Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 653/4813/17

провадження № 61-7625св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», (правонаступник Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»),

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Геніченського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року у складі судді Берлімової Ю. Г. та на постанову Херсонського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Приходько Л. А., Бездрабко В. О., Вейтас І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтований тим, що 06 листопада 2011 року між банком і ОСОБА_1 укладено договір № б/н, за умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з можливістю його зміни, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов укладеного договору останній складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. Відповідно до Умов надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же термін.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість відповідача за кредитом склала 74 101,40 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 14 березня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 101,40 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 600,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що згідно з договором встановлені окремі самостійні частини зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитним коштами, які деталізують обов`язок позичальника сплачувати їх частинами у певні строки. Договір набуває чинності з дати його укладання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договору. Відповідач неналежним чином виконувалися умови договору, то відповідно до статей 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором.

29 листопада 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, одночасно заявив клопотання про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення.

Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Копії судового рішення поштою вона не отримувала. Її представник, ОСОБА_2 , ознайомився із заочним рішенням лише 22 листопада 2018 року, після того, як вона випадково дізналася про існування цього рішення.

Ухвалою Генічеського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року відмовлено у поновленні строку для поданнязаяви про перегляд заочного рішення Генічеського районного суду від 14 березня 2018 року, заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що копію заочного рішення суду від 14 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала 24 квітня 2018 року особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, твердження заявника, щострок на подання заяви про перегляд заочного рішення пропущений з поважних причин, не підтверджено. Інших підстав для поновлення строку звернення до суду заявником не зазначено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Генічеського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку на бланку повідомлення про вручення прізвище одержувача зазначає працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого документа, що посвідчує особу, а одержувач зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі встановленого зразка, а не на бланку повідомлення про вручення. Вказані обставини скаржником у встановленому законом порядку не спростовані.Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність належних доказів вручення копії заочного рішення ОСОБА_1 24 квітня 2018 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Геніченського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року, просила скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного.

Рух справи в суді касаційної інстанції

24 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

04 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції порушив вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості судовго рішення. Судове рішення не може грунтуватися на домислах.

Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив та не оцінив докази.

Висновок суду є помилковим про те, що підпис ОСОБА_3 проставила в книзі встановленого зразку, а не на бланку повідомлення про вручення. Однак книга встановленого зразку не була досліджена у суді апеляційної інстанції, а тому відповідач не могла спростувати цю обставину.

Суд першої інстанції незаконно та з надуманих підстав відмовив у поновленні строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Геніченського районного суду Херсонської області від 14 березня 2018 року, а суд апеляційної інстанції ці порушення не усунув.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у квітні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Обставини, встановлені судами

Суди встановили, що14 березня 2018 року Генічеський районний суд Херсонської області у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості ухвалив заочне рішення, про задоволення позову.

Копія заочного рішення направлена відповідачу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, трек-номер відправлення 7550400780787, який був вручений адресату, а саме ОСОБА_1 особисто 24 квітня 2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а також відстеженням реєстрового поштового відправлення на офіційному веб-сайті «Укрпошта» (а. с. 51-52).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статей 2, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі статтею 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Перебіг процесуального строку, відповідно до статті 123 ЦПК України, починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Наслідки пропущення процесуальних строків, визначені статтею 126 ЦПК України, згідно якої право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша). Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга).

Європейський суд з прав людини зазначав, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання ( рішення у справі «МШ «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року).

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, апеляційний суд керувався тим, що відповідно до пункту 105 Правил надання послуг поштового зв`язку (далі - Правила), одержання реєстрованого поштового відправлення здійснюється за умови пред`явлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, визначених законодавством. У разі отримання рекомендованого поштового відправлення одержувач власноруч зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі (на окремому аркуші) встановленого зразка.

Згідно з пунктом 106 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище.

Відповідно до Правил на бланку повідомлення про вручення прізвище одержувача зазначає працівник поштового зв`язку на підставі пред`явленого документа, що посвідчує особу, а одержувач зазначає прізвище та ставить свій підпис в книзі встановленого зразка, а не на бланку повідомлення про вручення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що копія заочного рішення від 14 березня 2018 року вручена ОСОБА_1 особисто 24 квітня 2018 року, що підтверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення, трек-номер відправлення 7550400780787, який був вручений адресату, а також відстеженням реєстрованого поштового відправлення на офіційному веб-сайті «Укрпошта».

Суд апеляційної інстанції також виходив з того, що відповідно до статей 122, 123, 124 ЦПК України перебіг двадцятиденного строку, визначеного статтею 284 ЦПК України, для поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, розпочався з наступного дня після отримання копії заочного рішення і закінчився 14 травня 2018 року. Будь-яких інших поважних причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ні ОСОБА_1 , ні її представник не зазначили.

ОСОБА_1 не спростувала встановлені судами обставини вручення їй копії заочного рішення.

Посилання в касаційній скарзі на не вручення їй судового рішення без надання відповідних доказів, зокрема інформації у письмовій формі від Укрпошти не дає підстави суду касаційної інстанції стверджувати про порушення права позивача на оскарження судового рішення.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінкою обставин про вручення судового рішення заявнику.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Геніченського районного суду Херсонської області від 03 грудня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко