ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2020 року
м. Київ
справа № 825/1038/16
адміністративне провадження № К/9901/9235/18
№К/9901/9238/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління поліції охорони в Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у складі суду Лобана Д.В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у складі колегії суду: Грибан І.О. (головуюча), Беспалова О.О., Губської О.А. у справі №825/1038/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Чернігівській області , в якому просив:
- зобов`язати Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити грошову компенсацію за 74 доби невикористаної відпустки у розмірі 15794,56 грн;
- зобов`язати Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити середню заробітну плату у зв`язку з несвоєчасною виплатою усіх сум, належних при звільненні у розмірі 5580,00 грн;
- зобов`язати Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 300, 00 грн;
- зобов`язати Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити понаднормово відпрацьовані години у розмірі 2 470, 18 грн.
2. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року позов задоволено частково.
2.1. Зобов`язано Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити грошову компенсацію за 74 доби невикористаної відпустки у розмірі 15 794,56 грн; зобов`язано Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015 та 2016 роки у розмірі 5300,00 грн; зобов`язано Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити понаднормово відпрацьовані години у розмірі 2470, 18 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити грошову компенсацію за 74 доби невикористаної відпустки у розмірі 15794, 56 грн та зобов`язання Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015 та 2016 роки у розмірі 5300, 00 грн. Ухвалено в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити грошову компенсацію за 74 доби невикористаної відпустки у розмірі 15794, 56 грн - відмовлено.
3.1. Клопотання ОСОБА_1 про відкликання позовної заяви в частині позовних вимог про зобов`язання Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015 та 2016 роки у розмірі 5300,00 грн задоволено та адміністративний позов в цій частині залишено без розгляду.
3.2. В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року залишено без змін.
4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
4.1. Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та згодом в органах національної поліції.
4.2. 30.04.2016 заступника командира роти поліції охорони УПО Чернігівської області майора поліції ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням з Національної поліції України відповідно до наказу УПО Чернігівської області від 27.04.2016 № 87 о/с згідно пункту 7 статті 77 розділу VII Закону України «Про національну поліцію» від 02.07. 2015 № 580-VIII.
4.3. На момент звільнення позивача кількість днів невикористаної чергової відпустки склала 89 діб, з яких 10 діб за 2014 рік, 45 діб за 2015 рік та 15 діб. Відповідачем була зроблена виплата компенсації за невикористані в році звільнення дні відпустки.
4.4. До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що ОСОБА_1 не була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2015-2016 роки.
4.5. Крім того, за час служби в період з лютого по квітень 2016 року позивачем було відпрацьовано понад норму робочого часу 145 годин, що підтверджується графіком роботи та рапортами на керівника відповідача, які були оплачені в сумі 1479 грн, виходячи із розрахунку 10, 20 грн за годину.
5. Вважаючи протиправним дії відповідача щодо невиплати йому при звільненні всіх належних сум: компенсації за невикористану відпуску, матеріальну допомогу, понаднормово відпрацьовані години та середню заробітну плату за час затримки розрахунку, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.
6. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на виплати компенсації за невикористані дні відпустки у 2014 та 2015 роки, оскільки до цих правовідносин може застосовуватись загальне законодавство, зокрема, Закон України «Про відпустки», яким виплата компенсацій не обмежується. Крім того дійшов висновку, що позивач набув права на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 та 2016 роки у розмірі 5300,00 грн, тоді як відповідачем не надано до суду доказів відсутності фінансової можливості у відповідача для надання такої. Також судом були зроблено висновки про правомірність вимог позивача щодо зобов`язання Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити йому понаднормово відпрацьовані години у розмірі 2470,18 грн, з огляду на те, що згідно наказу МВС України № 499 від 31.12.2007 «Про впорядкування структури та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» погодинна ставка обраховується шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці.
6.1. Відмовляючи в частині позовних вимог щодо стягнення середньої заробітної плати, у зв`язку з несвоєчасною виплатою усіх сум, належних при звільненні позивачу, суд першої інстанції зазначив, що спеціальним законодавством врегульовані спірні правовідносини таким чином, що виплата компенсації за затримку виплати при звільненні осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ, не передбачена, а дія норм Кодексу законів про працю України на них не поширюється.
7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача виплатити грошову компенсацію за 74 доби невикористаної відпустки та зобов`язання виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2015 та 2016 роки та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову та про залишення позову без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку в іншому році, ніж у році звільнення, діючим законодавством України, що регулює спірні правовідносини, не передбачена, а також позивачем було відкликано позовні вимоги в частині виплатити матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 та 2016 роки.
7.1. В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
8. Позивач звернувся із касаційними скаргами, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій в частині відмовлених позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
9.1. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанції дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки на думку скаржника, відповідачами були порушенні норми Закону України «Про відпустки», та відповідно до норм статті 116 та статті 117 Кодексу закону про працю України він має право на виплату компенсації за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
10. Відповідач також звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині.
11. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
12. Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу позивача, в яких він просить залишити її без задоволення.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
13. Спірні відносини регулюються Законом України «Про Національну поліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (далі - Положення № 114) та Наказом МВС України від 31.12.2007 №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ».
14. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити грошову компенсацію за 74 доби невикористаної відпустки судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звільнення позивача кількість днів невикористаної чергової відпустки склала 89 доби, з яких: 10 діб за 2014 рік, 45 діб за 2015 рік, а також 19 діб - час, який позивач перебував на лікарняному під час відпусток, 15 діб за 2016 рік.
15. За невикористану в 2016 році відпустку тривалістю 15 діб позивачу виплачена грошова компенсація в розмірі 3 201,64 грн. Спір щодо розміру компенсації за невикористану відпустку за 2016 рік між сторонами відсутній.
16. Відповідно до статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
17. Статтею 93 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено обчислення тривалості відпусток поліцейських. Так, поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
18. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року.
19. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 808/2122/18 від 31.03.2020.
20. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління поліції охорони в Чернігівській області листом від 27.04.2016 № 744/43/45/01-2016 повідомляло позивачу про наявність у нього днів невикористаної відпустки та було запропоновано використати вказані дні та перенести дату звільнення на перший робочий день після закінчення відпуски. Проте зазначеним правом позивач не скористався.
21. Враховуючи, вищезазначене колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_1
22. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Управління поліції охорони в Чернігівській області виплатити понаднормово відпрацьовані години у розмірі 2470,18 грн необхідно зазначити наступне.
23. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій за час служби в період з лютого по квітень 2016 року позивачем було відпрацьовано понад норму робочого часу 145 годин, що підтверджується графіком роботи та рапортами керівника відповідача.
24. Так, згідно з пунктом 10 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
25. Пунктом 21 цього Положення встановлено, що для осіб рядового і начальницького складу встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках вони несуть службу понад установлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в понадурочний, нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до законодавства.
26. Внутрішній розпорядок, зокрема, в органах внутрішніх справ, встановлюється з урахуванням особливостей діяльності різних служб і підрозділів. При змінній роботі (службі) і безперервному чергуванні встановлюється однакова тривалість денної, вечірньої та нічної зміни.
27. У пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - Постанова № 1294) зазначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.
28. На виконання вищевказаної постанови наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція № 499), якою урегульовано порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України.
29. Відповідно до п. 3.7.1 Інструкції № 499 при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.
30. Пунктом 3.7.2 Інструкції № 499 встановлено, що годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці. При цьому понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів поспіль і 120 годин на рік.
31. Згідно із п. 3.7.3 Інструкції № 499 служба осіб рядового і начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.
32. Підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є: письмові накази керівників органів внутрішніх справ; графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ (п. 3.7.4 Інструкції № 499).
33. Відповідно до п. 3.7.5 Інструкції № 499 облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов`язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.
34. Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00 (п. 3.7.4 Інструкції № 499).
35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у лютому 2016 року позивач понаднормово відпрацював 23 години при нормі робочого часу 168 годин, відповідна сума компенсації повинна була бути - 636,61 грн; у березні понаднормово відпрацював 58 годин при нормі робочого часу 175 годин, відповідна сума повинна була бути - 1541,14 грн; у квітні понаднормово відпрацював 64 годин при нормі робочого часу 168 годин, відповідна сума повинна була бути 1 771,43 грн. Загальна сума за три місяці 2016 року, яку позивач мав отримати за відпрацьований понад норму робочий час складає 2 470,18 грн, з урахуванням виплачених 1 479,00 грн.
36. Враховуючи, вищезазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо виплатити йому понаднормово відпрацьованих годин у розмірі 2 470,18 грн та наявність підстав для їх задоволення.
37. Щодо доводів відповідача на необхідність застосування до спірних правовідносин Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260, то даний порядок на час звільнення ОСОБА_1 не набрав чинності, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин.
38. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
39. За змістом статті 341 КАС України, перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
40. Аргументи касаційних скарг не знайшли свого підтвердження, оскільки зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 КАС України.
41. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
42. Поряд з цим, позивачем було направлено до суду касаційної інстанції клопотання про відкликання частини позовних вимог та відповідно до статей 155, 228 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017), в якому позивач просив залишити без розгляду позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
43. Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України (в редакції, яка діє з 08.02.2020) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
44. Колегія суддів зазначає, що приписами Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції не передбачено процесульної можливості розгляду клопотання про відкликання позовних вимог на стадії касаційного розгляду.
45. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
46. Касаційні скарги ОСОБА_1 та Управління поліції охорони в Чернігівській області залишити без задоволення.
47. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року у справі №825/1038/16 за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Чернігівській області про зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.
48. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Cуддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко
