Єдиний державний реєстр судових рішень
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12090/19 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 липня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Земляної Г. В.
суддів: Мєзєнцева Є. І., Файдюка В. В.
за участю секретаря Скидан С. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року
у справі №640/12090/19 (розглянуто у порядку письмового провадження)
за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа»
до відповідача Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про визнання протиправним, незаконним та скасування пункту 1 розділу 6; пункту 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - відповідач), у якому просило суд:
визнати протиправним, незаконним та скасувати пункту 1 розділу 6; пункту 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2496.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що на розрахунок планової кількості корисного відпуску теплової енергії та фактичний її відпуск впливають такі фактори, зокрема, як коливання температури навколишнього повітря, можливість аварійних ситуацій на мережах підприємства і споживачів, замовлення споживачів про відключення по різним причинам, які зумовлюють неможливість спрогнозувати підприємством з точністю до 5% планову кількість корисного відпуску теплової енергії. Також позивач посилається на те, що недопустимість нав`язування вимоги "Бери або плати" розглядалась та встановлювалась неправомірною, протиправною та незаконною Арбітражним інститутом Торгової палати м. Стокгольм 22.12.2017 року в рішеннях за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та Газпромом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову Комунальному підприємству теплових мереж "Криворіжтепломережа" - відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Також апелянт зазначає, що єдиним можливим способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним, незаконним та скасування пункту 1 розділу 6; пункту 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 з моменту прийняття, а не внесення відповідних змін до вказаних правил під час розгляду справи відповідачем, оскільки в результаті цього не відбувається відновлення порушеного до пред`явлення позову права.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив (в судових дебатах (усно)), змінити рішення суду першої інстанції визнати нечинним пункт 1 розділу 6; пункт 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 на момент звернення з позовом до суду.
Колегія суддів не бере до пояснення апелянта (усні) у судових дебатах про зміну підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки вони не відповідали вимогам частині 1 статті 296 КАС України.
Відповідач заперечував проти апеляційної скарги у повному обсязі та зазначив, що судом першої інстанції зроблено правильний та обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у письмовому відзиві.
У відповідності до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 30.09.2015 Відповідно до пункту 17 частини третьої статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийняла постанову № 2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу", якою затвердила Правила постачання природного газу.
Пунктом 10 розділу ІІ вказаних Правил (в редакції чинній на 24.06.2019 року) встановлено, що: "Споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об`єкті споживача.
Споживач та його постачальник мають право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених обсягів природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.
Якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил.".
У пункті 1 розділу VI Правил постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року, № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1382/27827 (в редакції чинній на 24.06.2019 року) зазначено наступне: "Відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою В = (Vф - Vп) х Ц х K,
де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за договором на постачання природного газу;
Vп - підтверджений обсяг природного газу на розрахунковий період;
Ц - ціна природного газу за договором постачання природного газу;
K - коефіцієнт, який визначається у договорі постачання та не може перевищувати 0,5.
При цьому, якщо перевищення об`єму (обсягу) природного газу стало наслідком відмови в доступі до об`єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання природного газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт може бути збільшений постачальником до 1;
3) у разі відмови в доступі до об`єкта споживача, в результаті чого представник постачальника не здійснив звіряння фактичних об`ємів (обсягів) споживання природного газу, що завдало постачальнику шкоди, споживач відшкодовує її за власної згоди або на підставі рішення суду."
Позивач вважаючи, що спірна постанова в частині прийнята відповідачем з порушенням вимог законодавства, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з 12.10.2019 положення пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1382/27827 внесено зміни та відповідно пункту 10 розділу ІІ вказаних Правил не підлягають застосуванню до позивача, а отже не є для нього юридично значими.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (надалі - Закон №1540-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статтею 3 Закону №1540-VIII встановлено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом.
Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Відповідно до пунктів 1, 14 частини 1 статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП, зокрема, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції, а також забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та регулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Комісії.
Згідно частини 2 статті 17 Закону №1540-VIII НКРЕКП має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання; вимагати операторів систем передачі та розподілу електричної енергії або операторів газотранспортної та газорозподільних систем за необхідності змінювати умови і положення, у тому числі тарифи або методики, з метою забезпечення їх пропорційності і застосовування на недискримінаційній основі.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема, затвердження та оприлюднення у встановленому порядку методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу, методології визначення тарифів на послуги розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим регульованого доступу відповідно до статті 48 цього Закону, на послуги установки LNG та встановлення тарифів, які повинні забезпечити необхідні інвестиції в газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, а також установку LNG. Особливість актів Регулятора підтверджується такого положеннями пункту 6 частини третьої статті 151 КАС України, згідно з яким не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку).
Відповідно частини 5 статті 4 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятор має право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання суб`єктами ринку природного газу (крім споживачів) рішення.
Положеннями статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено порядок роботи Регулятора та прийняття рішень, відповідно до яких засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання. Засідання Регулятора є правомочними у разі присутності на ньому більшості із загального складу Регулятора. У відкритих слуханнях мають право брати участь представники суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, організацій, що представляють інтереси споживачів, громадських організацій, засобів масової інформації та інші заінтересовані особи. У разі розгляду питання на закритих слуханнях Регулятор приймає рішення щодо доступу осіб, які можуть бути присутніми на таких слуханнях. Голосування на засіданнях Регулятора здійснюється членами Регулятора особисто та самостійно. Рішення Регулятора вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше чотирьох членів Регулятора, присутніх на засіданні. Кожний член Регулятора має один голос. Член Регулятора, не згодний з прийнятим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку, яка додається до такого рішення. Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п`яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід`ємна частина протоколу. Регулятор забезпечує онлайн-трансляцію засідань, що проводяться у формі відкритих слухань, на своєму офіційному веб-сайті. Зберігання записів таких трансляцій та вільний доступ до них на офіційному веб-сайті забезпечується Регулятором протягом не менше одного року з дня проведення засідання.
Пунктом 3 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 (надалі - Положення №715/2014), визначено, що одним із основних завдань НКРЕКП є, зокрема, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ.
Відповідно до пунктом 13 Положення №715/2014 рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.
Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.
Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.
Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
НКРЕКП має право видавати в установленому порядку разом з органами виконавчої влади спільні акти.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем, з урахуванням вимог статті 9 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" проект регуляторного акта - постанови НКРЕКП "Про затвердження Правил постачання природного газу" та аналіз регуляторного впливу з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань було оприлюднено шляхом розміщення на офіційному веб-сайті НКРЕКП: http://www.nerc.gov.ua в мережі Інтернет.
Крім того, НКРЕКП подавався проект регуляторного акта, аналіз регуляторного впливу цього проекту та копії оприлюдненого повідомлення про оприлюднення проекту для погодження, у відповідності до вимог статті 21 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" до уповноваженого органу Державної регуляторної служби України, з метою одержання зауважень і пропозицій.
Так, Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року по справі №826/8168/16, встановлено, що для проведення державної реєстрації постанови НКРЕКП від 30.09.2015 року №2495 отримано відповідні погодження 05 листопада 2015 року від Державної регуляторної служби України; 06 листопада 2015 року від Антимонопольного комітету України за №128-29-06-11179; 06 листопада 2015 року від Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Бориса Бабіна.
У відповідності до частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначеним рішенням суду встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України від 06 листопада 2015 року №2236/5 зареєстровано нормативно-правовий акт, після державної реєстрації відповідача постанова НКРЕКП від 30.09.2015 року №2495, а остання відповідала вимогам законодавства.
Так, судом першої інстанції зазначено, що позивач просить суд визнати протиправним, незаконним та скасувати пункт 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015, № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 року за № 1382/27827.
Відповідно до пункту 1 розділу VI вказаних правил в редакції чинній з 12.10.2019 року його дія не поширюється на споживачів, постачання яким здійснюється в рамках виконання спеціальних обов`язків, покладених Кабінетом Міністрів України на суб`єктів ринку природного газу на підставі статті 11 Закону України "Про ринок природного газу".
Частиною першою статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.
Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" винесено постанову від 19.10.2018 року № 867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".
Відповідно до пункту 1 вказаного Положення воно визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації.
Пунктом 3 вказаного Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України спеціальні обов`язки покладено на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Факт того, що постачальником позивача є ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" визнається сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема, актами - претензій, листами.
Отже, з 12.10.2019 року положення пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 та відповідно пункту 10 розділу ІІ вказаних Правил не підлягають застосуванню до позивача, а отже не є для нього юридично значимими.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення пункту 10 розділу ІІ, пункту 1 розділу VI та пункт 10 розділу II Правил постачання природного газу затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015, № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 станом на час винесення рішення по даній справі не підлягають застосуванню до позивача та відповідно не призводять до порушення його прав та інтересів, що не виникає передумови для здійснення захисту права або законного інтересу позивача, шляхом визнання вказаних положень протиправними, незаконними та їх скасування.
Посилання позивача на те, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" виставлено Акти-претензії позивачу щодо не сплати грошових коштів (різницю) за спожитий газ у 2019 році з урахуванням оскаржуваної постанови, колегія суддів не бере до увагу, оскільки дані відносини містять господарські взаємовідносини та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Крім того, Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Оскільки висновки суду першої є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судового рішення відсутні.
При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови буде складено протягом п`яти днів з моменту його проголошення
Головуючий суддя: Г.В. Земляна
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк
Повний текст постанови складено 20 липня 2020 року
