ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2020 року Справа № 923/328/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль", м.Херсон
до відповідача: ОСОБА_1 , м.Херсон
про стягнення 12510,94 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Єрашов І.Є., юрисконсульт (посвідчення водія від 14.07.2017р.), довіреність № 01-4/56 від 19.11.2019р.,
від відповідача: Шевченко І.Ю., адвокат (посвідчення ХС № 000005 від 29.07.2014р.), ордер ХС № 81171 від 14.05.2020р.
Позивач Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернувся до господарського суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , м.Херсон про стягнення збитків в сумі 12510,94 грн.
Ухвалою від 09.04.2020р. позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою від 29.04.2020р. позовну заяву Акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено перше засідання по справі на 28.05.2020 року; встановлено учасникам провадження строк для подання заяв по суті справи.
15.05.2020р. відповідачем подано відзив на позовну заяву та заяву про виклик свідка.
Ухвалою від 18.05.2020р. відзив ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено відповідачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду належних доказів надіслання (опис вкладення у цінний лист) або вручення позивачу відзиву та доданих до нього документів; читабельний примірник копії договору-доручення про надання професійної правничої допомоги від 20.06.2018р.
25.05.2020р. відповідачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 28.05.2020р. прийнято до розгляду відзив відповідача ОСОБА_1 та долучено його до матеріалів справи, судове засідання відкладено на 18.06.2020 року, запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання відзиву надати відповідь на відзив, відповідачу - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив надати заперечення.
В судове засідання 18.06.2020р. з`явились представники сторін.
Представник позивача повідомила, що АТ "Херсонська теплоелектроцентраль" не має наміру подавати відповідь на відзив, оскільки позиція позивача викладена у позовній заяві.
Судом розглянуто клопотання відповідача про виклик свідка.
Обґрунтовуючи клопотання представник ОСОБА_1 зазначив, що для всебічного та правильного розгляду справи №923/328/20 та встановлення всіх обставин справи вважає за необхідне викликати в судове засідання в якості свідка ОСОБА_2 , який є орендатором приміщень Кафе з літнім майданчиком та навісами, що знаходиться в м.Херсон, Бериславське шосе, 11, та під час проведення обстежень приміщень 25.01.2018 року знаходився в орендованому приміщенні та може надати пояснення по суті обставин, які мали місце 25.01.2018 року, а також може надати свідчення, що 29.03.2019р. комісія АТ "Херсонська ТЕЦ" не здійснювала обстеження кафе "Грааль", про що зазначено у відповідному Акті.
Представник позивача заперечила проти задоволення клопотання відповідача.
За результатами розгляду клопотання про виклик свідка та заслуховування представників сторін, судом ухвалено про відмову в його задоволенні.
Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідка суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, показання свідків є одним із засобів, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України містить такі приписи:
1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
2. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
3. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
4. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 87 Господарського процесуального кодексу України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Частинами 1 та 4 статті 88 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 89 Господарського процесуального кодексу України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Суд має право зобов`язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Отже, саме сторони мають подавати до господарського суду докази, у тому числі і показання свідків у формі заяв свідків на підтвердження обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наразі, відповідачем не подано до господарського суду заяви свідка.
Відповідно до вимог статті 89 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає свідка для допиту лише у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Без подання учасниками справи заяв свідків, у тому числі і в порядку опитування учасників справи як свідків згідно із статтею 90 Господарського процесуального кодексу України, у суду немає підстав для виклику будь-яких осіб, у тому числі сторін та їх представників, у засідання суду для їх допиту.
Крім цього, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а відповідно до приписів ч.9 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи в порядку спрощеного провадження свідки не викликаються.
З огляду на викладене, господарський суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Шевченка І.Ю. про виклик свідка ОСОБА_2 .
Після оголошення судом про відмову у задоволенні клопотання про виклик свідка представником відповідача заявлено усне клопотання про поновлення строку для подання заяви свідка та надання додаткового часу для подачі заяви свідка.
За клопотанням представника відповідача, з метою надання можливості всім учасникам провадження скористатись повним обсягом процесуальних прав, в судовому засіданні оголошено перерву до 14 години 30 хвилин 23.06.2020р.
22.06.2020р. відповідачем ОСОБА_1 подано до суду заяву для встановлення додаткового строку для подання доказів з відповідними доказами: нотаріально засвідченою заявою свідка ОСОБА_2 , копії договорів позички від 01.11.2016р. та 01.11.2018р. з актами приймання-передачі майна.
В судове засідання з`явились представники сторін.
В судовому засіданні представник відповідача вручив представнику позивача копію заяви про встановлення додаткового строку для подання доказів разом з такими доказами.
Представник відповідача підтримав заяву про встановлення додаткового строку для подання доказів, просить її задовольнити.
Представник позивача проти задоволення заяви заперечив, просить відмовити в її задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Так обґрунтовуючи заяву відповідач ОСОБА_1 зазначила, що представник відповідача адвокат Шевченко І.Ю. не зміг забезпечити в строки, надані судом для подачі відзиву, подання письмової заяви свідка, що передбачена ст.88 ГПК України.
За наведених обставин відповідач вважає, що її права, передбачені п.2 ч.1 ст.42 ГПК України, а саме право на подання доказів, не реалізовані в повному обсязі, а строк подачі таких доказів був пропущений з причин, що не залежали від неї, оскільки представник відповідача повинен був надати такі докази разом із відзивом.
У зв`язку з чим відповідач просить встановити додатковий строк для подання доказів, а саме письмової заяви свідка, що передбачена ст.88 ГПК України.
Відповідно до вимог статті 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до частини п`ятої статті 80 ГПК України, у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Частиною восьмою статті 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Господарський суд, оцінивши наведенні відповідачем доводи, та з метою повного і об`єктивного розгляду справи, вирішив за можливе визнати поважною причину неподання відповідачем ОСОБА_1 заяви свідка, встановити додатковий строк для її подання - 22.06.2020р., та залучити до матеріалів справи подані відповідачем докази.
Ухвала про встановлення додаткового строку для подання доказів постановлена без виходу до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
За приписами ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 23.06.2020р. на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
в с т а н о в и в:
Позивач Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" звернувся до господарського суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , м.Херсон про стягнення збитків в сумі 12510,94 грн.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що 25.01.2018р. працівниками АТ "Херсонська ТЕЦ" здійснено обстеження системи теплоспоживання Кафе "Грааль" за адресою: м.Херсон, Бериславське шосе, буд.11, про що складено Акт обстеження від 25.01.2018р. із вимогою до власника кафе "Грааль" усунути порушення у строк до 26.01.2018р. та 30.01.2018р.
Позивач зауважує, що, як слідує з Акту-обстеження від 25.01.2018р., згідно Договору №38 від 06.02.2017р. (укладеного між АТ "Херсонська ТЕЦ" та ФОП Старцевою О.С.), опалювальна площа складає 60 кв.м. (1 будівля), але фактично було виявлено, що кафе "Грааль" має 2 будівлі. У другій будівлі виявлено водорозбірні крани, резинові шланги, виведені в каналізацію, при цьому ОСОБА_1 (власник кафе "Грааль") не укладала з АТ "Херсонська ТЕЦ" договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
29.03.2019р. комісія АТ "Херсонська ТЕЦ" повторно вийшла на обстеження кафе "Грааль" за адресою м.Херсон, Бериславське шосе, 11, про що було складено відповідний акт та встановлено, що оплата теплопостачання за будівлю "Б" відбувалась ФОП Старцевою О. ОСОБА_3 на підставі договору з централізованого опалення та постачання гарячої води №38 від 06.02.2017р. Власником будівлі "А" є ОСОБА_1 , яка договір з АТ "Херсонська ТЕЦ" не укладала. Будівля "А" була підключена до централізованого теплопостачання та виявлено в ній водорозбірний кран, резинові шланги, виведені в каналізацію.
Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, підставою для повторного обстеження об`єкту 29.03.2019р. стало виявлення неточностей щодо визначення в попередньому Акті обстеження від 25.01.2018р. будівель як то 1 і 2, в той час як відповідно до технічної документації будівлі мають літерне визначення - А і Б.
Згідно реєстру прав власності на нерухоме майно, власником кафе "Грааль", яке знаходиться за адресою м.Херсон, Бериславське шосе, буд.11, є ОСОБА_1 .
АТ "Херсонська ТЕЦ" склала визначення втрат тепла внаслідок його несанкціонованого використання на суму 12510,94 грн.
13.03.2018р. АТ "Херсонська ТЕЦ" направила на адресу ОСОБА_1 вимогу №01-4-1/539 від 12.03.2018р. про необхідність погасити збитки, акт-припис від 25.01.2018р. та детальний розмір визначення втрат тепла внаслідок його несанкціонованого використання.
Непогашення відповідачем збитків в сумі 12510,94 грн. стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
При цьому позивач звертає увагу суду на те, що 16.05.2018р. АТ "Херсонська ТЕЦ" зверталась з аналогічним позовом до ОСОБА_1 в Херсонський міський суд.
Ухвалою суду від 26.02.2020р. було закрито провадження у справі №766/8951/18 з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 21.08.2019р. у справі №922/4239/16, відповідно до якої спір про стягнення вартості спожитої теплової енергій у приміщенні, власником якого є фізична особа, яка здійснює у такому приміщенні підприємницьку діяльність як ФОП, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні зазначає, що між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем АТ "Херсонська ТЕЦ" відсутні будь-які господарські відносини, зобов`язання та договори.
Про обстеження системи теплопостачання приміщення, зазначене в позовній заяві, що проводилось 25.01.2018р., відповідач не попереджалася, не викликалася та не була присутня при складанні Акту обстеження від 25.01.2018р., на який посилається позивач.
Відповідач зауважує, що ОСОБА_1 до комунальних послуг, які надає позивач, ніякого відношення та зобов`язань не мала.
Так згідно Договору позички №2 від 01.11.2016р. користувач ФОП Старцева О.С. взяла на себе зобов`язання щодо укладання договорів із комунальними підприємствами та зобов`язання сплачувати у встановлені строки платежі за надані послуги водопостачання, теплопостачання, електроенергію, користування телефоном, інтернетом та іншим.
Відповідач ОСОБА_1 не є споживачем теплової енергії, оскільки не укладала договору з позивачем.
В даному випадку споживачем теплової енергії є ФОП Старцева О.С., яка уклала відповідний договір з АТ "Херсонська ТЕЦ".
Отже, на думку відповідача, збитки, про які зазначає позивач, міг завдати тільки споживач такої теплової енергії, тобто ФОП Старцева О.С.
При цьому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 не брала на себе обов`язків поручителя за ФОП Старцеву О.С. перед третіми особами та не є її правонаступником, що повністю виключає її відповідальність за дії ФОП Старцевої О.С.
Також відповідач зауважує, що 25.01.2018р. Акт складався за відсутністю ФОП Старцевої О.С., оскільки вона знаходилась у передсмертному стані та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87 років, що підтверджено Свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_4 , підпис якого міститься на Акті, за твердженням відповідача, неіснуюча особа та не має ніякого відношення до ОСОБА_1
29.03.2019р. ніяка комісія не виходила на обстеження кафе "Грааль" за адресою м.Херсон, Бериславське шосе, 11, як зазначено в Акті від 29.03.2019р., що підтверджується свідченням свідка, орендарем будівлі "А", ОСОБА_2 .
За наведених обставин відповідач вважає, що обставини, викладені в позовній заяві, не відповідають дійсним, а позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, відповідач ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомості, кафе з літніми майданчиками та навісами, розташованого в.Херсоні, Бериславське шосе, 11, що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.30) та не заперечується відповідачем.
ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, основними видами діяльності якої визначено здавання в оренду власного нерухомого майна та діяльність кафе.
07.04.2015р. до Єдиного державного реєстру внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем Хаімовою Т.Я. (а.с.31).
01.11.2016р. між ОСОБА_5 Т ОСОБА_6 (Позичкодавець) та ФОП Старцевою О.С. (Користувач) було укладено Договір позички №2 (а.с.45-46), за умовами якого Позичкодавець зобов`язується передати в безоплатне тимчасове користування Користувачеві частину приміщення кафе з літнім майданчиком та навісами. Торговельна площа залу 40,9 кв.м., підсобні приміщення загальною площею 17,5 кв.м., які розташовані за адресою м.Херсон, Бериславське шосе, 11, для використання по цільовому призначенню на строк до 31.10.2018р.
В п.2.4.5 Договору сторони визначили, що Користувач зобов`язується укласти договори з комунальними підприємствами та сплачувати у встановлені строки платежі за надані послуги: водопостачання, теплопостачання, електроенергію, користування телефоном, інтернетом та інше.
Згідно п.2.5 Договору, Користувач має право пристосовувати (застосовувати реконструкцію) майна для потреб власної господарської діяльності (в межах цільового призначення майна).
За умовами п.3.3 Договору, Користувач особисто несе відповідальність за несвоєчасну оплату комунальних платежів за договорами, укладеними Користувачем з комунальними підприємствами за надані послуги: водопостачання, теплопостачання, електроенергію, користування телефоном, інтернетом та інше.
01.11.2016р. між сторонами укладено Акт приймання-передачі майна до договору позички №2 від 01.11.2016р. (а.с.46, зворот).
06.02.2017р. між Публічним акціонерним товариством "Херсонська ТЕЦ" (Виконавець) та ФОП Старцевою О.С. (Споживач) укладено Договір №38 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (а.с.27-29), за умовами якого Виконавець зобов`язується надавати Споживачеві з початку по кінець опалювального періоду, встановленого рішенням виконкому Херсонської міської ради, відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п.п.2, 3 Договору, послуги з теплопостачання надаються у приміщення за адресою м.Херсон, Бериславське шосе, 11, опалювальна площа 60,0 кв.м.
25.01.2018р. представниками позивача АТ "Херсонська ТЕЦ" в присутності представника ФОП "Старцева" Старцева ОСОБА_7 проведено обстеження системи теплоспоживання кафе "Грааль" за адресою м.Херсон, Бериславське шосе, 11, про що складено Акт обстеження (а.с.6).
При обстеженні виявлено, що згідно договору №38 від 06.02.2017р. опалювальна площа складає 60,0 кв.м. (1 будівля). Насправді виявлено, що кафе "Грааль" має 2 будівлі. На другу будівлю договору про подачу теплоносія немає. В результаті обстеження другої будівлі виявлено водозабірний кран. Резинові шланги виведені в каналізацію. Зі слів власників, злив проводився для стравлювання повітря. На кафе "Грааль" на тепловому вузлу відсутній елеваторний вузол та шайба.
За результатами обстеження винесено припис, відповідно до якого: 1) власнику кафе "Грааль" надати відповідні документи на переукладення договору на приміщення №1; 2) відключити приміщення №2 від центрального опалення.
Строк виконання п.1 припису до 30.01.2018р., п.2 - до 26.01.2018р.
Відповідно до відмітки на означеному Акті, копія отримана представником ПП "Грааль" Старцевим В.Р.
Позивачем визначено втрати тепла внаслідок його несанкціонованого використання (а.с.7) в розмірі 12510,94 грн.
12.03.2018р. за вих. №01-4-1/539 відповідачу направлено вимогу про відшкодування тепла внаслідок його несанкціонованого використання в сумі 12510,94 грн. (а.с.5), до якої додано Акт-припис від 25.01.2018р. та визначення втрат тепла внаслідок його несанкціонованого використання (додаток до акту-припису від 25.01.2018р.).
При цьому суд зауважує, що доказів направлення а також вручення означеної вимоги ОСОБА_1 позивачем до суду не подано.
Також, 29.03.2019р. представниками АТ "Херсонська ТЕЦ" в присутності представника кафе "Грааль" Старцева ОСОБА_7 проведено обстеження кафе "Грааль" за адресою м.Херсон, Бериславське шосе, 11 з питання несанкціонованого підключення (Будівля А чи Б), про що складено Акт-обстеження (а.с.10).
Як слідує з вказаного Акту, при обстеженні виявлено, що за будівлю Б оплата теплопостачання відбувалась ФОП Старцевою О.С. на підставі договору з централізованого опалення та постачання гарячої води №38 від 06.02.2017р. Власником будівлі А, Хаімова Т ОСОБА_6 , договір з АТ "ХТЕЦ" не укладений. Будівля А була підключена до централізованого теплопостачання. В будівлі А було виявлено водорозбірний кран, резинові шланги виведені в каналізацію.
Як слідує з відмітки на Акті, "В.Р.Старцев від підпису акта відмовився, копія акта передана 29.03.2019р.".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, з урахуванням змін та доповнень, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198, які чинні на території України, визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії та є обов`язковими для виконання ними (пункти 1, 2 Правил).
Згідно пункту 4 зазначених Правил, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 13 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).
Керуючись ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з такого.
Так в якості доказів на підтвердження встановлення факту здійснення відповідачем несанкціонованого водорозбору позивач посилається на Акт обстеження від 25.01.2018р. та Акт обстеження від 29.05.2019р.
Як слідує з означених Актів та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, обстеження проведено представниками позивача АТ "Херсонська ТЕЦ" як в будівлі, що належить ОСОБА_1 та передана в користування ФОП Старцевій О.С. (будівля Б), так і в будівлі, що належить ОСОБА_1 , що не передана в оренду або користування третім особам (будівля А).
При цьому, згідно укладеного між позивачем та користувачем спірного об`єкта нерухомості ФОП Старцевою О.С. договору №38, Виконавець (АТ "Херсонська ТЕЦ") має право доступу в приміщення Споживача (ФОП Старцева О.С.) для ліквідації аварій, відповідно до встановленого законом порядку, усунення недоліків у роботі санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічного та профілактичного огляду і перевірки показань засобів обліку води і теплової енергії відповідно до законодавства (п.п.5 п.16 Договору).
Між тим, порядок доступу до житла та іншого об`єкта нерухомого майна споживача регламентується положеннями ст.29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Так відповідно до наведеної норми Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), споживач зобов`язаний забезпечити представникам виконавця комунальної послуги доступ до свого житла, іншого об`єкта нерухомого майна для: ліквідації та відвернення аварій, пов`язаних із наданням відповідної комунальної послуги, - цілодобово; встановлення або заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічних чи профілактичних оглядів, зняття контрольних показань вузлів обліку - згідно з умовами договору про надання відповідної комунальної послуги, договору про управління багатоквартирним будинком.
У невідкладних випадках, пов`язаних з необхідністю рятування життя і здоров`я людей та/чи майна, в установленому цією статтею порядку може бути здійснено доступ до житла, іншого об`єкта нерухомого майна без отримання згоди його власника (користувача) (несанкціонований доступ) для проведення огляду та ліквідації або відвернення аварії.
Несанкціонований доступ до житла, іншого об`єкта нерухомого майна відбувається без отримання згоди його власника (користувача), якщо в момент виникнення невідкладного випадку такий власник (користувач) відсутній і немає можливості встановити зв`язок з ним для інформування про необхідність негайного прибуття до житла, іншого об`єкта нерухомого майна або він відмовляється допустити в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна) представника виконавця, і при цьому є об`єктивні підстави вважати, що аварія, яка створює загрозу життю та/або майну, наявна саме в цьому житлі (іншому об`єкті нерухомого майна).
Представник виконавця попереджає власника (користувача), який присутній, але відмовляється допустити його до житла (іншого об`єкта нерухомого майна), про здійснення несанкціонованого доступу.
Під час здійснення несанкціонованого доступу і до повного завершення робіт, визначених частиною восьмою цієї статті, повинні бути присутні представник виконавця, представник органів внутрішніх справ, працівники аварійно-ремонтної бригади та власник (користувач) з будь-якої із сусідніх будівель (з будь-якого приміщення, розташованого у тому самому багатоквартирному будинку, якщо несанкціонований доступ здійснюється у багатоквартирному будинку).
Під час здійснення несанкціонованого доступу представник виконавця складає акт про здійснення несанкціонованого доступу та проведення ремонтних і відновлювальних робіт, який підписується всіма учасниками такого доступу. В акті обов`язково зазначаються: 1) підстави для здійснення несанкціонованого доступу; 2) інформація про попередження споживача із зазначенням часу та осіб, які вели переговори із споживачем, у разі їх проведення; 3) причина та місце виникнення аварії, перелік неполадок; 4) перелік виконаних робіт; 5) прізвища, імена, по батькові та посади учасників несанкціонованого доступу; 6) інформація про спосіб і час відновлення конструктивної цілісності вхідних дверей, вікон або інших елементів будівель і приміщень, що були пошкоджені під час несанкціонованого доступу, і проведення ремонтних та відновлювальних робіт.
Оригінал складеного акта зберігається у виконавця комунальної послуги. Іншим учасникам несанкціонованого доступу видаються копії акта, завірені печаткою виконавця.
Відповідно до п.31 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, з урахуванням змін та доповнень, (далі - Правила 630), виконавець має право доступу, у тому числі несанкціонованого, в приміщення споживача для ліквідації аварій відповідно до встановленого законом порядку.
В судовому засіданні представник позивача не надав обґрунтованих пояснень щодо причин здійснення обстеження об`єкта нерухомого майна, розташованого в м.Херсоні, Бериславське шосе, 11, а саме будівель А та будівель Б, зазначивши лише про те, що у позивача існували підстави для припущення наявності несанкціонованого використання тепла власниками спірної будівлі.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази невідкладних випадків, аварій або ж відмови споживача допустити їх до свого володіння.
При цьому, слід звернути увагу на те, що як Закон України "Про житлово-комунальні послуги", так і Правила 630 встановлюють обов`язок надання безперешкодного доступу лише для споживача.
За приписами ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання", споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до пункту 3 Правил, споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
В даному випадку позивачем не доведено, що ОСОБА_4 , в присутності якого було здійснено обстеження 25.01.2018р. та 29.03.2019р., є споживачем комунальних послуг, що надаються АТ "Херсонська ТЕЦ", та мав повноваження щодо надання безперешкодного доступу до об`єкту нерухомості, що належить ОСОБА_1 .
Крім цього, як слідує з Акту обстеження від 25.01.2018р., перевірка проведена в присутності представника ФОП "Старцева" Старцева В.Р ОСОБА_8 , при цьому, в цьому ж акті зазначено, що підписав його ОСОБА_4 , але вже як представник ПП "Грааль".
Також, відповідно до Акту обстеження від 29.03.2019р., обстеження проведено в присутності представника кафе "Грааль" Старцева ОСОБА_9 .Р.
Отже, означені акти містять суперечливі відомості щодо особи ОСОБА_4 , в присутності якого проведено обстеження, та не дають суду змоги встановити його пов`язаність з відповідачем.
Крім того, будь-які дані стосовно того, що представники позивача, здійснюючи обстеження, намагались з`ясувати місце перебування безпосередньо відповідача, як власника спірної будівлі, отримати його згоду на здійснення перевірки у суду відсутні.
За таких обставин, за умови неотримання згоди відповідача ОСОБА_1 на проведення обстеження, у зв`язку з відсутністю доказів, що ОСОБА_4 є споживачем послуг з теплопостачання, які надає позивач, суд констатує порушення працівниками позивача вимог ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в контексті доступу до володіння відповідача.
Суд також зауважує, що при виконанні обстеження та складанні представниками позивача актів обстеження системи централізованого теплопостачання приміщення відповідача за адресою: м.Херсон, Бериславське шосе, 11 були відсутні представники відповідача, тобто обстеження системи опалення, під час якого було встановлено несанкціонований водорозбір, у вказаному приміщенні проводилось без участі представника відповідача.
Відомості в акті від 25.01.2018р. взагалі мають суперечливий зміст щодо особи ОСОБА_4 , в присутності якого начебто проводилось обстеження, оскільки у вступній частині він визначений як представник ФОП "Старцева", а підписав та отримав копію акта як представник ПП "Грааль".
Процедуру здійснення заходів державного енергетичного нагляду (обстеження, перевірки, огляди, інспектування тощо) щодо контролю технічного стану та організації експлуатації електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж, а також дотримання режимів виробництва, постачання і споживання електричної та теплової енергії унормовано Інструкцією з організації проведення заходів державного енергетичного нагляду за суб`єктами електроенергетики, суб`єктами відносин у сфері теплопостачання і споживачами електричної енергії та оформлення їх результатів, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України 24.12.2004р. №817 (із змінами).
Вимоги цієї Інструкції поширюються на суб`єктів електроенергетики, суб`єктів відносин у сфері теплопостачання та підприємства, установи і організації - споживачів енергії, незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, які обстежуються (далі - суб`єкти господарювання), а також побутових споживачів енергії (населення) в частині розгляду їх звернень. Дія цієї Інструкції спрямована на забезпечення сталого функціонування об`єднаної енергетичної системи України, галузі електроенергетики, сфери теплопостачання та належного функціонування електричних, теплових, теплоспоживальних установок та мереж.
Судом встановлено, що відповідач не отримувала копій направлень, наказів, розпоряджень, яким керівний орган позивача призначив повноважних працівників (їх прізвища, посади, тощо) на проведення відповідного обстеження/перевірки із зазначенням мети та обсягу перевірки.
В Акті обстеження від 25.01.2018р. відсутні відомості про підставу для проведення обстеження (наказ, розпорядження, тощо), мету та обсяг перевірки, відомості про посвідчення або інший документ, що посвідчують повноваження особи на вчинення юридично значимих дій.
Також, в заяві про усунення недоліків позовної заяви позивач зазначив, що збитки нараховані ним за січень 2018 року, нормативне обґрунтування: нормативом споживання визначено у відповідності із "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні. КТМ 204 Україна 244-94", затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству, як кількість спожитого тепла за одиницю часу на одиницю площі – 1 Гкал/м2 за 1 годину, за тарифом згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.02.2017р. №151.
В судовому засіданні представник позивача зазначив, що збитки в сумі 12510,94 грн. нараховані за січень 2018 року виходячи з тарифів, які діяли у спірний період.
Разом з тим, суд зауважує, що позивачем не доведено жодними доказами факт відпуску теплової енергії у приміщення у спірний період.
При цьому суд не приймає до уваги твердження представника відносно того, що постачання теплової енергії у спірний період підтверджується її оплатою ФОП Старцевою О.С., оскільки в матеріалах справи такі докази відсутні.
Крім того, відповідно до Договору позички від 01.11.2016р. №2, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП Старцевою О.С., в користування ФОП Старцевої О.С. передано частину приміщення кафе з літнім майданчиком та навісами. Торговельна площа залу 40,9 кв.м., підсобні приміщення загальною площею 17,5 кв.м., які розташовані за адресою м.Херсон, Бериславське шосе, 11. Про означене йдеться і в Акті приймання-передачі майна від 01.11.2016р.
Разом з тим, ні Договір позички, ні Акт приймання-передачі не містять ідентифікуючих ознак майна та визначення, що передане в користування майно знаходиться в будівлі 1 або 2, А або Б.
На питання суду, яким чином представники АТ "Херсонська ТЕЦ" визначили, що несанкціонований водорозбір мав місце саме в приміщенні, яке належить ОСОБА_1 та не передано в користування ФОП Старцевій О.С., а не в приміщенні, яким користується ФОП Старцева О.С., представник позивача зазначив, що оскільки під час проведення обстеження дійсно було неможливо ідентифікувати яке саме приміщення використовується ФОП Старцевою О.С. (відсутній куточок споживача тощо), то представники АТ "Херсонська ТЕЦ" виходили з того, що загальна площа об`єкта нерухомості складає більше 200 кв.м., в той же час в користування ФОП Старцевій О.С. передано приміщення загальною площею близько 60 кв.м., саме на опалення цієї площі укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №38 від 06.02.2017р., то оскільки решта площі є не опалювальною за договором, саме вона, за припущенням позивача, потребувала опалення, що і стало підставою для вчинення відповідачем, як її власником, несанкціонованого водорозбіру.
Разом з тим, суд критично ставиться до такої позиції позивача та зауважує, що припущення сторін не можуть бути враховані господарським судом в якості належних доказів, отже, позивачем не доведено, що несанкціонований водорозбір було вчинено саме відповідачем ОСОБА_1 , а не ФОП Старцевою О.С., яка станом на час виникнення спірних відносин була користувачем об`єкта нерухомості та отримувала від позивача послуги з теплопостачання на підставі укладеного з ним договору.
Що стосується безпосередньо вимог в частині стягнення з відповідача збитків за несанкціонований водорозбір.
Визначаючи правове обґрунтування стягнення з відповідача збитків у розмірі 12510,94 грн. позивач посилається на п.8 ч.2 ст.16, ч.1 ст.22 ЦК України, абз.9 п.40, абз.4 п.41 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. №1198.
Так поняття збитків розкривається у статті 22 Цивільного кодексу України, згідно із якою особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.
У відповідності до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Позивач має довести заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.
При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.
При цьому збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.
В той же час, правові наслідки порушення зобов`язання визначені статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч.1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Правові наслідки порушення зобов`язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов`язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням статті 611 Цивільного кодексу України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі № 6-111цс13).
Суд враховує, що між сторонами у даній справі АТ "Херсонська ТЕЦ" та ОСОБА_1 відсутні будь-які договірні зобов`язання, отже, при вирішення питання щодо можливості покладення на відповідача відповідальності за виявлене порушення - несанкціонований водорозбір, суд звертається до спеціального законодавства, що регулює взаємовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі теплової енергії.
Так, розділом VI Закону України "Про теплопостачання" передбачена відповідальність за порушення законодавства у сфері теплопостачання, а саме згідно пункту 8 частини 1 статті 31 цього Закону, до суб`єктів господарювання за правопорушення у сфері теплопостачання уповноваженими органами застосовуються штрафні санкції за водорозбір з систем опалення через крани та інші пристрої; самовільне підключення до систем опалення без укладання договору купівлі-продажу теплової енергії.
Справи про накладання штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання в межах їх компетенції. Суб`єкт господарювання повинен сплатити штраф у п`ятнадцятиденний термін із дня отримання постанови про його накладання. У разі несплати штрафу в зазначений строк він стягується в судовому порядку (ч.ч. 3, 8, 9 Закону України "Про теплопостачання").
Аналогічні положення містять і Правила користування тепловою енергією.
Так згідно пункту 43 Правил, у разі виявлення у споживача водорозбору із системи опалення через крани або інші пристрої останній повинен ліквідувати місце несанкціонованого водорозбору та сплатити штраф згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 44 Правил, за самовільне підключення системи теплоспоживання без укладення договору споживач сплачує штраф згідно із законодавством.
Про наведене зазначав і сам позивач у вимозі від 12.03.2018р., адресованій відповідачу (а.с.5).
Таким чином, застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків до даних правовідносин є неможливим.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 зазначила, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/16.
Разом з тим, в даному випадку господарський суд не вбачає за можливе врахувати означену правову позицію та самостійно здійснити правильну правову кваліфікацію вимог позивача та застосувати для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом яких є відповідні правовідносини, оскільки нормами Закону України "Про теплопостачання" визначено, що розгляду справи про стягнення штрафу в судовому порядку має передувати процедура його застосування та розгляд відповідної справи про накладання такого штрафу за порушення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання в межах їх компетенції.
В даному випадку матеріали справи не містять доказів щодо накладення на відповідача штрафу за несанкціонований водорозбір, розгляд справи про накладення штрафу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі теплопостачання, та органами державного регулювання в межах їх компетенції та несплату штрафу відповідачем у п`ятнадцятиденний термін із дня отримання постанови про його накладання.
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Вказані вище аргументи, наведені позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову, не приймаються судом, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Зважаючи на все вищевикладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, необґрунтованості та неправомірності позовних вимог позивача, а відтак позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даному випадку у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимоги судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн., покладаються на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
2. Судові витрати в сумі 2102,00 грн. судового збору покласти на позивача Акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль".
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення з врахуванням продовження такого строку на час дії карантину згідно положень Закону України від 30.03.2020р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Згідно п.п. 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повне рішення складено 02.06.2020р.
Суддя М.Б. Сулімовська
