справа № 753/4368/13-ц головуючий у суді І інстанції Даниленко В.В.
провадження № 22-ц/824/5028/2020 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
іменем України
12 серпня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Гасюк В.В.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя, -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила поділити майно, набуте нею за час шлюбу, виділивши їй 2/3 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 23 жовтня 1993 року ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який було розірвано на підставі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 жовтня 2008 року. Сторонами не було досягнуто угоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. За час проживання у шлюбі сторонами було набуто трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Свідоцтво на право власності на дану квартиру було оформлено на відповідача. З моменту розірвання шлюбу конфліктних питань щодо розпорядження спірною квартирою не виникало. Проте, за останній час між сторонами виник спір щодо права власності на спірну квартиру, в тому числі, на неї почали претендувати кредитори відповідача. Оскільки з позивачем залишаються проживати обоє дітей, ОСОБА_1 вважає за необхідне виділити їй 2/3 частини спірної квартири.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. В порядку поділу майна визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 , а за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частину даної квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
АТ «Універсал Банк», який не брав участі у справі та вважає, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов`язки, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив положення ст. 212, 213 ЦПК України, не застосував положення ст. 35 ЦПК України (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення у справі). 31 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку було передано квартиру, яка є предметом спору у справі та належить відповідачу на підставі свідоцтва про право власності від 30 березня 2005 року. При вирішенні спору суд повинен був залучити АТ «Універсал Банк» до участі у справі. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 263 282,38 доларів США та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Судове рішення про стягнення заборгованості відповідачем не виконувалося в добровільному порядку, а тому апелянт пред`явив виконавчі листи до примусового виконання. Позовна заява була подана невдовзі після ухвалення рішення про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_1 навмисно не довела до відома суду про існування іпотечного договору від 31 березня 2008 року, чим ввела суд в оману. Позовна заява про поділ майна подружжя була подана позивачем за попередньою домовленістю з відповідачем саме з метою уникнення ним відповідальності по кредитному договору. Отже, сторони у справі діяли очевидно недобросовісно та зловживали правами стосовно кредитора.
На адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач зазначає, що АТ «Універсал Банк» пропустив строк на апеляційне оскарження, оскільки про існування оскаржуваного рішення банку було відомо, починаючи з кінця 2014 року.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що з 23 жовтня 1993 року до 22 жовтня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6-7).
30 березня 2005 року ОСОБА_2 набув право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30 березня 2005 року (а.с.8).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався статтями 60, 69, 70, 71 СК України.
Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції та з урахуванням правових висновків, які містяться у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16-ц та від 29 липня 2020 року у справі № 2-2377/11 вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до вимог ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно із частиною четвертою статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
З матеріалів справи вбачається, що під час перебування у шлюбі сторони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Вказана квартира є предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 31 березня 2008 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 з метою забезпечення виконання останнім зобов`язань за кредитним договором.
Визнання за позивачем права власності на частку квартири, яка передана в іпотеку банку, впливатиме на права та інтереси останнього, виходячи з наступного.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 лютого 2011 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 05 лютого 2013 року, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 263 282,38 доларів США, що еквіваленті за курсом НБУ на 28 липня 2010 року становить 2 078 403 грн. 76 коп. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № BL 3083 від 31 березня 2008 року шляхом проведення прилюдних торгів звернути стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 30 березня 2005 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 24 березня 2005 року № 488-С/КІ, яке зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 01 квітня 2005 року за реєстровим № 44401 в реєстровій книзі № 421-10.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Отже, ухвалення рішення, яке стосується іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості та впливає на можливість банку звернути стягнення на іпотечне майно.
При частковому переході права власності на предмет іпотеки до іншої особи, іпотека не є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, оскільки ст. 23 Закону України «Про іпотеку» регулює правовідносини, які стосуються спадкування та правонаступництва. У випадку визнання права власності на предмет іпотеки за одним із подружжям до нового набувача не переходить право власності на предмет іпотеки після укладення договору іпотеки, оскільки вважається, що така особа набула право на майно у період первинного придбання майна.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що АТ «Універсал Банк» пропустив строк на апеляційне оскарження, оскільки про існування оскаржуваного рішення банку було відомо, починаючи з кінця 2014 року.
Разом з тим, в ухвалі про відкриття апеляційного провадження апеляційний суд вказав на те, що апелянтом не пропущено строк на оскарження рішення, оскільки він є особою, яка не брала участі у справі, копія оскаржуваного рішення йому не направлялася та не вручалася. Доказів протилежного позивач суду не надав. Положення чинного Цивільного процесуального кодексу України щодо поновлення строків на апеляційне оскарження стосуються учасників справи. Тобто, питання щодо строків на оскарження рішення вирішено на стадії відкриття апеляційного провадження.
При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи позивача, викладені у відзиві в частині обізнаності банку з оскаржуваним судовим рішенням ще з 2014 року, оскільки додані до відзиву документи, а саме копія ухвали про відновлення провадження у справі № 753/18219/14, копія ухвали про відкриття провадження у справі № 753/22596/14, копія позовної заяви про визнання договору іпотеки недійсним та копія листа позивача на адресу банку (а.с.129-140) не свідчать що банк отримав оскаржуване рішення, а, відтак, і не можуть бути доказом дати отримання такого рішення саме в 2014 році.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позовних вимог не відповідають фактичним обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі апеляційної скарги АТ «Універсал Банк» сплатив судовий збір у розмірі 5 161 грн. 50 коп. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, сплачений АТ «Універсал Банк» судовий збір підлягає стягненню з позивача на його користь.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 вересня 2013 року скасувати та прийняти постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжявідмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , проживаючої по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», місце знаходження - вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, ідентифікаційний код 21133352, судовий збір у розмірі 5 161 (п`ять тисяч сто шістдесят одна) гривня, 50 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 14 серпня 2020 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
