ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2020 року м. Дніпро Справа № 908/3397/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Широбокової Л.П., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Концерну "Міські теплові мережі"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 р.
( суддя Ніколенко М.О., м. Дніпро, повний тест рішення складено 16.03.2020 р. )
у справі
за позовом Концерну "Міські теплові мережі",
м. Запоріжжя
до Південно-Східного міжрегіонального управління
з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції,
м. Дніпро
про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11 845,18 грн.
ВСТАНОВИВ:
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11 845,18 грн.
Позов обґрунтований неоплатою Відповідачем спожитої теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 р. справу № 908/3397/19 за позовом Концерну "Міські теплові мережі" до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11 845,18 грн. передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Концерн "Міські теплові мережі" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В апеляційній скарзі позивач просив суд про відновлення строку на апеляційне оскарження.
Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що саме Відповідач - Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрерства юстиції проводив переговори з Концерном «Міські теплові мережі», щодо закупівлі послуги теплопостачання, на січень - березень 2018 року на Шевченківський районний сектор - м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд. 29, згідно протоколу переговорів. За результатами проведених переговорів Концерном «Міські теплові мережі» було направлено Південно-Східному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрерства юстиції Лист № 758/09-1 від 20.03.2018 р. з двома примірниками договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти для розгляду. Не зважаючи на відсутність укладеного договору, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян, які мешкають "в житловому будинку № 29 по вулиці 8 Березня у м. Запоріжжя, на забезпечення їх здоров`я ( ст. 3 Конституції України ) та права на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї ( ст. 48 Конституції України ), що включає право на житло, Позивач здійснював та продовжує здійснювати постачання теплової енергії до приміщення Відповідача, облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 351093.
При цьому Скаржник зазначає, що суду першої інстанції було надано розрахунки суми заборгованості, рахунки, акти приймання - передачі теплової енергії, акти звірки взаєморозрахунків, акт обстеження системи теплоспоживання, договір оренди нерухомого майна, установчі документи Відповідача ( витяг, Положення ) та інші, які містяться в матеріалах справи, в яких вказано, що послуга з постачання теплової енергії в гарячій воді в приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд. 29, за період січень 2018 - квітень 2018 року надавалась Споживачу, яким є Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрерства юстиції. Вважаємо, що наданих суду документів, в сукупності, достатньо для підтвердження факту споживання Відповідачем теплової енергії у період з січня 2018 по квітень 2018 року.
Скаржник наголошує на тому, що приміщення за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя від системи теплопостачання житлового будинку у встановленому законодавством порядку - не відключено, жодних доказів відключення та не постачання теплової енергії в спірному періоді в матеріалах справи не містяться. Факт постачання теплової енергії в гарячій воді Відповідачу в приміщення за адресою: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд. 29, за період січень 2018 - квітень 2018 року підтверджується рішенням Запорізької міської Ради про початок та закінчення опалювального сезону. Таким чином за період січень 2018 - квітень 2018 року загальна сума заборгованості ( ціни позову ) за відпущену теплову енергію в гарячій воді для опалення, відпущену Концерном „Міські теплові мережі" Споживачу, на адресу надання послуг м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд. 29 складає 11 845,18 грн. Відповідач за вказаний період жодних оплат за наданні послуги не здійснював.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції, не вірно інтерпретував зміст акту та не вірно дійшов висновку, що Концерн «Міські теплові мережі» не постачає теплову енергію у приміщення за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя. Зазначеним актом лише підтверджується вірність того, що саме Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністрерства юстиції знаходиться за адресою надання послуг: м. Запоріжжя, вул. 8 Березня, буд. 29, та є споживачем теплової енергії в гарячій воді для опалення.
Відтак, на думку Скаржника, відсутність укладеного договору на надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення спожива від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.04.2018 р. у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 р. у справі № 904/7377/17.
Від Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Управління просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020р. у справі № 908/3397/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В обгрунтування своїх доводів, Управління посилається на те, що відповідно до відомостей, що містяться на сайті Міністерства юстиції України в розділі «Безкоштовний запит» в ЄДРПОУ маються відомості про Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 08563487 ) - «в стадії припинення». На даний час не оформлено ні передавального акту від управління ДПтС України в Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 08563487 ), встановленому при ліквідації правонаступнику ( за постановою Кабінету Міністрів України від від 18.05.2016 р. № 34 8) Міжрегіональному управлінню ( код ЄДРПОУ 40867332 ), ні ліквідаційного балансу управління ДПтС України в Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 08563487 ).
Відповідач вказує на те, що оскільки міжрегіональне управління, ще не прийняло за встановленими процедурами від Управління ДПтС України в Запорізькій області права та обов`язки останнього, тому висновок Апелянта щодо відносин правонаступництва є передчасним.
Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Широбокова Л.П., Чус О.В.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2020 р. поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну "Міські теплові мережі" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивачем в обгрунтування своїх позовних вимог додано до матеріалів справи копію Договору № 3212/д від 21.02.2014 р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод", за умовами п. 1.1 якого, Фонд державного майна України по Запорізькій області ( Орендодавець ) передає, а Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області ( ідентифікаційний код: 08563487 ) ( Орендар ) приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення ( приміщення ІІІ, номери частин приміщення з № 1 по № 13 включно ), площею 165,6 кв. м, вбудовані в підвальний поверх двоповерхового будинку ( Літ. А-2, інв № 1005 ), реєстровий номер 01056273.1.ААБИЕ971 ( надалі - майно ), розташований за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя. Орендоване майно перебуває на балансі ПрАТ "Запорізький електровозоремонтний завод".
Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 21.02.2014 р. по 19.02.2017 р. включно.
П. 10.4 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
За твердженням Позивача, підвальне приміщення, розташоване у житловому будинку за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя використовується Відповідачем. Листом № 758/09-1 від 20.03.2018 р. Позивач звернувся до Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції з пропозицією укласти договір про закупівлю теплової енергії та надав два примірника такого договору для підписання. Листом № 2371/091 від 31.10.2019 р. Позивач просив Відповідача повернути підписаний примірник договору про закупівлю теплової енергії. Цей лист отриманий Відповідачем 11.06.2019 р. Однак, Відповідач підписаний примірник договору про закупівлю теплової енергії позивачу не повернув. Договір між Концерном "Міські теплові мережі" та Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції про закупівлю теплової енергії за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя станом на дату звернення Позивача до суду з даним позовом є неукладеним.
При цьому Позивач зазначив, що Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за період з січня 2018 року по квітень 2018 року за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя спожито теплову енергію на загальну суму 11 845,18 грн.
Позивач виставив Відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії, а 31.10.2019 р. направив претензію про сплату заборгованості за спожиту теплову енергію та акти взаєморозрахунків.
Відповіді на вказану претензію Відповідач не надав, вартість спожитої теплової енергії не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.
Разом з тим, як зазначив суд першої інстанції, Відповідач по справі - Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ( ідентифікаційний код: 40867332 ) не є стороною за вказаним договором. Орендарем за вказаним договором є Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області ( ідентифікаційний код: 08563487 ) - інша самостійна юридична особа.
Також у якості доказу того, що саме Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції знаходиться за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя та, відповідно, спожило теплову енергію, поставлену Позивачем у період з січня 2018 року по квітень 2018 року, Позивачем було надано до матеріалів справи Акт обстеження системи теплоспоживання від 08.06.2017 р.
Відповідно до змісту такого акту, на опалювальних приладах зливні крани перекриті і опломбовані. Цілісність пломб, встановлених раніше, не порушена. Централізоване гаряче водопостачання відсутнє. Немає підведення. При цьому, доказів подальшого приєднання спірного приміщення до централізованої системи теплопостачання Позивачем до суду першої інстанції надано не було.
Тобто, як зазначено в оскаржуваному рішенні, за інформацією, наданою самим теплопостачальником, Концерн "Міські теплові мережі" щонайменше з 08.06.2017 р. взагалі не постачає теплову енергію у приміщення за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Позивачем не доведений факт споживання Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції теплової енергії за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя у період з січня 2018 року по квітень 2018 року. А отже, позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11 845,18 грн. є не обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією.
Так, у відповідності до положень Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; - споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання гарячої води за відсутності укладеного між сторонами спору договору.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їх виробниками, виконавцями і споживачами, а також їх права та обов`язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги"
Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина 2 статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (пункт 1 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (частина 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг (пункт 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 затверджені Правила користування тепловою енергією (надалі - Правила).
Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).
Пунктом 2 Правил встановлено, що правила є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил).
Теплова енергія постачається безперервно, якщо договором не передбачено інше (пункт 29 Правил).
Теплопостачальна організація має право: вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними ним під час споживання теплової енергії (пункт 35 Правил).
Споживач має право: вибирати теплопостачальну організацію, а також відмовитися від послуг теплопостачальної організації, про що попереджає письмово теплопостачальну організацію в строк, передбачений договором; отримувати інформацію від теплопостачальної організації щодо обсягу та якості постачання теплової енергії, тарифів (цін), порядку оплати, режимів споживання на умовах, визначених договором; вимагати від теплопостачальної організації надання достовірної інформації про тарифи на теплову енергію та відшкодування, умови оплати, методики і нормативи розрахунку та нарахування, режими теплоспоживання тощо; перевіряти достовірність розрахунку та нарахування плати за теплову енергію, згідно з умовами договору; отримувати згідно із законодавством та укладеним договором відшкодування завданих йому збитків; у разі порушення теплопостачальною організацією умов договору викликати її представника для складення та підписання акта, у якому зазначаються строки, види порушень тощо; вимагати проведення по будинках, не обладнаних приладами комерційного обліку теплової енергії, нарахування реально спожитої кількості тепла на потреби опалення відповідно до визначених договором теплових навантажень будинків, реальних температур теплоносія в теплових мережах, температур зовнішнього повітря та тривалості розрахункового періоду; вимагати поновлення теплопостачання будинку після усунення технологічних порушень, якщо теплопостачання було припинено без розірвання договору; звертатися до суду в установленому законодавством порядку для вирішення питань, що стосуються предмета договору (пункт 39 Правил).
Споживач теплової енергії зобов`язаний: вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил (пункт 40 Правил).
Прилад обліку теплової енергії - засіб вимірювальної техніки, що має нормовані метрологічні характеристики і тип якого занесений до реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, на основі показань якого визначається обсяг спожитої теплової енергії; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (стаття 14 Закону України "Про теплопостачання").
Діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватися суб`єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів. Тепло транспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 1, 5, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
З урахуванням наведених правових норм, незважаючи на те, що Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов`язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
У постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17, від 25.03.2019 року у справі № 910/12510/17 викладено правовий висновок, відповідно до якого: "укладення договору з теплопостачання відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. А, сам лише факт не укладення такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період".
Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.01.2009 № 25 "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг": починаючи з 01.01.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Запоріжжя, з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн "МТМ" у будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну "МТМ" (підпункт 1.2. пункту 1 рішення); запропоновано власникам житлових будинків не комунальної форми власності, об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельним кооперативам визначитися з питання виконавців житлово-комунальних послуг (пункт 5 рішення).
Як вбачається із матеріалів справи, об`єктом теплопостачання є нежитлові приміщення ( приміщення ІІІ, номери частин приміщення з № 1 по № 13 включно ), площею 165,6 кв. м, вбудовані в підвальний поверх двоповерхового будинку ( Літ. А-2, інв № 1005), реєстровий номер 01056273.1.ААБИЕ971 ( надалі - майно ), розташовані за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя, які як стверджує Позивач перебувають в користуванні Відповідача, відповідно до Договору № 3212/д від 21.02.2014 р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебувають на балансі приватного акціонерного товариства "Запорізький електровозоремонтний завод".
При цьому Позивач зазначив, що Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції за період з січня 2018 року по квітень 2018 року за адресою: вул. 8 Березня, буд. 29, м. Запоріжжя спожито теплову енергію на загальну суму 11 845,18 грн.
Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції Відповідач по справі - Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ( ідентифікаційний код: 40867332 ) не є стороною за вказаним договором. Орендарем за вказаним договором є Управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області ( ідентифікаційний код: 08563487 ) - інша самостійна юридична особа.
Відповідно до відомостей, що містяться на сайті Міністерства юстиції України в розділі «Безкоштовний запит» https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch в ЄДРПОУ маються відомості про Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області ( ЄДРПОУ 08563487 ) - «в стадії припинення».
За ч. 5 ст. 111 ЦК України юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення ( ч. 2 ст. 104 ЦК України ). Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до ЄДРПОУ запису про її припинення. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями ( ч. 1 ст. 96 ЦК України ).
За твердженням Відповідача ( не спростованим Позивачем ) на даний час не оформлено ні передавального акту від управління ДПтС України в Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 08563487 ), встановленому при ліквідації правонаступнику ( за постановою Кабінету Міністрів України від від 18.05.2016 р. № 348 ) Міжрегіональному управлінню ( код ЄДРПОУ 40867332), ні ліквідаційного балансу управління ДПтС України в Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 08563487 ).
Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що оскільки міжрегіональне управління не прийняло за встановленими процедурами від Управління ДПтС України в Запорізькій області права та обов`язки останнього, тому доводи Позивача щодо відносин правонаступництва є передчасним.
Колегія суддів враховує, що згідно з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.04.2019 р. у справі №573/1822/16-ц, на відміну від Позивача Відповідач - це особа, яка, на думку Позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси Позивача.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
Таким чином, оскільки як вбачається з наданих Позивачем доказів об`єктом теплопостачання є нежитлові приміщення, які було передано в оренду Управлінню державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області ( ідентифікаційний код: 08563487 ), яке не припинило своєї діяльності ( доказів не надано ), тому Південно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції ( ідентифікаційний код: 40867332 ), не є зобов`язаною за цією вимогою особою, відповідно не є належним Відповідачем у даній справі.
При цьому колегія суддів враховує, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду висловленою у постанові від 17.04.2018 при розгляді справи №523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом Позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.
У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Концерну "Міські теплові мережі" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 р. у справі № 908/3397/19 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта - Концерн "Міські теплові мережі".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М.Кощеєв
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя О.В. Чус
