ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 186/294/16-а
адміністративне провадження № К/9901/10359/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 186/294/16-а
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Р. З. Голобутовський) від 07 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: В. Є. Чередниченко, О. М. Панченко, А. В. Суховаров) від 27 лютого 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, у якому просить:
- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області щодо невиплати позивачу грошової допомоги в розмірі 49799,70 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8299,95 грн.;
- зобов`язати Виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області призначити та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 49799,70 грн.;
- зобов`язати Виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 8299,95 грн.;
- стягнути з Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь позивача моральний збиток у розмірі 2000,00 грн..
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням міського голови від 26 листопада 2015 року № 283-ВК відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування» повноваження позивача, як першого заступника міського голови виконавчого комітету Першотравенської міської ради припинені з 30 листопада 2015 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). 11 грудня 2015 року позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій просив виплатити належну йому суму вихідної допомоги. Листом від 15 грудня 2015 року № 2907/05.17 відповідачем відмовлено позивачу у виплаті вихідної допомоги. Позивач із вказаним листом не згоден, вважає протиправно відмову у виплаті вихідної допомоги при звільнені, у зв`язку з чим просить задовольнити позовну заяву.
3. Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року змінено в частині розподілу судових витрат, в іншій частині постанову залишено без змін.
5. Постановою Верховного Суду від 31 травня 2018 року постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2016 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 27 липня 2018 року справу передано до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за підсудністю.
7. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 49799,70 грн.
Зобов`язано Виконавчий комітет Першотравенської міської ради Дніпропетровської області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 49799,70 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
8. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 15 квітня 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
9. Ухвалою Верховного Суду (у складі колегії суддів: судді-доповідача Бевзенка В. М., суддів: Данилевич Н. А., Шарапи В. М.) від 17 квітня 2019 року клопотання задоволено та поновлено строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача; встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 03 травня 2019 року.
10. 07 травня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07 травня 2020 року № 757/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
13. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням сесії Першотравенської міської ради від 22 серпня 2014 року № 133-51/VI ОСОБА_1 погоджено та затверджено на посаду першого заступника міського голови.
15. Розпорядженням міського голови від 24 вересня 2014 року № 230-ВК ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника міського голови.
16. Першотравенська міська рада Дніпропетровської області, керуючись статтями 26, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України, прийняла рішення від 26 листопада 2015 року № 167-2/VII «Про припинення повноважень виконавчого комітету Першотравенської міської ради VI скликання та звільнення із займаних посад».
17. Розпорядженням міського голови від 26 листопада 2015 року № 283-ВК припинено повноваження ОСОБА_1 з 30 листопада 2015 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
18. 11 грудня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
19. Листом від 15 грудня 2015 року № 2907/05.17 позивачу відмовлено у виплаті вихідної допомоги, мотивуючи тим, що вихідна допомога згідно зі статтею 44 КЗпП України, у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток повинна виплачуватись саме при звільненні посадової особи без пояснення причин цього власником або уповноваженим ним органом, тобто коли її повноваження припиняються за відсутності інших підстав для припинення трудового договору. Коли ж повноваження посадової особи припиняються з додаткових підстав, яким є рішення сесії Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 26 листопада 2015 року № 167-2/VII «Про припинення повноважень виконавчого комітету Першотравенської міської ради VI скликання та звільнення із займаних посад» та вимоги статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», наслідки у вигляді сплати вихідної допомоги у розмірі не менше шестимісячного заробітку не наступають, оскільки нормами спеціального закону така гарантія посадовій особі місцевого самоврядування не передбачена.
20. Не погоджуюсь з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а з урахування відсутності у відповідача жодних правових підстав щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, бездіяльність відповідача щодо її не виплати є протиправною.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Відповідач, наводить доводи аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
26. Предметом розгляду цієї адміністративної справи є питання правомірності та законності дій відповідача щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, яка передбачена статтею 44 КЗпП України (у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток) з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України (припинення повноважень посадових осіб).
27. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. За змістом частини першої статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) система місцевого самоврядування, з-поміж інших, включає виконавчі органи сільської, селищної, міської ради.
29. Відповідно до частини першої статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
30. Згідно з частиною другою статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
31. Відповідно до частин першої, третьої статті 51 Закону № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
32. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 07 червня 2006 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
33. Згідно з частиною першою статті 3 цього Закону посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
34. Відповідно до частини третьої статті 7 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
35. Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України (стаття 20 Закону № 2493-ІІІ).
36. При цьому, слід зазначити, що враховуючи положення вказаних норм права суд першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивач, до звільнення, був посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні статті 2, 3 Закону № 2493-ІІІ і його повноваження місцева рада припинила у зв`язку із рішенням сесії районної ради про припинення повноважень першого заступника міського голови виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1
37. Водночас, посада, на якій перебував позивач, передбачає обмеження щодо сумісництва і перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, але й настанням інших обставин, з якими закон пов`язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.
38. Відтак, проходження служби в органах місцевого самоврядування має свої особливості, а засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання
39. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що до правовідносин, пов`язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано.
40. Стаття 41 КЗпП України визначає додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов
41. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
42. Відповідно до статті 44 КЗпП України, «…….. працівникові виплачується вихідна допомога …….. у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток».
43. Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, Першотравенською міською радою Дніпропетровської області на підставі норм статей 26, 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України прийнято рішення від 26 листопада 2015 року № 167-2/VII «Про припинення повноважень виконавчого комітету Першотравенської міської ради VI скликання та звільнення із займаних посад».
44. До того ж, Розпорядженням міського голови від 26 листопада 2015 року № 283-ВК припинено повноваження ОСОБА_1 з 30 листопада 2015 року на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
45. Отже, враховуючи викладене та те, що повноваження позивача припинено на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а з урахування відсутності у відповідача жодних правових підстав щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, бездіяльність відповідача щодо її не виплати є протиправною.
46. Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, стосовно неможливості звільнення позивача з посади відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України і, як наслідок, неможливості застосування наслідків, передбачених статті 44 КЗпП України, суд касаційної інстанції вважає їх неприйнятними, оскільки питання правомірності звільнення позивача з посади у зв`язку з припиненням його повноважень згідно розпорядження голови Першотравенської міської ради № 74-ВК від 05 квітня 2019 року не є спірним у даній справі. На час вирішення спору означене вище розпорядження міського голови у встановленому порядку не скасовано, протиправним не визнано.
47. До того ж слід зазначити, що вказана стаття 41 ЗКпП України не містить жодних застережень стосовно можливості розповсюдження вимог цієї статті на посадових осіб місцевого самоврядування.
48. Виходячи з вищенаведеного, суд касаційної інстанції вважає вірним висновки суддів попередніх інстанцій, що при звільненні особи зі служби в органах місцевого самоврядування з підстав, передбачених КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії, передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.
49. Окрім вищевикладеного, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що виходячи з визначених процесуальним законом меж предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права. Натомість, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності в судах першої та апеляційної інстанції, які вирішують питання факту.
50. Доводи, викладені у касаційній скарзі, підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
51. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
52. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
53. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
55. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
56. Колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що наявні законні підстави для часткового задоволення позовних вимог.
57. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року у справі № 186/294/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов
