Номер провадження: 22-ц/813/4934/20
Номер справи місцевого суду: 523/13237/18
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Заїкін А. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.07.2020 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 523/13237/18
Номер провадження: 22-ц/813/4934/20
Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),
- суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,
учасники справи:
- позивач ОСОБА_1 ,
- відповідач Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Махачкалінська-5»,
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 ,
розглянувши у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Махачкалінська-5», за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування майнової шкоди, за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Махачкалинська-5» на рішення Суворовського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Дяченко В.Г. об 11 годині 22 хвилині 09 грудня 2019 року, повний текст рішення складено 11 грудня 2019 року,
встановив:
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача завдану майнову шкоду в розмірі - 41 310 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є співвласником житлової квартири АДРЕСА_1 , що належить їй на праві спільної часткової власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 12-40737 від 05 липня 2016 року. У травні 2017 року були виявлені ознаки того, що покрівля будинку за вказаною адресою знаходиться в неналежному стані про що було неодноразово повідомлено ОСББ «Махачкалинська-5». Зазначає, що згідно висновку №21/2018 за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження для усунення пошкоджень, спричинених залиттям приміщень квартири АДРЕСА_1 , необхідно виконати ремонтно-будівельні роботи. Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 складає - 41 310 грн. (Т. 1, а. с. 2 - 6).
Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04.03.2019 року вищевказаний позов було задоволено (Т. 1, а. с. 112 - 115).
Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Махачкалінська-5» звернувся до суду із заявою про перегляд вищенаведеного заочного рішення суду від 04.03.2019 року, посилаючись на ті обставини, що відповідач не був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, а також те, що є докази які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме - відсутність винуватості відповідача у завданні шкоди (Т. 2, а. с. 2 - 5).
Ухвало Суворовського районного суду м. Одеси 15.07.2019 року заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.03.2019 року по цивільній справі №523/13237/18 було скасовано (Т. 2, а .с. 27 - 28).
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2019 року вищезазначений позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСББ «Махачкалинська-5» на користь ОСОБА_1 завдану майнову шкоду у розмірі - 41 310 грн..
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не було доведено відсутність його вини в завданні шкоди позивачу. Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 , що належить позивачу, згідно висновку №21/2018 за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження, складеного 27 червня 2018 року судовим експертом ОСОБА_4 , складає - 41 310 грн. (Т. 2, а. с. 50 - 53).
В апеляційній скарзі ОСББ «Махачкалінська-5» просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
В апеляційній скарзі ОСББ «Махачкалинська-5» зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про доведеність факту заподіяння шкоди, завданої позивачу шляхом залиття квартири з вини відповідача. Так, апелянт звертає увагу суду, що ні з акту №1 від 08 травня 2018 року, ні з висновку експерта ОСОБА_4 №21/2018 від 27 червня 2018 року неможливо встановити дати залиття. Отже, позивачем не доведено, що відповідна подія відбулась у період утримання будинку відповідачем.
Матеріали справи містять відомості щодо отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі ОСББ «Махачкалінська-5», що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 згідно наявних у справі рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення отримали копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копії апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правом надання відзиву не скористались.
Між тим, адвокат Довженко О.Ю., діючий від імені ОСОБА_1 , у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти апеляційної скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Оскаржуване рішення просить залишити без змін. Крім того, просить стягнути на користь ОСОБА_1 з відповідача судові витрати. Заперечує проти посилання апелянта на обов`язок позивача довести факт залиття квартири у чітко встановлену дату. Зазначає про те, що формування ремонтного фонду почалось вже після звернення ОСОБА_1 із відповідним позовом до відповідача. Посилається на обґрунтованість застосування судом першої інстанції практики Верховного Суду в контексті встановлення презумпції вини заподіювача шкоди, а також посилається на те, що попри поінформованість відповідача протягом трьох місяців про надання позивачем довідки гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів щодо кількості опадів з 01.07.2017 року, цей доказ відповідачем жодним чином протягом розгляду зазначеної цивільної справи судом першої інстанції спростовано не було.
02 квітня 2020 року апелянтом було подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу у якому відповідач наполягав на тому, що залиття квартири позивачки мало місце до отримання відповідачем будинку на баланс. Чинним законодавством, статутом ОСББ не передбачено вжиття інших дій щодо утримання будинку у належному технічному стані. Зазначає про те, що позивачем не було спростовано твердження апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.
Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.
Дана справа за ціною позову (41310,00 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу і відповіді на відзив, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення вимог позову. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 22, 386, 1166 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 81, 263, 264 ЦПК України) права.
На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач та треті особиє співвласниками житлової квартири АДРЕСА_1 , що належить їм на праві спільної часткової власності відповідно до свідоцтва про право власності на житло № 12-40737 від 05 липня 2016 року.
Обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_3 здійснюєтьсяОСББ «Махачкалинська-5».
Актом приймання-передачі від 01.07.2017 рокуОСББ «Махачкалинська-5» прийняла від КП ЖКС «Північний» в управління будинок що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Махачкалинська, буд. 5. В зазначеному акті відсутня інформація щодо стану квартири позивача, а також щодо стану даху будинку. Інших доказів щодо зазначених обставин відповідачем не надано, хоча відповідачу було відомо про необхідність ремонту даху з колективного звернення жителів будинку АДРЕСА_4 5 до органу місцевого самоврядування.
Відповідно до акту №1 від 08.05.2018 комісія, за письмовим зверненням ОСОБА_1 , у складі: ОСОБА_5 - голова комісії, голова правління ОСББ «Махачкалинська-5»; Гулак Р.Л. - член комісії, член правління ОСББ «Махачкалинська-5»; ОСОБА_6 - член комісії, член правління ОСББ «Махачкалинська-5»; ОСОБА_7 - член комісії, співвласник квартири АДРЕСА_5 ,- зафіксувала, у присутності ОСОБА_1 , наслідки руйнування квартири у результаті неналежного стану покрівлі будинку.
Згідно висновку №21/2018 за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження складеного 27 червня 2018 року судовим експертом ОСОБА_4 : 1) у результаті виконаного візуально-інструментального обстеження експертом були виявлені характерні пошкодження від залиття в приміщеннях квартири АДРЕСА_1 , які викладені на сторінках 6-12 такого Висновку; 2) у результаті проведеного обстеження, з урахуванням наданої Замовником документації, експертом встановлено, що причиною залиття квартири АДРЕСА_1 є незадовільний технічний стан покрівлі даху будинку АДРЕСА_4 5; 3) для усунення пошкоджень, спричинених залиттям приміщень квартири АДРЕСА_1 , необхідно виконати перелік ремонтно-будівельних робіт, який викладений у Локальному кошторисі №2-1-1 (додаток №7 до Висновку). Розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_2 , яка розташована за вказаною адресою, складає - 41 310 грн..
Між учасниками справи склалися правовідносини щодо відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, ч. 1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 22 ЦК Українивизначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За правилами ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на це та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.
Відповідно до Ухвали ВССУ від 09 вересня 2015 року в справі № 6-21351св15: «Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Той, хто заподіяв шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з його вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.».
Згідно з правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 727/6631/17: «За змістом ч. 2ст. 1166 ЦК Україниу справах про завдання шкоди діє презумпція вини відповідача, тобто позивач має надати суду лише докази наявності шкоди, а докази спростування своєї вини має надати відповідач.».
Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проте, ні протягом розгляду зазначеної цивільної справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного розгляду ОСББ «Махачкалинська-5» не було надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження своїх заперечень проти вимог позовної заяви.
Враховуючи вищевикладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСББ «Махачкалінська-5» завданої майнової шкоди у розмірі - 41 310 грн..
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства, та на законність судового рішення.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, їм була надана відповідна правова оцінка, жодних нових доказів на підтвердження заперечень проти позову апелянтам надано не було, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСББ «Махачкалинська-5» у суду апеляційної інстанції відсутні.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимоги відзиву на апеляційну скаргу щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат останньої на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.
Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборізахисника своїх прав.
Відповідно до частини першоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК Українивизначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина другастатті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги частина третястатті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четвертастатті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаютьсяу разі відмови в позові на позивача.
Відповідно допунктів 1, 2 частини третьої статті141ЦПК Українипри вирішенніпитання пророзподіл судовихвитрат судвраховує: чипов`язані цівитрати зрозглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція щодо застосування приписів статті 141 ЦПК України викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61 15441св19).
Всупереч правилам статті 141 ЦПК України, стороною позивача не надано апеляційному суду документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат.
Крім того, згідно зістаттею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з правовим висновком викладеним у додатковій постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18: «Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючисьглавою 52 Цивільного кодексу України;
Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так іЗаконом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписамистатті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"».
Між тим, матеріали справи не містять договору/копії договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Довженком О.Ю. та ОСОБА_1 , що не дає як апеляційному суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості останніх щодо розміру адвокатського гонорару.
Зокрема вказанау попередньомуабзаці даноїпостанови відсутністьдоговору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Довженком О.Ю. та Слободенюк Н. ОСОБА_8 , має наслідком відмову в задоволенні клопотання адвоката Довженка О.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Отже,вбачаючи вищевикладене,а самевідсутність вматеріалах справидокументального підтвердженнявитрат ОСОБА_1 на правовудопомогу,відсутністьдоговору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Довженком О.Ю. та Слободенюк Н. ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання адвоката Довженка О.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків передбачених підпунктами а), б), в) вищевказаного пункту.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Махачкалинська-5» залишити без задоволення.
Рішення Суворовськогорайонного судуміста Одесивід 09грудня 2019року залишити без змін.
У задоволенні вимог адвоката Довженка О.Ю., діючого від імені ОСОБА_1 , про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Постанова набираєзаконної силиз дняїї прийняття,оскарженню вкасаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: О.В. Князюк
О. М. Таварткіладзе
