Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
21 липня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 748/303/20
Головуючий у першій інстанції Меженнікова С. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/785/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Військової частини НОМЕР_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії, -
У С Т А Н О В И В:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
1) визнати незаконним та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оформлене протоколом № 8 від 11.12.2019, про зняття підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 особи, звільненого в запас у зв`язку з закінченням контракту 12.12.2017, з квартирної черги для отримання житла в сел. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області;
2) визнати незаконним та скасувати пункт № 3 абзац № 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2019 № 2295 «Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 », відповідно до якого підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 особи, звільненого в запас у зв`язку з закінченням контракту 12.12.2017, було знято з квартирної черги для отримання житла в сел. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області;
3) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 зі складом 4 особи на квартирний облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в сел. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 11.12.2019 зі збереженням часу перебування на обліку - з 02.10.1997, в загальній черзі та з 26.05.2015 в списках першочергової черги як учасника бойових дій.
Позов обґрунтовував тим, що відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.12.2017 № 165 підполковника ОСОБА_1 , начальника штабу - першого заступника командира бригадної артилерійської групи ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до ч. 6 з урахуванням підпункту «а» ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у відставку (по закінченню контракту) та з 20.12.2017 виключено зі списків військової частини. Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 19.12.2019 підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 особи знято з квартирної черги для отримання житла в сел. Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області. Позивач є ветераном військової служби та має статус учасника бойових дій, його календарна вислуга у ЗСУ становить 25 років.
Вказане рішення ВЧ НОМЕР_1 позивач вважає протиправним і таким, що порушує його права щодо забезпечення постійним житловим приміщенням, оскільки держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями і, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом №8 від 11.12.2019, про зняття підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 (чотири) особи, з квартирного обліку для отримання житла в смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області.
Визнано незаконним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2019 № 2295 «Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 » в частині зняття з квартирного обліку підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 (чотири) особи, звільненого в запас у зв`язку із закінченням контракту.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про поновлення підполковника ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов в селищі Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 11.12.2019 зі збереженням часу перебування на обліку - з 02.10.1997 в загальній черзі та з 26.05.2015 в списках першочергової черги, як учасника бойових дій.
Стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у сумі 2522 грн 40 коп.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що дія п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпосередньо пов`язується із тим, з якої саме з підстав військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку. Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджено Постановою КМУ № 1081 від 03 серпня 2006 року, визначено лише три категорії військовослужбовців, які залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла, у разі звільнення їх з військової служби у запас або у відставку, а саме: звільнені з військової служби за віком; звільнені з військової служби за станом здоров`я; звільнені з військової служби у зв`язку із скороченням штатів, або проведенням інших організаційних заходів. Проте підполковник ОСОБА_1 не підпадає під жодну із цих категорій, підставою для його звільнення в запас було закінчення контракту, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів, що позбавляє його права залишатись на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 . При цьому заявник вказує, що аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 127/18942/16-ц, яка має бути врахована при розгляді даної вимоги позивача.
Зазначає, що неправомірним є рішення щодо стягнення з відповідача судового збору, оскільки позивач звільнений від його сплати, а за результатами розгляду справи не поніс жодних судових витрат.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Акуленко В.М. просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 без задоволення, посилаючись на те, що висновок суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального права, які регулюють порядок забезпечення житлом військовослужбовців, а також звільнених в запас військовослужбовців.
Сторона позивача зазначає, що твердження апелянта про законність його дій при прийнятті рішення щодо зняття з квартирного обліку при звільненні в запас позивача спростовується нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», за яким держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше.
Наголошує, що підполковник ОСОБА_1 станом на 20.12.2017 мав вислугу в Збройних Силах України 25 років, був зарахований на квартирний облік 02.10.1997, отримує пенсію за вислугу років, є ветераном військової служби, а також має статус учасника бойових дій з 18.05.2015. Для того, щоб позивач міг реалізувати своє гарантоване Конституцією України право на отримання від Міністерства Оборони України постійного житла на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він має перебувати на квартирному обліку.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Акуленка В.М., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, врахувавши доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для зняття позивача з квартирного обліку зважаючи на положення ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як такого, що на момент звільнення мав вислугу на військовій службі 25 років, був зарахований на квартирний облік.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 17.12.1992 по 20.12.2017 проходив військову службу у Збройних Силах України (а.с. 25).
З 02.10.1997 ОСОБА_1 був зарахований в загальну чергу на квартирний облік, з подальшим внесенням змін, як безквартирний, для отримання житлової площі в смт. Гончарівське Чернігівського району та області зі складом сім`ї 4 особи, та з 26.05.2015 включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій (а.с. 16-24, 26-27).
Наказом ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 від 20.12.2017 за № 165 підполковника ОСОБА_1 , начальника штабу першого заступника командира бригадної артилерійської групи ВЧ НОМЕР_1 , відповідно до ч. 6 ст. 26 з урахуванням п.п. «ї» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за п. «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12.12.2017 № 483. Виключено зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення з 20.12.2017. Направлено для зарахування на військовий облік до Чернігівського ОМВК м. Чернігів, зараховано до військового оперативного резерву першої черги команди НОМЕР_3 . Календарна вислуга років ОСОБА_1 у ЗС становить 24 роки 10 місяців (а.с. 8-10).
Позивач є учасником бойових дій та ветераном військової служби, що підтверджується відповідними посвідченнями (а.с. 11, 15).
Наказом ТВО командира ВЧ НОМЕР_1 від 19.12.2019 за № 2295 про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оформленого протоколом № 8 засідання об`єднаної житлової комісії ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ НОМЕР_2 від 11.12.2019, підполковника ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи, звільненого 20.12.2017 по закінченню контракту ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ч. 8 п. 1 п.п. «ї» наказу КСВ № 483 від 12.12.2017, знято з квартирного обліку відповідно до р. 6 п. 1 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 31.07.2018 № 380, та відповідно до виконання вимог ст. 12 Закону України «Про соціальний захист прав військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із закінченням контракту (а.с. 6-7).
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Вказане узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини в п.45 рішення від 10 квітня 2008 року в справі «Вассерман проти Росії», згідно з якою засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року пункт 50, (рішення у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтями 34, 37 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Пунктом 9 цієї статті передбачено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями, і зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання приписів ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінет Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (п. 1 Порядку).
Згідно з п. 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Відповідно до п. 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Крім того, даний Порядок передбачає і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (п. 30 Порядку).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Аналогічні правові позиції викладені постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 487/5835/17, 01.04.2020 у справі № 638/5769/18, від 08.04.2020 у справі № 683/2197/18 та від 19.05.2020 у справі № 683/2198/18.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Підстав відступити від цих правових висновків під час розгляду справи, що переглядається, колегія суддів не встановила.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Установивши, що позивач ОСОБА_1 , який є ветераном війни та учасником бойових дій, з 02.10.1997 був зарахований в загальну чергу на квартирний облік для отримання житлової площі в смт. Гончарівське зі складом сім`ї 4 особи, та з 26.05.2015 включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій; звільнений із військової служби у запас за п. «а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; має вислугу років у Збройних Силах України понад 20 років, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 зважаючи на відсутність підстав, визначених законом для зняття його з квартирного обліку.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що підполковник ОСОБА_1 не підпадає під жодну із категорій військовослужбовців, визначених постановою КМУ № 1081, які залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла (звільнені з військової служби за віком, за станом здоров`я,у зв`язку із скороченням штатів, або проведенням інших організаційних заходів), оскільки, як зазначалось вище, відповідно до положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання ними житла, у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку. На момент звільнення з військової служби позивач мав вислугу на військовій службі 24 роки 10 місяців, на загальний та першочерговий облік зарахований на законних підставах, є ветераном війни та учасником бойових дій, житлом не забезпечений та житлової компенсації не отримував, а тому у ВЧ НОМЕР_1 були відсутні підстави для зняття його з квартирного обліку. Твердження відповідача на те, що підставою для звільнення ОСОБА_1 в запас було закінчення контракту, а не вік, стан здоров`я або скорочення штатів чи проведення інших організаційних заходів, що позбавляє його права залишатись на квартирному обліку при ВЧ НОМЕР_1 , суперечать вищенаведеним нормам житлового і військового законодавства.
Посилання відповідача на правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 127/18942/16-ц, в якій суди застосували норми матеріального права по іншому та яка має бути врахована при розгляді даної вимоги позивача, не заслуговує на увагу, оскільки у цій справі Верховний Суд дійшов висновку про правомірність зняття позивача як колишнього військовослужбовця та членів його сім`ї з квартирного обліку після звільнення із військової служби у запас за п. «д» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через сімейні обставини), який, при цьому, мав вислугу на військовій службі менше 20 років.
Посилання заявника на неправомірність стягнення судом з відповідача судового збору, зважаючи на звільнення позивача від його сплати, ґрунтуються на невірному тлумаченні відповідачем норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, за змістом зазначеної норми якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо відповідача не звільнено від сплати цих витрат.
Зважаючи на те, що Військова частина НОМЕР_1 не звільнена від сплати судового збору, а позивач при зверненні до суду як учасник бойових дій судовий збір не сплачував, районний суд відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України провів розподіл судових витрат та вірно стягнув судовий збір з відповідача на користь держави.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до приписів ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 без задоволення, а рішення суду без змін.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 04.05.2020 ВЧ НОМЕР_1 відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2020 року до ухвалення судового рішення у справі. Враховуючи зазначене, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з ВЧ НОМЕР_1 належить стягнути на користь держави 3 783,60 грн ((3 вимоги немайнового характеру х 840,80 грн) х 150%) судового збору за апеляційний розгляд справи.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2020 року залишити без змін.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь держави 3 783 (три тисячі сімсот вісімдесят три) грн 60 коп. судового збору за апеляційний розгляд справи.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 23 липня 2020 року.
Головуюча Судді:
