ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"24" червня 2020 р.Cправа № 902/376/20
Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
до: Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, б.3, м. Вінниця, 21100) в особі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету (вул. Графа Львова, б. 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124)
про стягнення 7679,05 грн.
за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,
представників сторін:
позивача: не з`явився;
відповідача: Чернега В.С. за довіреністю
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 14/4-2308-20 від 06.04.2020 Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з вимогою до Вінницького національного аграрного університету в особі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету про стягнення боргу у загальній сумі 7 679,05 грн, в тому числі: 5 251,79 грн - пені, 379,97 грн - три проценти річних, 2 047,29 грн - інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором № 38/16-ТЕ-1 від 19.01.2016 постачання природного газу в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ, у строки та у розмірах, визначених означеним договором.
Ухвалою суду від 27.04.2020 позов залишено без руху на підставі ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків: 10 днів з дня вручення ухвали суду.
Листом № 14/4-3223-20 від 13.05.2020 позивач виконав вимоги ухвали суду від 27.04.2020.
Ухвалою суду від 25.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/376/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 24.06.2020.
10.06.2020 до суду надійшов відзив № 01.11-33-642 від 09.06.2020, в якому відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що повністю здійснив оплату за спожитий природний газ за спірний період. Прострочення допущені при оплаті є незначні. Наголошує, що заявлена до стягнення позивачем сума пені є достатньо великою сумою для відповідача, оскільки останній є неприбутковою бюджетною установою, основним видом діяльності якого є вища освіта, та повністю утримується за рахунок державного бюджету, а можливість оплати залежить від фактичного обсягу видатків.
10.06.2020 до суду надійшло клопотання відповідача № 01.1-33-643 від 09.06.2020 про зменшення штрафних санкцій, де останній, посилаючись на те, що є бюджетною установою фінансування якої здійснюється з державного бюджету, просить зменшити розмір пені на 80%, до 1 050,36 грн.
На визначену судом дату з`явився представник відповідача, який підтримав заперечення, наведені у відзиві, та просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені.
Позивач правом участі в засіданні суду не скористався. Пояснень причин неявки суду не повідомив. Про розгляд справи останній повідомлений ухвалою суду від 25.05.2020, яка вручена відповідачу під розписку 29.05.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення зі шрихкодовим ідентифікатор 0160139350569.
За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення позивача про дату, час та місце судового слухання.
З урахуванням неявки представника позивача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В судовому засіданні 24.06.2020 прийнято судове рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати 24.06.2020 представник відповідача не з`явився, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
19 січня 2016 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України "(позивач, за Договором Постачальник) та Чернятинським коледжем Вінницького національного аграрного університету (відповідач, за Договором Споживач) укладено Договір постачання природного газу № 38/16-ТЕ-1 (далі по тексту - Договір).
Відповідно до предмету Договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2016 році природний газ (надалі газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).
Пунктом 1.2. Договору визначено, що газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно із п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу з 01 січня 2016 року по 31 березня 2016 року (включно) газ обсягом до 50 тис.куб.
Обсяги природного газу, що планується поставити з цим Договором, можуть змінюватись Сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку. (п. 2.1.2. Договору)
Відповідно до п. 3.4. Договору приймання-передачі газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Розділом 5 Договору сторонами погоджено ціну на газ.
За змістом п. 5.2. Договору ціна за 1000 куб. метрів газу за цим Договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 9включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1 770,74 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трудопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 30,40 грн., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 36,48 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 1 801,14 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 2 161,37 грн.
Згідно із п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання Споживачем п. 6.1. Договору від зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У п. 10.3. Договору Сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01 січня 2016 року і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення. (п. 12. Договору)
Додатковою угодою № 1 від 31.03.2016 до Договору Сторони внесли зміни до умов Договору, якою, з поміж іншого визначили обсяги постачання та ціни природного газу, обумовили остаточний розрахунок за газ.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у період з січня 2016 року по березень 2016 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 73 179,58 грн, на підтвердження чого у справі містяться обопільно підписані та скріплені печатками сторін акти приймання-передачі природного газу (а.с. 21-23).
Відповідач в свою чергу за поставлений товар розрахувався не своєчасно, з порушенням строку визначеного умовами п. 6.1. Договору.
Остаточний розрахунок з позивачем за поставлений природний газ відповідачем здійснено 20.05.2016, що стверджується наявною в матеріалах справи довідкою "Операції по Договору № 3025/1718-ТЕ-1, Підприємство «Чернятинський коледж ВНАУ» з 01.03.2015 по 31.05.2019 (а.с.25).
Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної оплати отриманого природного газу слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду про стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору купівлі-продажу.
За змістом ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами п. 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.
У п. 8.2. Договору сторонами погоджено, що у разі невиконання Споживачем п. 6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Умовами п. 10.3. Договору визначено, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у томі числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого природного газу суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та нормам чинного законодавства.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем правильно визначені періоди і розміри прострочених платежів відповідно до умов Договору.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги являються правомірними та обґрунтованими (379,97 грн 3 % річних, 2 047,29 грн інфляційних втрат, 5 251,79 грн пені).
Суд акцентує увагу, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не висловлено заперечень щодо правильності проведеного позивачем розрахунку (3 % річних, інфляційних втрат та пені), не надано власного контррозрахунку заборгованості тощо.
Разом з тим, з урахуванням встановлених обставин справи та заявленого відповідачем у клопотанні № 01.1-33-643 від 09.06.2020 про зменшення пені, суд дійшов висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення пені, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначено, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традицій, звичаїв, тощо, які легітимізовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ч.3 ст.15 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Згідно із ч. 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд взяв до уваги наступні обставини:
- отриманий природний газ відповідачем оплачено в повному обсязі та строк прострочення оплати останнього є незначним;
- ступінь виконання зобов`язання відповідачем та поведінка винної сторони: відповідач не ухилявся від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, оскільки прострочення зумовлене несвоєчасним надходженням на рахунок коштів від споживачів;
- предметом розгляду спору є стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань, що, в свою чергу, не є основним доходом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність;
- розмір заявленої до стягнення пені є явно неадекватним спірним правовідносинам, враховуючи погашення станом на момент розгляду спору заборгованості відповідачем за Договором в повному обсязі ще у травні 2016 року;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів;
- відсутність понесення позивачем збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором. Іншого матеріали справи не місять;
- підприємство відповідача не є прибутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат;
Крім того, враховано самий правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання. При цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19.
З огляду на викладені обставини в сукупності суд, користуючись правом, наданим йому ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені на 50% до 2 625,90 грн.
Відтак, клопотання відповідача № 01.1-33-643 від 09.06.2020 про зменшення пені на 80% підлягає частковому задоволенню.
Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти в сумі 5 053,16 грн, з яких: 2 625,90 грн пеня; 379,97грн 3% річних; 2 047,29грн - інфляційні втрати.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо зменшення пені.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв`язку із зменшенням пені.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Вінницького національного аграрного університету (вул. Сонячна, б.3, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 00497236) в особі Чернятинського коледжу Вінницького національного аграрного університету (вул. Графа Львова, б. 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124, код ЄДРПОУ 05471922) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Богдана Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п`ять) грн 90 коп. - пені; 379 (триста сімдесят дев`ять) грн 97 коп. - 3% річних; 2 047 (дві тисячі сорок сім) грн 29 коп. - інфляційних втрат; 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.
У стягненні 2 625,89 пені відмовити.
Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-Західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Роз`яснити, що згідно положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" (реєстр.№3275) від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на запобігання поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).
Повне рішення складено 26 червня 2020 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - АК "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
3 - Вінницький національний аграрний університет (вул. Сонячна, б.3, м. Вінниця, 21100)
4 - Чернятинський коледж Вінницького національного аграрного університету (вул. Графа Львова, б. 28, с. Чернятин, Жмеринський район, Вінницька область, 23124)
