КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа №358/460/16-ц головуючий у І інстанції: Козіна С.М.
провадження 22-ц/824/8749/2020 доповідач: Сліпченко О.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Сушко Л.П., Іванової І.В.
за участю секретаря: Пітенко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 16 грудня 2019 року у справі за скаргою Виконавчого комітету Богуславської міської ради Київської області на рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, стягувач - ОСОБА_1 , боржник - Виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд,-
ВСТАНОВИВ:
У листопада 2019 року Виконавчий комітет Богуславської міської ради звернувся із вищевказаною скаргою, яку обґрунтовано тим, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Голяченка І.П. від 23 квітня 2019 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 10 квітня 2019 року Миронівським районним судом Київської області.
Вимогою державного виконавця від 08 травня 2019 року зобов`язано боржника, виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області, виконати вимоги виконавчого листа, а саме: надати ОСОБА_1 та членам його сім`ї благоустроєне житло у вигляді окремої квартири у м. Богуслав у межах норми житлової площі.
19 червня 2019 року державним виконавцем Голяченком І.П. винесена постанова про накладення штрафу, в зв`язку з невиконанням рішення суду.
Скаржник вважає рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Київській області Чміля А.В. протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Просив зупинити дію постанови державного виконавця Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Київській області Чміля А.В., про накладення штрафу, винесену 11 жовтня 2019 року у виконавчому провадженні, відкритому 23 квітня 2019 року, визнати протиправною та скасувати вказану постанову.
Ухвалою Ржищівського міського суду Київської області від 16 грудня 2019 року скаргу задоволено.
Не погоджуючись з такими висновками суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Вказував, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а судове рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права.
Вважає, що державний виконавець діяв у межах свої повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством.
Зауважує, що місцевим судом не було повідомлено його про розгляд справи, а відтак позбавлено його можливості користуватись його процесуальними правами.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги, щодо юрисдикції справи, оскільки скарга виконавчого комітету на постанову державного виконавця про накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Богуславської міської ради не погоджується з доводами ОСОБА_1 , а судове рішення вважає законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 підтримали свою позицію. Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.
У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
Задовольняючи скаргу, місцевий суд виходив з того, що Виконавчим комітетом Богуславської міської ради Київської області не виконано рішення Миронівського районного суду Київської області через поважні причини, а тому постанова про накладення штрафу від 11 жовтня 2019 року є неправомірною та порушує право скаржника.
Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками, оскільки розглядаючи дану справу, суд допустив порушення правил юрисдикції загальних судів.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України побудови судоустрою в Україні за принципами територіальності та спеціалізації (ст.125), так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частинами 1 і 2 ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Наведене відповідає висновку, висловленому Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №161/8267/17, який апеляційний суд на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Суд першої інстанції помилково розглянув справу про оскарження постанови про накладення державним виконавцем штрафу у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених ст.ст.19-22 цього Кодексу, обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За положеннями п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема з порушенням правил юрисдикції загальних судів, що є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 377, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ржищівського міського суду Київської області від 16 грудня 2019 року скасувати, провадження у справі закрити.
Повідомити Виконавчий комітет Богуславської міської ради Київської області, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено «18» серпня 2020 року.
Головуючий
Судді:
