Єдиний унікальний номер 229/7268/19
Номер провадження 22-ц/804/2082/20
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Мірути О.А.,
суддів: Агєєва О.В., Мальованого Ю.М.,
розглянувши у м. Бахмут Донецької області у приміщенні суду в письмовому провадженні цивільну справу № 229/7268/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі, з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 березня 2020 року у складі судді Лебеженко В.О., повний текст рішення складений 25 березня 2020 року, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дружківського міського суду Донецької області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі АТ "Укрзалізниця") про стягнення заборгованості по заробітній платі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що після реорганізації структурного підрозділу ДП "Донецька залізниця" його було переведено до Виробничого підрозділу "Станція Ясинувата" структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця". 15 березня 2017 року в.о. начальника регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" Носулько О.О. видано наказ № 384-11 від 15 березня 2017 року "Про встановлення простою". 28 квітня 2017 року першим заступником начальника регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" Носулько О.О. видано наказ № 645-113-1 "Про деякі питання діяльності РФ «Донецька залізниця", яким передбачено скорочення штату та вивільнення працівників відповідно до вимог чинного законодавства.
Наказом № 6960/ДН-ОС від 10 липня 2017 року позивача було звільнено з 17 липня 2017 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з посади приймальника поїздів 4 розряду виробничого підрозділу "Станція Ясинувата" у зв`язку зі скороченням штату.
Посилаючись на те, що відповідач до теперішнього часу розрахунок з ним не провів, просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з березня по липень 2017 року у розмірі 19 997 грн. 51 коп. та компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати у сумі 4 219 грн. 88 коп.
Постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31 жовтня 2018 року змінено тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (ПАТ "Укрзалізниця") з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Українська залізниця" (скорочене найменування АТ "Укрзалізниця").
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 25 березня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" задоволені частково.
Стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 120 грн. 57 коп. без утримання податку та інших обов`язкових платежів.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ "Укрзалізниця" про стягнення не виплаченої заробітної плати відмолено.
Стягнуто з відповідача судовий збір на користь держави у розмірі 03 грн. 83 коп.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що втративши контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться на території міста Донецька та Донецької області, які тимчасово не контролюються державними органами влади України, у тому числі до первинних документів з обліку трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року, відповідач ПАТ "Укрзалізниця" не мало об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем професійних обов`язків та виконати свої зобов`язання за трудовим договором.
На думку суду першої інстанцій наведене спростовує доводи позивача про те, що відповідач був обізнаний про обов`язки перед ним про виплату заборгованості по заробітній платі та мав виконати їх у повному обсязі. Між відповідачем АТ "Укрзалізниця" його працівниками, зокрема ОСОБА_1 , з березня 2017 року виникли та дотепер існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдало збитків підприємству в цілому, так і його працівникам, у період існування яких АТ "Укрзалізниця" об`єктивно з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору, та обов`язки згідно із законодавчими та іншими нормативними актами щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача.
Крім того, документи, а саме розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, які додані позивачем до позовної заяви на підтвердження своїх вимог, не завірені належним чином, їх походження суду не відомо, тому вони не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лаврищев В.В., в апеляційній скарзі посилається, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам. Зазначає, що науково-правовий висновок Торгівельно-промислової палати, на якій посилається відповідач, не є сертифікатом ТПП України, тобто належним документом, що підтверджує обставини непереборної сили. Обов`язок збереження первинної документації лежить на роботодавцеві, та її втрата не позбавляє обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати. Наданий позивачем розрахунок збігається з наданими органами Пенсійного фонду України індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5), наказом про припинення трудового договору № 6960/ДН-ОС від 10 липня 2017 року, який не оскаржується відповідачем, наказом № 236-ДНД від 17 березня 2017 року «Про встановлення простою» з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів СП «Донецька дирекція залізничних перевезень».
На підставі наведеного позивач просить скасувати судове рішення у частині прийнятого рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року з урахуванням визнання позивачем факту отримання частини заборгованості по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року у касі у м. Лиман, та про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати.
З інших підстав судове рішення позивачем не оскаржувалося.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 20 травня 2020 року за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 відкрито апеляційне провадження (а.с. 98-100).
Позивач ОСОБА_1 про постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження був повідомлений відповідно до Закону України від 12 серпня 2014 року № 1632-VII "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" шляхом розміщення 22 червня 2020 року інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с. 102).
Відповідачем АТ "Укрзалізниця" копія ухвали про відкриття апеляційного провадження від 20 травня 2020 року та копія апеляційної скарги позивача отримана 26 травня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 106).
Письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідачем АТ "Укрзалізниця" до апеляційного суду не надано.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 червня 2020 року справу відповідно до ч. 1 ст. 369, ч. 13 ст. 7 ЦПК України призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи), оскільки ціна позову у ній складає 24 217 грн. 39 коп., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, сторони клопотання про розгляд справи у суді апеляційної інстанції з їх повідомленням не заявили та справа не відноситься до тих, які відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 103 - 104).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Оскаржуване відповідачем рішення в повній мірі не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем. На підставі наказу про звільнення № 6960/ДН-ОС від 10 липня 2017 року позивача 17 липня 2017 року звільнено з посади приймальника поїздів 4 розряду ВП "Станція Ясинувата" СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" РФ "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату. Зазначений наказ видано структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень " регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" та підписано в.о. начальника дирекції залізничних перевезень Подлузським В.О . В наказі зазначено, що ОСОБА_1 має право на компенсацію за 29 днів невикористаної відпустки та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с. 8).
На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листи за березень - липень 2017 року (а.с. 9-13).
Наказом начальника СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17 березня 2017 року № 236-ДН було встановлено початок простою з причин, незалежних від працівників, у вказаному виробничому підрозділі залізниці з 20 березня 2017 року (а.с. 34).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2017 року по липень 2017 року, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки заробітної плати, які додані позивачем до позовної заяви на підтвердження своїх вимог, без номерів та дат не є належними доказами, тому вони не можуть бути визнані судом належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження, що у спірний період позивач являвся на робоче місце, за ним зберігався середній заробіток за час простою. Зазначені обставини не підтверджені належними, допустимими, достовірним, достатніми доказами, зокрема табелями обліку робочого часу, журналом обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться у простої, з підписом працівника, табуляграмами.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з наказом начальника СП "Донецька дирекція залізничних перевезень" від 17 березня 2017 року № 236-ДНД про встановлення з 20 березня 2017 року у виробничому підрозділі, в якому працював позивач, простою з причин, незалежних від працівників, а також з наказом № 6960/ДН-ОС від 10 липня 2017 року про припинення трудового договору, яким визначено право позивача на компенсацію за 29 днів невикористаної відпустки та на виплату вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст. 115 КЗпП України.
За змістом пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)", усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Таким чином, роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано, що забезпечує реалізацію одного із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці.
Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву, відповідач не оспорює той факт, що при звільненні позивача розрахунок з ним не проведено. Відповідач посилається на те, що робоче місце позивача фактично знаходилось на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Тому через відсутність зв`язку з виробничими підрозділами та не передачею з непідконтрольної території первинних документів, на підставі яких здійснюється нарахування заробітної плати й інші виплати, нарахування заробітної плати працівникам з 16 березня 2017 року не проводилося.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (ч. 1 ст. 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату.
Доводи АТ «Укрзалізниця» про те, що з березня 2017 року до дирекції не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року не можуть стати підставою для відмови позивачу у задоволенні заявлених вимог.
Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією роботодавця. Отже відсутність у відповідача первинної документації не є підставою для не нарахування та не виплати позивачу заробітної плати.
Відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
До суду позивач надав розрахунки заробітної плати за березень-липень 2017 року, згідно яких ОСОБА_1 нараховувалась заробітна плата за вказаний період.
Згідно наданих позивачем розрахунків позивачу ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за березень 2017 року - 3 790 грн. 55 коп. (до виплати 3 014 грн. 18 коп.), за квітень 2017 року - 2 419 грн. 27 коп. (до виплати 1 923 грн. 76 коп.), за травень 2017 року - 1 356 грн. 02 коп. (до виплати - 1 078 грн. 28 коп.), за червень 2017 року - 215 грн. 73 коп. (до виплати - 171 грн. 54 коп.), за липень 2017 року - 12 215 грн. 94 коп., з яких 5 433 грн. 15 коп. (374,70+5058,45) - компенсація за невикористані 29 днів відпустки, 6 135 грн. 75 коп. - грошова допомога при звільненні (до виплати - 9 775 грн. 27 коп.) (а.с. 9 - 13).
Згідно наданої відповідачем довідки про доходи № 167/2 від 27 січня 2020 року ОСОБА_1 за березень 2017 року нарахована заробітна плата у розмірі 1 109 грн. 30 коп., до видачі 882 грн. 10 коп. (а.с. 60).
До матеріалів справи залучено Видатковий касовий ордер № б/н від 08 вересня 2017 року, у відповідності до якого позивач 08 вересня 2017 року отримав депоновану заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 882 грн. 10 коп. (а.с. 61).
Відомості, зазначені у наданих позивачем розрахунках заробітної плати за березень - липень 2017 року узгоджуються з іншими доказами по справі, зокрема, наказом начальника структурного підрозділу "Донецької дирекції залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, згідно якого у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності, викликаних перекриттям усіх залізничних колій, що ведуть до лінії розмежування з непідконтрольною українській владі територією, встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції; призначено відповідальними за облік працівників, які знаходяться на простої, начальників відповідних виробничих підрозділів; оплату за час простою не з вини працівників передбачено проводити з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час простою згідно графіку роботи.
Даний наказ узгоджується з нормою ст. 113 КЗпП України, згідно якої час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
На підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог ОСОБА_1 додав до позовної заяви копію трудової книжки з відміткою від 17 липня 2017 року про звільнення у зв`язку зі скороченням штату на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7), копію наказу (розпорядження) № 6960/ДН-ОС від 10 липня 2017 року про його звільнення з посади приймальника поїздів 4 розряду виробничого підрозділу «Станція Ясинувата» з виплатою грошової компенсації за 29 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги (а.с. 8), а також розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року (а.с. 9-13).
До матеріалів справи позивачем не додано табелю обліку використаного робочого часу та журналу обліку приходу-уходу працівників, які знаходяться на простої.
З урахуванням обставин справи, оскільки підрозділ, в якому працював позивач, територіально знаходиться на непідконтрольній українській владі території - місто Ясинувата Донецької області, позивач обмежений у можливостях надати усі первинні документи щодо своєї трудової діяльності, з огляду на що спір між сторонами слід вирішувати на підставі доказів, що є у справі.
Посилаючись у відзиві на позовну заяву на відсутність об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків, відповідач конкретних заперечень щодо сум оплати за час простою за березень - липень 2017 року не наводить та не спростовує докази, надані до суду позивачем.
Доводи відповідача про те, що з березня 2017 року до структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" не надходять документи для нарахування заробітної плати, що на підконтрольній Україні території відсутня первинна документація для нарахування заробітної плати за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, не спростовують вимоги позивача, оскільки згідно наказу начальника структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" від 17 березня 2017 року № 236/ДНД відповідальними за облік явки працівників, які знаходяться на простої, було призначено начальників відповідних виробничих підрозділів та саме виробничі підрозділи здійснювали нарахування заробітної плати своїм працівникам.
Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України, ст. 22 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оскільки в період простою, встановленого структурним підрозділом "Донецька дирекція залізничних перевезень", до складу якого входив виробничий підрозділ «Станція Ясинувата», позивач на виконання наказу виходив на своє робоче місце до дня звільнення, що підтверджується наданими розрахунками заробітної плати, та на день звільнення позивача наказ про встановлення простою скасовано не було, у відповідача відсутні підстави не здійснювати позивачу оплату за час простою.
Позивачем на підтвердження розміру нарахованої йому заробітної плати за період березень-липень 2017 року надано щомісячні розрахункові листи заробітної плати, видача яких працівнику передбачена ст. 110 КЗпП України, ч. 1 ст. 30 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці".
Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Отже, надані позивачем розрахункові листи заробітної плати є належним доказом, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати.
Виробничий підрозділ, який видав позивачу щомісячні розрахунки заробітної плати - "Станція Ясинувата"структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", є виробничим підрозділом відповідача, діяльність якого саме відповідачем протягом трьох років після початку антитерористичної операції не припинялася. Протягом цього строку саме цей виробничий підрозділ, знаходячись на території, на якій органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, видавав своїм працівникам розрахунки заробітної плати, за якими відповідачем здійснювалась виплата заробітної плати працівникам по лютий 2017 року включно.
Посилаючись на втрату 16 березня 2017 року контролю над виробничим підрозділом, відповідач, зокрема його структурний підрозділ "Донецька дирекція залізничних перевезень", 17 липня 2017 року, тобто вже після втрати контролю, видав наказ про припинення трудових відносин з позивачем та знайшов шляхи внести запис у трудову книжку позивача про його звільнення, що спростовує доводи відповідача про відсутність зв`язків з виробничим підрозділом, в якому працював позивач та в якому зберігалася його трудова книжка.
Зазначивши в наказі про припинення трудового договору про виплату позивачу при звільненні компенсації за 29 днів невикористаної відпустки та вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку, видавши наказ щодо порядку остаточного розрахунку працівників, зокрема структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень", відповідач довідку про нарахування зазначених в наказі сум не видає, чим зловживає своїми процесуальними правами.
Закон України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" не скасовує обов`язків роботодавця, визначених статтями 47, 116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В рішенні у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 року Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині ст. 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права", і, таким чином, як "власність" в цілях вказаного положення. Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений ст. 1 Протоколу № 1 (п. 22).
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Враховуючи, що позивач до 17 липня 2017 року знаходився з регіональною філією "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" у трудових відносинах, що в період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року на виконання наказу роботодавця про встановлення простою згідно графіку роботи він виходив на своє робоче місце, майнові вимоги позивача щодо оплати йому часу простою за період з 20 березня 2017 року по 17 липня 2017 року, виплати компенсації за невикористані дні відпустки та грошової допомоги, про що роботодавцем зазначено в наказі про звільнення, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки відповідач не спростував надані позивачем розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, у строки, встановлені ч. 1 ст.116 КЗпП України, не виплатив всі суми, що належали позивачу від підприємства при звільненні, не виплатив ці суми і на час розгляду справи судом, суд першої інстанції мав захистити конституційні права позивача на оплату праці.
Відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України до обов`язків податкового агента, яким є відповідач по справі, віднесено вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
З урахуванням наведеного стягнення заборгованості по заробітній платі позивача має бути проведено зі здійсненням утримань, передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів, а рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Враховуючи надані на розгляд суду довідки про доходи, розрахунки заробітної плати за березень - липень 2017 року, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача АТ "Укрзалізниця" перед позивачем ОСОБА_1 мається заборгованість по заробітній платі за березень 2017 року - 2 681 грн. 25 коп. (3 790,55 - 1 109,30), за квітень 2017 року - 2 419 грн. 27 коп., за травень 2017 року - 1 356 грн. 02 коп., за червень 2017 року - 215 грн. 73 коп., за липень 2017 року - 12 215 грн. 94 коп. (у тому числі вихідна грошова допомога - 6 135 грн. 75 коп. та компенсація за невикористану відпустку у загальній сумі 5 433 грн. 15 коп.). Загальна сума заборгованості складає 18 888 грн. 21 коп., податки та інші обов`язкові платежі з якої не утримані.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у розмірі 18 888 грн. 21 коп., яка є заборгованістю по заробітній платі за березень - липень 2017 року.
Зазначена сума підлягає виплаті позивачу з вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
Відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).
Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив "Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати".
Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відповідно до пунктів 4, 5 "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).
Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).
Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.
Оскільки вихідна допомога при звільненні має разовий характер та відповідно до пункту 3.6. розділу 3 "Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці" Інструкції зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713, не належить до фонду оплати праці, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на неї відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" не нараховується.
Позивач має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з березня по липень 2017 року, зокрема за березень 2017 року сума склала - 2 681 грн. 25 коп. (3 790,55 - 1 109,30), за квітень 2017 року - 2 419 грн. 27 коп., за травень 2017 року - 1 356 грн. 02 коп., за червень 2017 року - 215 грн. 73 коп., за липень 2017 року - 6 080 грн. 19 коп. (12 215,94 - 6 135,75). Оскільки на теперішній час зазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати цих доходів, які належать до фонду оплати праці, складає більше, ніж один місяць.
Відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів). Тобто для нарахування компенсації на зазначені вище доходи необхідно з них вирахувати податок з доходів фізичних осіб, який відповідно до пункту 167.1 Податкового кодексу України складає 18% доходу, та військовий збір, який відповідно до п.п. 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу складає 1,5%.
Компенсація апеляційним судом розраховується станом на 25 березня 2020 року - на день ухвалення рішення судом першої інстанції.
Місяць, рік невиплаченого доходуСума нарахованого доходу (грн.)ПДФО (грн.) 18%Військовий збір (грн.) 1,5%.Сума не виплаченого доходу (після утримання податків) (грн.)Коефіцієнт приросту споживчих цінСума компенсації (грн.)березень 20172681,25482,6340,222158,400,248 за період з квітня 2017 по лютий 2020535,28квітень 2017 2419,27435,4736,291947,510,237 за період з травня 2017 по лютий 2020461,56 травень 2017 1356,02244,0820,341091,600,221 за період з червня 2017 по лютий 2020241,24червень 2017215,7338,833,24173,660,202 за період з липня 2017 по лютий 202035,08липень 2017 6080,191094,4391,204894,560,199 за період з серпня 2017 по лютий 2020974,02всього 2247,18
Загальна сума компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків виплати доходів за березень-липень 2017 року складає 2 247 грн. 18 коп.
Зазначена сума компенсації втрати частини грошових доходів підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, рішення суду щодо стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та стягнення з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 03 грн. 83 коп. підлягає зміні.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п/п 1 п. 1 ч. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року, в якому позивач звернувся до суду, встановлено у розмірі 1 921 гривня.
Отже, з позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати, у зв`язку з порушенням термінів її виплати у загальній сумі 24 217 грн. 39 коп. (19 997,51+4 219,88) підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. (24 217,39 х 1% = 242,17 грн., але не менше 1 921 х 0,4).
Від сплати судового збору позивач звільнений на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Апеляційним судом позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за березень - липень 2017 року та компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати задовольняються у загальному розмірі 21 135 грн. 39 коп., що складає 87,27% (21135,39 х 100) : 24217,39) від заявлених позивачем вимог.
З огляду на вказане, з відповідача АТ «Укрзалізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 670 грн. 58 коп. ((768,40 х 87,27 : 100).
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, а позивач звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 152 грн. 60 коп. (768,40 х 150%).
Відомості про інші судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, сторонами не надані.
Керуючись ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 25 березня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення невиплаченої заробітної плати скасувати та в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судових витрат у розмірі 03 грн. 83 коп. змінити
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті заробітної плати у сумі 18 888 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 21 коп. з яких заборгованість за березень 2017 року - 2 681 грн. 25 коп., за квітень 2017 року - 2 419 грн. 27 коп., за травень 2017 року - 1 356 грн. 02 коп., за червень 2017 року - 215 грн. 73 коп., за липень 2017 року - 12 215 грн. 94 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати у сумі 2 247 (дві тисячі двісті сорок сім) грн. 18 коп.
Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 доходів у сумі 18 888 грн. 21 коп. та компенсації втрати частини грошових доходів у розмірі 2 247 грн. 18 коп. утримати з цих сум податки та інші обов`язкові платежі.
В частині стягнення заборгованості по заробітній платі в межах суми платежу за один місяць рішення допустити до негайного виконання.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір у розмірі 670 (шістсот сімдесят) грн. 58 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 152 (одна тисяча сто п`ятдесят дві) грн. 60 коп.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, будинок 5).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 03 серпня 2020 року.
Суддя-доповідач: О.А. Мірута
Судді: О.В. Агєєв
Ю.М. Мальований
