ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
27 лютого 2019 року
м. Дніпро
справа № 186/294/16-а
(суддя Голобутовский Р.З., м. Дніпро)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Панченко О.М., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року у справі №186/294/16-а за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА _1 05.01.2016 року звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області, згідно з яким, просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги в розмірі 49799,70 грн., а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 8299,95 грн.;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 49799,70 грн.;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 8299,95 грн.;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральний збиток у розмірі 2000,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у виплаті вихідної допомоги при звільнені.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги в розмірі 49799,70 грн. та зобов'язав відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 49799,70 грн.
У задоволені позову в іншій частині відмовив.
Рішення суду мотивовано тим, що припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а з урахування відсутності у відповідача жодних правових підстав щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, бездіяльність відповідача щодо її не виплати є протиправною.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає про те, що відповідачем була допущена помилка при здійсненні запису про звільнення позивача, а саме помилково зазначено, що розпорядження міського голови №283-ВК датовано 30.11.2015 року, в той час коли воно датовано 26.11.2015 року. Позивача було звільнено не достроково, а у зв'язку з формуванням нового складу виконавчого комітету ради VІІ скликання, що не передбачає підстав для виплати вихідної допомоги.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу, позивач зазначаючи про її необґрунтованість, просить у задоволені скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що рішенням сесії Першотравенської міської ради від 22.08.2014 №133-51/VI ОСОБА_1 погоджено та затверджено на посаду першого заступника міського голови.
Розпорядженням міського голови від 24.09.2014 №230-ВК ОСОБА_1 призначено на посаду першого заступника міського голови.
Першотравенська міська рада Дніпропетровської області, керуючись ст.ст. 26, 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, прийняла рішення від 26.11.2015 №167-2/VII "Про припинення повноважень виконавчого комітету Першотравенської міської ради VI скликання та звільнення із займаних посад".
Розпорядженням міського голови від 26.11.2015 №283-ВК припинено повноваження ОСОБА_1 з 30.11.2015 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
11.12.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Листом від 15.12.2015 р. №2907/05.17 позивачу відмовлено у виплаті вихідної допомоги, мотивуючи тим, що вихідна допомога згідно зі ст. 44 КЗпП України, у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток повинна виплачуватись саме при звільненні посадової особи без пояснення причин цього власником або уповноваженим ним органом, тобто коли її повноваження припиняються за відсутності інших підстав для припинення трудового договору. Коли ж повноваження посадової особи припиняються з додаткових підстав, яким є рішення сесії Першотравенської міської ради Дніпропетровської області від 26.11.2015 №167-2/VII "Про припинення повноважень виконавчого комітету Першотравенської міської ради VI скликання та звільнення із займаних посад" та вимоги ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", наслідки у вигляді сплати вихідної допомоги у розмірі не менше шестимісячного заробітку не наступають, оскільки нормами спеціального закону така гарантія посадовій особі місцевого самоврядування не передбачена.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача щодо відмови у виплаті вихідної допомоги, зобов'язання відповідача виплатити позивачу суму грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача на службі з відшкодуванням завданої моральної шкоди є предметом спору переданого на вирішення суду.
Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача щодо відмови у виплаті вихідної допомоги позивачу є протиправним.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування» № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 зазначеного Закону виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Міська рада утворює у складі виконавчого комітету ради орган з питань містобудування та архітектури.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.06.2006 № 2493-ІІІ "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - Закон № 2493-ІІІ) посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону № 2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 20 Закону № 2493-ІІІ крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" цим та іншими законами України.
Враховуючи положення цих норм права суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що ОСОБА_1, до звільнення, був посадовою особою місцевого самоврядування в розумінні ст. 2, 3 Закону № 2493-ІІІ і його повноваження місцева рада припинила у зв'язку із рішенням сесії районної ради про дострокове припинення повноважень першого заступника міського голови виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_1
При цьому посада, на якій перебував позивач, передбачає обмеження щодо сумісництва і перебування на ній обмежено строком, не лише тим, на який обирається посадова особа та/або орган місцевого самоврядування, але й настанням інших обставин, з якими закон пов'язує припинення повноважень органу місцевого самоврядування та/або посадової особи місцевого самоврядування.
Відтак, проходження служби в органах місцевого самоврядування має свої особливості, а засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування є предметом спеціального законодавчого регулювання.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що до правовідносин, пов'язаних з проходженням служби в органах місцевого самоврядування можуть застосовуватися загальні положення трудового законодавства у частині, що не суперечить спеціальним нормам та/або в тій частині, де ці правовідносини спеціальним законодавством не врегульовано.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України (зі змінами, внесеними згідно із Законом України № 1255-VІІ від 13.05.2014 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів"), крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.
Відповідно до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування є підставою для виплати такій особі вихідної допомоги відповідно до статті 44 КЗпП України, а з урахування відсутності у відповідача жодних правових підстав щодо невиплати позивачу вихідної допомоги, бездіяльність відповідача щодо її не виплати є протиправною.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зазначений обов'язок відповідач не виконав.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: статтями 241-245, 250, пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2018 року у справі №186/294/16-а - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27 лютого 2019 року.
Повне судове рішення складено 28 лютого 2019 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя О.М. Панченко
суддя А.В. Суховаров
