ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2020 року

Київ

справа №820/2707/17

адміністративне провадження №К/9901/29653/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Бідонька А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Калиновського В.А., суддів Кононенко З.О., Бондара В.О.),

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області», в якому просив суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Харківській області, оформлену листом №Ф-332/119-29-2-01-2017 від 19 червня 2017 року, у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області визнати ОСОБА_1 ветераном органів внутрішніх справ України на підставі пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» та видати ОСОБА_1 в установленому порядку посвідчення та нагрудний знак «Ветеран органів внутрішніх справ».

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Харківській області, оформлене листом № Ф-332/119-29-2-01-2017 від 19 червня 2017 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу ветерана органів внутрішніх справ, з урахуванням висновків суду у даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що фактичні обставини справи об`єктивно засвідчують право позивача на отримання статусу ветерана органів внутрішніх справ, а отже є наявність підстав для визнання протиправним рішення Головного управління Національної поліції в Харківській області, оформленого листом № Ф-332/119-29-2-01-2017 від 19 червня 2017 року, про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу ветерана органів внутрішніх справ.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а саме в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та звільнений наказом ГУМВС України в Харківській області від 10 квітня 2014 року №472о/с за пунктом «б» статті 64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.

Головне Управління МВС України в Харківській області перебуває в стані ліквідації.

Враховуючи те, що позивач проходив службу в ГУМВС України в Харківській області в суді першої інстанції було заявлено клопотання про заміну відповідача з Головного управління Національної поліції в Харківській області на Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

Однак Харківський окружний адміністративний суд безпідставно відмовив у задоволенні зазначеного клопотання посилаючись на лист відповідь від 28 липня 2017 року за підписом голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в Харківській області, в якому було зазначено, що ліквідаційна комісія не наділена правами або обов`язками щодо проведення заходів по забезпеченню правового і соціального захисту пенсіонерів органів внутрішніх справ.

Таким чином, суд першої інстанції не залучив ліквідаційну комісію ГУМВС України в Харківській області до справи, однак взяв до уваги вищевказаний лист та не з`ясував у повному обсязі, на який орган на час виникнення спірних правовідносин покладено обов`язок відповідно до законодавства прийняття рішення про видачу посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран органі внутрішніх справ».

Судом апеляційної інстанції не взято до уваги відповідь Департаменту юридичного забезпечення Міністерства внутрішніх справ України на запит представника позивача, в якому зазначено, що питання видачі посвідчення «Ветеран органі внутрішніх справ», особам звільненим зі служби в органах внутрішніх справ, перебуває в компетенції у ліквідаційних комісій ГУМВС України в областях.

На обґрунтування своїх тверджень, скаржник посилається на підпункт 32 пункту 4 постанови Кабінету міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878 «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України», підпункт 49 пункту 4 постанови Кабінету міністрів України від 28 жовтня 2015 року №877 «Про затвердження Положення про Національну поліцію» та пункт 2 постанови Кабінету міністрів України від 1 червня 2002 року №742 "Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака "Ветеран органів внутрішніх справ".

На підставі зазначеного, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового висновку про те, що на Головне управління Національної поліції в Харківській області покладено обов`язок щодо видачі позивачу посвідчення та нагрудного знака «Ветеран органі внутрішніх справ».

Позиція інших учасників справи

8 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №820/2707/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 15 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №820/2707/17 та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 16 червня 2020 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 29 травня 2017 року звернувся до начальника СППЗ ГУНП в Харківській області полковника поліції Новікова В. В. із заявою про надання йому статусу ветерана органів внутрішніх справ та видання відповідного посвідчення згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Згідно витягу із наказу Головного управління МВС України в Харківській області №472 о/с від 10 жовтня 2014 року вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення складає: у календарному обчисленні 17 років 01 місяць 26 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 01 місяць 26 днів.

Головним управлінням Національної поліції в Харківській області на вказану заяву надано відповідь у формі листа № Ф-332/119-29-2-01-2017 від 19 червня 2017 року, зі змісту якої судом встановлено, що на теперішній час надати статус ветерана органів внутрішніх справ у секторі з питань пенсійного забезпечення ГУНП у Харківській області правових підстав немає.

Не погодившись із такою відповіддю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24 березня 1998 року №203/98-ВР (далі - Закон №203/98-ВР) встановлює статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, визначає основні засади державної політики щодо соціального захисту громадян, звільнених з військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, та членів їх сімей, визначає гарантії, які забезпечують їм гідне життя, активну діяльність, шану та повагу в суспільстві.

Згідно зі статтею 4-1 Закону №203/98-ВР сфера дії цього Закону поширюється на громадян України, які віднесені до категорій ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранів служби цивільного захисту, ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України відповідно до цього Закону і які постійно проживають на території України.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону №203/98-ВР передбачено, що ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України:

1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД; 5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше;

4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю "Ветеран Збройних Сил СРСР" за законодавством колишнього Союзу РСР;

5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України.

Відповідно до статті 10 цього Закону ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки.

Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановами Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1601 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран військової служби» (пункт 4) та від 1 червня 2002 року №742 «Про порядок видачі посвідчення і вручення нагрудного знака «Ветеран органів внутрішніх справ» (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що вказані відзнаки та документи вручаються ветеранам або за його дорученням рідним чи іншим особам, органами пенсійного забезпечення, зокрема, МВС, за місцем проживання, про що одержувач розписується у відповідному обліковому документі.

Відповідно до вимог підпункту 11 пункту 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №878, та з метою належної організації роботи Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС, підвищення ефективності діяльності з кадрового забезпечення структурних підрозділів апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС наказом МВС від 14 грудня 2015 року №1570 затверджено «Положення про Департамент кадрового забезпечення Міністерства внутрішніх справ України» (чинне на момент виникнення спірних правовідносин та розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій).

Основними завданнями Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України є: забезпечення організаційно-методичного керівництва, контролю та координації роботи з персоналом, здійснення своєчасного добору персоналу для підрозділів апарату МВС, керівного складу територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Міністром; документальне оформлення вступу, проходження, припинення державної служби та трудових відносин з працівниками апарату МВС, керівниками закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС; прогнозування розвитку персоналу, у тому числі формування резерву керівників, заохочення персоналу до службової кар`єри, підвищення рівня їх професійної компетентності, оцінювання та атестування; організація професійного навчання, підвищення кваліфікації, перепідготовки та післядипломної освіти персоналу для МВС, Національної гвардії; здійснення у МВС організаційно-штатних заходів з оптимального розподілу та ефективного використання наявної штатної чисельності персоналу, для виконання покладених на МВС завдань та функцій, удосконалення структури і штатів підрозділів МВС з урахуванням міжнародного досвіду; організація освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, науково-дослідних установ, що належать до сфери управління МВС; здійснення аналітичної та організаційної роботи з питань управління персоналом апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що відносяться до сфери управління МВС, головного органу військового управління Національної гвардії України, та за дорученням Міністра центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; загальне методичне керівництво роботою з оформлення документів для призначення пенсій та отримання пільг колишніми працівниками міліції, службовцями апарату МВС, територіальних закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільненим зі служби, роботи, та членами їх сімей.

Згідно підпунктами 41, 44 пункту 4 зазначеного Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань: видає через кадрові підрозділи територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, посвідчення «Ветеран органів внутрішніх справ» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» колишнім працівникам міліції, у тому числі, пенсіонерам, особам, звільненим зі служби, роботи на пенсію; веде облік осіб, із числа колишніх працівників міліції, службовців апарату МВС, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, звільнених зі служби, роботи, та членів їх сімей, а також ветеранів органів внутрішніх справ, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» триває ліквідація територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України як юридичних осіб публічного права.

Відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Крім того, відповідно до пункту 18 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, до комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу (далі - комісія) з моменту затвердження її персонального складу переходять повноваження щодо управління справами у частині забезпечення здійснення заходів, пов`язаних з реорганізацією або ліквідацією відповідно органу виконавчої влади або територіального органу.

Згідно із частиною п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій ГУМВС України в Харківській області є ліквідованим.

Відтак, позивач з клопотанням про встановлення статусу ветерана органів внутрішніх справ та видачі посвідчення, повинен був звернутись до ліквідаційної комісії УМВС України в Харківській області, на яку покладено обов`язок підготовки документів, складення подання та надіслання їх до Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності Міністерства внутрішніх справ України для винесення висновку по суті заяви.

Головне управління Національної поліції в Харківській області не є належним відповідачем, оскільки не має обов`язку по встановленню статусу ветерана органів внутрішніх справ колишнім працівникам ОВС.

Тому, відмова позивачу у наданні статусу ветерана органів внутрішніх справ, викладена в листі начальника СППЗ ГУНП в Харківській області від 19 червня 2017 року, фактично, є перевищенням повноважень і правових наслідків не має.

Відповідно до частини третьої статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, з наведеної норми слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи ту обставину, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача та з врахуванням відсутності у суду касаційної інстанції можливості замінити його належним відповідачем, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, який заявлений до неналежного відповідача.

Водночас, касаційний суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що вказане не позбавляє його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій при задоволенні позову допустили порушення норм процесуального права, що відповідно до частини другої статті 351 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини другої цієї статті порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Враховуючи, що рішення суду приймається на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко