Постанова
Іменем України
24 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 748/303/20
провадження № 61-12794 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ;
відповідач військова частина НОМЕР_1 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2020року у складі судді Меженнікової С. П. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання рішення незаконним та його скасування, зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року № 165 підполковника ОСОБА_1 , начальника штабу першого заступника командира бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , відповідно до частини шостої з урахуванням підпункту «а» статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у відставку (по закінченню контракту) та з 20 грудня 2017 року виключено зі списків військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19 грудня 2019 року підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 особи знято з квартирної черги для отримання житла у смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області.
Вказував, що він є ветераном військової служби та має статус учасника бойових дій, його календарна вислуга у Збройних Силах України становить 25 років.
Вказане рішення військової частини НОМЕР_1 позивач вважав протиправним і таким, що порушує його права щодо забезпечення постійним житловим приміщенням, оскільки держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців жилими приміщеннями і, зокрема, військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати незаконним та скасувати рішення об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оформлене протоколом від 11 грудня 2019 року № 8, про зняття підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 особи, звільненого в запас у зв`язку з закінченням контракту 12 грудня 2017 року, з квартирної черги для отримання житла у смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області; визнати незаконним та скасувати пункт 3 абзацу 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 грудня 2019 року № 2295 «Про затвердження рішення житлової комісії військової частини НОМЕР_1 », відповідно до якого підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 особи, звільненого в запас у зв`язку з закінченням контракту 12 грудня 2017 року, було знято з квартирної черги для отримання житла у смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 зі складом 4 особи на квартирний облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 11 грудня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку з 02 жовтня 1997 року, в загальній черзі та з 26 травня 2015 року в списках першочергової черги як учасника бойових дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 , оформлене протоколом від 11 грудня 2019 року № 8, про зняття підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 (чотири) особи, з квартирного обліку для отримання житла у смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області.
Визнано незаконним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 19 грудня 2019 року № 2295 «Про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 » в частині зняття з квартирного обліку підполковника ОСОБА_1 зі складом 4 (чотири) особи, звільненого в запас у зв`язку із закінченням контракту.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про поновлення підполковника ОСОБА_1 та членів його сім`ї на квартирний облік військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у смт Гончарівське Чернігівського району Чернігівської області в загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку станом на 11 грудня 2019 року зі збереженням часу перебування на обліку з 02 жовтня 1997 року в загальній черзі та з 26 травня 2015 року в списках першочергової черги, як учасника бойових дій.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутні підстави для зняття позивача з квартирного обліку зважаючи на положення статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як такого, що на момент звільнення мав вислугу на військовій службі 25 років, був зарахований на квартирний облік.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 , який є ветераном війни та учасником бойових дій, з 02 жовтня 1997 року був зарахований в загальну чергу на квартирний облік для отримання житлової площі у смт Гончарівське зі складом сім`ї 4 особи, та з 26 травня 2015 року включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій; звільнений із військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; має вислугу років у Збройних Силах України понад 20 років, зважаючи на відсутність підстав, визначених законом, для зняття його з квартирного обліку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 року військова частина НОМЕР_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від25вересня 2019 року у справі № 127/18942/16-ц, від 31 січня 2020 року у справі №620/1491/19, від 20 травня 2020 року у справі № 620/2755/19, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані усправі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу №748/303/20 з Чернігівського районного суду Чернігівської області.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскільки ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то відсутні підстави для його перебування на квартирному обліку у військовій частині НОМЕР_1 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У січні 2021 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Вважав висновки суді про відсутність порушень прав позивача такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 з 17 грудня 1992 року по 20 грудня 2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України (а.с. 25).
З 02 жовтня 1997 року ОСОБА_1 був зарахований в загальну чергу на квартирний облік, з подальшим внесенням змін, як безквартирний, для отримання житлової площі у смт Гончарівське Чернігівського району та області зі складом сім`ї 4 особи, та з 26 травня 2015 року включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій (а.с. 16-24, 26-27).
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 20 грудня 2017 року за № 165 підполковника ОСОБА_1 , начальника штабу першого заступника командира бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , відповідно до частини шостої статті 26 з урахуванням підпункту «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку з закінченням строку контракту) на підставі наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 12 грудня 2017 року № 483. Виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знято з усіх видів забезпечення з 20 грудня 2017 року. Направлено для зарахування на військовий облік до Чернігівського обласного міського військового комісаріату м. Чернігів, зараховано до військового оперативного резерву першої черги команди НОМЕР_3 . Календарна вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах України становить 24 роки 10 місяців (а.с. 8-10).
ОСОБА_1 є учасником бойових дій та ветераном військової служби, що підтверджується відповідними посвідченнями (а.с. 11, 15).
Наказом тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 від 19 грудня 2019 року № 2295 про затвердження рішення об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , оформленого протоколом № 8 засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 від 11 грудня 2019 року, підполковника ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи, звільненого 20 грудня 2017 року по закінченню контракту за підпунктом «ї» пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», знято з квартирного обліку відповідно до розділу 6 пункту 1 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства Оборони України від 31 липня 2018 року № 380, та відповідно до виконання вимог статті 12 Закону України «Про соціальний захист прав військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із закінченням контракту (а.с. 6-7).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують
Позиція Верховного Суду
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі статтями 34, 37 ЖК УРСР потребуючими поліпшення умов визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством, а облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання.
Статтею 43 ЖК УРСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 12 цього Закону держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК УРСР та іншими нормативно-правовими актами; порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайм (найм) жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.
Так, згідно чинного на момент взяття позивача на квартирний облік Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра Оборони України від 03 лютого 1995року №20 (далі Положення № 20), військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті, а саме: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік (пункт 13).
На виконання приписів статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінет Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей (пункт 1 Порядку).
Згідно з пунктом 3 даного Порядку військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Відповідно до пункту 24 Порядку військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік.
Пунктом 29 Порядку передбачено, що військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.
Порядок передбачає також і випадки, коли військовослужбовці знімаються з обліку, а саме у разі: 1) поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; 2) засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; 3) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; 4) подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; 5) в інших випадках, передбачених законодавством (пункт 30 Порядку).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та члени їх сімей мають право на отримання житла, а, отже, і на залишення на обліку до отримання ними житла, в тому числі і у разі звільнення в запас чи відставку, крім випадків, передбачених пунктом 30 Порядку.
Аналогічні правові позиції викладені постановах Верховного Суду: від 17 березня 2020 року у справі № 487/5835/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 638/5769/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 683/2197/18 та від 19 травня 2020 року у справі № 683/2198/18.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 , який є ветераном війни та учасником бойових дій, з 02 жовтня 1997 року був зарахований в загальну чергу на квартирний облік для отримання житлової площі у смт Гончарівське зі складом сім`ї 4 особи, та з 26 травня 2015 року включений в список військовослужбовців, які мають право на першочергове одержання житлових приміщень як учасник бойових дій; звільнений із військової служби у запас за пунктом «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; має вислугу років у Збройних Силах України понад 20 років, тому підстави, визначені законом для зняття з обліку потребуючих поліпшення житлових умов, не настали.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від25вересня 2019 року у справі № 127/18942/16-ц, від 31 січня 2020 року у справі №620/1491/19, від 20 травня 2020 року у справі № 620/2755/19, є безпідставними, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 березня 2020року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 липня 2020року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара
