Справа № 180/952/20
2/180/438/20
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2020 р.
Марганецький міський суд Дніпропетровської області в складі : головуючої судді Тананайської Ю.А., за участю секретаря судового засідання Ганоченко Л.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу №180/952/20 за позовною заявою ОСОБА_1 доАкціонерного товариства«Марганецький гірничо-збагачувальнийкомбінат»,про відшкодуванняморальної шкоди,заподіяної ушкодженнямздоров`я внаслідоквиконання трудовихобов`язків,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків, посилаючись на те, що він працював в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійні захворювання. Первинним оглядом МСЕК у 2013 році йому встановлено 60% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням та третю групу інвалідності. При переогляді залишено 60% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності, безстроково, з яких 45% радикулопатія, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров`я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 160000 гривень, яку просив стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб.
01 липня 2020 року судом постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
22 липня 2020 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву. У якому просив в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що вимоги позивача про відшкодування його моральної шкоди є протиправними, безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах чинного трудового законодавства України, оскільки відповідно до ст. 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Підставою відшкодування моральної шкоди працівнику є доведеність сукупності наступних обставин: факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, як наслідку протиправного винного діяння підприємства; факт заподіяння працівникові моральної шкоди у вигляді моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи потребі у докладенні додаткових зусиль для організації свого життя; наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями/бездіяльністю підприємства та завданою моральною шкодою; обгрунтованість розміру моральної шкоди та його підтвердження відповідними доказами. Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Зазначаючи розмір моральної шкоди в сумі 160000 гривень, позивач не наводить міркувань та обставин, з яких він виходив при здійсненні відповідного розрахунку та якими доказами це підтверджено. Крім того, єдиним допустимим засобом доказування наявності (спричинення) моральної шкоди у позивача в результаті виробничої травми є висновок експерта за наслідками проведення відповідної експертизи. При вирішенні питання про встановлення факту моральної шкоди, необхідно виходити з наступних обставин: характеру каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, інших документів та наявних відомостей про потерпілого. Відповідно виписки акту медико-соціальної експертної комісії від 18.03.2013 року позивачу первинно встановлено 3 групу інвалідності та визначено 60% втрати професійної працездатності, що не позбавляє його можливості і далі працювати. Відповідно до акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12.02.2012 року не встановлено прямої вини підприємства в хронічному професійному захворюванні позивача. Наведений позивачем розрахунок розміру компенсації моральних страждань не підтверджується жодними належними, допустимими, достовірними, достатніми доказами. Стосовно вимог позивача щодо стягнення грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди без утримання податку з доходів фізичних осіб, то відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди є доходом позивача, який є об`єктом оподаткування, відповідно до п.п.164.2.1, 164.2.14 п.164.2 Податкового кодексу України. Крім того, п.п.16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово встановлюється військовий збір. Суд при винесенні рішення має зазначити в судовому рішенні про утримання податку у розмірі 18%, а також 1,5% військового збору від суми, що належить до виплати.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача, в умовах впливу шкідливих факторів в період з 25.03.1980 року по 10.04.1998 року та з 2000 року по 17.06.2012 року на посаді підземного гірничого робітника очисного вибою (а.с.11-13).
Відповідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 18.03.2013 року ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності, встановлено 60% втрати професійної працездатності, у зв`язку із професійними захворюваннями 45% радикулопатія, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість, з 04 березня 2013 року по 01 квітня 2014 року (а.с.7).
Відповідно виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 25.02.2014 року ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено 60% втрати професійної працездатності, у зв`язку із професійними захворюваннями 45% радикулопатія, 10% ХОЗЛ, 5% туговухість, третю групу інвалідності з 01 квітня 2014 року безстроково (а.с.6).
Згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 12.02.2013 року встановлено причини виникнення професійного захворювання: ГРОВ 5 р. (видобувна дільниця) - підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни до 36,5 кг (при нормі до 30 кг), робоча поза (вимушена) до 30,2% (при нормі до 25%), нахили корпусу 262 рази (при нормі 50-100 разів), рівень пилу 7,72 мг/куб.м. (ПДК 2,0 мг/куб.м.), рівень марганцю 0,804 мг/куб.м. (ПДК 0,3мг/куб.м.), рівень шуму 87 дБ (ПДУ 80дБ); ГРОВ 5 р. (підготовча дільниця) - підіймання та переміщення (разове) вантажів постійно протягом робочої зміни до 37,2 кг (при нормі до 30 кг), робоча поза (вимушена) до 26,8% (при нормі до 25%), нахили корпусу 282 рази (при нормі 50-100 разів), рівень пилу 4.57 мг/куб.м. (ПДК 2,0 мг/куб.м.), рівень марганцю 0,35 мг/куб.м. (ПДК 0,3мг/куб.м.), рівень шуму 89 дБ (ПДУ 80дБ) (а.с.8).
Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, одним із видів якого є відповідно за ч.1 ст.4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно за ч.1ст.9 Закону України «Про охорону праці»відшкодування шкоди, завданої робітнику у наслідок ушкодження його здоров`я, здійснюється Фондом у відповідності до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-ХIV (далі Закон № 1105-ХIV), що набрав чинності з 01.04.2001 року.
Обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди застрахованим особам, які потерпіли на виробництві, до внесення змін до Закону № 1105-Х1У на підставіЗакону України від 23.02.2007 № 717-У, був покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
За професійними захворюваннями позивачу вперше була встановлена втрата професійної працездатності 18.03.2013 року, тобто під час дії правового акту, яким було покладено обов`язок щодо відшкодування моральної шкоди на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Між тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування» в редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці».
Частина восьма статті 36цього Закону передбачає, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.
Пункт 1 частини другої статті 10цього Закону передбачає обов`язок страховика - Фонду соціального страхування України виплачувати тільки ті страхові виплати, які передбачені цим законом.
Отже, Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.
До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.08.2018 у справі № 579/951/16ц, відповідно до якоїст.36Закону України«Про загальнообов`язковедержавне соціальнестрахування» застосовується до всіх відповідних позовних вимог, заявлених після 01 січня 2015 року, незалежно від більш ранньої дати встановлення на підставі висновків МСЕКстійкої втрати професійної працездатності позивача.
Таким чином, у разі професійного захворювання, нещасного випадку, що стався з працівником на виробництві, таку шкоду потерпілій особі повинен відшкодувати роботодавець на підставі ст.237-1КЗпП України, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.
Згідно частин 1,3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, які знайшли підтвердження в наданих доказах, встановлений факт завдання моральної шкоди позивачу підприємством - відповідачем внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці, встановлених нормативів щодо рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд вважає, що причинена моральна шкода підлягає компенсації.
Доводи представника АТ «МГЗК» про відсутність обов`язку підприємства відшкодовувати моральну шкоду завдану позивачу, суд до уваги не приймає, оскільки обов`язок створити безпечні умови праці законодавством покладено на роботодавця.
Крім того, доводи представника відповідача щодо факту відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вказане спростовується матеріалами справи: факт заподіяння такої шкоди, у зв`язку із професійним захворюванням, встановлений медичними довідками та виписними епікризами, про тривалість лікування та перенесений фізичний біль. Так, позивач відчуває стійкий виражений біль у шийному та попереко-крижовому відділі хребта, з віддачею у ноги, переважно у праву, гострий біль у хребті при незначному фізичному навантаженні, охолодженні, метеоперепадах, при тривалому перебуванні в вимушеній позі, тривалому статичному навантаженні та ході, відчуття затерпання правої ноги, біль ниючого характеру та обмеження об`єму рухів у плечових, ліктьових, колінних суглобах, суглобах кистей, набряклість колінних суглобів, утруднену ходу, відчуття затерпання рук, нетривкий сон через больові відчуття і затерпання, підвищену мерзлякуватість рук і ніг, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, зниження слуху, погану розбірливість мови, задишку при фізичному навантаженні, кашель сухий та з харкотинням, підвищену пітливість, біль і важність у грудній клітині, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров`я, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв`язки.
Таким чином, встановивши, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, що підтверджено висновками МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2019 року по справі № 211/2524/16-ц).
Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з меж позовних вимог та доводів позовної заяви, тяжкості наслідків, які настали в здоров`ї позивача, незворотності змін його здоров`я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, який переносить стійкий виражений біль у шийному та попереко-крижовому відділі хребта, з віддачею у ноги, переважно у праву, гострий біль у хребті при незначному фізичному навантаженні, охолодженні, метеоперепадах, при тривалому перебуванні в вимушеній позі, тривалому статичному навантаженні та ході, відчуття затерпання правої ноги, біль ниючого характеру та обмеження об`єму рухів у плечових, ліктьових, колінних суглобах, суглобах кистей, набряклість колінних суглобів, утруднену ходу, відчуття затерпання рук, нетривкий сон через больові відчуття і затерпання, підвищену мерзлякуватість рук і ніг, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, зниження слуху, погану розбірливість мови, задишку при фізичному навантаженні, кашель сухий та з харкотинням, підвищену пітливість, біль і важність у грудній клітині, що вносить істотні вимушені зміни у життєвих стосунках, виходячи із засад розумності та справедливості, з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності - 60 %, період роботи у відповідача протягом 28 років в умовах впливу шкідливих факторів, що також призвело до інвалідності ІІІ групи, тому суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 60 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає також стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 840 гривень 80 коп.
Керуючись ст.ст. 12, 76-78, 246, 258, 263-268, 430 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 гривень, з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства України.
Стягнути з Акціонерного товариства «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 840 гривень 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», місце знаходження: Дніпропетровська область, місто Марганець, вулиця Єдності, 62, код ЄДРПОУ 00190911.
Повний текст рішення складено та підписано без проголошення 31 липня 2020 року.
Суддя: Ю. А. Тананайська
