ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.07.2020м. ДніпроСправа № 904/399/20
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград
про стягнення коштів у розмірі 85 287 856, 54 грн.
Суддя Ліпинський О.В.
Секретар судового засідання Перебийніс О.О.
Представники:
від позивача Блажко У.В. адвокат
від відповідача Лахно Г.В. адвокат
від відповідача Петренко Д.О. адвокат
СУТЬ СПОРУ:
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - Відповідач) про стягнення коштів у розмірі 51 675 119, 62 грн.
Заявлені вимоги мотивовано неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0081-02024 від 01.01.2019 в частині оплати за надані послуги.
Ухвалою суду від 28.01.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Протягом розгляду справи на стадії підготовчого провадження, Позивач двічі збільшував розмір позовних вимог. Останньою заявою про збільшення (том 2, а.с. 12, 13) Позивач просив стягнути з Відповідача заборгованість в розмірі 85 287 856,54 грн. за період надання послуг з передачі електричної енергії із липня 2019 року по березень 2020 року.
Відповідач у відзиві на позов проти позивних вимог заперечував, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що:
-пунктом 4.1. договору встановлено вичерпний перелік підстав для визначення планового та фактичного обсягів послуги з передачі електричної енергії. При цьому, обсяги експорту електричної енергії не враховуються при визначенні фактичного обсягу послуги з передачі, та взагалі не надаються Позивачем;
- положеннями ЗУ «Про ринок електричної енергії» чітко визначено, що передача по відношенню до експортних/та або імпортних операцій є передачею електричної енергії у віртуальній точці на державному кордоні, а отже, операція з купівлі продажу електричної енергії у віртуальній точці між двома трейдерами на українському ринку (щодо якої не сплачується тариф на передачу та/або диспетчеризацію), жодним чином не відрізняється від купівлі продажу електричної енергії експортером на віртуальній точці на кордоні (щодо якої НКРЕКП встановило оплату послуги з передачі);
- плата за передачу при здійсненні експортних операцій є додатком митом, стягнення якого заборонено з огляду міжнародні зобов`язання України, практику Суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 року щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС та Статтю 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010 року;
- Постанова НКРЕКП №360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі», якою було встановлено обов`язковість оплати тарифу на передачу набула чинності 08.02.2020, а отже, оскільки ст. 58 Конституції України встановлює неможливість зворотної дії нормативно-правових актів, обов`язок щодо сплати тарифу на передачу при експорті у Відповідача виник 08.02.2020. При цьому, дію Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 №360 зупинена ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 у справі №640/3041/20.
У відповіді на відзив Позивач посилався на те, що обов`язок оплати послуг з передачі прямо встановлений договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0081-02024, положення якого є обов`язковими в силу ст. 629 ЦК України; врахування Позивачем вартості послуги з передачі електричної енергії в обсягах експортованої електроенергії при розрахунку вартості послуг передбачено ЗУ «Про ринок електричної енергії», Кодексом системи передачі, Порядком встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 22.04.2019 № 585, постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ "НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2020 рік» від 10.12.2019 № 2668; посилання Відповідача на рішення Європейського суду у справі С-305/17 «FENS vs Slovak Republic» щодо визначення плати за передачу при здійсненні експортних операцій як додаткового мита є необґрунтованими, так як зазначене рішення за своїм складом вирішених спірних питань по правовідносинам між сторонами жодним чином не стосується зобов`язань, які виникли відповідно до укладеного договору між Позивачем та Відповідачем; обов`язок з оплати тарифу на передачу при експорті існував до прийняття постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 «Про затвердження змін до Кодексу системи передачі не змінювала; Відповідачем не надано доказів зупинення дії постанови НКРЕКП безпосередньо для ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», оскільки зупинення постанови відбувалось в адміністративній справі № 640/3041/20 в рамках забезпечення позову.
У запереченнях на відповідь на відзив Відповідач зазначив, що послуга з передачі електричної енергії при експорті Позивачем взагалі не надається; договір про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0081-02024 мав бути розірваним, у зв`язку зі зміною ліцензії зі зміною типу ліцензії; дії Позивача суперечать його позиції, оскільки він посилається на п. 5.1. Розділу ХІ КСП, який зазначає, що Договором передбачено обов`язки та права сторін при здійсненні експорту, імпорту та транзиту, проте Позивач враховує лише обсяг послуги при здійсненні експорту електричної енергії, без врахування послуги при імпорті.
Ухвалою від 11.06.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 02.07.2020 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі. Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд у задоволенні позову відмовити.
В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 02.07.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог позивача і заперечень відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правонаступник ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго») виконує функції оператора системи передачі, відповідно до ст. 31 ЗУ «Про ринок електричної енергії», Правил ринку, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 та Кодексу системи передачі, затвердженого Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309.
Відповідно до ч. 4 ст. 33 ЗУ «Про ринок електричної енергії», Оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором.
Типова форма договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затверджена Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 та є додатком № 6 до Кодексу системи передачі.
З матеріалів справи вбачається, що між ДП «НЕК «Укренерго» (ОСП, Позивач) та ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (Користувач, Відповідач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0081-02024 від 01.01.2019 року (Договір).
За цим Договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору (п.1.1 Договору)
Згідно з пунктами 9.1-9.2 Договору ОСП взяв на себе зобов`язання забезпечувати надання Послуги з дотриманням установлених показників якості надання цих Послуг відповідно до глави 2 розділу XI Кодексу системи передачі, а Користувач здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.
За умовами пункту 4.1. Договору, для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги. Визначення фактичного обсягу Послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
Планова та фактична вартість Послуги (грн.) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу Послуги (МВттод) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВттод). На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України. (п.5.1 договору)
Ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання Послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет. (п. 3.1. Договору)
Згідно з умовами п.п 6.1., 6.5 Договору, Розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей. (п.6.6 Договору).
Цей Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 р. Якщо Користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору повідомлення про припинення дії Договору, то цей Договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах. (п.14.1 Договору).
Договір припиняє свою дію, якщо одна зі Сторін перестає бути учасником ринку електричної енергії з дати, зазначеної у заяві Сторони, що вирішила позбутися статусу учасника ринку електричної енергії добровільно. В іншому випадку цей Договір припиняє свою дію з дати набрання законної сили рішенням суду про розірвання Договору. (п.14.3 Договору).
Як встановлено судом та не заперечується сторонами у справі, протягом липня 2019 року березня 2020 року Відповідач здійснив постачання (експорт) електричної енергії за територію України у наступних обсягах: липень 2019 47 580,570 МВт*год.; серпень 2019 50504,000 МВт*год.; вересень 2019 46042,000 МВт*год., жовтень 2019 46350,000 МВт*год.; листопад 2019 - 39237,000 МВт*год.; грудень 2019 42628,00 МВт*год.; січень 2020 41096,000 МВт*год.; лютий 2020 39055,000 МВт*год.; березень 2020 37704,000 МВт*год. При цьому, протягом вказаного періоду постачання електричної енергії споживачам на українському ринку електричної енергії Відповідач не здійснював.
Позивач, вважаючи, що за вказаними обсягами експортованої електричної енергії були надані послуги щодо передачі, відповідно до умов Договору здійснив розрахунок вартості наданих послуг з передачі шляхом множення вказаних обсягів на тариф, затверджений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Судом встановлено, що з 01.07.2019 тариф на послуги з передачі електричної енергії для ДП «НЕК «Укренерго» становив 347,43 грн./МВт*год (Постанова НКРЕКП від 07.06.2019 № 954); з 01.08.2019 - 312,14 грн./МВт*год (Постанова НКРЕКП від 12.07.2019 № 1411); з 01.09.2019 - 116,54 грн./МВт*год (Постанова НКРЕКП від 30.08.2019 № 1781); з 01.01.2020 - 155,40 грн. /МВт*год (Постанова НКРЕКП від 10.12.2019 № 2668).
Позивач оформив та надіслав Відповідачу підписані зі свого боку акти приймання-передачі послуг з передачі за період липень 2019- березень 2020 на загальну суму 85 287 856,54 грн., а саме, акт від 31.07.2019 на суму 19 837 100,93 грн, від 31.08.2019 на суму 18 917 182,27 грн., від 30.09.2019 на суму 6 438 881,62 грн., від 31.10.2019 на суму 6 481 954,80 грн., від 30.11.2019 на суму 5 487 215,98 грн., від 31.12.2019 на суму 5 961 440,54 грн., від 31.01.2020 на суму 7 663 582,08 грн., від 29.02.2020 року на суму 7 282 976,40 грн., від 31.03.2020 на суму 7 217 521,92 грн.
Між тим, Відповідач акти не підписав та не оплатив послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії, оскільки вважав, що такі послуги Позивачем не надавалися, включення обсягів експортованої електроенергії до вартості послуг з передачі є неправомірним, що і стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку щодо відсутність підстав для задоволення заявлених вимог, з наступних мотивів.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 4 ЗУ «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: про надання послуг з передачі.
Передача електричної енергії - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями (п. 60 ч.1 ст.1 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).
Міждержавна лінія електропередачі - лінія електропередачі, що перетинає кордон між Україною та іншою державою і з`єднує об`єднану енергетичну систему України з системою передачі суміжної держави (п.43 ч.1 ст.1 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).
Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору (ст.1 ЗУ «Про державний кордон України»).
Отже, в розумінні ЗУ «Про ринок електричної енергії» передача електричної енергії при імпорті або експорті відбувається у віртуальній точці на державному кордоні.
Згідно з приписами п.п.5.1-5.2. Кодексу системи передачі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі.
Договір встановлює обов`язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами Оператора системи передачі від виробників до систем розподілу та споживачів, а також при здійсненні її експорту, імпорту та транзиту.
Укладення договорів про надання послуг з передачі електричної енергії є обов`язковою умовою надання Користувачам доступу до системи передачі.
Як вище встановлено судом, між сторонами укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0081-02024 від 01.01.2019, відповідно до умов якого Позивач зобов`язався надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Відповідач зобов`язався здійснювати її оплату в порядку визначеному договором.
При цьому, у п. 4.1 договору сторони погодили, що визначення фактичного обсягу послуги з передачі у розрахунковому місяці здійснюється:
для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР;
для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника;
для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами;
для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація.
Як зазначав Відповідача, і відповідні доводи не спростовані позивачем у справі, протягом частини спірного періоду, із липня по листопада 2019 року Відповідач здійснював діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11.09.2018 № 980. При цьому, з 11.11.2019 р. вказана ліцензія була анульована та Відповідач здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з перепродажу електричної енергії (трейдерської діяльності), виданої згідно Постанови НКРЕКП від 24.10.2019р. №2205.
За приписами п.п.30 та 92 ч.1 ст.1 ЗУ «Про ринок електричної енергії» електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу, а трейдером є суб`єкт господарювання, що здійснює купівлю електричної енергії виключно з метою її перепродажу, крім продажу за договором постачання електричної енергії споживачу.
Між тим, протягом всього спірного періоду Відповідач не здійснював постачання електричної енергії споживачам, всі обсяги електричної енергії були поставлені Відповідачем виключно на експорт, а отже, згідно умов укладеного договору у Відповідача був відсутній обов`язок здійснювати сплату послуг щодо передачі спірних обсягів електричної енергії.
Більш того, обов`язок сплачувати тариф на передачу виключно при експорті та не сплачувати при імпорті, не було передбачено і діючими протягом спірного періоду нормативними актами, які регулюють відносини в сфері енергетики, зокрема, ЗУ «Про ринок електричної енергії», Кодексом системи передачі.
Так, Постановою НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» були внесені зміни, зокрема, до наступних положень Розділу XI Кодексу системи передачі:
« 5.3. Послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП на підставі договору між ним та:
...
трейдером/електропостачальником/виробником, що здійснює експорт електричної енергії в обсягах експорту електричної енергії.
…..».
« 5.6 Оплата послуг з передачі електричної енергії здійснюється за тарифом, який встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики.
Тариф на послуги з передачі електричної енергії оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет у триденний термін після затвердження його Регулятором.
Обсяг послуг з передачі електричної енергії визначається:
…..
для електропостачальників - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальника, крім обсягів споживання електричної енергії споживачами, оператором системи яких є ОСП;
.....
для виробників електричної енергії - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії та обсягів електричної енергії для забезпечення власних потреб електричних станцій, що заживлені від мереж ОСР/ОСП, а також власних потреб електричних станцій у випадку відсутності генерації;
для трейдерів - на підставі даних щодо обсягів експорту електричної енергії…»
Крім того, вказаною Постановою НКРЕКП викладено в новій редакції пункт 4.1 типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, а саме:
« 4.1. Для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяги Послуги:
1) плановий обсяг Послуги визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання Користувачем повідомлень плановим обсягом Послуги визначається фактичний обсяг наданої Послуги у попередньому розрахунковому періоді;
2) фактичний обсяг Послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі».
З огляду на викладене, обов`язок щодо сплати тарифу за передачу, зокрема, щодо обсягів експортованої електричної енергії було запроваджено саме із прийняттям Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі», яка набула чинності 08.02.2020.
Про відсутність законодавчих актів, які б встановлювали обов`язок сплати послуг з передачі експортованих обсягів електричної енергії також свідчить аналіз впливу проекту постанови НКРЕКП «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі», що має ознаки регуляторного акта, у розділі 4 «Вибір найбільш оптимального альтернативного способу досягнення цілей» якого НКРЕКП встановило, що необхідність прийняття вказаної Постанови викликана відсутністю відповідних положень у чинних нормативно-правових актах.
Враховуючи те, що частиною предмету спору, є вимоги про стягнення вартості послуг за період липень 2019-січень 2020, тобто, за період, що передує прийняттю Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360, а також те, що відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, правові підстави для стягнення з Відповідача відповідної частини заборгованості відсутні.
Крім того, на момент прийняття рішення у даній справі, дія Постанови НКРЕКП від 07.02.2020 № 360 «Про затвердження Змін до Кодексу системи передачі» була зупинена ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2020 по справі №640/3041/20 в частині змін до пунктів 5.1, 5.3, 5.6 глави 5, 6.2, 6.5 глави 6 Розділу ХІ, та змін до додатків 5 та 6 Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309.»., що виключає підстави для нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електричної енергії протягом решти спірного періоду (лютого - березня 2020 року).
Відповідно до ст. 11 Господарського процесуального Кодексу України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
У разі невідповідності правового акта міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЗУ «Про ринок електричної енергії», цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
Суб`єкти владних повноважень, а також суди при застосовуванні норм цього Закону беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного Співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу (Європейського Суду, Загального Суду), практику Європейської Комісії та Секретаріату Енергетичного Співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства Європейського Союзу, зазначених у цій статті (ч. 11 ст. 2 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).
Крім того, Кодекс системи передачі має відповідати вимогам нормативно-правових актів Енергетичного Співтовариства (п. 2 ч. 6 ст. 2 ЗУ «Про ринок електричної енергії»).
Відповідно до статті 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Верховної Радою України 15.12.2010 року встановлені обмеження щодо додаткового ввізного або вивізного мита.
Як встановлено у рішенні Суду Європейського союзу у справі № C-305/17 FENS vs Slovak Republic від 06.12.2018 року щодо тлумачення положень Директиви 2003/54/ЄС, закріплення плати за передачу при здійсненні експортних операцій є додатковим митом, що є безумовним порушенням ст. 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.
Таким чином, нарахування плати за послуги з передачі експортованих обсягів електроенергії порушує міжнародні зобов`язання України, та є перешкодою для інтеграції України з Європейським енергетичним товариством.
З огляду на вищевикладене, враховуючи неправомірність дій Позивача щодо нарахування послуг з передачі на обсяги експортованої електричної енергії, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого позову.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 11 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №540-ІХ від 30.03.2020.
Повне рішення складено 10.07.2020
Суддя О.В. Ліпинський
