ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
23.07.2020Справа № 910/7968/19
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс"
до Акціонерного товариства "Сбербанк"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АККО Груп"
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Реалті"
про стягнення заборгованості у розмірі 256 405,43 грн.
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Кошляк М.І.
Представники учасників справи:
від позивача Самборська Г.М. (адвокат);
від відповідача Разумов М.А. (адвокат);
від третіх осіб не з`явилися.
В судовому засіданні 23.07.2020 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 06.08.2020 року.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 256 405,43 грн., в тому числі 232 476,00 грн. - основного боргу, 17 947,15 грн. - інфляційних втрат та 5982,28 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року у справі № 910/7968/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Сбербанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" 150 972,66 грн. - основного боргу, 2887,65 грн. - 3% річних та 7823,94 грн. - інфляційних втрат; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21.04.2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 року у справі № 910/7968/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020 року справу № 910/7968/19 передано для розгляду судді Коткова О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2020 року прийнято справу № 910/7968/19 до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.05.2020 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 26.05.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/7968/19 до судового розгляду по суті на 23.06.2020 року.
В судових засіданнях 23.06.2020 року та 09.07.2020 року судом оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 23.07.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
25.07.2011 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Щасливе-ЛУ 14" (надалі - замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіті-Стейт" (надалі - власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" (надалі - управитель) було укладено договір про надання послуг балансоутримання та управління житловим комплексом № 80-ССС (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, замовник та власник доручають управителю протягом визначеного цим договором строку прийняти на баланс та надавати послуги з управління житловим комплексом, а саме багатоповерховим житловим будинком з вбудованими офісними приміщеннями, розташованим по вул. Лесі Українки, 14 в с. Щасливе, Бориспільського району Київської області.
Згідно з п. 1.2. договору управитель зобов`язався надавати послуги з управління в інтересах замовника, власника та для забезпечення сталого функціонування об`єкту відповідно до його цільового призначення, збереження споживчих властивостей, організації забезпечення потреби власників окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості згідно переліку, визначеного додатком 1 до цього договору;
Договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом 20 років - до 25 липня 2031 року (п. 6.1. договору).
06.10.2016 року Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської області прийняла рішення, яким затвердила тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 10,06 грн. за 1 кв.м загальної площі приміщення для багатоквартирного будинку по вул. Л. Українки, 14 в с. Щасливе, Бориспільського району, Київської області.
У 2017 році Акціонерне товариство "Сбербанк" набуло у власність приміщення, розташовані по вул. Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області загальною площею 1937,30 кв.м, а саме: квартира № 193 загальною площею 70,50 кв.м, квартира № 194 загальною площею 68,00 кв.м, квартира № 168 загальною площею 71,40 кв.м, квартира № 169 загальною площею 68,40 кв.м, квартира № 170 загальною площею 72,70 кв.м, квартира № 171 загальною площею 71,90 кв.м, квартира № 172 загальною площею 68,80 кв.м, квартира № 173 загальною площею 72,40 кв.м, квартира № 174 загальною площею 71,30 кв.м, квартира № 175 загальною площею 68,50 кв.м, квартира № 176 загальною площею 71,20 кв.м, квартира № 177 загальною площею 71,50 кв.м, квартира № 178 загальною площею 68,50 кв.м, квартира № 179 загальною площею 71,70 кв.м, квартира № 180 загальною площею 65,50 кв.м, квартира № 181 загальною площею 66,00 кв.м, квартира № 182 загальною площею 67,00 кв.м, квартира № 195 загальною площею 71,60 кв.м, підвал 12 загальною площею 190,30 кв.м, підвал 4 загальною площею 193,70 кв.м, підвал 11 загальною площею 159,90 кв.м, офісне приміщення 4 загальною площею 136,5 кв.м;
Право власності АТ "Сбербанк" на вказані вище об`єкти нерухомості підтверджуються витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2017 року у справі № 910/23468/17 було задоволено заяву ТОВ "Сітістейтсервіс" про забезпечення позову, зокрема, заборонено ПАТ "Сбербанк" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження переліченого нижче майна, користуватись ним, заходити до приміщень, укладати щодо нього договори іпотеки чи будь-яким іншим чином обтяжувати майно, передавати його як внесок до статутного капіталу юридичних осіб, а саме: нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, 14, в тому числі: підвал 4, підвал 11, підвал 12; заборонено ПАТ "Сбербанк", в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників та представників будь-яким чином перешкоджати ТОВ "Сітістейтсервіс" у здійсненні володіння та користування майном, в тому числі: підвалом 4, підвалом 11, підвалом 12. Постановою Верховного Суду від 07.06.2018 року вказана ухвала Господарського суду міста Києва від 29.12.2017року у справі № 910/23468/17 скасована.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року у справі № 910/339/18 задоволено заяву ТОВ "Сіті-Стейт" про забезпечення позову та заборонено ПАТ "Сбербанк" в особі будь-яких його органів, посадових осіб, працівників та представників вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження переліченого нижче майна, користуватись ним, заходити до приміщень, укладати щодо нього договори іпотеки чи будь-яким іншим чином обтяжувати майно, передавати його як внесок до статутного капіталу юридичних осіб, а саме: офісні, житлові та нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Щасливе, вулиця Лесі Українки, 14, в тому числі: офісне приміщення 4; квартири №№: 193, 194, 195, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182; заборонено ПАТ "Сбербанк", в особі будь-яких органів, посадових осіб, працівників та представників будь-яким чином перешкоджати ТОВ "Сіті-Стейт" у здійсненні володіння та користування майном, в тому числі: офісним приміщенням 4; квартирами №№: 193, 194, 195, 168, 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, 179, 180, 181, 182. Постановою Верховного Суду від 04.05.2018 року було скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року у справі № 910/339/18;
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не оплатив надані останнім послуги з утримання будинку та прибудинкової території у період з січня 2018 року по грудень 2018 року, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 232 476,00 грн.
Заявлена до стягнення сума розрахована позивачем за розрахунком тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, який складає 10,00 грн. за 1 кв.м за період з січня 2018 року по грудень 2018 року.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім зобов`язання щодо оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року у справі № 910/7968/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Акціонерного товариства "Сбербанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітістейтсервіс" 150 972,66 грн. - основного боргу, 2887,65 грн. - 3% річних та 7823,94 грн. - інфляційних втрат; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 21.04.2020 року касаційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 року у справі № 910/7968/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В постанові від 21.04.2020 року у справі № 910/7968/19 Верховний Суд зазначив, що позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг. Із оскаржуваних судових рішень не вбачається, на підставі яких саме доказів судами встановлено факт надання послуг позивачем у спірний період, перелік наданих послуг та споживання таких послуг відповідачем. При цьому суди не з`ясовували правових підстав для здійснення відповідачем оплати за надання житлово-комунальних послуг. Також судами не встановлювалися фактичне направлення товариством на адресу банку рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг. Із оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами встановлювалися обставини, які є підставою для оплати відповідачем наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу з оплати житлово-комунальних послуг, судами попередніх інстанцій не встановлено, з якого моменту боржник у спірних правовідносинах вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати цих послуг, що відповідно, визначає право кредитора вимагати стягнення сум 3% річних та інфляційних витрат в порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного Кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" якщо функції з управління багатоквартирним будинком за рішенням загальних зборів об`єднання передано управителю, відносини з управління регулюються договором, укладеним між об`єднанням і управителем, умови якого повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.
Як передбачено статтею 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", співвласник зобов`язаний, зокрема, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем.
Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) права і обов`язки сторін; 3) ціна на послуги; 4) строк дії договору.
Статтею 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що витрати на управління багатоквартирним будинком включають:
1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку;
2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку;
2-1) витрати, пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитним договором, укладеним за програмами Фонду енергоефективності;
3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення;
4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 року у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 року у справі № 904/7377/17.
Отже, з огляду на факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг АТ «Сбербанк» у період з листопада 2019 року по березень 2020 року.
При цьому, позивачем повинно бути доведено за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факт надання послуг, їх обсяг, вартість, а також настання у відповідача строку виконання грошового зобов`язання з оплати таких послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, надано:
- табелі обліку робочого часу працівників ТОВ «Сітістейтсервіс» за січень 2018 року - грудень 2018 року на підтвердження факту виконання робіт з утримання будинку та прибудинкової території власними силами;
- акти наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території за січень 2018 року - грудень 2018 року, складені між ТОВ «Сітістейтсервіс» та ОСББ «Щасливе-ЛУ 14»;
- акти надання послуг за січень 2018 року - грудень 2018 року, складені між ТОВ "Фірма "Володар - Роз" та ТОВ «Сітістейтсервіс» на підтвердження надання споживачам послуг з вивезення твердих побутових відходів;
- акти, складені між ТОВ «ЮНІТ-Л» та ТОВ «Сітістейтсервіс» за січень 2018 року - грудень 2018 року на підтвердження здійснення технічного обслуговування ліфтів;
- акти про надання послуг охорони, складені між ТОВ «Сітістейтсервіс» та ТОВ «Гладіатор» за січень 2018 року - грудень 2018 року;
- акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та кошториси на виконання робіт (надання послуг) по техобслуговуванню та ремонту газопроводів і споруд на них за січень 2018 року, березень 2018 року та липень 2018 року;
- акти здачі-прийняття робіт, складені між ТОВ «Гранд Інжиніринг Україна» та ТОВ «Сітістейтсервіс» за січень 2018 року - грудень 2018 року на підтвердження надання послуг з технічного обслуговування газопроводів, сервісного обслуговування сигналізації загазованості;
- акти прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) по очищенню прибудинкової території від снігу, складені між ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» та ТОВ «Сітістейтсервіс» за грудень 2018 року - березень 2019 року;
- рахунки-фактури на оплату наданих послуг з постачання електричної енергії та перетікань реактивної електричної енергії за спожиту електричну енергію ПАТ "Київобленерго" за січень 2018 року - грудень 2018 року;
- документи на підтвердження закупівлі витратних матеріалів та інших послуг для надання комунальних послуг - видаткові накладні та акти наданих послуг за січень 2018 року - грудень 2018 року;
- виписку про рух коштів на одному з рахунків ТОВ «Сітістейтсервіс», відкритому у АТ "Укрсиббанк" за період з 09.11.2017 року по 31.12.2019 року.
Так, дослідивши надані позивачем табелі обліку робочого часу працівників ТОВ «Сітістейтсервіс» за січень 2018 року - грудень 2018 року судом встановлено, що з вказаних табелів робочого часу не можливо встановити факт виконання робіт з утримання будинку та прибудинкової території саме у приміщеннях, розташованих по вул. Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області, власниками яких є відповідач. Крім того, з даних табелів робочого часу не вбачається, що зазначені в них особи є працівниками ТОВ «Сітістейтсервіс» та перебувають з товариством у трудових відносинах.
Також судом встановлено, що наявних в матеріалах справи актів наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території за січень 2018 року - грудень 2018 року, складених між ТОВ «Сітістейтсервіс» та ОСББ «Щасливе-ЛУ 14», актів надання послуг за січень 2018 року - грудень 2018 року, складених між ТОВ "Фірма "Володар - Роз" та ТОВ «Сітістейтсервіс», актів, складених між ТОВ «ЮНІТ-Л» та ТОВ «Сітістейтсервіс» за січень 2018 року - грудень 2018 року, актів про надання послуг охорони, складених між ТОВ «Сітістейтсервіс» та ТОВ «Гладіатор» за січень 2018 року - грудень 2018 року, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та кошторисів на виконання робіт (надання послуг) по техобслуговуванню та ремонту газопроводів і споруд на них за січень 2018 року, березень 2018 року та липень 2018 року, актів здачі-прийняття робіт, складених між ТОВ «Гранд Інжиніринг Україна» та ТОВ «Сітістейтсервіс» за січень 2018 року - грудень 2018 року, актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), складених між ТОВ «Київська будівельна компанія «Альянс» та ТОВ «Сітістейтсервіс» за грудень 2018 року - березень 2019 року не вбачається факт надання послуг позивачем саме у приміщеннях, розташованих по вул. Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області, власниками яких є відповідач, як і не доведено факт споживання таких послуг саме відповідачем.
Більше того, суд зауважує, що в матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені між ТОВ «Гранд Інжиніринг Україна» та ТОВ «Сітістейтсервіс» за період з січня 2018 року по грудень 2018 року, з яких вбачається надання послуг з технічного обслуговування газопроводів, сервісного обслуговування сигналізації загазованості типу «Варта-1-03» та систем безпеки «Сигнал-1», які змонтовані в приміщеннях газових котелень за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, 14-б, а не у приміщеннях розташованих по вул. Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області.
Згідно з ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, оскільки згаданою нормою не визначена форма пред`явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, встановлено, що розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Отже, для проведення розрахунків між юридичними особами необхідним є розрахунковий документ, тобто доручення/вимога особи з зазначенням суми сплати та реквізитів рахунку, на який необхідно перерахувати грошові кошти.
Матеріали справи не містять доказів у підтвердження фактичного направлення ТОВ «Сітістейтсервіс» на адресу АТ «Сбербанк» рахунків для оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за спірний період.
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання ним послуг саме з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по вул. Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області у приміщеннях, власником яких є відповідач, як і не надано доказів на підтвердження факту направлення ним на адресу відповідача рахунків для оплати послуг послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по вул. Лесі Українки, 14 в селі Щасливе Бориспільського району Київської області з метою проведення відповідних оплат спожитих послуг за відсутності укладеного між сторонами договору, а надані позивачем копії актів з контрагентами не є належними доказами на підтвердження факту надання спірних послуг, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.
За наведених вище обставин, суд позбавлений можливості встановити з якого моменту боржник у спірних правовідносинах вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати цих послуг, що відповідно, визначає право кредитора вимагати стягнення сум 3% річних та індексу інфляції в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів, за викладених в позовній заяві обставин.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
ВИРІШИВ:
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.08.2020р.
Суддя О.В. Котков
