ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/910/20 Справа № 205/4364/20 Суддя у 1-й інстанції - Таус М. М. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2020 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районногосуду м.Дніпропетровська від01липня 2020року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, який тимчасово не працює, мешкає у АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
В С Т А Н О В И В:
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.172-6КУпАПта застосованоадміністративне стягненняу виглядіштрафу врозмірі50(п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумівдоходів громадян,що становить850 (вісімсот п`ятдесят)гривень.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що будучи особою, яка звільнена з посади поліцейського взводу №1 роти №1 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУНП в Дніпропетровській області, тобто особою на яку розповсюджується обов`язок подачі декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави абр місцевого самоврядування, за минулий рік, після припинення діяльності пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП, за наступних обставин.
Відповідно до наказу начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 07 листопада 2015 року за № 1о/с ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського полку патрульної поліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУНП в Дніпропетровській області та 07.11.2015 року ним було складено присягу працівника національної поліції України.
Зазначена посада відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» віднесена до категорії посад поліцейського.
15 січня 2018 року ОСОБА_1 під підпис був ознайомлений з положеннями, пов`язаними зі службою в поліції та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», в тому числі з вимогами ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» та ст. 172-6 КУпАП.
Так, ОСОБА_1 будучи відповідно до п.п. «а», «в» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог ч.1 ст.45 вказаного Закону, без поважних причин, поза встановлений законодавством строк, несвоєчасно подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2018 рік, лише 29 червня 2019 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м, Дніпропетровська від 01 липня 2020 року по справі №205/4364/20 та закрити провадження у справі.
Зазначає, що з постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.07.2020 категорично не згодний оскільки вважає її прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, положень Закону України «Про запобігання корупції», а також з порушенням принципів верховенства права, змагальності, неупередженості, рівності учасників процесу, а тому, вважає вказану постанову такою, що підлягає скасуванню.
Звертає увагу на те, що декларацію після звільнення за 15 днів роботи у 2018 році подав після звільнення своєчасно, його вини у затриманні з подачею декларації про майновий стан наступного року після звільнення з поліції з тими ж самими відомостями (за 15 днів роботи у 2018 році) не було, порушення строків подання декларації через рік після звільнення не було наслідком умислу на ухилення від його своєчасного подання, жодних дій чи бездіяльності, які посягали би на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління з його боку вчинено не було. Затримка виникла через технічні недоліки роботи сайту НАЗК, ремонтні роботи на сайті, перевантаженість сайту, а також через його недостатню обізнаність з роботою сайту, комп`ютерної грамотності. Оскільки під час служби з подачею декларації йому допомагали співробітники старші за посадою офіцери. Але судом ці обставини не були досліджені та не враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.
Вважає, що початком перевірки органом Національної поліції, збиранню ним доказів і складенню протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, повинно передувати отримання у встановленому законом порядку висновків НАЗК як єдиного суб`єкта, уповноваженого державою на здійснення контролю щодо своєчасності подання декларації суб`єктом декларування.
В протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та в доданих до протоколу документах відсутня інформація з приводу того, чи був дотриманий визначений положеннями ст.49 Закону України «Про запобігання корупції» порядок встановлення своєчасності подання декларації ОСОБА_1 , до початку проведення перевірки і збирання доказів органом Національної поліції. Відсутня інформація, чи проводився такий контроль НАЗК взагалі.
На думку апелянта, в додатках до протоколу відсутні будь-які належні докази, або будь-яка інформація, документи, копії декларацій або витяги з них, інші документи щодо ОСОБА_1 , які б були складені НАЗК або були отримані від цього органу. Додані до цього протоколу рапорт, листи Дніпропетровського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, копії паспорта та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , не можуть вважатися належними доказами відповідно до положень ст. 251 КУпАП.
Звертає увагу на те, що сам факт несвоєчасного подання декларації не може свідчити про наявність складу адміністративного правопорушення. Адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання декларацій настає лише у разі подання її з порушенням встановлених строків без поважних причин. Такий факт може бути встановлений лише після проведення відповідної перевірки. Про це ж зазначено у листі голови НАЗК на ім`я Генерального прокурора України № 44-06/21566/19 від 21.03.2019 року.
Особа, що склала протокол відносно ОСОБА_1 , не зверталася до НАЗК за інформацією з приводу своєчасності подачі декларації ОСОБА_1 . Зокрема, в матеріалах справи відсутній витяг з Єдиного державного реєстру декларацій щодо послідовності дій користувача реєстру, інші відомості, які б давали підстави зробити висновок про відсутність поважних причин подання декларації з порушення строків. Відомості про здійснення контролю за своєчасністю подання декларації ОСОБА_1 уповноваженою особою, а саме, НАЗК в додатках до протоколу відсутні (відповідно до ст.ст. 48-50 Закону України «Про запобігання корупції»).
Вказує на те, що до протоколу також не додані відомості про те, що старший оперуповноважений Дніпропетровського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Бабій Р.В. є уповноваженою особою НАЗК та має право виконувати від імені цього органу дії, право на здійснення яких на законодавчому рівні закріплено за НАЗК.
На думку апелянта, наявні докази не доводять подання ОСОБА_1 декларації з порушенням встановлених строків без поважних причин, тому відсутні підстави для притягнення до відповідальності за несвоєчасне подання декларації після звільнення, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Вказує на те, що старшим оперуповноваженим Дніпропетровського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України Бабій Р.В. не дотримано встановленого чинним законодавством порядку виявлення, та проведення відповідної перевірки, фіксування факту правопорушення при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, відносно ОСОБА_1 , перевірка проведена неуповноваженим органом, що на його думку, є підставою для визнання доказів недопустимими, відповідно і підставою для закриття провадження по справі.
Судом першої інстанції при розгляді справи не було досліджено Положення про Дніпропетровське управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, щодо покладених на нього обов`язків, що не належать або виходять за межі його компетенції не допускається.
Вважає можливим застосування до нього положень ст. 22 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та діюча в його інтересах адвокат Макарова Т.П. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.
Прокурор Панібрат В.Ю., участь якого в розгляді даної справи згідно ст. 250 КупАП України є обов`язковою, в судовому засіданні підтримав постанову суду першої інстанції та просив залишити її без змін.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання корупції": правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність;
Так, відповідальність за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП настає:
-за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до п.п. "в" п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" ОСОБА_1 є державним службовцем та суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією.
Виходячи із диспозиції частини 1 статті 172-6 КУпАП, несвоєчасна подача декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - є адміністративним правопорушенням, пов`язаним з корупцією, що вчиняється суб`єктом правопорушення, який усвідомлював, що його бездіяльність, тобто несвоєчасна подача декларації є порушенням Закону, тягне за собою адміністративну відповідальність, і бажав так чинити, або свідомо допускав, що така бездіяльність призведе до порушення Закону, хоча не бажав його порушувати.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 в період часу з 07.11.2015 р. до 15.01.2018 р. працював поліцейським, і у зв`язку з цим, відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 ЗУ «Про запобігання корупції», був суб`єктом відповідальності за корупційні та пов`язані з корупцією правопорушення, та на нього розповсюджувався обов`язок подачі наступного року після припинення діяльності декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно до п. 9 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну або цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини 1 статті 3, зобов`язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно п. п. 3, 5 розділу 2 порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 р. № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 р. № 959/29089, декларація суб`єкта декларування, який припинив діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, подається до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому було припинено таку діяльність. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Встановлено, що ОСОБА_1 , будучи на виконання вимог ЗУ «Про запобігання корупції», 15.01.2018 р. подавав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://public.nazk.gov.ua, тобто даним фактом підтверджено обізнаність ОСОБА_1 , з порядком роботи реєстру та його вміння користуватися ним при заповненні та подачі декларації.
Відповідно до результатів пошуку у Єдиному державному реєстрі декларацій на офіційному сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https:\\public.nazk.gov.ua\search, встановлено, що ОСОБА_1 опублікував декларацію після звільнення за минулий (2018) рік о 19 год. 49 хв. 29.06.2019 р., за типом «після звільнення», тобто поза межами строку встановленого законом для подачі декларації після припинення діяльності.
Таким чином, ОСОБА_1 , звільнившись з посади поліцейського взводу №1 роти №1 полку патрульної служби поліції особливого призначення «Дніпро-1» ГУНП в Дніпропетровській області, тобто припинивши діяльність пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб`єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абз. 2 ч.2 ст. 45 даного Закону, п. п. 3,5 розділу 2 порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 р. № 3 «Про функціонування Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», що зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 15.07.2016 р. № 959/29089, перебуваючи за місцем мешкання, а саме за адресою АДРЕСА_1 , несвоєчасно, тобто поза межами терміну подачі декларації після звільнення (до 00 год. 00 хв. 01.04.2019 року), а саме лише о 19 год. 49 хв. 29.06.2019 р., без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після звільнення за минулий (2018) рік шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на подачу та заповнення відповідних форм на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції з використанням програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме - несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Вважаю, що в матеріалах адміністративної справи наявні докази вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, при обставинах, вказаних в протоколі.
Обґрунтування апеляційної вимоги в даному випадку не свідчить про відсутність події та складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 у будь-якому випадку мав діяти відповідно до вимог п.п. в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону відповідальності за вчинення корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних з корупцією, та суб`єктом декларування відповідно до ст. 1 Закону України Про запобігання корупції.
Стосовно доводів апелянта про відсутність складу адміністративного правопорушення через відсутність умислу вважаю їх необгрунтованими з огляду на наступне.
Стаття 1 Закону України «Про запобігання корупції» містить визначення правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Склад правопорушення за ст. 172-6 КУпАП є формальним, тобто таким, який не передбачає обов`язкових елементів об`єктивної сторони - мети, мотивів та наслідків.
Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується умисною формою вини, тобто може бути вчинений тільки з прямим чи не прямим умислом.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Для визнання зазначеного правопорушення закінченим не потрібне настання наслідків - воно вважається умисним за умови усвідомлення особою протиправного характеру своїх дій чи бездіяльності.
Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшов спеціальну перевірку, подав відповідну декларацію та подає щорічні декларації, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю в частині подання щорічних декларацій.
Крім того, згідно з попередження про вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції» від 06.01.2017 ознайомлено з необхідністю та порядком заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Зазначене свідчить, що ОСОБА_1 була ознайомлений з положеннями Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі і щодо вимог про фінансовий контроль і, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, не міг не розуміти, що стосовно нього застосовуються вимоги щодо фінансового контролю, в тому числі й вимоги щодо своєчасного подання декларацій після звільнення, як додаткового заходу здійснення фінансового контролю.
Більш того, 15.01.2018 року ОСОБА_1 під підпис був ознайомлений з вимогами антикорупційного законодавства.
Доводи апелянта щодо обов`язковості висновку НАЗК про встановлення факту неподання декларації спростовуються наступним.
Статтею 48 Закону України «Про запобігання корупції», передбачено: Контроль та перевірка декларацій, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю:
1)щодо своєчасності подання;
2)щодо правильності та повноти заповнення;
3)логічний та арифметичний контроль.
2.Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
3.Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
Національне агентство з питань запобігання корупції рішенням 10.02.2017 № 56 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 р. за № 201/30069 «Про затвердження Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» {Із змінами, внесеними згідно з Рішеннями Національного агентства з питань запобігання корупції № 58 від 22.02.2017, № 905 від 13.10.2017.
Викладене свідчить,що ніЗаконом України«Про запобіганнякорупції» ніРішенням НАЗК10.02.2017№ 56не передбаченовиключне правоНАЗК щодопроведення контролю(перевірки,виявлення факту) декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування або повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
Статтею 1Закону України«Про запобіганнякорупції» визначенотермін спеціальноуповноважені суб`єктиу сферіпротидії корупції - органи прокуратури, Національної поліції, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції.
Доводи апелянта стосовно відсутності в матеріалах будь-яких належних доказів, або будь-якої інформації, документів, копій декларацій або витяги з них, інші документи щодо ОСОБА_1 , які б були складені НАЗК або були отримані від цього органу є неспроможними, оскільки в матеріалах справи, зокрема на а.с. 51 міститься повідомлення від НАЗК № 2359/103/01-19 від 10.04.2019 року про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування щодо ОСОБА_1 .
Таким чином, з досліджених доказів слідує, що у ОСОБА_1 в період з 01.01.2019 року по 31.03.2019 року не було жодних об`єктивних перешкод своєчасно подати щорічну декларацію за 2018 рік, що є підставою для його притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги є не суттєвими, не спростовують факту вчинення особою адміністративного правопорушення, мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а будь-яких інших доказів щодо відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, матеріалами справи не знайшли свого підтвердження.
Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції були повно, всебічно та об`єктивно з`ясовані всі обставини по справі та дана їм належна оцінка, а викладені у постанові суду висновки повністю їм відповідають. За таких обставин підстав для скасування вірного по суті рішення не вбачається, а доводи апелянта щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам є необґрунтованими і такими, що не відповідають матеріалам справи.
Порушення норм процесуального та матеріального права судом апеляційної інстанції виявлено не було.
Підстави для застосування ст.22 КУпАП не встановлені.
Підсумовуючи викладене, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, її дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а відтак, постанова судді першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу особи,що притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 липня 2020 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Г.П. Слоквенко
