Справа № 755/17221/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2020 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - САВЛУК Т.В.

за участі секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

представники позивача - Каленкова Ю.О., адвокат Власенко В.В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Скрипський В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «КИЙ АВІА» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на свою користь завданої шкоди внаслідок неналежного виконання відповідачем трудових обов`язків агента з прийому замовлень на квитки в розмірі 69900,00 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

11 листопада 2019 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08 січня 2020 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про продовження розгляду цивільної справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

28 грудня 2019 року відповідач - ОСОБА_1 , в особі представника адвоката В.Р. Скрипського, подали до суду відзив на позов, за змістом відзиву відповідач висловив свої заперечення проти позову, вважають що в діях позивача вбачається умисна спроба покрити збитки, у вигляді (вартості авіаквитків) та доходу (сервісний та VIP збір) за рахунок агента, тобто відповідача, які були спричинені не відповідачем, яка діяла в першу чергу в інтересах компанії, а не для власної особистої вигоди, до того ж кошти були зараховані на рахунок ПАТ КАПС «КИЙ АВІА», однак через недбалість або бездіяльність з боку компанії були утримані банком, через ненадання запитаних документів саме з боку компанії, а не агента (відповідача), долучивши до відзиву докази щодо правомірності дій відповідача. (а.с.69-70)

Крім того, відповідач заперечив твердження позивача, який у виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, додатково повідомив суду, що заходів досудового врегулювання суперечки між сторонами не вживалось, однак це не відповідає реальній дійсності.

29 червня 2019 року, ОСОБА_1 був отриманий цінний лист 0113513504666, який містив в собі Претензію про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків № 2-1-656 від 21.06.2019 року.

Не погоджуючись з Претензією про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків № 2-1-656 від 21.06.2019 року, 06 липня 2019 року на ім`я Генерального директора Приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА», ЄДРПОУ: 01130578, на адресу: 01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 1, був направлений цінний лист 0420525886815 з Відповіддю на претензію.

08 січня 2020 року позивач подав до суду відповідь на відзив із викладенням своїх міркувань щодо наведених відповідачем доводів відносно дотримання відповідачем посадової Інструкції агента з обслуговування і продажу, Інструкцією про порядок здачі грошового виторгу, обліку, зберігання, видачі бланків суворої звітності і забезпечення їх збереження, порядок ведення касових операцій у центральній касі й підрозділах ПрАТ «КИЙ АВІА», наголосив, що відповідач була ознайомлена з Інструкцією про сплату послуг банківськими картками через POS-термінали в офісах «КИЙ АВІА», однак у порушення вимог інструкції про сплату послуг банківськими картами, відповідач використав реквізити банківської платіжної карти без відома держателя картки, використавши при цьому голосову авторизацію замість отримання підпису держателя картки, що є порушенням пунктів 2,4 цієї Інструкції. (а.с.92-95)

22 червня 2020 року позивач - Приватне акціонерне товариство «КИЙ АВІА», в особі представника адвоката В.В. Власенко, подав до суду письмові пояснення із викладенням своєї позиції щодо тверджень відповідача стосовно відсутності чинного договору про повну матеріальну відповідальність між нею та ПАТ «КИЙ АВІА» та відсутності заборони на використання «голосової авторизації».

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Представники позивача - Каленкова Ю.О. та адвокат Власенко В.В., в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та наявних у справі доказів, додатково пояснили, що відповідач, будучи матеріально-відповідальною особою, ознайомлена з Інструкцією про сплату послуг банківськими картками через POS-термінали в офісах « КИЙ АВІА », однак у порушення вимог інструкції про сплату послуг банківськими картами, відповідач використала реквізити банківської платіжної карти без відома держателя картки, використавши при цьому голосову авторизацію замість отримання підпису держателя картки, що є порушенням пунктів 2,4 цієї Інструкції, внаслідок допущених порушень підприємству заподіяно збитки в розмірі 69900,00 грн., сам факт виявлення порушення та розміру заподіяної підприємству шкоди позивач доводить долученими до позову доказами, серед іншого актом проведення службового розслідування. Також представники наголосили, що не погоджуються з позицією відповідача щодо пропущення підприємством строку для звернення з цим позовом до суду, оскільки сам факт заподіяння підприємству шкоди слід рахувати з моменту списання коштів з рахунку підприємства.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позов, додатково відповідач пояснила, що 03.09.2018 року, перебуваючи на робочому місці та виконуючи свої службові обов`язки, нею особисто через персональний робочий комп`ютер проведено транзакцію сплати за послуги в сумі 69 900 гри. через Р0S- термінал байку «Аваль» з використанням функції «голосової авторизації» платежу по номеру картки без фізичної наявності картки та без присутності власника банківської картки, за безготівкову оплату, скан-копію (фото) останньої та інші необхідні документи, Клієнт вислав на електронну пошту ПрАТ «КИЙ АВІА», з особистим дозволом зняття грошових коштів, через голосовий зв`язок, що зроблено, про що відповідач писала в своїй Пояснювальній записці від 04 люто 2019 року на ім`я Генерального директора ПрАТ «КИЙ АВІА» ОСОБА_3 .

Крім того, відповідач пояснила, що функція «голосової авторизації» платежу по номеру картки без фізичної наявності картки та без присутності власника банківської картки відкрита та використовується агентами компанії у вільному доступі, про це знає більшість агентів ПрАТ «КИЙ АВІА» безпосередній керівник офісу, Фінансовий директор, Генеральний директор ПрАТ «КИЙ АВІА» - Кирик В.В.

Таким чином, розглянувши подані сторонами докази, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ними обставини, на яких вони гуртуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом в судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Київського агентства повітряних сполучень «КИЙ АВІЯ» № 4/Л від 23.01.1996 року ОСОБА_1 затверджено на посаді агента з обслуговування та продажу офісу а/п Бориспіль.

28.12.2018 року наказом ПАТ «КИЙ АВІА» № 564/ОС переведено у відповідність до Національного класифікатора професій ДК 003:2010 «Класифікація професій» найменування посад без зміни обсягу трудової функції та завдань і обов`язків згідно з посадовою інструкцією), а саме: - «Агент з обслуговування і продажу» на «Агент з приймання замовлень на квитки для корпоративних клієнтів».

Наказом Приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» від 05.04.2019 року № 116/ОС було звільнено ОСОБА_1 , агента з прийому замовлень на квитки офісу аеропорту «Бориспіль», з 05 квітня 2019 року за власним бажанням - ст. 38 КЗпП України.

05.07.2018 року ОСОБА_1 ознайомилась та погодилась з посадовою інструкцією «Агента з обслуговування і продажу» затверджену генеральним директором ПрАТ «КИЙ АВІА» ОСОБА_3 03.07.2018 року.

Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій, затвердженим Наказом Мінпраці від 29.12.2004 р. №336, конкретний перелік посадових обов`язків визначається посадовими інструкціями, які розробляють і затверджують роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. А цей Довідник є нормативним документом, обов`язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.

Посадові інструкції складаються для працівників усіх посад, що зазначені в штатному розписі. Винятком можуть бути окремі керівники, правове становище яких визначено в статуті (положенні) підприємства.

Посадові інструкції затверджуються наказом (розпорядженням) керівника або уповноваженого ним органу та доводяться до відома працівника під підпис.

Цей документ складається у двох примірниках, один з яких зберігається у відділі кадрів, а другий - у керівників відповідних структурних підрозділів. Працівникові видається під підпис копія посадової інструкції.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України роботодавець зобов`язаний до початку роботи роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці. Отже, якщо до посади, яку займатиме працівник, було складено посадову інструкцію, ознайомити із нею під підпис слід до початку роботи працівника.

Ознайомлення працівника з посадовою інструкцією під підпис надає можливість уникнути спору про зміст трудових функцій працівника, а також у зв`язку з порушенням працівником трудових обов`язків.

Виконання посадових інструкцій - це частина трудової дисципліни на підприємстві (як видно зі ст. 140 КЗпП України). Її порушення тягне за собою дисциплінарну відповідальність за ст. 147 КЗпП України: догану або звільнення.

Зміни до посадової інструкції можуть бути внесені, наприклад, у зв`язку з такими обставинами: зміна назви підприємства; зміна структурного підрозділу, до якого належить посада; зміна штатного розпису (назви посади); зміна або доповнення обов`язків працівника.

Вносяться такі зміни у тому ж порядку, у якому посадова інструкція розроблялась та затверджувалась.

Якщо такі зміни будуть змінами істотних умов праці (до яких, зокрема, належать зміна штатного розпису (назви посади); зміна або доповнення обов`язків працівника), то працівника слід буде письмово попередити за два місяці згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України. Якщо працівник погоджується із змінами, то він залишається й далі працювати, а у випадку незгоди працівника можна звільнити за п. 6 ст. 36 КЗпП України. В такому випадку не забувайте виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).

Відповідно до Посадової інструкції агента з обслуговування і продажу, затвердженої 03.07.2018 р. Генеральним директором ПрАТ «КИЙ АВ ІА» (далі по тексту - Посадова інструкція), основним завданням агента з обслуговування і продажу є продаж корпоративного продукту, зокрема авіаційних перевезень.

Пунктом 1.4 Посадової інструкції визначено, що агент з обслуговування і продажу керується: правилами внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «КИЙ АВІА»; положенням про Підрозділ (офіс, філію); внутрішніми нормативними документами концерну «КИЙ АВІА» та ПрАТ «КИЙ АВІА» (наказами, вказівками, інструкціями, технологіями та інше); стандартом обслуговування клієнтів і роботи із клієнтською базою; нормативними документами і правилами, що регламентують бронювання і продаж послуг, фінансову дисципліну; даною інструкцією; правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу.

Пунктом 2.17 Посадової інструкції на агента з обслуговування і продажу покладено обов`язки, зокрема, виконувати вказівки, розпорядження й вимоги безпосереднього керівника й вищих керівників, які стосуються виробничої діяльності.

Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24, експедитори при перевезенні вантажів належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажом (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Відповідно до Посадової інструкції основним завданням агента з обслуговування і продажу є продаж корпоративного продукту, зокрема авіаційних перевезень.

Пунктом 2.1 Посадової інструкції на агента з обслуговування і продажу покладено обов`язки, зокрема, здійснювати бронювання і продаж послуг з авіаперевезень і інших додаткових послуг для клієнтів ПрАТ «КИЙ АВІА», розраховувати їхню вартість, оформляти продаж відповідно до вимог постачальників послуг, законодавства та внутрішніх нормативних документів ПрАТ «КИЙ АВІА»: правил, інструкцій, що регламентують бронювання і продаж послуг, застосування тарифів; технологію роботи.

Агент з обслуговування і продажу зобов`язаний працювати з коштами в порядку, встановленому діючою «Інструкцією про порядок здачі грошового виторгу, обліку, зберігання, видачі бланків суворої звітності і забезпечувати їх збереження, порядок ведення касових операцій у центральній касі й підрозділах ПрАТ «КИЙ АВІА» (п.2.2), здавати виторг за продані послуги відповідно до внутрішніх нормативних документів ПрАТ «КИЙ АВІА» (п.2.3).

Відповідно до пункту 1.7 Посадової інструкції, Агент є працівником з повною матеріальною відповідальністю.

Отже, зміст обов`язків посади Відповідача, що зазначена в штатному розкладі Агента з прийому замовлень на квитки, згідно п.п.2.1, 2.2, 2.3 посадової інструкції, відноситься до переліку робіт, а саме робіт з приймання від населення всіх видів платежів та виплати грошей не через касу, що згідно Переліку посад і робіт затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, є підставою для укладання письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

04.07.2011 року між Київським агентством повітряних сполучень «КИЙ АВІЯ», в особі генерального директора Савюк С.В. та ОСОБА_1 укладеного Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.

Статтею 134 Кодексу Законів про працю України передбачено відповідальність працівника який несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажом (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно ст. 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.

Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).

Встановлення відповідальності передбачає пряму дійсну шкоду за умови, коли така шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Пряма дійсна шкода це основний елемент юридичного складу, який спричинює обов`язок працівника покрити матеріальну шкоду і надає право власнику (уповноваженому органу) притягнути працівника до матеріальної відповідальності. До критеріїв прямої дійсної шкоди належать, зокрема, недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи. Про недостачу йдеться у випадках, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість.

Притягнення працівника до матеріальної відповідальності неможливе за відсутності причинного зв`язку, оскільки у сенсі положень статті 130 КЗпП України працівники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок порушення. Порушення має бути причиною шкоди, а шкода має бути наслідком порушення.

Притягнення до матеріальної відповідальності можливе лише за наявності вини працівника, підставою матеріальної відповідальності може бути не лише умисна, а й вина через необережність.

Відшкодуванню матеріальної шкоди, як правило, передує службове розслідування чи у інший спосіб належне установлення факту заподіяння шкоди та видання за результатами службового розслідування ( установлення факту) наказу, що слугує підставою для покриття шкоди.

Відповідно до положень статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Отже, саме на власника у суді покладається тягар доказування наявності умов, передбачених статтею 130 КЗпП України, а саме наявності не лише прямої дійсної шкоди, порушення працівником трудових обов`язків, причинного зв`язку між порушенням і шкодою, а й вини працівника.

Відповідно до наказу ПрАТ «КИЙ АВІА» № 15 від 25.03.2019 року «Про порушення трудової дисципліни працівниками офісу а/п Бориспіль та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до агента з приймання замовлень на квитки офісу аеропорт Бориспіль ОСОБА_1 », прийнято рішення: 1. Відповідно до ст.ст. 147-149 КЗпП України за допущені грубі порушення трудової дисципліни застосувати до агента з приймання замовлень на квитки офісу аеропорт Бориспіль ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. 2. Менеджеру офісу Бориспіль ОСОБА_5 вказати на відсутність контролю за дотриманням працівниками офісу внутрішніх нормативних документів підприємства.

Підстави: Акт службового розслідування від 04.03.2019 року відповідно до Наказу № 9 від 18.02.2019 року, пояснювальна записка ОСОБА_5 від 14.02.2019 року.

Згідно з встановленим ст.13 Цивільного процесуального кодексу України принципом диспозитивної цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Брати участь у доказовій діяльності можуть усі особи, які беруть участь у справі, це їх право. Однак доказування кожної обставини, яка має значення для ухвалення рішення у справі, на підставі закону стає обов`язком певного суб`єкта. У процесуальній діяльності небайдуже, хто зобов`язаний бути активним у встановленні факту, оскільки завжди має бути можливість покласти наслідки його недоведеності на когось із учасників процесу.

Розподіл і роз`яснення сторонам їх обов`язку щодо доказування - це функція суду в рамках юрисдикційної процедури, це завдання суду організувати дійсно змагальний процес. Розподілити тягар доказування у справі - це означає зробити припущення про наявність або відсутність юридичних фактів на користь однієї із сторін. Якщо противна сторона твердженнями і доказами не може переконати суд у хибності такого припущення, то припущення трансформується у твердження про наявність відшукуваного факту, яке буде відображено у мотивувальній частині судового рішення.

Доведення вимоги про наявність дійсної шкоди, завданої працівником підприємству, представники позивача посилаються на результати проведення службового розслідування, що підтверджується Актом службового розслідування від 04.03.2019 року відповідно до Наказу № 9 від 18.02.2019 року, та наказом ПрАТ «КИЙ АВІА» № 15 від 25.03.2019 року «Про порушення трудової дисципліни працівниками офісу а/п Бориспіль та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до агента з приймання замовлень на квитки офісу аеропорт Бориспіль ОСОБА_1 ».

Однак, надаючи оцінку цим доказам в розрізі правовідносин, які виникли між сторонами спору, які є трудовими, суд враховує наступне, що в результаті службового розслідування було встановлено, що 03.09.2018р. о 15-21 год. ОСОБА_1 було проведено транзакцію сплати за послуги в сумі 69 900 гри. через Р0S- термінал байку «Аваль» з використанням функції «голосової авторизації» платежу по номеру картки без фізичної наявності картки та без присутності власника банківської картки, а саме нею були продані авіаквитки:

електронний квиток НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 на рейс PS 405 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 3 479.00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_4 на ім`я ОСОБА_7 на рейс PS 403 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 5551.00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_8 на рейс PS 403 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 3 479.00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_6 на ім`я ZAMAX ЖВДА нa peйс, PS 403 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 3 479.00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_9 на рейс PS 403 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 3 479,00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_8 на ім`я ОСОБА_6 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (GB) вартістю 7276.00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_9 на ім`я ОСОБА_7 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (G13) вартістю 7276,00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_8 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (GB) вартістю 7276.00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_11 на ім`я ОСОБА_11 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (GB) вартістю 7276,00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_12 на ім`я ОСОБА_9 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (GB) вартістю 7276,00 грн.;

електронний квиток НОМЕР_13 на ім`я ОСОБА_12 на рейс НОМЕР_2 за маршрутом Прага-Барселона вартістю 6993,00 грн.;

авіаквиток НОМЕР_14 на ім`я ОСОБА_13 на рейс LX 2291 за маршрутом Київ - Цюрих - Київ, часткова оплата в розмірі 7 060.00 грн., на за суму 69 900 ,00 грн. (яка складається із вартості авіаквитків та доходів компанії ПрАТ «КИИ АВІА» у вигляді сервісного та VIP зборів, згідно внутрішніх нормативних документів компанії), за безготівкову оплату.

Відповідно до п. 4 Інструкції про сплату послуг банківськими картками агент зобов`язаний екземпляр платіжної квитанції з підписом клієнта (або з відміткою про верифікації РІМ-кодом) і підписом агента (при наявності графи для підпису), вкласти в щоденний звіт.

Однак, ОСОБА_1 до щоденного звіту за 03.09.2018 додано платіжну квитанцію (сліп) 000898 на суму 69 900, 00 грн., в якій зазначено - «транзакція без присутності картки», при цьому кошти були зараховані на розрахунковий рахунок ПрАТ «КИЙ АВІА».

Відповідно до даних цього щоденного фінансового звіту, кредитною карткою були сплачені електронні квитки загальною вартістю 69 900, 00 грн.

Всі зазначені вище електронні квитки були заброньовані та випущені особисто Відповідачем, що підтверджується його електронним цифровим підписом на цих квитках.

За попереднім узгодженням з банком всі дії, які вчила відповідач при здійсненні вище означеної операції, пояснила її керівник - свідок ОСОБА_5 , а саме, що зі сторони відповідача як агента були виконані, за запитом банка всі затребувані документи, отримані від власника картки, були надані, банк дав дозвіл та підтвердив можливість транзакції за допомогою коду авторизації.

Всі необхідні документи по транзакції були прикріплені у щоденний фінансовий звіт, до даного звіту жодних зауважень зі сторони ПрАТ «КИЙ АВІА» не було.

Трансакція, яка була оспорена та за якою AT «Райффайзен Банк Аваль» з ПрАТ «КИЙ АВІА» утримано кошти у сумі 69 000,00 грн., - була здійснена Відповідачем 03.09.2018р. о 15 год.21 хв. шляхом здійснення операції з оплати за послуги з авіаперевезення в сумі 69900 грн. через POS-термінал банку АТ «Райффайзен Банк «Аваль» (кліше 6647839) кредитною карткою з використанням функції «голосової авторизації» платежу по номеру картки без фізичної наявності картки та без присутності власника банківської картки. Дана операція була відображена в щоденному фінансовому звіті Відповідача за 03.09.2018 р.

19 грудня 2018 року AT «Райффайзен Банк Аваль» направив на електронну адресу ПрАТ «КИЙ АВІА» електронний запит №81-19-l-00/26/VK_986_I_19122018_I щодо надання документів по спірній трансакції ( кліше 6647839 ) KIY AVIA AEROPORT TERM D) на суму 69000,00 грн.

08 січня 2019 року на електронну адресу ПрАТ «КИЙ АВІА» надійшов електронний лист від АТ «Райффайзен Банк Аваль» за №81-19-l-00/26/VK_986_I_08012019_I_2005, повідомлення про утримання коштів у розмірі 69 000,00 грн. по спірній трансакції: кліше 6647 8 3 9 KIY AVIA AEROPORT TERM D, дата трансакції 03.09.2018.

08 січня 2019 року позивачем через термінал 6647839 KIY AVIA AEROPORT TERM D було проведено операцій на загальну суму 154367,51 грн. (з комісією), проте на розрахунковий рахунок Позивача було зараховано лише 81920,44 грн.

Зазначене свідчить, що 09 січня 2019 року АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» утримав з Позивача 69 900 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот) грн. по спірній трансакції (кліше 6647839) KIY AVIA AEROPORT TERM D) з надходжень Позивача. Цей факт підтверджується: випискою АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» за період з 09.01.2019 р. по 09.01.2019 р., точка 6647839 KIY AVIA AEROPORT TERM D; меморіальним ордером №357417 від 09.01.2019 р. про перерахування коштів на рахунок ПрАТ «КИЙ АВІА» в сумі 81920,44 грн.

Як встановлено службовим розслідуванням, трансакція, яка була оспорена та за якою AT «Райффайзен Банк Аваль» з Позивача були утримані кошти у сумі 69 000,00 грн., - була здійснена Відповідачем 03.09.2018р. о 15 год.21 хв.

Акт службового розслідування від 04.03.2019 року відповідно до Наказу № 9 від 18.02.2019 року був складений не об`єктивно та упереджено, що підтверджують показами свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є членами комісії, свідка ОСОБА_5 , та відповідача, яка надавала покази як свідок у справі, під час службового розслідування не було відібрано та враховано пояснення відповідача та інших причетних осіб, що унеможливлює прийняття об`єктивного та неупередженого рішення за результатом проведеної службової перевірки.

Крім того, відповідач безпосередньо не отримувала особисто грошові кошти за придбані квитки, кошти у сумі 69000,00 грн. були зараховані на банківський рахунок ПрАТ «КИЙ АВІА» , відкритий в AT «Райффайзен Банк Аваль». Представники банку звернулись до ПрАТ «КИЙ АВІА» більш ніж через 3 місяці стосовно оспорюваної трансакції та просив надати документи на підтвердження здійснення даної операції. Однак, відповідальними працівниками підприємства звернення банку залишились без належного реагування, незважаючи на наявність витребуваних документів, які приєднанні відповідачем до щоденного звіту за 03.09.2018 року, про що неодноразово зазначала відповідач та підтверджував позивач.

З огляду на вище означене відсутнє належне установлення факту заподіяння шкоди та видання за результатами службового розслідування наказу (розпорядження), який би слугував підставою для покриття шкоди.

Таким чином, суд виходить з того, що позивачем, який на підставі трудового договору використовував найману працю ОСОБА_1 , не доведено наявності умов, передбачених статтею 130 КЗпП України, а саме наявності прямої дійсної шкоди, порушення працівником трудових обов`язків, причинного зв`язку між порушенням і шкодою, вини працівника ОСОБА_1 , тому відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_1 зобов`язань по відшкодуванню підприємству матеріальної шкоди.

Спірні правовідносини регулюються нормами глави ІХ КЗпП України ( статі 130-138), які визначають відповідальність працівників за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

Відповідно до положень частини 3 статті 233 КЗпП України передбачено що, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Виходячи з того, що ст. 233 КЗпП України є спеціальною нормою матеріального права, яка має пріоритет в застосуванні перед іншими нормами , зокрема нормами цивільного кодексу то вона і підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Як роз`яснив Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою, сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресної вимоги.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України № 6-216 цс16 від 27 квітня 2016 року та № 6-1884цс16 від 07 грудня 2016 року.

Як з`ясовано судом та підтверджується наявними у справі доказами, проступок, що слугував підставою для притягнення відповідача до дисциплінарної відповідальності, мав місце 03 вересня 2018 року, Наказ №15 «Про порушення трудової дисципліни працівниками офісу а/п Бориспіль та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 » від 25 березня 2019 року, який видано на підставі Акту службового розслідування від 04.03.2019 року (відповідно до Наказу № 9 від 18.02.2019 року), тому за наведених обставин та вимог чинного законодавства, яку пов`язує відліку строку для пред`явлення вимог до працівника за заподіяну шкоду саме з моменту складання акту службового розслідування, підприємством додержані строки звернення до суду (позов направлено засобами поштового зв`язку 23 жовтня 2019 року) з вимогою про відшкодування спричиненої працівником майнової шкоди у відповідності зі ст.233 КЗпП України.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що строк позовної давності слід рахувати з 03.09.2018 року, тобто з дня коли відповідач здійснила операцію по оплаті авіаквитків, не заслуговує на увагу та не враховується судом при вирішенні даного спору.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст.89 ЦПК України)

Виходячи з положень ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, розглядаючи справу в межах позовних вимог, з викладених у позовній заяві підстав та на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що позов Приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, є необґрунтованим та не вбачає передбачених законом підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статями 29, 32, 38, 44, 130, 137-138, 135-1, 135-3, 138, 140, 147, 233 Кодекс законів про працю України, ст. ст. 7, 82, 133, 141, 174-178, 209, 210, 223, 247, 275, 279, 280, 284, 354, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я