КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Головуючий у суді першої інстанції: Савлук Т.В.
Єдиний унікальний номер справи № 755/17221/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/13046/2020
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 листопада 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мережко М.В.,
суддів: Верланова С.М., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків,
встановив:
У жовтні 2019 року ПрАТ «КИЙ АВІА» звернулось до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що відповідачка ОСОБА_1 працювала у ПрАт «КИЙ АВІА» на посаді «агент з приймання замовлень на квитки для корпоративних клієнтів».
Позивач зазначав, що 08 січня 2019 року через термінал 6647839 KIY AVIA AEROPORT TERM D було проведено операцій на загальну суму 154 367,51 грн (з комісією), проте, на розрахунковий рахунок позивача було зараховано лише 81 920,44 грн, оскільки 09 січня 2019 року АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» утримав з Позивача 69 900 грн по спірній трансакції з надходжень Позивача.
Як встановлено службовим розслідуванням, трансакція, яка була оспорена та за якою AT «Райффайзен Банк Аваль» з Позивача були утримані кошти у сумі 69 000 грн, була здійснена Відповідачем 03 вересня 2018 року о 15 год. 21 хв.
Посилаючись на те, що вказані кошти було утримано внаслідок порушення відповідачкою Посадової інструкції агента з обслуговування і продажу та Інструкції про порядок здачі грошового виторгу, обліку, зберігання, видачі бланків суворої звітності, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь шкоду, завдану внаслідок неналежного виконання трудових обов`язків агента з прийому замовлень на квитки в розмірі 69 900 грн та судовий збір у розмірі 1921 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, позивач ПтАТ «КИЙ АВІА» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У апеляційній скарзі вказує, що висновок суду першої інстанції щодо необ`єктивності та упередженості проведеного позивачем службового розслідування є необґрунтованим та спростовується технічним записом судового засідання, зокрема, показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Крім цього зазначає, що суддею першої інстанції під час розгляду справи було порушено принципи цивільного процесу та вимоги закону щодо ведення судового засідання, а саме: суддя здійснила прямий допит свідків, перешкоджала свідкам завершити вільну розповідь щодо відомих їм обставин, суд не врахував та не відобразив у протоколі судового засідання заперечення представника позивача щодо дій головуючого.
Також у апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції неправильно та вибірково оцінив наявні у матеріалах справи докази. Наполягає на тому, що матеріали справи містять достовірні та достатні докази того, що заподіяна позивачу шкода у розмірі 69 900 грн має прямий причинно-наслідковий зв`язок із неправомірними діями відповідачки, які вона вчинила внаслідок неналежного виконання посадових обов`язків.
До апеляційного суду 13 жовтня 2020 року від представника відповідачки - адвоката Скрипського В.Г. найшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він вказує, що твердження апелянта про упередженість судді Савлук Т.В. є необґрунтованим. Зазначає, що в діях відповідачки ОСОБА_1 були відсутні порушення посадової інструкції. Вважає апеляційну скаргу надуманою та безпідставною. Рішення суду ухвалене на підставі належних та допустимих доказів, є законним та обґрунтованим, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні. Просить залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є відшкодування шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов`язків у розмірі 69 900 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Встановлено, що наказом Київського агентства повітряних сполучень «КИЙ АВІЯ» № 4/Л від 23 січня 1996 року ОСОБА_1 затверджено на посаді агента з обслуговування та продажу офісу а/п Бориспіль.
ОСОБА_1 05 липня 2018 року ознайомилась та погодилась з посадовою інструкцією «Агента з обслуговування і продажу» затверджену генеральним директором ПрАТ «КИЙ АВІА» В.В. Кирик 03 липня 2018 року.
Відповідно до наказу ПАТ «КИЙ АВІА» № 564/ОС від 28 грудня 2018 року переведено у відповідність до Національного класифікатора професій ДК 003:2010 «Класифікація професій» найменування посад без зміни обсягу трудової функції та завдань і обов`язків згідно з посадовою інструкцією), а саме: - «Агент з обслуговування і продажу» на «Агент з приймання замовлень на квитки для корпоративних клієнтів».
Наказом Приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» від 05 квітня 2019 року № 116/ОС було звільнено ОСОБА_1 , агента з прийому замовлень на квитки офісу аеропорту «Бориспіль», з 05 квітня 2019 року за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій, затвердженим Наказом Мінпраці від 29 грудня 2004 року №336, конкретний перелік посадових обов`язків визначається посадовими інструкціями, які розробляють і затверджують роботодавці, ураховуючи конкретні завдання та обов`язки, функції, права, відповідальність працівників та особливості штатного розпису підприємства, установи, організації. Вказаний Довідник є нормативним документом, обов`язковим з питань управління персоналом на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та видів економічної діяльності.
Посадові інструкції складаються для працівників усіх посад, що зазначені в штатному розписі. Винятком можуть бути окремі керівники, правове становище яких визначено в статуті (положенні) підприємства.
Посадові інструкції затверджуються наказом (розпорядженням) керівника або уповноваженого ним органу та доводяться до відома працівника під підпис.
Цей документ складається у двох примірниках, один з яких зберігається у відділі кадрів, а другий - у керівників відповідних структурних підрозділів. Працівникові видається під підпис копія посадової інструкції.
Відповідно до ст. 29 КЗпП України роботодавець зобов`язаний до початку роботи роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці. Отже, якщо до посади, яку займатиме працівник, було складено посадову інструкцію, ознайомити із нею під підпис слід до початку роботи працівника.
Виконання посадових інструкцій - це частина трудової дисципліни на підприємстві (як видно зі ст. 140 КЗпП України). Її порушення тягне за собою дисциплінарну відповідальність за ст. 147 КЗпП України: догану або звільнення.
Зміни до посадової інструкції можуть бути внесені, наприклад, у зв`язку з такими обставинами: зміна назви підприємства; зміна структурного підрозділу, до якого належить посада; зміна штатного розпису (назви посади); зміна або доповнення обов`язків працівника. Вносяться такі зміни у тому ж порядку, у якому посадова інструкція розроблялась та затверджувалась.
Якщо такі зміни будуть змінами істотних умов праці (до яких, зокрема, належать зміна штатного розпису (назви посади); зміна або доповнення обов`язків працівника), то працівника слід письмово попередити за два місяці згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП України. Якщо працівник погоджується із змінами, то він залишається й далі працювати, а у випадку незгоди працівника можна звільнити за п. 6 ст. 36 КЗпП України. В такому випадку виплачується вихідна допомогу у розмірі середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП України).
Відповідно до Посадової інструкції агента з обслуговування і продажу, затвердженої 03 липня 2018 року Генеральним директором ПрАТ «КИЙ АВ ІА» (далі - Посадова інструкція), основним завданням агента з обслуговування і продажу є продаж корпоративного продукту, зокрема авіаційних перевезень.
Пунктом 1.4 Посадової інструкції визначено, що агент з обслуговування і продажу керується: правилами внутрішнього трудового розпорядку ПрАТ «КИЙ АВІА»; положенням про Підрозділ (офіс, філію); внутрішніми нормативними документами концерну «КИЙ АВІА» та ПрАТ «КИЙ АВІА» (наказами, вказівками, інструкціями, технологіями та інше); стандартом обслуговування клієнтів і роботи із клієнтською базою; нормативними документами і правилами, що регламентують бронювання і продаж послуг, фінансову дисципліну; даною інструкцією; правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу.
Пунктом 2.17 Посадової інструкції на агента з обслуговування і продажу покладено обов`язки, зокрема, виконувати вказівки, розпорядження й вимоги безпосереднього керівника й вищих керівників, які стосуються виробничої діяльності.
Відповідно до Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року №477/24, експедитори при перевезенні вантажів належать до посад або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажом (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.
Згідно з Посадовою інструкцією основним завданням агента з обслуговування і продажу є продаж корпоративного продукту, зокрема авіаційних перевезень.
Пунктом 2.1 Посадової інструкції на агента з обслуговування і продажу покладено обов`язки, зокрема, здійснювати бронювання і продаж послуг з авіаперевезень і інших додаткових послуг для клієнтів ПрАТ «КИЙ АВІА», розраховувати їхню вартість, оформляти продаж відповідно до вимог постачальників послуг, законодавства та внутрішніх нормативних документів ПрАТ «КИЙ АВІА»: правил, інструкцій, що регламентують бронювання і продаж послуг, застосування тарифів; технологію роботи.
Агент з обслуговування і продажу зобов`язаний працювати з коштами в порядку, встановленому діючою «Інструкцією про порядок здачі грошового виторгу, обліку, зберігання, видачі бланків суворої звітності і забезпечувати їх збереження, порядок ведення касових операцій у центральній касі й підрозділах ПрАТ «КИЙ АВІА» (п.2.2), здавати виторг за продані послуги відповідно до внутрішніх нормативних документів ПрАТ «КИЙ АВІА» (п.2.3).
Відповідно до пункту 1.7 Посадової інструкції, Агент є працівником з повною матеріальною відповідальністю.
Отже, зміст обов`язків посади Відповідача, що зазначена в штатному розкладі Агента з прийому замовлень на квитки, згідно п.п.2.1, 2.2, 2.3 посадової інструкції, відноситься до переліку робіт, а саме робіт з приймання від населення всіх видів платежів та виплати грошей не через касу, що згідно Переліку посад і робіт затверджених постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24, є підставою для укладання письмового договору про повну матеріальну відповідальність.
Як видно із матеріалів справи, 04 липня 2011 року між Київським агентством повітряних сполучень «КИЙ АВІА», в особі генерального директора Савюк С.В. та ОСОБА_1 укладеного Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
За наявності зазначених підстав та умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 130 КЗпП України умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) пряма дійсна шкода; 2) протиправна поведінка працівника; 3) вина в діях чи бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв`язок між протиправним і винним діянням працівника і шкодою, яка настала.
Таким чином, обов`язковою умовою притягнення працівника до матеріальної відповідальності, зокрема, і повної матеріальної відповідальності згідно зі ст. 134 КЗпП України, є встановлення вини особи, у взаємозв`язку із іншими умовами такої відповідальності, що передбачені ст. 130 КЗпП України.
Статтею 134 Кодексу Законів про працю України передбачено відповідальність працівника який несе повну матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Згідно ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажом (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
У пункті 3 та 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов`язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин, від яких згідно зі ст.ст. 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з`ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов`язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.
Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно ст. 130 КЗпП України неодержані підприємством, установою, організацією прибутки не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню працівником.
Відсутність підстав чи однієї з умов матеріальної відповідальності звільняє працівника від обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Обов`язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві (ст. 138 КЗпП України).
Встановлення відповідальності передбачає пряму дійсну шкоду за умови, коли така шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
Пряма дійсна шкода це основний елемент юридичного складу, який спричинює обов`язок працівника покрити матеріальну шкоду і надає право власнику (уповноваженому органу) притягнути працівника до матеріальної відповідальності. До критеріїв прямої дійсної шкоди належать, зокрема, недостача матеріальних цінностей, виявлена у матеріально відповідальної особи. Про недостачу йдеться у випадках, коли працівник зобов`язаний відзвітувати про отримані матеріальні цінності, а при звіті (інвентаризації) виявиться їх менша кількість.
Притягнення працівника до матеріальної відповідальності неможливе за відсутності причинного зв`язку, оскільки у сенсі положень статті 130 КЗпП України працівники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок порушення. Порушення має бути причиною шкоди, а шкода має бути наслідком порушення.
Притягнення до матеріальної відповідальності можливе лише за наявності вини працівника, підставою матеріальної відповідальності може бути не лише умисна, а й вина через необережність.
Відшкодуванню матеріальної шкоди, як правило, передує службове розслідування чи у інший спосіб належне установлення факту заподіяння шкоди та видання за результатами службового розслідування ( установлення факту) наказу, що слугує підставою для покриття шкоди.
Відповідно до положень статті 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Отже, саме на власника у суді покладається тягар доказування наявності умов, передбачених статтею 130 КЗпП України, а саме наявності не лише прямої дійсної шкоди, порушення працівником трудових обов`язків, причинного зв`язку між порушенням і шкодою, а й вини працівника.
Відповідно до наказу ПрАТ «КИЙ АВІА» № 15 від 25 березня 2019 року «Про порушення трудової дисципліни працівниками офісу а/п Бориспіль та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до агента з приймання замовлень на квитки офісу аеропорт Бориспіль ОСОБА_1 », ухвалено рішення: 1. Відповідно до ст.ст. 147-149 КЗпП України за допущені грубі порушення трудової дисципліни застосувати до агента з приймання замовлень на квитки офісу аеропорт Бориспіль ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді догани. 2. Менеджеру офісу Бориспіль ОСОБА_7 вказати на відсутність контролю за дотриманням працівниками офісу внутрішніх нормативних документів підприємства.
Підстави: Акт службового розслідування від 04 березня 2019 року відповідно до Наказу № 9 від 18 лютого 2019 року, пояснювальна записка ОСОБА_7 від 14 лютого 2019 року.
Згідно зі ст.13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексах випадках. Учасники справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ч.2 та 3 ст. 83 Цивільного процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Брати участь у доказовій діяльності можуть усі особи, які беруть участь у справі, це їх право. Однак доказування кожної обставини, яка має значення для ухвалення рішення у справі, на підставі закону стає обов`язком певного суб`єкта. У процесуальній діяльності небайдуже, хто зобов`язаний бути активним у встановленні факту, оскільки завжди має бути можливість покласти наслідки його недоведеності на когось із учасників процесу.
Як на доказ підтвердження наявності дійсної шкоди, завданої працівником підприємству, позивач посилався на результати проведення службового розслідування, що містяться у Акті службового розслідування від 04 березня 2019 року відповідно до Наказу № 9 від 18 лютого 2019 року, та наказі ПрАТ «КИЙ АВІА» № 15 від 25 березня 2019 року «Про порушення трудової дисципліни працівниками офісу а/п Бориспіль та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до агента з приймання замовлень на квитки офісу аеропорт Бориспіль ОСОБА_1 ».
Разом з цим, як видно із матеріалів справи, в результаті службового розслідування було встановлено, що 03 вересня 2018 року о 15:21 год. ОСОБА_1 провела транзакцію сплати за послуги в сумі 69 900 грн через Р0S- термінал байку «Аваль» з використанням функції «голосової авторизації» платежу по номеру картки без фізичної наявності картки та без присутності власника банківської картки, а саме нею були продані авіаквитки:
електронний квиток 5662628167900 на ім`я ОСОБА_13 на рейс PS 405 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 3 479.00 грн;
електронний квиток 5662628167899 на ім`я ОСОБА_14 на рейс PS 403 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 5551.00 грн;
електронний квиток 5662628167903 на ім`я ОСОБА_8 на рейс PS 403 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 3 479.00 грн;
електронний квиток 5662628167902 на ім`я ОСОБА_15 нa peйс, PS 403 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 3 479.00 грн;
електронний квиток 5662628167901 на ім`я ОСОБА_9 на рейс PS 403 за маршрутом Київ - Франкфурт (DE) вартістю 3 479,00 грн;
електронний квиток 1252628167905 на ім`я ОСОБА_16 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (GB) вартістю 7276.00 грн;
електронний квиток 1252628167904 на ім`я ОСОБА_14 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (G13) вартістю 7276,00 грн;
електронний квиток 1252628167908 на ім`я ОСОБА_8 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (GB) вартістю 7276.00 грн;
електронний квиток 1252628167907 на ім`я ОСОБА_10 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (GB) вартістю 7276,00 грн;
електронний квиток 1252628167906 на ім`я ОСОБА_9 на рейс PS 8733 за маршрутом Франкфурт (DE) - Лондон (GB) вартістю 7276,00 грн;
електронний квиток 0642628167896 на ім`я ОСОБА_11 на рейс ОК 688 за маршрутом Прага-Барселона вартістю 6993,00 грн;
авіаквиток 7242628167898 на ім`я ОСОБА_12 на рейс LX 2291 за маршрутом Київ - Цюрих - Київ, часткова оплата в розмірі 7060 грн, на за суму 69 900 грн (яка складається із вартості авіаквитків та доходів компанії ПрАТ «КИИ АВІА» у вигляді сервісного та VIP зборів, згідно внутрішніх нормативних документів компанії), за безготівкову оплату.
Відповідно до п. 4 Інструкції про сплату послуг банківськими картками агент зобов`язаний екземпляр платіжної квитанції з підписом клієнта (або з відміткою про верифікації РІМ-кодом) і підписом агента (при наявності графи для підпису), вкласти в щоденний звіт.
Разом з цим, ОСОБА_1 до щоденного звіту за 03 вересня 2018 року додала платіжну квитанцію (сліп) 000898 на суму 69 900, 00 грн, в якій зазначено - «транзакція без присутності картки». Суд звертає увагу, що при цьому кошти були зараховані на розрахунковий рахунок ПрАТ «КИЙ АВІА».
Відповідно до даних цього щоденного фінансового звіту, кредитною карткою були сплачені електронні квитки загальною вартістю 69 900, 00 грн.
Всі зазначені електронні квитки були заброньовані та випущені особисто відповідачкою, що підтверджується наявністю її електронного цифрового підпису на цих квитках.
За попереднім узгодженням з банком всі дії, які вчила відповідач при здійсненні вказаної операції, пояснила її керівник - свідок ОСОБА_7 , допитана судом першої інстанції у судовому засіданні під час розгляду справи, а саме, що зі сторони відповідача як агента були виконані, за запитом банка всі затребувані документи, отримані від власника картки, були надані, банк дав дозвіл та підтвердив можливість транзакції за допомогою коду авторизації.
Всі необхідні документи по транзакції були прикріплені у щоденний фінансовий звіт, до даного звіту жодних зауважень зі сторони ПрАТ «КИЙ АВІА» не було.
Також судом встановлено, що транзакція, яка була оспорена та за якою AT «Райффайзен Банк Аваль» з ПрАТ «КИЙ АВІА» утримано кошти у сумі 69 000,00 грн, - була здійснена відповідачкою 03 вересня 2018 року о 15 год.21 хв. шляхом здійснення операції з оплати за послуги з авіаперевезення в сумі 69900 грн. через POS-термінал банку АТ «Райффайзен Банк «Аваль» (кліше 6647839) кредитною карткою з використанням функції «голосової авторизації» платежу по номеру картки без фізичної наявності картки та без присутності власника банківської картки. Дана операція була відображена в щоденному фінансовому звіті Відповідача за 03 вересня 2018 року.
AT «Райффайзен Банк Аваль» 19 грудня 2018 року направив на електронну адресу ПрАТ «КИЙ АВІА» електронний запит №81-19-l-00/26/VK_986_I_19122018_I щодо надання документів по спірній транзакції (кліше 6647839) KIY AVIA AEROPORT TERM D) на суму 69 000,00 грн.
На електронну адресу ПрАТ «КИЙ АВІА» 08 січня 2019 року надійшов електронний лист від АТ «Райффайзен Банк Аваль» за №81-19-l-00/26/VK_986_I_08012019_I_2005, повідомлення про утримання коштів у розмірі 69 000,00 грн. по спірній транзакції: кліше 6647 8 3 9 KIY AVIA AEROPORT TERM D, дата транзакції 03 вересня 2018 року.
В подальшому, 08 січня 2019 року позивачем через термінал 6647839 KIY AVIA AEROPORT TERM D було проведено операцій на загальну суму 154 367,51 грн (з комісією), проте, на розрахунковий рахунок позивача було зараховано лише 81 920,44 грн.
Отже, 09 січня 2019 року АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» утримав з Позивача 69 900 (шістдесят дев`ять тисяч дев`ятсот) грн по спірній транзакції (кліше 6647839) KIY AVIA AEROPORT TERM D) з надходжень Позивача.
Цей факт підтверджується: випискою АТ «Райффайзен Банк АВАЛЬ» за період з 09 січня 2019 року по 09 січня 2019 року, точка 6647839 KIY AVIA AEROPORT TERM D; меморіальним ордером №357417 від 09 січня 2019 року про перерахування коштів на рахунок ПрАТ «КИЙ АВІА» в сумі 81 920,44 грн.
Як видно із Акту службового розслідування, транзакція, яка була оспорена та за якою AT «Райффайзен Банк Аваль» з Позивача були утримані кошти у сумі 69 000,00 грн, була здійснена ОСОБА_1 03 вересня 2018року о 15 год.21 хв.
Суд першої інстанції звернув увагу, що відповідачка безпосередньо не отримувала особисто грошові кошти за придбані квитки, кошти у сумі 69 000,00 грн, які були зараховані на банківський рахунок ПрАТ «КИЙ АВІА», відкритий в AT «Райффайзен Банк Аваль». Представники банку звернулись до ПрАТ «КИЙ АВІА» більш ніж через 3 місяці стосовно оспорюваної трансакції та просили надати документи на підтвердження здійснення даної операції. Однак, відповідальними працівниками підприємства звернення банку залишились без належного реагування, незважаючи на наявність витребуваних документів, які приєднанні відповідачем до щоденного звіту за 03 вересня 2018 року, про що зазначала відповідачка та не спростував позивач.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не довів наявність умов, передбачених статтею 130 КЗпП України, а саме - наявність прямої дійсної шкоди, порушення працівником трудових обов`язків, причинного зв`язку між порушенням і шкодою, вини працівника ОСОБА_1 , а відтак, відсутні правові підстави для покладення на відповідачку зобов`язань по відшкодуванню підприємству матеріальної шкоди.
Спірні правовідносини регулюються нормами глави ІХ КЗпП України ( статі 130-138), які визначають відповідальність працівників за матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
Відповідно до положень частини 3 статті 233 КЗпП України передбачено що, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Виходячи з того, що ст. 233 КЗпП України є спеціальною нормою матеріального права, яка має пріоритет в застосуванні перед іншими нормами , зокрема нормами цивільного кодексу то вона і підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Як роз`яснив Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст. 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою, сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред`явлення регресної вимоги.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України № 6-216 цс16 від 27 квітня 2016 року та № 6-1884цс16 від 07 грудня 2016 року.
На підставі викладеного, розглядаючи справу в межах позовних вимог, з викладених у позовній заяві підстав та на з урахуванням наданих сторонами доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов ПрАТ «КИЙ АВІА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником при виконанні трудових обов`язків, є необґрунтованим, тому підстави для його задоволення відсутні.
Посилання у апеляційній скарзі на упередженість судді під час розгляду справи не підтверджуються жодним доказом. При цьому, допит свідків під час судового засідання, є процесуальним повноваженням судді, яке передбачене вимогами чинного цивільного процесуального законодавства. Будь-яких порушень норм закону під час проведення судового засідання колегія суддів не встановила.
При цьому, стверджуючи про наявність порушень порядку допиту свідків у судовому засіданні, позивач не вказав, як це вплинуло на правильність висновків суду щодо фактичних обставин справи.
Твердження апелянта щодо належності та достатності доказів на підтвердження позовних вимог також не відповідають матеріалам справи.
Інші доводи апеляційної скарги фактично повторюють обґрунтування позовної заяви, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «КИЙ АВІА» залишити без задоволення.
РішенняДніпровського районного суду міста Києва від 24 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: С.М. Верланов
С.І. Савченко
