником перевезення буде виступати Покупець або шляхом доставки товару Постачальником, в такому разі вартість доставки, за погодженням з Покупцем, включається в ціну товару або сплачується Покупцем додатково.
Право власності на товар, а разом з ним і ризик випадкової загибелі/втрати товару переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару, про що свідчить документ про передачу товару видаткова накладна, підписана уповноваженим представником покупця або товарно-транспортна накладна, у разі передачі товару перевізнику (п.2.7. договору).
При цьому датою поставки вважається дата відвантаження товару, зазначена у видатковій накладній або товарно-транспортній накладній, або дата календарного штемпеля станції вантажовідправника, зазначена в залізничній накладній (п.2.8. договору).
Умови оплати поставленого товару передбачені в розділі 3 договору.
Так, згідно п.3.2. договору Покупець здійснює оплату за замовлений та отриманий товар у готівковій або безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 21 робочого дня з дня отримання Товару. За Договором можливі й інші розрахунки у будь-якій формі, що не заборонені чинним законодавством України.
У випадку порушення Покупцем термінів розрахунків з отриманий товар, визначених Договором і додатковими угодами (додатками) до нього Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені за кожний день прострочення, а за прострочення більще 20 днів - додатково сплачує договірну санкцію у розмірі 10% від простроченної суми коштів за кожні 10 днів такої прострочки. Сторони узгодили в порядку ст.625 ЦК України застосовувати 36% річних. При цьому строк нарахування, стягнення пені та договірної санкції становить 3 роки (п.7.2. договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2018. У разі якщо до дати закінчення терміну дії цього Договору жодна із Сторін не направила іншій Стороні в письмовій формі повідомлення про розірвання цього Договору, цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на умовах, які діяли станом на дату закінчення терміну дії цього Договору (п.8.1. договору).
Так, на виконання умов договору, враховуючи замовлення покупця №15528 від 30.10.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк плюс" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Метелектро" товар, що підтверджується видатковою накладною №8715 від 02.11.2018 на суму 320 449,5грн. та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.11.2018 №8715 на суму 14 300,00грн. (автопослуги).
Вказаний товар та автопослуги отримані відповідачем без жодних заперечень та зауважень.
Видаткова накладна та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.11.2018 №8715 підписані відповідачем та скріплені печаткою.
Позивачем, як платником податку, сформоване податкове зобов`язання за поставлений товар відповідачу, подана податкова накладна №124 від 02.11.2018, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.11.2018.
03.08.2019 ТОВ "Парк Плюс" звернулось до ТОВ "Метелектро" з претензією №210 від 22.07.2019, в якій вимагало погашення заборгованості.
У зв`язку з несплатою відповідачем заборгованості за посталений товар, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс" звернулося до суду з даним позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро" грошові кошти у розмірі 552 094,87 грн., з яких: основний борг у розмірі 334 749,50 грн.; штраф 10% у розмірі 34 795,60 грн.; пеня у розмірі 84 155,11 грн.; 36 % річних у розмірі 85 512,45 грн.; інфляційні втрати у розмірі 12 882,21 грн.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна ціна товару, строк оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.
Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з умов договору (п.3.2.) відповідач повинен був розрахуватися за поставлений товар не пізніше 03.12.2018. Доказів оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 320449,5грн. покупець не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.
Таким чином, як вірно визначено господарським судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 320 449,5грн. підлягають задоволенню у повному обсязі. Як і підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача вартості наданих автопослуг у сумі 14 300грн., заявлена відповідно до п.2.4. договору, надання яких підтверджено актом здачі-прийняття наданих послуг від 02.11.2018 №8715. Зазначена сума не включена до вартості товару, заявляється позивачем самостійно.
Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що вимога про сплату заборгованості, у тому числі й вартості автопослуг у розмірі 14300,00грн., була заявлена позивачем в претензії №210 від 22.07.2019, яка направлялась на адресу відповідача 03.08.2019. За змістом цієї претензії відповідач мав сплатити вартість автопослуг у десятиденний строк з дня отримання претензії. З урахуванням поштового обігу та десятиденного строку, зазначеного в претензії, строк оплати вартості наданих послуг, як вірно визначено господарським судом, настав 19.08.2019.
Проте, у зв`язку з невиконанням зазначеного зобов`язання відповідачем, вимога позивача про стягнення заборгованості у розмірі 320 449,5грн. вартість поставленого товару та 14300,00грн. - вартість автопослуг обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Учасники господарських відносин в силу приписів ст. 216 ГК України несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (п. 1 ст. 218 ГК України).
Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разi порушення зобов`язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Колегія суддів поділяє висновки місцевого суду щодо здійснення перерахунку суми штрафу, пені та 36% річних, оскільки за період 04.12.2018 по 19.08.2019 не нараховуються штраф та пеня на суму 14300,00грн.
Таким чином, штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми боргу у розмірі 320 449,5грн. складає 32044,95грн., а пеня за період прострочки з 04.12.2018 по 19.08.2019 на суму 320 449,5грн. складає 80560,13грн., а також 36% річних за період з 04.12.2018 по 19.08.2019 на суму 320 449,5грн. складає 81859,48грн. За період з грудня 2018 року по липень 2019 року втрати від інфляції складають 12 331,90грн. ( з врахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97).
Стосовно доводів апеляційної скарги, що жодної повістки про розгляд данної справи засобами поштового зв`язку не надходило, що позбавило апелянта законного права бути присутнім при розгляді господарської справи та подати докази, клопотання, міркування, тощо, оскільки дізнався про розгляд господарської справи вже після відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 29 серпня 2019 року позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.09.2019. Підготовче засідання відкладалось з 30.09.2019 на 23.10.2019.
У судовому засіданні 23.10.2019 ухвалено про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.10.2019. Розгляд справи відкладався з 29.10.2019 на 15.11.2019.
15.11.2019 представник відповідача надав клопотання про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, оскільки договір на представництво укладено лише 15.11.2019.
Так, вказані ухвали суду були надіслані на адресу відповідача зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична адреса ТОВ «Метелектро»: 51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, 28/74 (а.с.25).
В матеріалах справи відсутні докази зміни адреси відповідачем станом на дату прийняття рішення суду.
Відповідно до пункту 4 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Водночас апеляційний суд зазначає, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачем ухвали місцевого суду надіслані на адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не отримував, і вони повертались на адресу суду із зазначенням "за закінченням терміну зберігання" (а.с.36-38, 47-55).
Відтак неодноразове неотримання поштової кореспонденції було зумовлене не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції. Сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, яку суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав за належною адресою та яка поверталася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною для пропуску процесуального строку майже на п`ять місяців.
Отже, враховуючи, що місцевим судом неодноразово відкладався розгляд справи та зазначені ухвали місцевого суду були направлені відповідачу за належною адресою, а відтак судом були вчинені необхідні процесуальні дії для належного повідомлення учасника судового процесу.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №295/5011/15ц, в постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18.
Окрім того, необхідно зауважити, що апелянт правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом строк не скористався, у судове засідання призначене 29.11.2019 р. надав заяву від 28.11.2019 р. про відкладення розгляду справи (а.с.56), у зв`язку із зайнятістю представника ТОВ «Метелектро» адвоката Цаплін O.K. у судових справах №204/4800/19 та 932/17543/19. При цьому доказів прийняття участі представника Апелянта у судових засіданнях у справі №204/4800/19 (згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень зазначена справа вже розглянута та не є кримінальним провадженням) та у справі №932/17543/19 надано не було.
Зважаючи на те, що про час і місце розгляду справи апелянт був повідомлений належним чином, надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.
Стосовно доводів скаржника стосовно неналежності та недопустимості доказів наданих до позовної заяви, необхідно зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява з додатками ТОВ «Парк Плюс» була подана за підписом директора підприємства Буравицького В.М. Відповідно до наказу №57 від 14 грудня 2018 року заступник головного бухгалтера ТОВ «Парк Плюс» Манченко С.В. уповноважена на засвідчення копій документів. Повноваження начальника оптового відділу з продажу та закупівлі металопрокату Буравицького Д.О. на підписання договору поставки №198 від 22 серпня 2018 року підтверджуються Довіреністю №01/11-2016 від 01.11.2016 р.
Частиною 6 статті 91 ГПК України встановлено, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.5.27 Державної уніфікованої системи документації «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003», затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 вбачається, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.
Як вбачається з доданих до позовної заяви документів, вони посвідчені належним чином у відповідності до вимог уніфікованої системи. Під час розгляду справи №904/3754/19 ані у суду, ані у апелянта не виникало сумніву з приводу відповідності поданих копій оригіналам, тим більше, апелянт взагалі не скористався правом щодо надання заперечень проти позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метелектро"- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2019 у справі №904/3754/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 25.08.2020р.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв
